Тема 25. Психологія та педагогіка на службі працівника оперативно - рятувальної служби

Основи візуальної психодіагностики. Поняття, методи візуальної психодіагностики. Мова тіла. Формування комунікативних навичок взаємодії з різними категоріями населення. Особливості спілкування у складних ситуаціях професійної діяльності (стресові, конфліктні, екстремальні, критичні). Індивідуальний стиль реагування на конфліктні ситуації.

Тема 24. Психологічні способи впливу в процесі професійного спілкування

До психологічних компонентів професійного спілкування належать ті, які характеризують співробітника органів внутрішніх справ у взаємодії з колегами, керівництвом підрозділів, представниками різних організацій, підприємств та закладів та з різними категоріями населення. Важливою умовою професіонального спілкування є пізнання тих, з ким доводиться взаємодіяти під час службової та бойової діяльності. Ця справа нелегка, тому що людина - це складний об'єкт сприйняття і пізнання, їй властиві ознаки, які не піддаються безпосередньому спостереженню, також людина може "грати певну роль",

маскувати свої почуття і переживання з корисливих мотивів, видавати себе за іншого.

Спробуємо визначити інформаційні психологічні ознаки, які слід враховувати пожежнику при професійному спілкуванні. Це мова, стиль, стиль мови, логіка, тембр, експресія, емоційність, темп, інтонація тощо. Позитивні стосунки з іншими можна налагодити, лише коли між тими, хто спілкується, встановлюється доброзичлива атмосфера.

Визначимо основні правила професійного спілкування: уважно слухати співбесідника, дати людині можливість викласти свою точку зору, бути ввічливим і не ображати словом, частіше посміхатися, користуватися відкритими жестами, слідкувати за інтонацією голосу, менше критикувати та засуджувати людину. За умов користування такими правилами можна виявити такі якості співбесідника: за змістом його висловлювань визначити суть його поглядів та переконань, потреб, мети, планів; за викладом думок, відповідей, побудовою речень та словниковим запасом можна визначити інтелектуальні здібності, рівень освіти; за темпом мовлення, інтонацією можна визначити темперамент, рівень емоційної стійкості, рівень культури тощо. Знання особливостей професійного спілкування слід добре засвоїти працівникам пожежного нагляду.

Психологи А.А. Бодальов, В.М. Панфьоров спеціально вивчали в експериментальних умовах, що робить найбільше сильне враження при знайомстві. Виявилося, перше, що впадає в око і запам'ятовується людині, - це зачіска, що може змінювати обличчя до невпізнанності. Тому важливе значення слід приділяти своїй зачісці та зовнішньому вигляду. [12] Після зачіски ми звертаємо увагу на очі людини, які, як відомо, є дзеркалом душі. Очі можуть бути добрими, холодними, променистими, хитрими, злими, колючими. Вони надають людині певного вигляду: довірчого, настороженого, агресивного. Посмішка людини нас дуже приваблює, особливо якщо вона добра і привітна, а не зла, натягнута. Не даремно відомий американський фахівець зі спілкування Дейл Карнегі як першу заповідь гарного спілкування проголосив: якщо хочете сподобатися людині - посміхайтеся, вчіться посміхатися. У цілому вираз обличчя формується мімікою, що в одних людей дуже динамічна, різноманітна, а в інших - бідна, від чого складається враження похмурості, непривітності, скритності. Людей вирізняють також манера поведінки, жести, хода, рухи тіла. Цікаво, що, коли люди довго не бачаться, вони впізнають один одного найчастіше не по обличчю, а по окремих жестах і манері рухів. Коли ми починаємо з людиною говорити, то в мовленні виділяються дві сторони: сам текст (слова) - що говориться - та підтекст - як говориться, з якою інтонацією. Ті самі слова "так", "добрий день" можна вимовити привітно, шанобливо, а можна - зло і сердито. Інтонація є могутнім виражальним засобом. Молоді спеціалісти не завжди розуміють значення цього засобу. "Адже я ніяких образливих слів не сказав", - скаржаться вони. Але образити можна і без слів, не текстом, а підтекстом. Слідкуйте за своїми інтонаціями, і ви побачите, як відразу зміниться ставлення людей до вас. Можна додати, що від одягу також залежить враження про неї.

Не менш важливу роль у спілкуванні відіграють сформовані соціальні стереотипи, установки й еталони сприйняття, життєві уявлення, сформовані в кожної людини, і, звичайно, рівень психологічної культури в частині вміння сприймати й оцінювати іншого.

Зустрічаючи нову людину, ми відразу відносимо її до певної категорії та будуємо свою поведінку згідно зі сформованим стереотипом. Зовнішні ознаки: велике чоло - розумне, квадратне підборіддя - сильна воля, повні люди — добродушні, худі - сердиті й замкнуті.

Психологи розрізняють три типи установок на сприйняття іншої людини: позитивна, негативна й адекватна. При позитивній установці ми переоцінюємо позитивні якості і даємо людині великий аванс, що виявляється в неусвідомлюваній довірливості. Негативна установка призводить до того, що сприймаються в основному негативні якості іншої людини, що виражається в недовірливості, підозрілості. Найкраща, звичайно, адекватна установка на те, що в кожного є як позитивні, так і негативні якості.

М.К. Тутушкіна наводить приклад типових перекручувань уявлення про іншу людину. [55]

Ефект ореола - вплив загального враження про людину на сприйняття й оцінку окремих властивостей її особистості. Якщо в групі склалася думка про людину, що вона дуже гарна, то її поганий учинок розцінюється як випадковість. І навпаки, якщо всі вважають людину поганою, то гарний учинок цієї людини також оцінюється як випадковість. Цей ефект дуже часто заважає адекватно сприймати людей і створює умови, за яких здібні та яскраві індивідуальності зовсім не можуть працювати в даній групі, тому що гарне не помічається, а погане перебільшується.

Ефект послідовності. На судження про людину найбільший вплив робить інформація, подана про неї в першу чергу. Звичайно той, хто хоче нашкодити людині, довідавшись про щось неприємне щодо неї і навіть не перевіривши інформацію, біжить розповісти начальнику і його найближчому оточенню. Виправдовуватися і доводити, що все було не так, безперспективно.

Розповсюдженим є ефект авансування, коли людині приписують неіснуючі позитивні якості, а зіштовхуючись з її неадекватною поведінкою, розчаровуються, засмучуються.

Ефект проектування на інших людей особистих властивостей викликає чекання відповідної поведінки по нашій моделі. Цей ефект дуже часто зустрічається і виявляється в невмінні людей прийняти точку зору іншої людини.

Вивчення різних аспектів процесу спілкування показує, що зміст кожного з них включає в себе певні способи впливу індивідів один на одного. Тільки з метою аналізу можливе ізольоване, поза контекстом професійної діяльності, вивчення способів впливу. Насправді ж і вплив за допомогою знаків, і механізми ідентифікації, і рефлексії реалізуються в ході діяльності та визначаються у змістовному плані її характеристиками.

Ідентифікація (з лат. "ототожнення") - процес емоціонального та іншого самоототожнення особистості з іншою людиною, образом, групою, який виражається в готовності відчувати, переживати, діяти по відношенню до іншої людини так, якби цією іншою була вона сама.

Рефлексія (з лат. "відображення") - самоаналіз, усвідомлення, оцінка умов і перебігу особистішої діяльності та внутрішнього життя. Рефлексувати означає звертати свідомість на самого себе, аналізувати свій психічний стан.

Якщо мета впливу - зміна поведінки та діяльності партнера по спілкуванню, то напрямок цієї зміни визначається цілями спільної діяльності. Професійне спілкування працівників пожежних підрозділів різноманітне за формами, воно виникає не тільки в усталених групах, а й у випадкових стихійних групах, які не пов'язані спільною діяльністю у виконанні службових обов'язків. Традиційним для соціальної психології є виокремлення таких способів впливу: зараження, навіювання, наслідування, мода і чутки. Українські психологи М.М. Корнєв, А.Б. Коваленко [27] детально характеризують ці явища. Зараження - це неусвідомлювана, мимовільна схильність індивіда до певних психічних станів. Воно здійснюється не через пасивне споглядання і більш-менш усвідомлене прийняття зовні очевидних зразків поведінки (як у наслідуванні), а через передачу психічного настрою, який має великий емоційний заряд, через загострення почуттів та пристрастей. Ефект заразливості зовнішнього впливу визначається не тільки силою його емоційного заряду, а й самим фактом безпосереднього психічного контакту між тими, хто спілкується. Механізм зараження переважно зводиться до ефекту багаторазового взаємного підсилення емоційного впливу партнерів по спілкуванню. Вивчення цієї проблеми в соціальній психології вважається недостатнім. Паніка належить до таких явищ, які важко піддаються вивченню, її не можна безпосередньо фіксувати, оскільки, по-перше, ніколи наперед не відомий час її виникнення; по-друге, в ситуації паніки важко залишатися спостерігачем: у тому й полягає її грізна сила, що будь-яка людина, потрапивши в ситуацію паніки, тією чи іншою мірою піддається їй. Під час паніки починають одночасно діяти кілька соціально-психологічних механізмів впливу на поведінку людини. Спрацьовують механізми комунікативного, перцептивного та інтерактивного впливу. Дуже часто паніка ініціюється чутками, засобами масової інформації, соціальними, політичними подіями. Український психолог В.О. Моляко, розглядаючи психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи, вказує на умови виникнення будь-якої паніки: наявність шокуючого стимулу та дефіцит інформації про подію, особливо інформації вірогідної, водночас надлишок інформації неперевіреної з неофіційних (здебільшого чуток) джерел. Люди, які були охоплені панікою, виявляли такі особливості поведінки:

1) неадекватну оцінку ситуації, перебільшення небезпеки, прагнення
врятуватися втечею;

2) підвищену метушливість, хаотичність поведінки або її загальмованість;

3) зниження дисципліни, працездатності;

4) пошук заспокійливих засобів (ліків, алкоголю);

5) прагнення одержати інформацію, а отже, підвищений інтерес до всіх повідомлень, чуток, новин.

Об'єктом спеціального соціально-психологічного дослідження навіювання стало порівняно недавно. В.М. Бехтерєв одним із перших здійснив спробу спеціально розглянути це явище стосовно суспільного життя, хоч опис цього феномену можна знайти і в інших авторів того часу (Г. Лебон, Г. Тард, М.К. Михайловський). Навіювання - це процес психічного впливу на людину чи групу при послабленому усвідомленому контролі, некритичній оцінці змісту повідомлень, які сприймаються.

На відміну від зараження як способу одночасного співпереживання людьми спільного психічного стану, навіювання виключає однаковість переживання ідентичних емоцій та уявлень об'єктом навіювання, індуктором та реципієнтом. Воно є пізнішою формою соціально-психологічного впливу і зумовлене розвитком вербальної активності людини, її індивідуальності. Зараження має неперсоніфікований характер.

Найповніше навіювання вивчалося і використовувалося у зв'язку з медичною практикою, психотерапією, навчанням. У соціальній психології навіювання, або сугестія (з лат. - навчати, навіювати, радити), розглядається у двох аспектах: як стихійний компонент повсякденного спілкування; як спеціально організований різновид комунікативного впливу (використовується в засобах масової інформації, рекламі, моді, психологічній війні, релігії, політиці). За методами реалізації навіювання може бути прямим і опосередкованим, спрямованим і стихійним. Навіювання може здійснюватися за допомогою вербальних (слова, інтонація) і невербальних (жести, міміка, оточуюча обстановка, дії іншої людини) засобів.

До механізмів, способів впливу людей один на одного за умов переважно негрупової поведінки належить і наслідування, роль якого в житті особистості та групи досить важлива. Наслідування спрямоване на відтворення індивідом певних зовнішніх рис і зразків поведінки, манер, дій, вчинків, які характеризують об'єкт пізнання, і позначене при цьому певною емоційною й раціональною спрямованістю. За допомогою наслідування Г. Тард намагався пояснити найважливіші явища суспільного життя: відтворення, поширення й уніфікацію винаходів та відкриттів, які забезпечують, з одного боку, прогрес, а з іншого - стабільність соціальних відносин. Г. Зіммель вбачав у наслідуванні засіб залучення індивіда до системи групових цінностей, який дає змогу уникнути персональної відповідальності й необхідності вибору за рахунок надання переваги тій чи іншій моделі поведінки, вважав його одним із суттєвих засобів взаєморозуміння.

Наслідування відіграє значну роль у поведінці людей. Під його впливом формуються не тільки найпростіші навички діяльності, а й духовні цінності -ідеї, смаки, нахили, манери поведінки. Особливо велике позитивне значення наслідування має на ранніх етапах становлення і розвитку людини.

Мода (з лат. - норма, правило, міра) - це форма стандартизованої масової поведінки людей, що виникає стихійно під впливом настроїв, смаків, захоплень, які домінують у суспільстві. Мода поєднує багато суперечливих тенденцій та механізмів соціально-психологічного спілкування: ідентифікацію та негативізм, уніфікацію та персоналізацію, наслідування та протиставлення. До її особливостей належить те, що вона виявляється в усіх сферах суспільного життя: економіці, політиці, мистецтві, побуті, спорті тощо. Мода дуже тісно пов'язана зі смаками та звичаями людей. З першими її зближують змінність та рухливість, з другими - повторюваність та усталеність.

Чутка - це повідомлення, що надходить від однієї або більше осіб, про нічим не підтверджені події. Як правило, вони стосуються важливих для певної соціальної групи чи людини явищ, зачіпають актуальні для них потреби та інтереси. Очікування одержати задоволення в інформації є головним мотивом сприймання та відтворення почутого (чутки). Як специфічний різновид міжособистісного спілкування чутки відображають загальну інформаційну ситуацію в суспільстві або великій соціальній групі. Вони пов'язані не тільки з певною актуальною подією, а з пануючими в суспільстві масовими настроями та громадською думкою, відтворюють існуючі стереотипи й установки людей.

Не знаючи, звідки йде чутка, люди часто схильні вірити тому, що повідомлення - з надійного джерела. Це надає чутці несправжньої вірогідності, тобто її можна вважати формою престижного навіювання. У подібних випадках відбувається явище емоційного зараження, яке звужує поле свідомості та зменшує критичне ставлення до повідомлення.

Найкращий спосіб припинення чи принаймні зменшення чуток - широка, ґрунтовна і послідовна подача дійсних фактів, взагалі без посилання на чутки. Важливим при цьому є авторитет та престиж джерела інформації, комунікатора, який для більшості аудиторії має образ незалежного експерта чи спеціаліста.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть інформаційні психологічні ознаки, які слід враховувати пожежнику при професійному спілкуванні.

2. Сформулюйте основні правила спілкування.

3. У чому особливості ділового спілкування?

4. Спробуйте пояснити важливість знання способів візуальної
психодіагностики.

5. Дайте характеристику механізмам ідентифікації та рефлексії. Визначте їхню роль у спілкуванні, взаємодії людей в групах груп.

6. Який механізм зараження, як способу впливу?

7. Навіювання, наслідування як механізм впливу на діяльність, поведінку людини.

Література

1. Самонов А.П. Психология для пожерных. - Пермь, 2000.

2. Практическая психология / Под ред. М.К.Тутушкиной. - СПб., 1988.

3. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. - К., 1995.

Дата добавления: 2015-05-22