Парадокс Леонтьєва” та його пояснення

У 1953 році американський вчений, майбутній лауреат Нобелівської премії В.Леонтьєв (Wassily Leontief) опублікував результати своїх досліджень, присвячених практичній перевірці положень та концепції Хекшера-Оліна (див. Leontief W.W. Domestic Production and Foreign Trade: the American Capital Position Re-examined. - 1953).

В.Леонтьєв у своїй роботі піддав тестуванню висновок теорії Хекшера-Оліна про те, що країни експортують товари, у виробництві яких інтенсивно використовуються надлишкові і тому більш дешеві для них фактори виробництва, і імпортують товари, у виробництві яких ці фактори використовуються менш інтенсивно. Точніше він одночасно перевіряв два припущення: 1) теорія Хекшера-Оліна справедлива; 2) в економіці США, як вважалось, капітал у більшому ступені надлишковий, ніж у їх торгових партнерів. Тому, у відповідності з теорією, вони повинні експортувати капіталоємні товари.

Для підтвердження цих припущень в.Леонтьєв підрахував, скільки необхідно капіталу та робочої сили, щоб виробити товари для експорту, вартістю 1млн.дол.США, та товари, які прямо конкурують з імпортними товарами, вартістю також 1 млн.дол.США. Для розрахунків він використав міжгалузеві баланси “затрати-випуск”, підготовлені для американської економіки за 1947 рік. Промисловість була поділена на 50 секторів (з яких 37 виходили зі своїми товарами на зовнішній ринок). Для кожної галузі він розрахував затрати праці та капіталу на одиницю товару, причому не обмежувався тільки готовою продукцією, алке й робив розрахунки для проміжної продукції. Потім, використавши структуру експорту США у 1947 році, він розрахував затрати капіталу та праці, необхідні для виробництва типового набору експортних товарів, вартістю 1 млн.дол.США. Аналогічним чином були розраховані затрати капіталу та праці, необхідні для виробництва американських товарів, які могли б прямо замінити імпортні, причому із структури імпорту були виключені деякі товари, які у США не продукувались (наприклад, олово, кава тощо). Результатом досліджень стало порівняння співвідношення капіталу (K_x) та праці (L_x), необхідних для виробництва одиниці американського експорту (K_x/L_x), із співвідношенням капіталу (К_m) та праці (L_m), необхідних для виробництва одиниці американського імпорту (K_m/L_m) (див. Таблицю 6.1.)

Умови превірки були такими: якщо висновки теорії Хекшера-Лоіна вірні, а капітал у США відносно більш надлишковий, то (з врахуванням внеску усіх галузей) показник затрат капіталу у розрахунку на одного працюючого (K_x/L_x) у стандартному наборі товарів, що експортуються із США, повинен бути вищим, ніж аналогічний показник (K_m/L_m) в імпортозаміщуючій продукції, що входить у стандартний набір товарів, що ввозяться до США.

Таблиця 6.1.

Результати досліджень.

Необхідні	Одиниця	Умовне	Експорт	Конкуруючий
Затрати	вимірювання	позначення		імпорт
Капітал,ціни 1947р.	дол.США	K
Праця	люд.-рік	L
Співвідношення	дол.США/люд-рік	K/L

Співвідношення (K/L) отримало назву “статистика Леонтьєва” (Leontief Statistic). Згідно цього співвідношення країна може вважатись капіталонасиченою, якщо: (K_x/L_x) / (K_m/L_m)>1 і трудонасиченою, якщо (K_x/L_x)/ (K_m/L_m)<1.

Результат, отриманий Леонтьєвим, виявився парадоксальним: у 1947 році США продавали іншим країнам трудоміскі (а не капіталоємні) товари в обмін на відносно капіталоємні (а не трудомісткі). Ключовий параметр (K_x/L_x) / (K_m/L_m) становив лише 0,77, тоді, як згідно теорії Хекшера-Оліна, він повинен набагато перевищувати одиницю.

Парадокс Леонтьєва (Leontief Paradox) - теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці: трудонасичені країни експортують капіталоємну продукцію, тоді як капіталонасичені - трудоємну.

Сам Леонтьєв та інші економісти робили численні спроби пояснити цей парадокс. У 1956 році Леонтьєв повторив свої розрахунки, використовуючи дані за 1951 рік, який був роком завершення післявоєнного відновлення економіки США. Американський експорт знов виявився менш капіталоємним порівняно з американським імпортом, але лише на 6%. Для 1962 року результат був ще парадоксальнішим: американський експорт виявився на 27% менш капіталоємним порівняно з імпортом. Аналіз екпортно-імпортних операцій Японії за 1959 рік показав, що Японія, яка у 50-ті роки була праценадлишковою країною, експортує капіталоміскі та імпортує трудомісткі товари. Індія, яка має надлишок робочої сили, експортувала, згідно опублікованих у 1962 році даних, у цілому трудомісткі товари, але її експорт у США був більш капіталоємним. Отже, незважаючи на відмінності у техніці розрахунків, усі дослідження в основному підтвердили наявність парадокса Леонтьєва, вчені стали вводити в модель Хекшера-Оліна і інші, крім капіталу та праці, фактори виробництва, такі як технологія, кваліфікація робочої сили.

Наприклад, один і той самий продукт може вироблятись на основі різної технології - звисокими затратами праці або капіталу, іншими словами, він може бути трудомістким у праценадлишковій країні та капіталоємним - у капіталонадлишковій країні. США виробляють пшеницю капіталомістким способом (високий рівень механоозброєності праці) завдяки надлишку дешевого капіталу відносно трудових ресурсів. В Україні та ж пшениця виробляється з використанням меншої кількості машин, тому що вона має багато дешевих трудових ресурсів. Цей факт, що продукція може вироблятись різними методами є одним із пояснень парадоксу Леонтьєва.

Необхідність введення кваліфікованої праці як самостійного фактора виробництва була доведена американським вченим Дональдом Кісінгом (Donald Keesing). У дослідженні, опублікованому у 1966 році, він дійшов висновку, що характер та напрямок міжнародної торгівлі для групи готових виробів визначаються надлишком кваліфікованої та некваліфікованої праці. За основу для розробки теорії він взяв дані перепису населення США 1960 року. Робоча сила у досліджуваних галузях промисловості була поділена на 7 груп в залежності від кваліфікація, починаючи від “вчених та інженерів” та закінчуючи “некваліфікованими робітниками”. Підрахунки Кісінга показали високий рівень “кваліфікаційної насиченості” товарі, які експортуються із США порівняно з рівнем імпортних товарів. Професійна підготовка та освіта потребують капітальних вкладень, які не виявляються у традиційних показниках капіталу, включаючи тільки вартість обладнання та конструкцій. При деякій зміні теорії Хекшера-Оліна з метою врахування різноманітних груп робочої сили та капіталу, вкладеного у підготовку цих груп, теорія співвідношення факторів виробництва залишається в силі. В експорті США відбивається більш висока частка праці спеціалістів, наприклад вчених та інженерів, отже США використовують свої надлишкові фактори виробництва, а саме - капітал, вкладений у підготовку цих груп, імпорт США виробляється низькокваліфікованою робочою силою. Той факт, що орбоча сила не є однорідним товаром є ще одним поясненням парадоксу Леонтьєва.

Наступним поясненням парадоску Леонтьєва є те, що США імпортують значну кількість сировини, видобування якої вимагає значних затрат капіталу. Якщо американські експортні товари потребують значної кількості такої сировини, це робить експорт США капіталоємним. Американець Деймс Хартіген (James Hartigan) повторив розрахунки Леонтьєва на базі даних тих самих років, але виключив галузі, які у значному ступені залежать від капіталоємної сировини. Результати показали, що парадокс зник, теорія Хекшера-Оліна виявилась справедливою.

Ще одне пояснення парадоксу Леонтьєва у 1971 році зробив американський економіст Роберт Белдвін (R.Baldwin), який врахував факт існування американського імпортного тарифу. Цей тариф вводився для того, щоб захистити від іноземної конкуренції трудомісткі галузі американської промисловості, перешкоджаючи тим самим імпорту трудомістких товарів. Перерахунки, зроблені Белдвіном показали, що скасування фактору тарифів скорочує ефект парадоксу Леонтьєва на 5%, але не скасовує його зовсім.

Висновки:

1. Численні емпіричні тести як підтверджували, так і заперечували теорію Хекшера-Оліна.

2. Парадокс Леонтьєва полягає у тому, що всупереч теорії, праценадлишкові країни експортують капіталоємну продукцію, а капіталонадлишкові - трудомістку.

3. Парадокс Леонтьєва не давав відповіді на численні запитання, а багато інших тестів, враховуючи кваліфікаційний склад робочої сили, та інші фактори та охоплюючи великі групи країн, підтвердили справедливість теорії Хекшера-Оліна

4. Парадокс Леонтьєва застерігає від прямолінійного використання теорії Хекшера-Оліна у практиці міжнародної торгівлі.

5. Теорія Хекшера-Оліна разом з доданими пізніше уточненнями залишається одним із головних інструментів аналізу міжнародної торгівлі та її впливу на розподіл та перерозподіл доходів.

Дата добавления: 2015-05-22