Друга група факторів

Перша група факторів

Функціональні зміни нервової системи або інших органів мають хворобливий характер; вони хоча і не викликають повної недієздатності, але впливають на поведінку. Різні види органів відчуття (наприклад, часткова втрата зору, глухота і т. ін.).

Порушення зв'язку між сенсорними і моторними центрами вищих відділів нервової системи (коли людина не здатна з необхідною швидкістю та точністю реагувати на зовнішні впливи). Підтвердження небезпеки посилює дефекти, що виникають у координації рухів, що проявляються у незграбності людини (людина губиться, пропускає деякі рухи, з'являються зайві). Людей з невпевненими рухами, по можливості, не слід залучати до небезпечних та складних робіт. Особливості нервової системи, як правило слабкість так і інертність. (Слабка нервова система характеризується підвищеним сприйнят­тям, швидкою втомленістю, зниженням працездатності в напружених ситуаціях, підвищеною емоційністю, збудженістю, схильністю до розгубленості, страху.) Слабка нервова система зумовлює прояв темпераменту меланхоліка. Інертна нервова система зумовлює низьку швидкість проходження психічних процесів. Людина у складних ситуаціях не встигає зорієнтуватися. Для професій, де існує висока вірогідність виникнення екстремальних ситуацій (диспетчери, водії, льотчики, пожежники тощо), люди зі слабкою нервовою системою можуть бути аварійно-небезпечними. Алкоголь, наркотики негативно впливають на мислення, поведінку та інші сфери психічного життя людини. Виникає незадоволеність людини своєю роботою, знижується інтерес до неї.

Недостатня професійна підготовленість (недосвідченість). Необережність виявляється в нераціональному використанні своєї уваги, несвідомий контроль, за власними трудовими діями - у відсутності автоматичних навичок, дисциплінованості, підтримання порядку на робочому місці. Інформаційне перевантаження виявляється тоді, коли людина не може правильно сприйняти необхідну інформацію і це призводить до помилки. Функціональний стан людини - фізіологічні та психологічні процеси, активність органів і систем організму. Психічний стан, емоційний стан - зміна емоціонального стану призводить до загибелі (наприклад, льотчики при посадці на аеродромі в результаті зниження уваги за рахунок позитивних емоцій), емоційне збудження, емоційна напруженість, збуджена форма, гальмівна, дифузійна, стрес тощо. Основними причинами травматизму і загибелі людей на пожежах є:

- порушення правил безпеки праці;

- недостатня професійна і психологічна підготовка;

- небезпечні фактори;

- паніка, блокування шляхів евакуації;

- відсутність інформації про ситуацію, яка відбувається, та ін. Посттравматичний синдром. З метою визначення станів, що можуть

виникати в більш віддалені від травмуючих подій періоди, введене поняття РSTD). Вчені помітили, що в період масового поширення стресового стану багато людей потребують допомоги. Велика проблема суспільства США 60-70 рр. - зростання числа ветеранів В'єтнамської війни, що мали стресові порушення, - стала соціальним поштовхом для узагальнення багаторічних досліджень і практичного досвіду психологічної допомоги жертвам різного виду катастроф та аварій, насамперед воєнних. РSTD розвивається лише через деякий час після катастрофи, що людина пережила. До того ж, за міжнародними даними, лише в 1% осіб, які опинилися на місці аварії, розвивається справжній РSTD. Але більшість учасників катастрофи переживають так званий травматичний стрес. Як і всі види стресів (за Г. Сельє), він є адаптивною реакцією на травмуючі обставини (тобто "нормальною" реакцією на "ненормальні" події) та розвивається в три етапи. Якщо перші два етапи мобілізують людські резерви на подолання екстремальних обставин, то останній, третій, є руйнівним (травмуючим). PSTD включений до найавторитетніших міжнародних класифікаторів психічних відхилень - DSM-IIIR (або DSM-IV) та ІСD(10). Чорнобильська трагедія сформувала великі осередки проживання травмованих людей навколо ЧАЕС. Дослідження психофізіологічного стану людей, що пережили Чорнобиль, проведені нашими вченими за стандартизованими методиками, дають змогу визначити в них симптоми РSTD.

PSTD має три групи симптомів:

1) нав'язливі образи трагедії, що сталася;

2) уникнення багатьох речей, котрі асоціативно пов'язані з травмою;

3) широкий діапазон симптомів, зумовлених високим рівнем
психофізіологічного збудження.

Саме останні найбільш широко вивчалися й констатувалися в дослідженнях стану людей, що постраждали від Чорнобильської аварії.

Питання для самоконтролю

1. Що таке виробничий травматизм?

2. Які галузі людських знань вивчають проблеми виробничого
травматизму?

3. Хто з дослідників психології вивчав проблеми травматизму?

4. Хто з відомих світових учених розробив теорію психологічної
схильності до нещасних випадків? Дайте характеристику цій теорії.

5. Визначте основні показники, які характеризують схильність людини до травматизму?

6. Дайте психологічну характеристику основним травмуючим факторам, які виникають на пожежах.

Література.

1. Основы инженерной психологии / Под ред. Б.Ф. Ломова. - М., 1977.

2. Хаккер В. Инженерная психология и психология труда. - М., 1985.

3. Коженцев Ю.Т. Основы эргономики. - Новочеркаск, 1993.

4. Кришталь М.А. Психологічна підготовка рятівників. - Черкаси, 1996.

5. Столяренко Л.Д. Основи психологии. - Ростов-на-Дону, 1996.

Тема 21. Психологічна підготовка працівників оперативно – рятувальної служби як важливий елемент професійної підготовки. Професійний психологічний відбір працівників оперативно – рятувальної служби

Зміст понять "професійна придатність", "професійний відбір", "професійний добір", "професіограма", "психологічна підготовка", "завдання психологічної підготовки", "готовність", "види психологічної підготовки", "вогнева смуга психологічної підготовки".

Професійна орієнтація. Суть та зміст професійного відбору. Професійна придатність. Етапи професійного відбору. Основи професіографії. Методи психологічного вивчення діяльності рятівників. Поняття психологічної підготовки. Школи науковців з вивчення питання "психологічна підготовка". Психологічна готовність, завдання психологічної підготовки. Нормативні документи МНС України, що регламентують здійснення психологічної підготовки в підрозділах оперативно -рятувальної служби. Матеріально-технічна база та види психологічної підготовки. Структурні елементи майстерності рятівників.

Придатність людини до конкретного виду праці, трудової діяльності визначається методами професійної орієнтації та професійного відбору. Першим етапом у виявленні здібностей до професії та у її виборі є професійна орієнтація молоді на майбутню професію. Систему профорієнтації, що існує в нашій освіті, спрямовано на формування свідомості юнаків та дівчат.

Професійна орієнтація - це система заходів, спрямованих на виявлення особистих особливостей, інтересів, здібностей кожної людини з метою надання їй допомоги у правильному виборі професії, яка найбільше відповідає її індивідуальним якостям та можливостям. Виховна робота з професійної орієнтації починається в школі та являє собою цілеспрямований комплексний процес: введення до навчальних програм матеріалу про особливості різних професій, створення гуртків, факультативів, де засвоюються ази тієї чи іншої професії, організація зустрічей з ветеранами, майстрами справи, екскурсій на виробництво, вечорів тощо, зустрічей з представниками оперативно -рятувальної служби (відвідування навчальних закладів, УПО, пожежних частин, батьків та ін.). Успіх профорієнтації залежить від тісної взаємодії сім'ї, школи, громадськості та вмінь і авторитетності людей, які проводять цю роботу.

Останнім часом особлива увага приділяється важливій проблемі -професійному відбору до оперативно - рятувальної служби. Ця проблема зумовлюється соціальними проблемами суспільства, оскільки професійний відбір є важливим резервом підвищення якості, ефективної діяльності спеціалістів, надійності сучасного технічного озброєння рятівників. Профвідбір сприяє підвищенню стабільності колективів оперативно - рятувальної служби, зниженню відсівів особового складу, покращанню якості комплектування підрозділів.

Профвідбір - це система заходів, що дозволяє виявляти людей, які за своїми індивідуальними якостями найбільш придатні до навчання і подальшої професійної діяльності з обраної професії. Профвідбір визначає професійну придатність, що означає певну характеристику, відображаючи можливості людини оволодіти будь-якою професійною діяльністю. Професійна придатність може бути двох типів:

- абсолютна - до професії, де необхідні спеціальні здібності;

- відносна - до професій, оволодіння якими доступне практично для будь-якої здорової людини [68].

Професійна придатність оцінюється за такими критеріями: медичні показники, увага звертається на ряд показників, які викликають зниження надійності в роботі та сприяють розвитку захворювань, пов'язаних із професійною діяльністю; показники психічного здоров'я (стан нервової системи, слуху, зору, серцево-судинної та дихальної системи, так, наприклад, до водіїв висуваються вимоги стосовно нервово психічного здоров'я, гостроти

зору, світловідчуття). Професійному відбору передує складна і тривала робота, яка вирізняє етапи.

Перший етап - психологічне вивчення професії з метою виявлення вимог до людини. При цьому повинна бути розкрита внутрішня структура діяльності, дані про психічні процеси та про їх взаємозв'язок, необхідні для даної діяльності. Джерелами знань про професійну діяльність можуть стати різні документи, інструкції, накази, статути, які регламентують діяльність, спостереження за діяльністю, бесіда зі спеціалістами про особливості професії, фото- та кінозйомка тощо.

Інформація про професію узагальнюються у професіограмі, в якій:

- вказуються особливості даної професійної діяльності, основні дії, їх послідовність, необхідна спеціальна підготовка, що вимагає знань, умінь, режиму праці, відпочинку, санітарно-гігієнічних умов, характерні психофізіологічні стани (монотонність, втомленість, емоційна напруженість), обсяг і характер інформації, що переробляється, фізична та інтелектуальна важкість праці тощо;

- оцінюється ступінь значимості різних психічних якостей і властивостей для ефективного виконання певної діяльності, формулюються вимоги до професійно важливих якостей.

Професіограма - це сукупність загальнотрудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного здійснення нової професійної діяльності. Таким чином, це своєрідний перелік професійних умінь, навичок, якостей для певної професії. Так, професіограма газодимозахисника, автором якої є М.А. Кришталь [31], містить такі професійні риси, як розвинуте відчуття обов'язку; необхідність постійного вдосконалення; любов до професії; рішучість; витримка; енергійність; сміливість; самостійність; дисциплі­нованість; самокритичність; обачливість; холоднокровність; а також перелік таких психологічних властивостей: розвинена пам'ять; збереження працездатності; практичний тип мислення; вміння контролювати свої дії у складних ситуаціях; професійна інтуїція; оперативність мислення; добра орієнтація в просторі; здатність швидко і точно рухатися; емоційна стійкість; ризик, якщо вимагають умови.

Другий етап включає вибір психодіагностичних методів дослідження: методик, тестів, за допомогою яких визначаються і характеризуються психічні процеси та професійні дії. До методик ставляться такі вимоги: прогностична цінність - її здатність виявити різницю психофізіологічних функцій у людей з різним рівнем професійної підготовленості; надійність методики - стабільність результатів, одержаних за її допомогою при повторних дослідженнях однієї й тієї ж людини; диференційованість методики - кожна методика повинна оцінювати чітко визначену функцію психіки людини.

Прикладом таких методик можуть служити і комплекс американських тестів з визначення загальних здібностей людини - САТВ (12 тестів, які визначають 9 різних здібностей); методики "Шкала тривожності" Дж. Тейлора; методика визначення рівня нервово-психічної стійкості, методика вивчення темпераменту, міннесотський багатовимірний опитувальник (ММРІ); методи контролю координаційних здібностей та роботи серцево-судинної системи (ССС) тощо.

Третій етап - психодіагностика; вивчення претендентів на оволодіння професією за допомогою обраних методик.

Четвертий етап передбачає психологічний прогноз успішності та подальшої діяльності на основі зіставлення відомостей про вимоги професії до людини й отриманих психодіагностичних даних з виявленням оцінки особистісних характеристик (імовірності адаптації до професії, можливості реакцій на появу екстремальних впливів).

Отже, при проведенні психофізіологічного відбору, який становить частину професійного відбору, вивчаються здібності людини до професії та прогнозуються здатності людини до розвитку виявлених якостей.

Профвідбір рятівників включає такі види:

1) попередній;

2) медичний (дослідження стану здоров'я, фізичного розвитку);

3) освітній (виявлення рівня знань, які забезпечують успішне навчання);

4) соціально-психологічний (визначення психологічних якостей, мотивів, світогляду, морально-вольових якостей);

5) психофізіологічний відбір (вияв ступеня розвитку індивідуальних психофізіологічних властивостей, якостей, які відповідають професії пожежника).

Проблема попередження і гасіння пожеж має важливе значення. Велику роль під час гасіння відіграє техніка, але при цьому вирішальна роль все-таки належить людині, особливо її професійній підготовці, однією зі складових частин якої є психологічна підготовка особового складу підрозділів. Згідно з програмою професійної підготовки рядового і молодшого начальницького складу оперативно - рятувальної служби МНС України, основними завданнями професійної підготовки є формування в осіб рядового і молодшого начальницького складу високих моральних та бойових якостей, почуття колективізму і товариської взаємодопомоги, особистої відповідальності за виконання службового обов'язку, дбайливого ставлення до пожежної техніки, майна, розвиток самовладання, витримки, вироблення психологічної стійкості до роботи в екстремальних умовах.

Професійна підготовка пожежника включає стройову, тактичну, службову, гуманітарно-соціальну та психологічну підготовку.

Психологічна підготовка - це активізація здібностей особистості для певного виду діяльності, спрямована на формування і закріплення стійких якостей (знань, умінь, навичок), необхідних в тій чи іншій діяльності, вміння вчасно користуватися своїми здібностями в певній галузі праці. Щодо професій пожежника, то це забезпечення стану психічної готовності пожежника до дій у бойових обставинах.

Психологічну підготовку характеризує стан психологічної готовності. Проблемою психологічної готовності до різних видів діяльності психологи займаються з кінця 50-х років XX століття. У психології праці, спорту, соціальній, інженерній, педагогічній, військовій є чимало матеріалів, що характеризують готовність людини до виконання певної діяльності. Різні автори по-різному підходили до визначення психологічної готовності. Так, Н.Д. Левітов розумів її як "тимчасову готовність та працездатність"; Є.П. Ільїн - як "оптимальний робочий стан"; В.М. Пушкін та Л.С. Нерсесян трактували її як "готовність до екстремальної діяльності"; Г.Ц. Пуні - як "стан психологічної готовності до змагань"; Є.Г. Козлов та В.А. Алаторцев називали його "станом психологічної готовності до змагання"; Ф. Генов - "мобілізаційною готовністю", Д.Н. Узнадзе прирівнював готовність до "установки", М.І. Дьяченко, О.М. Столяренко називали це "готовністю до виконання бойового завдання" тощо. Вивченню стану готовності до діяльності приділяли увагу такі вчені, як О.О. Ухтомський, М.І. Виноградов, Б.Ф. Ломов та інші. Готовність, на думку М.І.Дьяченка та Л.О. Кандибовича, є необхідною передумовою успіху та ефективної діяльності людини. Готовність до іншого виду діяльності - це цілеспрямоване вираження особистості, що включає її переконання, погляди, відносини, мотиви, почуття вольової та інтелектуальної якості, знання, навички, уміння, установки, настрій на певну поведінку. Така готовність досягається в ході моральної, фізичної, професійної підготовки і є результатом всебічного розвитку особистості, діяльності, професії.

Психологічна готовність - це здатність мобілізувати психіку, настроїтися на доцільні дії в конкретній діяльності. Стан психологічної готовності пожежника до бойової діяльності, як і будь-який психічний стан, є складним цілісним виявленням особистості. Він характеризується ОДІ. Самоновим [62] за такими ознаками: прагненням виконати свій професійний обов'язок; упевненістю у необхідності вирішення бойового завдання; впевненістю у своїх силах, надійності техніки та підтримці товаришів; прагненням активно, правильно і швидко виконувати завдання; високою стресостійкістю; оптимальним рівнем емоційного збудження, що дає змогу контролювати свої думки, почуття, поведінку і забезпечує високу ефективність роботи. З урахуванням таких психологічних вимог до готовності особовий склад підрозділів повинен знати психологічні фактори, які впливають на його діяльність під впливом психічних факторів.

Визначимо основні завдання психологічної підготовки особового складу оперативно - рятувальної служби,

1. Озброєння знаннями із загальної психології, психології діяльності, психіки людини.

2. Формування функціональної (професійної) надійності психіки. Розвиток професійних відчуттів, сприймань (швидка орієнтація в задимленому приміщенні), відчуття простору, часу, температури, оперативного мислення, уяви, мовленнєвої культури.

3. Попередження можливих змін психічного стану і помилкових дій під час виконання бойової задачі. Формування характеру, кращих рис.

4. Розвиток морально-вольових якостей (любові до професії, відповідальності, честі, рішучості, витримки, сміливості).

5. Відпрацювання постійної внутрішньої готовності до індивідуальних і колективних дій. Навчання прийомам саморегуляції.

6. Цілеспрямованість і комплексне планування психічної підготовки, матеріально-технічне та методичне забезпечення її ефективного проведення. Документація: модель, що являє собою задачі, зміст, форми і напрямки роботи, методичні розробки занять.

Таким чином, ми визначили суть психологічної підготовки пожежника, мету, завдання, актуальність та нерозробленість проблеми.

Основними елементами організації психологічної підготовки в підрозділах пожежної охорони є:

- визначення змісту та обсягу психологічної підготовки з урахуванням специфіки об'єктів, що перебувають під охороною;

- реалізація всіх ланок у здійснені психологічної підготовки;

- планування психологічної підготовки, матеріально-технічне і методичне забезпечення;

- організація контролю психологічної підготовки.

Індивідуальний підхід у психологічній підготовці полягає в тому, що навчання особового складу здійснюється з урахуванням психологічних особливостей і можливостей кожного пожежника. Ефективність такого підходу залежить від уміння керівника психологічної підготовки або керівника занять використовувати прийоми психологічного впливу залежно від властивостей характеру і темпераменту пожежника, його нервової системи, особливостей сприймання, пам'яті, настрою та ін. Найбільше на успішність освоєння професії пожежника впливають:

1) темперамент;

2) сила нервової системи щодо збудження;

3) схильність до ризику.

І.П. Павлов зазначав, що темперамент становить найзагальнішу характеристику нервової системи, яка визначає діяльність кожного індивідуума. В основі ВНД лежить різний стан таких властивостей нервової системи людини, як сила, врівноваженість, рухомість процесів збудження і гальмування. Сила нервової системи характеризується високою працездатністю, рухомою стійкістю, швидкістю спрацювання, здатністю стримувати свої почуття, незначною втомою, високою посухостійкістю. Протилежними проявами характеризується відносна слабкість нервової системи. Врівноваженість зумовлюється стриманістю, посидючістю, здатністю чекати, рівністю настрою, терпеливістю. Рухомість характеризується швидкістю реакції, легкістю зміни почуттів, швидкістю формування нових звичок.

Керівник підрозділу оперативно - рятувальної служби повинен визначити заходи впливу того чи іншого бійця. Так, пожежники зі слабкою нервовою системою потребують більшої уваги. Вони важко і довго переживають невдачі, хворобливо ставляться до покарань (стягнень), повільно звикають до нових умов і до колективу, усамітнюються, часто пасивні. Цих рятівників слід активно залучати до виконання нормативів вправ з ПСП і тактичної підготовки, примушувати інтенсивніше працювати на заняттях, необхідно їм навіювати впевненість у власних силах.

Пожежники з сильною нервовою системою більш активні на заняттях. Але якщо вони погано навчені, то в бойовій обстановці можуть виявити недостатні результати. Дослідженнями встановлено, що правильно і добре підготовлені пожежники, які мають сильну нервову систему, на пожежі проявляють розумну ініціативу, вміло керують своїми підлеглими, чітко виконують накази і розпорядження. Вони відзначаються спокійною поведінкою, при зіткненні з перешкодами проявляють рішучість і сміливість, зберігають працездатність у небезпечних умовах. У деяких рятівників виробляється особлива властивість особистості - схильність до ризику. Залежно від схильності до ризику пожежники показують різні результати як у виконанні спеціальних вправ, так і при гасінні пожеж.

У психологічній підготовці використовується матеріально-технічна база, що включає: наочність (альбоми, слайди, відео, плакати, фільми, стенди); спеціальні тренажери (аудиторні); тренувальні майданчики; психологічні смуги, термодимокамери; навчальні полігони.

1. Використання наочності у психологічній підготовці значною мірою допоможе подолати, знизити деякі психологічні дефекти під час зіткнення з ними у життєвій ситуації. За допомогою фільмів можна ознайомити особовий склад з фактами, які рідко зустрічаються та важко моделюються (реальні ситуації, загибелі, страхування людей); записи звуків дозволяють визначати ту чи іншу подію, осередок пожежі; альбоми містять фотографії з різними ситуаціями, обставинами, випадками, особами, діями.

2. Розповсюдження в гарнізонах смуги психологічної підготовки як вид підготовки для відпрацювання навичок роботи та психічної стійкості. Психологічні смуги - це комплекс різних об'єктів, службово-навчальних ситуацій, що пов'язані однією метою, яка примушує тих, хто навчається, практично розв'язувати складні психологічні задачі. У процесі систематичних занять на смугах формується емоційно-вольова стійкість, сміливість, наполегливість, кмітливість, передбачливість, винахідливість; готовність до несподіваності; стійкість до ризику, вогню, перешкод; спостережливість; швидкість мислення, орієнтування, реакція; професійні навички й уміння рятувати людей у небезпечних ситуаціях.

Психологічна смуга розмішується як в одну лінію, так і по прямокутнику, квадрату, колу. Основними снарядами її є місток над палаючою рідиною; палаючий задимлений лабіринт; висотна естакада з палаючими отворами на рівні 1 і 2-го поверхів, фрагменти житлового будинку, башти і т. ін. Навчання на психологічній смузі проводяться 2-3 рази на місяць, при повторних заняттях ситуації повинні ускладнюватися, наприклад: шум, вітер, дощ, вогонь, яскраве світло; зміни положення (мішені, ящиків, естакад, бар'єрів); постановка додаткових завдань (прокладання рукавних ліній, надання допомоги потерпілому, винос із вогню товариша тощо); складні природні умови (мороз, темрява, хуртовина); завдання на проходження в різних засобах індивідуального захисту [20].

Тренувальні майданчики, на яких повинні бути прості тренажери: колоди, зруйновані сходи, жердина, трапеція, яма (1,5-2 м); електроустановки для гасіння струменем води під напругою; "палаючі" цистерни; ліквідація вогню і виконання емоційно-вольових вправ; стрибки на землю з висоти 2, З, 4 м; стрибки у воду з різної висоти; стрибки в довжину через глибокі ями; пересування по колоді (яка додатково гойдається та закріплена на відстані 2-3 м над водою); підйом по вертикальному канату, драбині на висоту 12-15м; стрибки через вікно на висоті 1 м тощо. Заняття на майданчику слід проводити 1 раз у тиждень.

Найбільш наближені умови до бойових створюються на навчально-тренувальних полігонах, де здійснюється професійна, в тому числі і психологічна, підготовка. До складу навчальних полігонів входять: теплодимокамери; наземні резервуари для нафтопродуктів та технічне обладнання хімічної промисловості; смуга перешкод.

Види психологічної підготовки

Теоретична підготовка - це вивчення особовим складом спеціальних технічних курсів, соціально-економічних основ психології та педагогіки, а саме: психологічних вимог до особового складу, впливу психологічних факторів на бойову діяльність, психологічних особливостей виконання бойового завдання, можливостей змін психіки, вміння спілкуватися, проводити навчальні заняття тощо.

Практична підготовка здійснюється в лабораторіях з використанням ТЗН, на спеціальних смугах, майданчиках, полігонах, об'єктах, фрагментах, що сприяє відпрацюванню вмінь і навичок.

Залежно від спрямованості застосованих засобів, методів і форм спеціальна підготовка поділяється на загальну та безпосередню підготовку за специфікою виконання багатьох функцій, як визначив О.П. Самонов -представник російської школи. Дослідник М.А. Кришталь пов'язує психологічну підготовку із залежністю від займаної посади.

Загальна психологічна підготовка рятівників проводиться в системі бойової підготовки, несення служби, під час пожежно-технічних, стройових занять і навчань на місцевості. Вона передбачає формування спрямованості особистості пожежника на професію і формування характеру; розвиток швидкості, критичності мислення, професійних відчуттів, сприймання, уяви, мислення, пам'яті, уваги, мовленнєвої культури, емоційно-вольових якостей; навчання прийомам саморегуляції психічних станів. Загальна психологічна підготовка нерозривно пов'язана з морально-вольовою, пожежно-тактичною, пожежно-стройовою підготовкою.

Безпосередня психологічна підготовка - це підготовка до конкретної діяльності, тренувальні заняття, змагання, виконання бойової задачі на пожежі.

Безпосередня підготовка включає в себе:

1) уточнення інформації про об'єкт, на якому виникла пожежа;

2) уміння рятівників настроїтися на виконання майбутніх дій, подумки "програючи" роботу;

3) відволікання рятівників від нав'язливих думок ("боюсь вогню",
"раптом вибух", "загину");

4) регулювання емоційного стану.

Спеціальна психологічна підготовка носить практичний характер і здійснюється на навчально-тренувальних психологічних комплексах, про які вже йшла мова. Вона передбачає набуття і відпрацювання вмінь та навичок, уміння настроїтися на виконання, відтворювати за допомогою уяви, пам'ятати образи, подумки "програвати" роботу рухові дії та дії з пожежним обладнанням, концентрувати увагу на завданні; вміння відключатися від сторонніх подразників, думок "боюся", "загину" тощо. Індивідуальний підхід передбачає врахування психічних особливостей кожного пожежника (особливості темпераменту, характеру, пам'яті, сприйняття, настрою).

Психологічна підготовка залежно від специфіки виконання бойових робіт займаної посади. Передбачає:

- психологічну підготовку КГП;

- психологічну підготовку газодимозахисника;

- психологічну підготовку диспетчера;

- психологічну підготовку інспектора ДПН.

Психологічна підготовка рятівників повинна допомагати кожному спеціалісту вміло, швидко, безпомилково виконувати бойові задачі, професійно діяти в різних умовах; а також сприяти підвищенню професійної майстерності рятівників.

Шляхи та засоби психологічної підготовки:

- формування наукового світогляду, свідомості, соціальних мотивів;

- вироблення і розвиток професійних якостей особового складу,
виховання впевненості в своїй техніці;

- цілеспрямоване ознайомлення з чинниками несення служби і бойової обстановки, їх труднощами та небезпеками, методами їх подолання;

- підвищення функціональних можливостей психіки шляхом регулярних, поступово-ускладнюючих видів навчання;

- регулярне проведення спеціальних занять з психологічної підготовки, розробка і втілення тренувальних систем;

- залучення в активну виховну і культурно-масову роботу;

- активна фізична підготовка.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику етапам професійного відбору.

2. Поясніть поняття "профвідбір".

3. Дайте визначення поняттю "психологічна підготовка рятівників".

4. Хто з науковців досліджував проблему психологічної готовності?

5. Наведіть ознаки стану психологічної готовності пожежника до
діяльності в бойових умовах.

6. Які види психологічної підготовки Ви знаєте?

7. У чому полягає суть індивідуального підходу під час психологічної
підготовки рятівників?

8. Назвіть основні види матеріально-технічної бази психологічної
підготовки.

Література

1. Пожарная тактика: Учебник / Под ред. Я.С. Повзика. - М., 1984.

2. Самонов А.П. Психотехническая подготовка пожарных. -М., 1982.

3. Рекомендации по методике проведення занятий на огненной полосе психологической подготовки пожарных и ее оборудование. - М., 1983.

4. Самонов А.П. Психология для пожарных. - Пермь, 2000.

Тема 22. Психологічні особливості діяльності керівника гасіння пожежі, газодимозахисників, диспетчера служби "01"

Психологічні аспекти діяльності диспетчера центрального пункту зв'язку. Основні елементи режиму роботи диспетчера: оптимальний, параекстремальний, екстремальний. Психологічні фактори, які впливають на працю диспетчера (нервово-емоційна напруженість, очікування). Зміст професійної діяльності в процесі несення бойового чергування. Психо-фізіологічні та соціально-психологічні фактори, що впливають на працездатність особового складу. Діяльність КГП в екстремальних умовах. Вплив небезпечних факторів пожежі на КГП та особовий склад підрозділу. Негативні екстремальні умови в діяльності КГП та можливість зміни мислення, порушення норм поведінки, спілкування; помилки.

Дата добавления: 2015-05-22