Китайська філософія. Даосизм

Типітака. Сутта-пітака // Антологія світової філософії:У 4 т.-М, 1969. – Т.1. - Ч. 1. - С. 117-118, 128.

3. Питання і завдання:

1. Як визначається сутність Дао? Як Дао породжує всі речі?

2. Що таке де? Як взаємодіють Дао і де?

3. Що означає принцип недіяння в даосів?

4. Визначте своїми словами принцип природності. Поясніть, яким чином у дотриманні принципу природності може полягати зміст людського життя.

5. Чи згодні ви з даоським підходом до світу і місця в ньому людини? Аргументуйте свою відповідь

[ПРО ПРИРОДУ ДАО]

Дивлюся на нього і не бачу, а тому називаю його невидимим. Слухаю його і не чую, тому називаю його нечутним. Намагаюся схопити його і не досягаю, тому називаю його дрібним... Воно нескінченне і не може бути назване. Воно знову повертається до небуття. І ось називаю його формою без форм, образом без сутності... (гл. 14).

...Однак у його туманності і невизначеності приховані речі. Воно глибоке і темне. Однак у його глибині і темряві приховані найтонші частинки. Ці найтонші частинки мають вищу дійсність і вірогід­ність... (гл. 21).

Людина слідує [законам] землі. Земля слідує [законам] неба. Небо слідує [законам] дао, а дао слідує самому собі (гл. 25).

Дао вічне і безіменне. Хоча воно мізерне, але ніхто у світі не може йо­го підкорити собі. Якщо знать і правителі можуть його дотримуватись, то всі істоти самі стають спокійними. Тоді небо і земля зіллються в гармонії, настануть щастя і благополуччя, а народ без наказу заспокоїться...

Коли дао знаходиться у світі, [усе суще вливається в нього], подібно тому, як гірські струмки течуть до рік і морів (гл. 32).

Дао породжує [речі], де вигодовує їх. Речі оформляються, форми завершуються. Тому немає речі, що не почитала б дао і не цінувала б дао. Дао шановане, де цінується, тому що вони не віддають наказів, а слідують природності.

Дао породжує [речі], де вигодовує [їх], удосконалює їх, робить їх зрілими, доглядає за ними, підтримує їх. Створювати і не привласнювати, діяти і не хвалитися, бути старшим і не веліти – ось що називається найглибшим де (гл. 51).

[ПРИНЦИП НЕДІЯННЯ]

Людина вищої вченості, довідавшись про дао, прагне до його здійснення. Людина середньої вченості, довідавшись про дао, то дотримується його, то порушує. Людина нижчої вченості, довідавшись про дао, піддає його глузуванню. Якщо воно не піддалося б глузуванню, не було б дао. Тому існує приказка: хто довідається дао, схожий на темного; хто проникає в дао, схожий на відступаючого; хто на висоті дао, схожий на того, хто помиляється; людина вищої чесноти схожа на простого; великий освічений схожий на зневажуваного; безмежна чеснота схожа на її недостатність; поширення чесноти схоже на її розкрадання; щира правда схожа на її відсутність... (гл. 41).

Не виходячи з двору, можна пізнати світ. Не визираючи з вікна, можна бачити природне дао. Чим далі йдеш, тим менше пізнаєш. Тому досконаломудрий не ходить, але пізнає [усе]. Не бачачи [речей], він проникає в їх [сутність]. Не діючи, він домагається успіху (гл. 47).

Хто вчиться, з кожним днем збільшує [свої знання]. Хто служить дао, з дня на день зменшує [свої бажання]. У безперервному зменшен­ні [людина] доходить до недіяння. Немає нічого такого, що б не робило недіяння. Тому оволодіння Піднебесної завжди здійснюється за допомогою недіяння. Хто діє, не в змозі опанувати Піднебесної (гл. 48).

...Хто діє – зазнає невдачі. Хто чимось володіє – втратить. Ось чому досконаломудрий бездіяльний, і він не зазнає невдач. Він нічого не має і тому нічого не втрачає. Ті, хто роблячи справи, поспішають досягнути успіху, зазнають невдачі. Хто обережно закінчує свою справу, подібно тому, як він її почав, у того завжди буде благополуччя. Тому досконаломудрий не має пристрасті, не цінує важко здобуті речі, вчиться в тих, хто не має звань, і йде тими шляхами, якими пройшли інші. Він слідує природності речей і не насмілюється [самовільно] діяти (гл. 64).

[ПРИНЦИП ПРИРОДНОСТІ. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ІДЕАЛ]

Кращий правитель той, про якого народ знає лише те, що він існує. Трохи гірші ті правителі, що жадають від народу його любити і возвеличувати. Ще гірші правителі, яких народ боїться, і гірше всіх ті правителі, якими народ нехтує (гл. 17).

Нехай держава буде маленькою, а населення – рідким. Якщо [у державі] наявні різні знаряддя, не треба їх використовувати. Нехай люди до кінця свого життя не йдуть далеко [від своїх місць]. Якщо [у державі] є човни і колісниці, не треба їх використовувати. Навіть якщо є воїни, не треба їх виставляти. Нехай народ знову починає плести вузлики і користуватися ними замість письма. Нехай його їжа буде смачною, одяг красивим, житло зручним, а життя радісним. Нехай сусідні держави дивляться одна на одну, слухають одна у одної спів півнів і гавкіт собак, а люди до самої старості і смерті не відвідують один одного (гл. 80).

Дата добавления: 2015-05-22