Тема 16. Система освіти в Україні

Зміст понять "освіта", "система освіти". Реформування освіти. Зміст освіти в Україні. Система освіти та її ланки. Закон України "Про освіту".

Освіта — основа духовного, соціального, економічного, культурного

розвитку суспільства та держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості, найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових і фізичних здібностей. Освіта є результатом навчання, тому основним елементом у структурі процесу навчання є зміст освіти.

Зміст освіти - це категорія історична, вона змінюється під впливом розвитку виробництва, науки, культури, а також у зв'язку з удосконаленням дидактики і методик.

Під змістом освіти розуміють:

1) "систему знань, умінь, навичок, оволодіння якими забезпечує розвиток здібностей" (Б.П. Йосипов);

2) "передання молодому поколінню змісту соціальної культури для її збереження і розвитку" (І.Я. Лернер).

Основними джерелами освіти на державному рівні є такі документи:

навчальний план (навчального закладу), що затверджується Міністерством освіти і науки України, в якому містяться кількість годин на рік, семестр, тиждень відповідно до кожного предмета, перелік дисциплін, що вивчаються протягом навчання в закладі освіти, послідовність їх викладання;

навчальна програма з предмета, що має пояснювальну записку, розподіл вивчення тем, години, які поділяються на лекційні, практичні, семінарські, лабораторні заняття, іспити, самостійну та індивідуальну роботу. Особливістю багатьох програм є авторська модернізація, яка залежить від нових методичних знахідок або науково-методичного прогресу та змін в соціальному житті;

підручник - основна навчальна книга, складена відповідно до програми, з урахуванням спеціалізацій, де поглиблено розглядаються теми дисципліни. Особливими видами підручників є навчальні посібники;

навчальні посібники - це книги, зміст яких повністю відповідає навчальній програмі або поглиблено розглядає теми навчального предмета, містить емпіричний матеріал, що служить закріпленню основного теоретичного матеріалу. До навчальних посібників належать: довідники, хрестоматії, словники, збірники вправ і задач тощо;

монографії (з грецької - один і пишу) - книга, в якій відображено одноосібну або колективну наукову працю з однієї проблеми.

Система освіти - це сукупність навчальних і навчально-виховних

закладів, які відповідно до законів забезпечують загальну середню, вищу освіту, здобуття спеціальності або кваліфікації, підготовку або перепідготовку кадрів для країни.

Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні. До 1918 року існувала система, яка відповідала теоріям формальної і матеріальної освіти. До нижчого рівня освіти належали сільські церковнопарафіяльні школи, де навчали в межах 2-3-х класів Закону Божому та письму. На середньому рівні освіти були гімназії, які готували абітурієнтів до вступу у вищі навчальні заклади. Освіта ця вважалася формальною, тому що вивчалися предмети, які не завжди мали практичне значення і спиралися на механічне запам'ятовування. Особливо вважалися формальними латинська і грецька мови. До вищого рівня освіти належали університети, які давали переважно гуманітарну освіту.

Матеріальна освіта здійснювалася в реальних (для підготовки спеціалістів виробництва) і в комерційних (для підготовки купців та економістів) училищах, технікумах, політехнічних інститутах.

Але освіта царської Росії не була спрямована на забезпечення освітою всього народу. Освіта до 1920 року в Україні пережила бурхливе оновлення і розвиток. Так, у 1920, 1930, 1934-1935 роках вийшли урядові документи щодо освіти, які поступово вдосконалювали її. Отже, з'явилися дошкільні заклади, школи першого ступеня (8-12 років), школи другого ступеня (12-15 років); фабрично-заводські учнівства і технікуми (1920 р.). Запроваджувалося загальне обов'язкове початкове навчання (1930 р.), загальне семирічне навчання (1934-1935 рр.). Удосконалювалася і система управління освітою. Державним органом, який керував усіма типами навчальних закладів, стало Міністерство освіти України. У 1992 році було прийнято закон України "Про освіту" Законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з цього Закону, інших актів законодавства України. Завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. 1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

2. Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб, незалежно від форм їх навчання і типів закладів освіти, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах. 3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.

4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в закладах освіти України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів. Основними принципами освіти в Україні є:

• доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
• гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
• органічний зв'язок з світовою та національною історією, культурою, традиціями;
• незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
• науковий, світський характер освіти;
• інтеграція з наукою і виробництвом;
• взаємозв'язок з освітою інших країн;
• гнучкість і прогностичність системи освіти;
• єдність і наступність системи освіти;
• безперервність і різноманітність освіти;

До державних органів управління освітою в Україні належать:

- Міністерство освіти України;

- міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;

- Вища атестаційна комісія України;

- Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

- місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає:

- дошкільну освіту;

- загальну середню освіту;

- позашкільну освіту;

- професійно-технічну освіту;

- вищу освіту;

- післядипломну освіту;

- аспірантуру;

- докторантуру; -самоосвіту.

В Україні встановлюються такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.

В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

Положення про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) затверджується Кабінетом Міністрів України.

1. Науковими ступенями є: кандидат наук; доктор наук.

2. Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих закладів освіти, наукових установ та організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1. Вченими званнями є: старший науковий співробітник; доцент; професор.

2. Вчені звання старший науковий співробітник, доцент, професор присвоюються на основі рішень вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ та організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Учасниками навчально-виховного процесу є:

• вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;
• керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти;
• батьки або особи, які їх замінюють, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
• представники підприємств, установ, кооперативних, громадських
• організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб, незалежно від форм їх навчання і типів закладів освіти, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.

3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.

4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в закладах освіти України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику поняттю "зміст освіти".

2. Які основні документи характеризують зміст освіти?

Література

1. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. - К., 1999.

2. Реан А..А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология і педагогіка. -СПб., 2000.

Дата добавления: 2015-05-22