ГЛОСАРІЙ. Агресія - психічна реакція на фрустрацію, загроза, задиристість, злісність

Агресія - психічна реакція на фрустрацію, загроза, задиристість, злісність.

Акселерація - прискорення у фізичному розвитку дітей.

Аналіз - розумова операція, що являє собою розкладання цілого на частини.

Афіліативне спілкування - спілкування, в основі якого лежать симпатії (неділове спілкування).

Аперцепція - (від лат. ар - до + perceptio - сприйняття), різновид пізнавального процесу, в якому виявляється залежність сприймання від попереднього індивідуального досвіду людини, її знань, інтересів.

Аутотренінг - психотерапевтичний метод лікування, який полягає в навчанні людини м'язовій релаксації, самонавіюванню, розвитку концентрації уваги і сили удавання, вмінню концентрувати мимовільну розумову активність з метою підвищення ефективності важливої для людини діяльності.

Афект - (від лат. сильний, відносно короткочасний) стан пов'язаний із різкою зміно важливих для людини життєвих обставин

Бал - оцінювання в числовому вимірі.

Бар'єри спілкування - багаточисельні фактори, що є причиною конфліктів, або сприяють їм.

Біологічний підхід - виявляється у ствердженні, що в основі більшості форм поведінки лежать вроджені задатки. На грунті цих ідей виникли соціобіологія, психофізіологія, етологія.

Біхевіоризм - (від англ. bihavior - поведінка) напрямок у психології започаткований американським психологом Д.Уотсоном у 1913 р. Основним завданням якого є вивчення поведінки людини, щоб наперед визначити її реакцію на ситуацію. Кожній ситуації є відповідна поведінка, або реакція, (біхевіористи: Д.Уотсон, Б.Скиннер, Е.Торндайк).

Відчуття - психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму при безпосередньому впливові подразників на відповідні органи чуття. Матеріальним органом відчуття є аналізатори.

Вправи - метод виховання, що передбачає планомірне організоване повторне виконання певних дій з метою оволодіння ними, підвищення їх якостей, формування вмінь і навичок у поведінці.

Вимога - метод педагогічного впливу на свідомість слухача з метою викликати; стимулювати або загальмувати окремі види його діяльності.

Воля - свідома саморегуляція людиною своєї поведінки і діяльності, регулююча функція мозку, що полягає в здатності активно домагатись свідомо поставленої мети і переборювати зовнішні та внутрішні перешкоди. Вона виконує дві функції: спонукальну і гальмівну.

Вольовий акт - включає: намір, усвідомлення мети, боротьбу мотивів прийняття рішення, вибір методів, здійснення прийнятого рішення.

Вольові якості - рішучість, сміливість, наполегливість, самостійність; витримка або самовладання, витривалість, терпіння, дисциплінованість, організованість, підтягнутість, точність, акуратність.

Види спілкування: міжособовий, особистісно-груповий, міжгруповий.

Види психічних реакцій і стану особистості в екстремальних умовах:

а) позитивні: мобілізація психологічних можливостей, активізація ділових мотивів, почуття обов'язку відповідальності, ділове збудження, інтерес, азарт, ентузіазм, активізація, оптимізація пізнавальної діяльності, творчих можливостей; підвищення готовності до сміливих рішень та дій, підвищення витривалості, зниження порогів відчуттів, прискорення реакцій, зниження втомленості;

б) негативні: тривога, невпевненість, хвилювання; загострення почуття самозбереження; гостра боротьба мотивів обов'язку та особистості безпеки; розгубленість, дезорганізація пізнавальної діяльності, деавтоматизація навичок, помилки, недостатня мобілізація; втрата самоконтролю, панічні дії, гострі психози, поява почуття втомленості, слабкості тощо.

Виховання - цілеспрямований і організований процес формування особистості.

В залежності від посади - підготовка КГП, газодимозахисника, диспечера, інспектора ДПН.

Види колективів - первинні; основні; тимчасові.

Група - соціальна сукупність людей, об'єднаних рядом ознак, що стосуються змісту їхньої спільної діяльності. Розрізняють такі типи груп: умовні, реальні, первинні, вторинні, обов'язкові, вільні, формальні, неформальні, офіційні, неофіційні. Фактори, що впливають на формування груп: функції, простір, час.

Ген - носій спадкових задатків.

Депресія - (від лат. depressio - пригнічення), придушення, відчуття песимізму, занепаду духовних сил. Фрустрація, що виявляється у формі блокування цілеспрямованої поведінки (входить наче "в себе").

Дидактика - галузь педагогіки про зміст, форми і методи навчання.

Динаміка виявлення темпераменту- вразливість; емоційність; імпульсивність; тривожність.

Емоції - (від англ. emotion - хвилювання) - клас психічних процесів і станів, пов'язаних з інстинктами, потребами, мотивами, що відображаються у формі переживань (страх, задоволення тощо).

Завдання виховання - забезпечити всебічний гармонійний розвиток особистості.

Завдання психології - розкрити об'єктивні закони психічної діяльності людини, з'ясувати природу і сутність психіки, її структуру.

Заохочення - засіб педагогічного впливу на особистість, що виражає позитивну оцінку вихователем поведінки вихованця з метою закріплення позитивних якостей в діях, стимулює до діяльності.

Задатки - деякі генетично детерміновані анатомо-фізіологічні особливості мозку і нервової системи, які є індивідуально-природною передумовою процесу розвитку і формування особистості.

Засоби виховання - конкретні заходи, або форми виховної роботи (бесіда, збори), види діяльності (навчальні заняття, конкурси, гуртки); предмети (книги, картини, кінофільми тощо).

Знання — головний елемент освіти, результат процесу засвоєння.

Засоби навчання - предмети навчального обладнання, які використовуються в процесі навчально-виховної роботи (посібники, підручники, зошити, комп'ютери тощо.).

Загальна психологічна підготовка:

- теоретичні знання з основ психології;

- формування емоційно-вольової стійкості до впливів стрес-факторів;

- профілактика можливих змін психічного стану пожежних;

- вироблення постійної внутрішньої готовності до керівництва бойовими діями підрозділів.

Індивід - одинична, окрема сутність або істота,представник будь-якого виду, роду, класу.

Індивідуальність - сукупність особливостей, що відрізняють одну людину від іншої.

Інстинкт - (від лат. instinctus - спонукання) пристосувальна вроджена поведінка тварин і людей, зумовлена видовим характером, успадковуваністю, біологічною доцільністю. І. - умовні, безумовні.

Колектив - група людей згуртованих єдністю цілей, завдань, що склалися у процесі спільної діяльності.

Колективізм - означає об'єднання зусиль групи людей, розподіл між ними функцій і зусиль, визнання і повага між членами колективу.

Компоненти процесу навчання: сприймання, усвідомлення, розуміння, запам'ятання, узагальнення, систематизація, застосування на практиці.

Контакт - (від лат. contactus - дотик) - зв'язок людини з людиною, зближення у спілкуванні.

Конфлікт - (від лат. conflictus - зіткнення) - у філософії крайнє загострення суперечностей; у психології зіткнення осіб, їх ідей, інтересів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань тощо.

Конфліктна ситуація - стан загострення суперечностей у соціальній групі, колективі.

Конфліктна людина - людина, яка постійно висловлює незадоволеність.

Конформізм - (від лат. conformis - подібний) позиція особистості, свідоме прийняття індивідом поглядів, цінностей та норм поведінки певної соціальної групи під тиском зовнішніх умов та обставин, всупереч власним переконанням. Уникання самостійних рішень, пасивна пристосовницька поведінка.

Людина - біосоціальна істота, яка володіє мовою, свідомістю, вищими психічними функціями (абстрактно-логічним мисленням, пам'яттю і т.д.), здатна створювати знаряддя праці, користуватися ними у процесі суспільної праці.

Меланхолічний тип - слабкий, гальмівний тип темпераменту, якому притаманні уповільненість рухів, стриманість моторики і мовлення, легка ранимість, схильність глибоко переживати незначні події, сензитивність.

Методи виховання - засоби впливу на свідомість і волю вихованців з метою формування у них певних норм поведінки.

Методи навчання - упорядковані способи взаємопов'язаної діяльності викладача і слухача, спрямовані на розв'язання навчально-виховних завдань.

Методи психології— спеціальні способи, за допомогою яких визначаються можливі факти, закономірності і механізм психіки:

1) спостереження - перехід від опису факту, явища до пояснення його внутрішньої суті;

2) самоспостереження - безпосередній аналіз людиною того, що вона відчувала, думала;

3) лабораторний експеримент;

4) природний експеримент;

5) метод тестів - метод визначення психічних якостей людини;

6) анкетування;

7) соціометрія;

8) статистичні і математичні методи тощо.

Міміка - (від грец. наслідування) виразні рухи м'язів обличчя, одна з форм виявлення психічних станів особливо емоційних (радість, сум, гнів).

М. в процесі комунікації є додатковим засобом вираження і сприйняття емоційного стану людей.

Мислення - процес пізнання, що полягає у відокремленому, узагальненому й опосередкованому відображенні фактів і явищ, у встановленні зв'язків між ними. Операції М.: аналіз, синтез, порівняння, абстракція, конкретизація, узагальнення.

Форми М.: поняття, судження, умовивід.

Мнемоніка - (від гр. мистецтво запам'ятовувати) - сукупність формальних прийомів запам'ятовування, грунтується на асоціаціях, виникла в Давній Греції (поет Сімонід), методика, що дозволяє за допомогою спеціальних схем швидко запам'ятовувати і тривалий час зберігати в пам'яті знання.

Мнемічні вміння - вміння запам'ятовувати, зберігати, актуалізувати відомості, виділити інформацію.

Мова - найважливіший засіб людського спілкування є умовою існування і розвитку людського суспільства.

Можливі виходи з конфліктів:

1. Відхід - переведення конфліктної теми в інше русло.

2. Погодження - одна з сторін виправдовує себе.

3. Компроміс - відкрите обговорення, спрямоване на пошук рішень.

4. Конфронтація - ніхто не приймає іншої позиції.

5. Примушення - нав'язування свого варіанту рішення.

Мотиви навчання - внутрішні психічні сили (рушії), що стимулюють пізнавальну діяльність людини.

Види мотивів: соціальні, спонукальні, матеріальні, пізнавальні.

Навички - дії, що поступово виробляються в результаті повторення певної діяльності, фізіологічною основою яких є умовні рефлекси.

Навички - використання на практиці набутих знань до рівня напівавтоматичних дій.

Навчання - специфічний процес людської діяльності, керування викладачем пізнавальною діяльністю студентів.

Навчання - двосторонній процес діяльності педагога і студентів, спрямований на оволодіння знаннями, вміннями і навичками; розвиток інтелектуальних можливостей людини; формування наукового світогляду, оволодіння методами пізнавальної діяльності.

Натовп - безструктурне скупчення людей, які не мають ясно усвідомленої мети, але зв'язані між собою схожістю емоційного стану і загальним об'єктом уваги. Види натовпу: випадковий конвенційний, експресивний, діючий. Діючий натовп поділяється на: агресивний, панічний, користолюбивий, повстанський.

Освіта - сукупність знань, умінь і навичок; - процес оволодіння знаннями.

Особистість - людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського. Соціально-психологічна суть людини, що формується в результаті засвоєння нею суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства (особистістю ми стаємо під впливом життя в суспільстві, виховання, навчання, спілкування, взаємо-впливу).

Онтогенез — (від грец. - єство, породжую) індивідуальний розвиток будь-якого організму від зародження до кінця життя. У психології і педагогіці -індивідуальний, фізичний і психічний розвиток особистості.

Основні методи навчання - словесні (розповідь, пояснення, лекція, бесіда); наочні (демонстрація, ілюстрація); практичні (лабораторна робота, вправа, практична робота); індуктивний, дедуктивний, проблемний, дослідницький та інші.

Основні розділи загальної психології — психологія пізнавальних процесів, психологія особистості, психологія людського спілкування.

Основні галузі психології - загальна, диференційна, вікова, педагогічна, спортивна, соціальна, зоопсихологія, п. аномальних людей, медична п., психопатологія, п. праці, спорту, інженерна п., військова, космічна п., психологія мистецтва, юридична п., психофізіологія, етнопсихологія.

Оцінка - процес, дія оцінювання навчальної праці слухача, учня, студента викладачем.

Пам'ять - закріплення, збереження і відтворення в мозку того, що відбувалося в минулому досвіді людини. Види пам'яті: моторна, емоційна, смислова, образна.

Психологія військова — галузь психологічної науки, яка вивчає об'єктивні закономірності і механізми функціонування психологічного фактора у військовій справі, морально-психологічну готовність солдатів, командирів, складні взаємини солдата-оператора з сучасною військовою технікою, формування високих вольових і характерологічних якостей бійця.

Психологія інженерна — галузь психології, яка вивчає процеси інформаційної взаємодії між людиною (колективом людей) і технічними засобами за певних умов природного і соціального середовища.

Практична мета П.І. - підвищення ефективності проектування і експлуатації систем "людина-машина". У П.І. можуть бути виділені такі напрямки:

1) методичний;

2) психофізіологічний;

3) системотехнічний;

4) експлуатаційний;

5) педагогічний.

Психологія юридична - галузь психологічної науки, завданням якої є розробка психологічних аспектів юридичної теорії і практики.

Психологія пожежна - галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності функціонування та формування психіки працівника оперативно -

рятувальної служби, колективів пожежних підрозділів в умовах учбової, службової, бойової діяльності.

Психологічні підходи, напрямки:

структуралізм - напрямок у психології започаткований німецьким фізіологом і психологом В.Вундтом у 1879р. Основною ідеєю є виявлення і опис простих структур психіки.

функціоналізм - напрямок у психології, започаткований американським вченим

У. Джеймсом у 1881р. Функціоналісти вважають головним вивчення зовнішніх сторін психіки, функцій свідомості та її ролі у виживанні індивіда.

когнітивний підхід (від лат. cognoscere - знати), психологи цього напрямку (У.Найссер, А.Пайвно) стверджують, що у поведінці суб'єкта вирішальну роль грає знання.

гештальтпсихологія - (від німецького гештальт означає форму, конфігурацію), напрямок, що виник у Германії на початку XX ст., представниками якого були Т.Вертгеймер, В.Келер, К.Левін, вони висунули ідеї вивчення психіки з точки зору цілісних структур.

глибинна психологія (психоаналіз) - це напрямок називають фрейдизмом, який був заснований австрійським психіатром Зигмундом.Фрейдом (1856-1939). Він запропонував свою систему аналізу душевного життя людини, згідно якої психіка людини складається із трьох компонентів:

"ВОНО", "Я", "НАД-Я".

гуманістичний напрямок - (екзістенціальна психологія). Г.Мерфі, К.Роджерс, А.Маслоу предметом психології вважають здорову творчу особистість - стрижнева ідея - оптимістичний погляд на природу людини.

Психічні процеси - різні форми єдиного, цілісного відображення суб'єктом за допомогою центральної нервової системи об'єктивної дійсності.

П.п. - відчуття, сприймання, пам'ять, удавання, уява, мислення, мовлення, почуття, увага, воля, поділяються на: пізнавальні, емоційні, вольові.

Почуття - стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності; найвищий продукт розвитку емоцій людини. Одне почуття може реалізуватися у різних емоціях. Так почуття любові породжує спектр емоцій: суму, радості, гніву, ніжності тощо.

Психічні властивості - сталі душевні якості індивіда, що утворюються в процесі його тривалої відображувальної діяльності, виховання та самовиховання. На ґрунті кожного психічного процесу можуть розвинутися

П.В. (чутливість, сприйнятливість, пам'ятливість, уважність, емоційність, балакучість, мовчазність, вдумливість, розсудливість, фантазерство тощо).

Комплекс П.В. породжує темперамент, характер, психічні якості людини (мужність, сміливість, працьовитість, доброту, тактовність тощо).

Психічні утворення - знання, уміння, навички.

Психічні стани - являють собою цілісні характеристики психічної діяльності за визначений період часу, змінюючись, вони супроводжують життя людини в її стосунках з людьми, суспільством тощо. Виділяють психічні стани окремої людини та психічні стани людських спільнот. Типові психічні стани: позитивні (любов, щастя); негативні (горе, тривога, стрес); професійної діяльності (професійної придатності, значимості, стан радості від успіхів на роботі, стан вольової активності, професійної зацікавленості, стан психічної готовності); специфічні стани психіки людини (сон, біль, ейфорія).

Педагогіка — наука про виховання, навчання, освіту людини, відповідно до потреб суспільного розвитку.

Процес навчання - двобічний процес, під час якого здійснюється цілеспрямована взаємопов'язана діяльність викладача та студентів, скерована на засвоєння основ накопиченого суспільством досвіду, на виховання і розвиток особистості.

Психологія - (від грец. псюхе - душа і логос - вчення) наука про психіку живих істот, про психічні процеси і властивості, психічну діяльність людини. Вона розглядає цю діяльність як функцію мозку, що полягає у відображенні ним об'єктивної дійсності і регуляції взаємостосунків живої істоти з середовищем.

Це наука про душу, свідомість, поведінку та об'єктивні закономірності прояву і механізми психіки.

Предмет психології - об'єктивні закони психічної діяльності її виникнення і розвитку, формування психічних властивостей людини.

Психіка — здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, удавань, думок, вольових дій та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

Принципи навчання - вихідні положення, ідеї, що лежать в основі змісту, форм і методів навчання і виконують регулятивну функцію (принципи: виховного навчання, зв'язку навчання з життям, науковості, систематичності і системності, активності, індивідуального підходу, міцності знань, наочності).

Прийом навчання - шлях реалізації вимог певного методу.

Принципи виховання - вихідні положення, які складають фундамент змісту, форм, методів і прийомів організації виховного процесу.

Переконання — метод виховання, що передбачає навмисний цілеспрямо­ваний вплив на свідомість, волю і почуття вихованця з метою формування у них стійких переконань, певних норм поведінки.

Приклад - метод виховання, який передбачає організацію взірця для наслідування.

Покарання - метод виховання, який передбачає вплив педагога на особистість вихованнця з метою осуду його негативних дій, з метою їх гальмування.

Психологічні фактори, що впливають на діяльність особового складу підрозділів-

1. зовнішні (об'єктивні):

• службова обстановка;
• зміст бойової задачі;
• стан засобів гасіння;
• психологічний стан колективу підрозділу, та органів управління на пожежі;
• небезпечні фактори пожежі та явища, які її супроводжують;
• психіка особового складу підрозділів: психічні процеси особистості;
• психічний стан особистості, психічні якості особистості;

2. внутрішні (суб'єктивні):

- можливі психологічні реакції особового складу підрозділів при гасінні пожежі, під впливом психологічних факторів:

а) позитивні, що ведуть до підвищення ефективності бойових дій;

б) негативні, що ведуть до зниження ефективності діяльності.
Психологічні фактори, що впливають на діяльність пожежника — зовнішні, об'єктивні: соціальне середовище; особистості - внутрішні, суб'єктивні: психіка (психічні процеси, стани, якості, особистості пожежника).

Психолочна характеристика етапів бойової діяльності - бойову діяльність пожежних підрозділів можна поділити на три етапи:

1) підготовчий - охоплює період діяльності особового складу пожежних підрозділів з моменту отримання сигналу тривоги до прибуття на місце пожежі. Психічний стан характеризується, переживанням, турботою, тривогою, зростає нервово-психічне напруження;

2) основний - включає період від проведення розвідки до моменту повної ліквідації пожежі, це період гострих психічних реакцій;

3) поступової адаптації рятівників;

4) концентрації вольових зусиль.

3. заключний - охоплює період від моменту готовності варти виїхати на чергову пожежу. Відбувається психічна реадаптація (відновлення психічної діяльності в звичайних умовах).

Психічне перенапруження - можливе в період здійснення бойової задачі, коли вплив внутрішньої психічної напруженості пожежного на результати діяльності перевищує межі професійної користі; перевантаження за О.М.Столяренком можна поділити на 3 рівня (межі).

1) рівень характеризується послабленням уваги, пам'яті, порушенням координації рухів.

2) рівень характеризується вольовими та моральними порушеннями.

3) рівень максимального напруження, тимчасовою втратою свідомості, контролю над собою тощо.

Паніка - (від грец. жах) психічний стан, що характеризується відчуттям страху, розгубленості, невпевненості індивіда або соціальної групи, коли постає загроза життю, добробуту.

Механізми П. полягаєють у наслідуванні, зараженні, навіюванні.

П. стимулює: різні хибні чутки, версії, неприємну інформацію.

Професійна підготовка рятівників поділяється на теоретичну, практичну, психологічну.

Психологічна підготовка пожежника — рівень готовності психіки пожежника до робіт в екстремальних умовах; поділяється на загальну психологічну підготовку, спеціальну та ПП в залежності від займаної посади, бойових статутів.

Профорієнтація — система заходів, спрямованих на виявлення особистісних особливостей, інтересів та здібностей кожної людини з метою надання допомоги її у правильному виборі професії, найбільш відповідає її індивідуальним якостям.

Професійний відбір - система заходів, що дозволяє виявити людей, які за своїми індивідуальними особистісними якостями найбільш придатні до навчання і подальшої професійної діяльності по визначеній спеціальності.

Професійна придатність - вірогідна характеристика, яка відображає можливості людини щодо оволодіння нею будь-якою професійною діяльністю.

Професіограма - сукупність загально-трудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного здійснення певної професійної діяльності.

Психічні стани рятівників перед виконанням бойового завдання — можуть виявитися у трьох станах: бойова готовність; гарячка; апатія.

Психологічна сумісність - максимальне поєднання психічних параметрів двох чи кількох людей. Види сумісності: фізична, психофізіологічна, соціальна, соціально-психологічна.

Пантоміміка - виразні рухи тіла.

Професійна етика (професійна мораль) - норми поведінки, характерні для людей конкретної професії (професійні кодекси моралі, сукупність моральних норм відповідної сфери діяльності). Особливого значення у суспільстві мають кодекси тих професій, об'єктом яких є людина (лікарська, педагогічна, юридична).

Рівні колективів - конгломерат; кооперація; колектив.

Рушійна сила навчального процесу - результат протиріч між пізнавальними і практичними завданнями, з одного боку, і наявністю рівня знань умінь та навичок, з іншого.

Розвиток - специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового; поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, накопичення кількісних змін і перехід їх у якісні.

Рівні спілкування:

1) макрорівень;

2) мезарівень;

3) мікрорівень.

Релаксація - довільне розслаблення.

Спілкування - багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, який обумовлюється потребами спільної діяльності. Процес спілкування виконує функції:

- комунікативну;

- інтерактивну (взаємодії);

- перцептивну. Засоби спілкування:

- вербальні (словесні);

- невербальні (вираз обличчя, одяг, манера поведінки, пантоміміка).

Сангвінічний тип - сильний врівноважений рухливий тип, характеризується високою психічною активністю, багатою мімікою, чуйністю, товариськістю.

Синтонна поведінка - співзвучна поведінка людини, з якою ми спілкуємося.

Спеціальна психологічна - здійснюється на різних етапах навчально-тренувального комплексу психологічних перешкод або в полігонних умовах.

Смуга психологічної підготовки рятівників — комплекс різних об'єктів, перешкод і службово-навчальних ситуацій, зв'язаних однією метою.

Самовиховання - систематична і свідома діяльність людини, скерована на формування та вдосконалення своїх позитивних якостей і подолання негативних.

Стрес - напруження (від англ. stress - напруга) емоційний стан організму. Виникає в напружених умовах.

Стрес-фактори, які впливають на діяльність рятівників - загроза життю; відповідальність за вирішення бойової задачі;

- дефіцит часу на прийняття рішення і виконання дії;

- незвичайні умови середовища, де відбувається пожежа;

- психологічна непідготовленість до бойових дій;

- невідповідність рівня профпідготовки;

- надмірна емоційна збудливість, а також психологічні фактори пожежі:

- вогонь;

- висока температура;

-шум;

- висота;

- струм;

- трупи людей;

- загибель товаришів;

- задимленість;

- отруйні гази.

Самоактуалізація - реалізація особистістю свого потенціалу, здібностей, що супроводжується альтруїстським благородним прагненням дарувати результати своєї творчості людям.

Структура особистості - включає такі поняття: психічні процеси, психічні властивості, психічні стани, спрямованість, потреби, мотиви, темперамент, здібності, характер, емоційність, активність, волю, психічні утворення.

Сприйняття - психічний процес, який полягає у відображенні предметів і явищ, що діють у певний момент на органи чуття.

Спостереження - сприйняття, що проводиться планомірно,

систематично, з певною метою.

Синтез - розумова операція, що являє собою об'єднання окремих елементів або частин у ціле.

Страх - емоційна реакція людини на справжню чи уявну небезпеку, характеризується широким діапазоном емоцій (від легкого переляку до жаху). Характеризується депресивними психічними станами: неспокоєм, нервуванням, прагненням вийти з неприємної ситуації.

Стадії розвитку колективу:

I стадія створення колективу.

II стадія поширення впливу активу на весь колектив.

III стадія вирішального впливу громадської думки.

Спадковість - здатність живих організмів передавати нащадкам задатки.

Соціально-психологічні причини травматизму - невідповідність людини обраній професії, низький рівень кваліфікації, психологічний стан людини, низька стресостійкість, особливості особистості (легковажність, неуважність тощо).

Саморегуляція - здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та власних психічних процесів.

Стилі керівництва:

• авторитарний;
• демократичний;
• ліберальний.

Темперамент - (від лат. tempero - змішую в належному співвідношенні) біологічний фундамент особистості; сукупність індивідуальних особливостей, що характеризують динамічну та емоційну сторону поведінки людини, його діяльність і спілкування.

Т. поділяється на чотири типи: холеричний; сангвінічний; флегматичний; меланхолічний.

Типи навчання - догматичний, пояснювально-ілюстративний,модульний, проблемний, програмований.

Типи характеру - згідно з теорією Диска, за Вільямом Марстоном:

- відповідальний;

- аналітичний, дослідницький;

- людяний;

- сумлінний, плануючий.

Уява — психічний процес, що полягає у створенні людиною певних образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду.

Удавання - чуттєво-наочний образ предметів чи явищ дійсності, який зберігається і відтворюється в свідомості і без безпосереднього впливу самих предметів на органи чуття.

Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на певному предметі, явищі, діяльності. У. може бути мимовільною і довільною. Мимовільна У. - з'являється без будь-яких вольових зусиль. Довільна У. зумовлюється метою діяльності і завданнями, які перед собою ставить людина.

Успадкування біологічне — процес отримання наступними поколіннями від біологічних батьків через генно-хромосомну структуру певних задатків.

Успадкування соціальне - процес засвоєння людиною з часу народження певних надбань (мова, особливості поведінки та ін.) від батьків та інших людей, які їх оточують.

Учіння - навчальна діяльність слухача, курсанта, студента.

Уміння - оволодіння способами застосування засвоєних знань на практиці.

Фактори небезпеки праці рятівників— поділяються на 2 групи:

1) стійко впливають:

- функціональні зміни у нервовій системі або інших органах;

- вроджені якості нервової системи (слабкість, інертність).

- незадоволеність людини своєю роботою.

2) частково впливають:

- недостатня професійна підготовленість;

- необережність;

- функціональний стан людини (психічний, емоційний).

- емоційна напруженість;

- тривога.

Фактори конструктивного вирішення конфлікту - адекватність:

■

1) сприймання конфлікту;

2) відкритість сторін у спілкуванні;

3) створення клімату взаємодовіри;

4) визначення суті конфлікту. Функції навчання:

1) освітня;

2) розвиваюча;

3) виховна.

Формування особистості - становлення людини як соціальної особистості, що відбувається в результаті розвитку і виховання.

Форми соціальних корекцій підлеглих - заохочення, стягнення, переконання тощо.

Форми контакту:

- присутність;

- обмін інформацією;

- сумісна діяльність;

- взаємна активність.

Форми організації навчання - урок, індивідуальна форма, групова форма; факультатив, гурток, додаткові заняття, домашня робота, консультації, екскурсії тощо.

Флегматичний тип - сильний врівноважений інертний тип, характеризується повільністю, слабким зовнішнє вираженням емоцій, низьким рівнем психічної активності.

Фрустрація - (від лат. frustratio - марне сподівання, невдача), - психічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження. Ф. викликає: агресію, переоцінку цілей та бажань.

Характер - (від грец. ознака, риса, прикмета), це система сталих психічних властивостей людини, що виявляються у ставленні людини до себе, людей, до виконаної роботи, тощо.

Холеричний тип - сильний, неврівноважений тип темпераменту, що виявляється у загальній рухомості та здібності віддаватися справі з особливою пристрастю, в емоційності, зміні настрою тощо.

Чутливість - здатність мати відчуття.

Якості темпераменту:

- сензитивність - особливість людини, що виявляється у виникненні чутливості - на зовнішній подразник найменшої сили.

- реактивність - особливість людини, що пов'язана із силою емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники.

- активність - здатність людини подолати зовнішні та внутрішніперешкоди.

- темп реакцій - швидкість протікання психічних процесів, у деякій мірі

психічних станів.

- ригідність - особливості людини, що виявляються у здатності її пристосування до нових умов.

- екстраверсія - виявляється в активній спрямованості особистості на світ об'єктів; людей, подій, предметів;

- інтроверсія - виявляється у активній спрямованості особистості на явища власного суб'єктивного світу, на свої переживання.

Література

1. Закон України "Про пожежну безпеку". - К., 1998.

2. Закон України "Про освіту" // Освіта. - 1994. - 24 жовтня.

3. Конституція України (основний закон). //-За вільну Україну. - 1996.

4. Алексеев А.В. Психологическая тренировка: метод психологической саморегуляции. -М., 1979.

5. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1998.

6. Акорф Р. Искусство решения проблем. - М., 1982.

7. Асмолов А.Г. Психология индивидуальности. - М., 1988.

8. Асмолов А.Г. Психология личности. - М., 1990.

9. Барабанщиков А.В., Давыдов В.И., Федоренко Н.Ф. Основи военной психологии и педагогики. - М., 1998.

10. Берн Э. Игры, в которые играют люди. - М., 1988.

11. Богданов В.М. Психологические особенности профессионального мышления. - Омск, 1984.

12. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М., 1982.

13. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К., 1980.

14. Васильєв В.Н. Здоровье и стресс. - М, 1981.

15. Васильєв В.Л. Юридическая психология. - М., 1991.

16. Волков А.А. Психологическая подготовка сотрудников и ее практическое значение. - М., 1986.

17. Войтко В.І. Психологічний словник. - К., 1982.

18. Гальперин П.Я. Введение в психологию. - М., 1984.

19. Годфруа Ж. Что такое психология? В 2 т. - М., 1992.

20. Дутов В.И. и др. Рекомендации по методике проведення занятий на огненной полосе. - М., 1993.

21. Грачев В.Н., Кизмеренко И.В. Толпа как специфический обьект охраны общественного порядка НСБ. Проблеми борьбы с преступностью. - К., 1985.

22. Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. - М., 1980.

23. Дружинина Е.Л. Лучшие психологические тесты. - X., 1994.

24. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. - М., 1983.

25. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказать влияние на людей. - М., 1988.

26. Киричук О.В., Романець В.А. Основи психології. - К., 1995.

27. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. - К., 1995.

28. Климов Е.А. Основи психологии. - М., 1997.

29. Костюк Г.С. Психологія. - К., 1968.

30. Котик М.А. Психология и безопасность. - Таллин, 1987.

31. Кришталь М.А. Психологічна підготовка рятівників. -Черкаси, 1996.

32. Ильина Т.И. Педагогика: Курс лекций. -М., 1984.

33. Ивин А.В. Искусство правильно мыслить. - М., 1986.

34. Изард К. Эмоции человека. - М., 1990.

35. Лабунская В. А. Невербальное поведение. - Ростов, 1986.

36. Лезер Ф. Тренировка памяти. - М., 1979.

37. Лурия А.Р. Маленькая книжка о большой памяти. - М., 1968.

38. Леви В.Л. Искусство бить другим. - М., 1980.

39. Мицич П. Как проводить деловые беседы. - М., 1987.

40. Майерс Д. Социальная психология. - М., 1997.

41. Методика воспитательной работы / Под ред. Л.И. Рувинского. - М., 1989.

42. Немов Р.С. Психология: В 3 т. - М., 1998.

43. Макаренко А.С. Педагогическая поэма // Собр. соч.: В 8-ми т. - М., 1984.-Т.З.

44. Небоженко В.С. Соціальна напруженість і конфлікти в українському суспільстві. - К., 1994.

45. Общая психология / Под. ред. А.В. Петровского. - М., 1986.

46. Пірен М.І. Конфліктологія. - К., 1997.

47. Основи социально-психологической теории / Под ред.
А.А.Бодалева, А.Н. Сухова. -М., 1995.

48. Платонов К.К. Занимательная психология. - М., 1986.

49. Повзик Я.С., Панарин В.М. Тактическая и психологическая
подготовка РТП. - М., 1980.

50. Памятка сотруднику ОВД по применению аутогенной тренировки. -М., 1985.

51. Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского. - М.: Просвещение, 1988.

52. Панов А.Г., Беляев Г.С. и др. Теория и практика аутогенной тренировки. - М., 1980.

53. Подоляк Я.В. Личность и коллектив. Психология воєнного управления. - Л., 1986.

54. Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М., Просвещение, 1990.

55. Практическая психология / Под ред. М.К. Тутушкиной. - Спб., 1998.

56. Психология. Педагогика. Етика / Под. ред. Ю.В. Наумкина - М., 1999.

57. Радугин А.А. Психология и педагогика. - М., 1996.

58. Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. - М., 1999.

59. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. - М., 1994.

60. Пономарев И.В. Конфликты в деятельности и общении работников ОВД. -М., 1988.

61. Самонов А.П. Формирование социально-психологической устойчивости пожарных подразделений. - Пермь, 1979.

62. Самонов А.П. Психологическая подготовка пожарных. - М., 1982.

63. Симонов П.В., Ершов П.М. Темперамент. Личность. Характер. -М., 1984.

64. Соснін В.А., Лунев П.А. Учимся общению: взаимопонимание, взаимодействие, переговори, тренинги. - М., 1993.

65. Самоукина Н.В. Психология и педагогика профессиональной деятельности. - М., 1999.

66. Сытин Г.Н. Животворящая сила. - М., 1990.

67. Столяренко А.М. Психологическая подготовка личного состава ОВД. -М., 1987.

68. Столяренко Л.Д. Психология. - Ростов на Дону, 1996.

69. Теория и практика аутогенной тренировки / Под ред. В.С. Лобзина. -Л.: Медицина, 1980.

70. Трофімов Ю.Л. Психологія. -К.; 1999.

71. Унесталь З.Л. Да, ты можешь! - СПб., 1995.

72. Цзэн Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: Игры и упражнения. -М.Д988.

73. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека. -М., 1996.

74. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1999.

75. Шульц И. Аутогенная тренировка. - М., 1985.

76. Штангель А. Язык тела. - М., 1985.

77. Щукин Г.В. Визуальная психодинамика и ее методы. - К., 1992.

Дата добавления: 2015-05-22