Точність формулювань, гранична чіткість висловлюваної думки

Основні риси офіційно-ділового стилю. Різниця між усною і письмовою формами стилю.

Основні риси:

1. Стислість і уніфікованість. Ця риса стилю виявляється в широкому використанні кліше – усталені словесні формули, закріплені за певними ситуаціями. Сприймаються як звичайний, обов’язків компонент.

Наявність стандартний висловів полегшує, скорочує процес укладання текстів, приводить до однотипності засобів в однакових ситуаціях.

Мовні кліше – це мовні одиниці (словосполучення чи слово з прийменником), яким властиві постійний склад компонентів і їїх порядок, звичність звучання, відтворюваність готових блоків: встановити контроль, організована злочинність.

Точності ділової мови сприяють і такі чинники:

· Використання слів тільки в прямому значенні.щоб уникнути різнотлумачень;

· Наявність словесних повторів, уникнення небажаної синонімії;

· Використання відповідної професійної термінології. Великої кількості однорідних членів речення, цифр, точних вказівок на факти;

· Точність досягається і через уточнення, пояснення важливих положень, слів.

3. Логічність і аргументованість викладу. Передбачає відображення правильного стану речей (розкриття суті питання, причин і мети викладу, наявність доказів, висновків, посилань на інші правові акти, відсутність зайвих слів), послідовність і об’єктивність фактів і оцінок, нейтральність тону.

Досягається через розповідний характер викладу, прямий порядок слів у реченні, графічне оформлення письмових текстів (членування на частини, абзаци).

4. Вимога безособовості тексту передбачає відсутність у діловій мові засобів емоційності,експресивності, образних засобів (епітети, порівняння, метафори, вигуки, слова із суфіксами) та ін. - з одного боку, і широке використання безособових і наказових форм, абстрактно-узагальненої лексики – з іншого.

5. Відсутність індивідуально-авторських рис стилю. Прояви індивідуальності в діловій мові вважаються відступами від норм, нетиповими для стилю взагалі.

6. Консервативність. З усіх стилів мови цей стиль найменше піддається змінам.

Суттєва різниця між його усною та письмовою формами.

Особливості:

· Відсутність співрозмовника в момент висловлення думки, відсутність самої мовної ситуації;

· Не завжди відома кількість співрозмовників і якісний склад аудиторії;

· Наявна закріпленість текстів за формами існування – не всі письмові тексти можуть озвучуватися (н-д, диплом);

· Монологічний характер письмових текстів, потенційно необмежена кількість копій;

· Наявність системи графічних знаків, властивих тільки письмові формі (літери, цифри, символи);

· Спілкування не пряме, а опосередковане (через посередництво документа), що в свою чергу зумовлює ретельну роботу над добором засобів, регламентацію засобів, структури тексту, традиційність і консерватизм у структуруванні;

· Письмова форма є вторинною щодо усної і спирається на усну як на своє джерело.

Дата добавления: 2015-05-08