Т. 4.: Філософія свідомості

Мета: ознайомити студентів з поняттям, природою та ґенезою свідомості. Розглянути біологічні та соціальні чинники формування свідомості. З’ясувати відмінності між психічним та ідеальним, свідомістю і самосвідомістю. Засвоїти поняття про властивості а структуру свідомості, зв’язок свідомості та інтуїції, мовлення, мови та метамови.

Основні поняття: свідомість, душа, психіка, акти свідомості, ідеальність свідомості, темпоральність свідомості, самосвідомість, інтенціональність свідомості, несвідоме, надсвідоме, колективне несвідоме, рефлексія, ментальність, відображення, суспільна свідомість, мова.

План лекції:

1. Філософське розуміння феномену свідомості.

2. Пролема виникнення свідомості.

3. Властивості свідомості та її структура.

4. Самосвідомість людини.

Семінар: Проблема свідомості в філософії:

1. Свідомість як філософська категорія, культурний і суспільний феномен.

2. Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення і розвитку свідомості.

3. Свідомість і форми психічної діяльності. Психічне та ідеальне.

4. Структура свідомості: компонентний та рівневий вияви.

Методичні рекомендації до семінарського заняття:

1. Поясніть, чому феномен свідомості є одним з самих проблемних в філософії. Це пов’язано з неможливістю його зафіксувати. Для розрізнення свідомості та психіки, мислення й розуму їх варто розрізняти. Свідомість – це вища здатність психіки, в якій дійсність відображається у формах культури. Тобто свідомість – це культурне і суспільне явище. Студент має пояснити, яким чином свідомість пов’язана з культурою та суспільством. Але, окрім цього, варто не забувати, що центром свідомості є людське Я. Саме навколо нього відбуваються усі свідомі процеси психіки. Я є активним суб’єктом волі, переживань, розуміння. Предметним середовищем реалізації свідомості є світ. В цілому феномен свідомості складається з активного Я спрямованого на світ (і саму себе) через символічні форми культури (мову, поняття, символи, речі, образи).

2. Окремо необхідно пояснити проблему виникнення свідомості. Для цього корисно пошукати відмінності у свідомості людини, психіці тварини та електронних процесах комп’ютера. Найперше – виявилося, що мозок людини може розвиватися під впливом не лише біологічних, але й соціальних факторів. Зокрема в родовому суспільстві через протиставлення «Ми» і «Ти» формувалося «Я» – основа свідомості. Рушієм розвитку мозку, родових відносин стали мова і праця. Разом вони спонукали розвиток культури – системи символів, речей, відношень, значень, понять, які утворили принципово нову, штучну, неприродну реальність культури.

3. Потрібно розрізняти психіку і свідомість. Психіка набагато ширша за свідомість, адже включає в себе несвідоме. Якщо психіка – це здатність чуттєво сприймати і емоційно реагувати на світ, то свідомість можлива коли є Я, яке виступає центром усіх психічних актів. Сучасна феноменологія розглядає свідомість як неперервний потік переживань, що складається з актів – сприймання, міркування, пригадування, хотіння, оцінювання, розуміння, пам’яті, тощо. Ті з них які проходять у світлі Я є свідомими, а ті, що виходять зі сфери світла Я є несвідомими. Було б помилкою редукувати свідомість лише до мислення, свідомими актами є і воління і емоційне переживання. Окремо постає проблема співвідношення психічного та ідеального. Ідеальне, як сфера смислів та цінностей виступає предметом спрямованості свідомості.

4. Необхідно зрозуміти, що свідомість має структуру. Компонентна структура охоплює: 1) знання, 2) цінності, інтереси, емоції, потреби, 3) програми. Знання, що утворюють когнітивну сферу свідомості, відтворюють наявне буття. Цей структурний рівень представлений відчуттями, сприйманнями, уявленнями, поняттями, судженнями. Цінності, потреби, інтереси, емоції, що створюють мотиваційно-вольову сферу, відкривають буття в його незавершеності. Програми, проекти, що демонструють нормативно-проективну сферу, виявляють здатність буття до змін. З інших курсів студент вже має уяву про рівневу структуру свідомості: несвідоме, свідоме, передсвідоме. У З.Фрейда несвідомим (Воно) є інстинкти, бажання, лібідо. Свідомим (Я) є активний суб’єкт, який володіє здатністю самоусвідомлення. Передсвідомим (Над-Я) є сфера своєрідних соціальних фільтрів (совість, ідеали, традиції, цінності, заборони, тощо). Необхідно пояснити, чим індивідуальне несвідоме відрізняється від колективного несвідомого, про яке писав К.Г.Юнг. Останнє є відображенням досвіду попередніх поколінь, загальнолюдські прообрази-архетипи. На архетипах ґрунтуються сновидіння, міфи, символіка художніх творів.

Питання для самостійної роботи:

1. Основні акти та властивості свідомості.

2. Самосвідомість та її функції.

3. Основні філософські концепції свідомості.

4. Поясніть взаємозв’язок свідомості і мови.

5. Чи є свідомість у тварин? Чому?

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Студент повинен пояснити, що завдяки здобуткам феноменології свідомість постає не просто суб’єктом, що відображає світ, а особливим буттям, яке виявляється в своєрідних психічних актах. Серед них можна назвати акти відчуття, сприйняття, уяви, пам’яті, бажання, оцінювання, пізнання, переживання, віри, розуміння, мріяння, містичного споглядання, естетичного милування, турботи, міркування. Кожен з них спрямований і конституює своєрідну реальність − феномени людської свідомості.

Хоча свідомість залишається до кінця не пізнаною, але вона має чітко встановлені властивості. Серед них виділяють ідеальність, символічність, вербальність, інтенціональність, суспільну природу та творчий характер. Справді, варто відзначити, що за своєю формою і змістом усі свідомі процеси є ідеальними. Тобто, об’єктивуючи свій досвід у загальноприйнятих нормах, людина перетворює його на внутрішній світ символів, значень, образів, які відносяться вже не до психічного, а до ідеального буття. Дуже важливо усвідомити, що свідомості поза ідеальністю немає. Носіями останньої є розум і форми культури. Свідомість можлива при наявності предмету та внутрішньої форми. Існує три форми свідомості: досвід, оцінка, сенс. В кожному разі свідомість є інтенціональною – завжди спрямованою на певну предметність. Назвіть види предметів свідомості (зовнішню та внутрішню). Наголосіть на тому, що свідомість володіє творчою здатністю. Ця здатність виникає при умові виділення людини з суспільного середовища, спроможності побачити ситуацію по іншому. Завдяки творчій уяві свідомість може поновлювати старі та створювати нові ідеї, вона може відриватися від конкретики і переходити до нових світів. Охарактеризуйте й такі властивості свідомості як вербальність, суспільну природу.

2. Для відповіді на друге запитання розкрийте зміст поняття самосвідомість − спрямованість свідомості на саму себе. Її функції: самоаналіз, самооцінка, самопізнання, саморегуляція. Покажіть шляхи і форми розвитку самосвідомості.

3. Основні концепції свідомості можна поділити на дві групи: індивідуалістські та колективістські. Перші розглядали свідомість окремого індивіда як вихідну в порівнянні з суспільними формами свідомості (мораль, наука, мистецтво, право). Другі вважали вихідними суспільні форми свідомості, а індивідуальну свідомість вважали похідною. Студент повинен привести приклади філософських систем, що схилялися до обох концепцій. Окремо варто зазначити, що представники індивідуалістичних концепцій свідомості були схильними до лібералізму (Декарт, Кант, Гуссерль), а представники колективістських концепції до тоталітаризму (Платон, Гегель, Маркс).

4. Для пояснення зв’язку між свідомістю та мовою необхідно пам’ятати про суспільно-символічну природу свідомості та мови. Мова – це спеціалізована, інформаційно-знакова система, яка виражає думки, мислення та свідомість. Розвиток свідомості без оволодіння мовою неможливий. Причому мова виконує дві функції: виявляє ідеальний зміст свідомості за допомогою слів, жестів та інтонацій у вербальній, зображальній та музичній формах; виступає специфічним буттям, що організовує свідомість. Мова дозволяє подолати обмеження фізичного простору і часу, виразити суть процесу і явища, створити нову символічну реальність.

5. Виходячи з попереднього викладу, студент повинен вміти розкрити проблему наявності свідомості у тварин. При цьому варто розрізняти, з одного боку схожість між людьми та тваринами (вищими ссавцями) в поведінці, наявність у тварин технічної свідомості (вміння використовувати речі) та власне свідомість. Багато хто з студентів плутаючи ці поняття, намагається довести наявність свідомості у тварин лише на тій підставі, що тварини «розуміють» людей. Саме тому варто пригадати умови виникнення свідомості, її основні властивості, структуру, а також згадати як відбувається пізнавальний процес, рівні і форми пізнання, а потім порівняти з наявною психікою тварин. Сучасна наука схиляється до думки, що у тварин немає свідомості, але є схожість у поведінці з людиною та так зване технічне мислення. У тварин розвинуті чуттєве пізнання та передчуття, вони можуть переживати, запам’ятовувати та вміють оволодівати новими навичками. В той же час у тварин відсутня раціональна здатність мислення, самосвідомість, мова, мораль. Якщо для свідомості людини характерна наявність знань, цінностей та практичних настанов, то тварини діють інстинктивно. Хоча вищі ссавці демонструють наявність не лише несвідомої поведінки, але й певну «свідому» здатність до адаптації.

Питання для індивідуальної роботи:

1. Поясніть основні положення теорії відображення.

2. Що означає положення про те, що свідомість не лише відображає світ, але й створює його?

3. Суспільна свідомість та її структура.

4. Проаналізуйте взаємозв’язок індивідуальної та суспільної свідомості.

5. Розгляньте співвідношення понять: «дух», «душа», «психіка», «свідомість».

Теми творчих робіт:

1. Теорії, що пояснюють функціонування свідомості.

2. Концепція актів свідомості та матеріалістична теорія відображення: конфлікт чи доповнення?

3. Специфіка ідеального та його зв’язок з свідомістю.

4. Ментальність та свідомість: точки дотику.

5. Роль свідомого та несвідомого в духовному житті людини.

6. Діалектика зв’язку соціуму, психіки та свідомості.

7. Свідомість у контексті відношень людини до світу та власного тіла.

Першоджерела:

1. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. – М., 1987.

2. Гуссерль Е. Формальна і трансцендентальна логіка. Досвід критики логічного розуму // Зарубіжна філософія ХХ ст. Читанка з історії філософії у 6 книгах – Кн. 6. К., 1993.

3. Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени // Собр. соч. – Т.1. – М., 1994.

4. Ильенков Э.В. Идеальное и идеал // Философия и культура. – М., 1991.

5. Леви-Строс К. Первобытное мышление. – М., 1994.

6. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении. – М., 1994.

7. Мамардашвили М.К. Сознание как философская проблема // Вопросы философии. – 1996. № 10.

8. Мамардашвили М.К. Формы и содержание мышления. – М., 1968.

9. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. – М., 1994.

10. Райл Г. Понятие сознания. – М., 2000.

11. Узнадзе Д. Психология установки. – СПб., 2001.

12. Хайдеггер М. К вопросу о назначении дела мышления // Философия сознания в XX веке: проблемы и решения. – Иваново, 1994.

13. Хосе Д. Мозг и сознание. – М., 1994.

14. Фройд З. Вступ до психоаналізу. – К., 1998.

15. Шпет Г. Свідомість та її власник // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – № 2.

16. Юнг К. Психология безсознательного // http://wanderer.org.ua/book/psy/jung/arch_sym.htm

Основна література:

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

2. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. — К., 2005.

3. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 1996.

4. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції: Підручник. — К., 2005.

5. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

6. Мир философии. Книга для чтения. В 2 т. – Т. 1. – М., 1991.

7. Миронов В.В. Иванов А.В. Онтология и теория познания. Учебник. – М., 2005.

8. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М., 2000.

9. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995.

10. Петрушенко В.Л. Філософія. Навчальний посібник. – К., 2002.

11. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К., 2007.

12. Спиркин А.Г. Философия. Учебник. – М., 2002.

Додаткова література:

1. Автономова Н.С. Рассудок, разум, рациональность. – М., 1988.

2. Библер В.С. Мышление как творчество. – М., 1975.

3. Заблуждающийся разум? – М., 1990.

4. Зинченко В.П., Мамардашвили М.К. Изучение высших психических функций и категория бессознательного // Вопросы философии. – 1991 – № 10.

5. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Интуиция как самодостраивание // Вопросы философии, 1994, № 2.

6. Кошарний С.О. Феноменологічна концепція філософії Е.Гусерля: критичний аналіз. — К., 2005.

7. Лой А.Н. Сознание как предмет теории познания. – К., 1988.

8. Михайлов Ф. Т. Загадка человеческого Я. – М., 1976.

9. Молчанов В. И. Время и сознание. Критика феноменологической философии. – М., 1988.

10. Налимов В.В. Спонтанность сознания. – М., 1989.

11. Причепій Є.М. Феноменологічна теорія свідомості Е. Гуссерля. – К., 1971.

12. Проблема сознания в современной западной философии. – М., 1989.

13. Савельева М. Вера как способ познания действительности // Философская и социологическая мысль. – 1994. – № 3-4.

14. Симонов П.В. Созидающий мозг. – М., 1993.

15. Сознание и физический мир. Вып.1. – М., 1995.

16. Фейнберг Е.Л. Две культуры: интуиция и логика в искусстве и науке. – М., 1992.

Т. 5.: Антропологія (філософія людини)

Мета: ознайомити студентів з проблематикою філософської антропології. Розглянути основні вчення про людину, проблему походження людини і суспільства. Зрозуміти проблему єдності в людині біологічного, психічного та соціального. На підставі порівняння понять "індивід", "індивідуальність", "особистість" усвідомити багатовимірність людини. Довести важливість свободи та справедливості якзагальнолюдських цінностей в історичному контексті.

Основні поняття: антропологія, людина, індивід, індивідуальність, особа, особистість, свобода і необхідність, вибір, совість, гуманізм, сутність і екзистенція, практика, праця, досвід, еволюція, дух, духовність, тілесність, життя, смерть, безсметя, евтаназія, клонування.

План лекції:

1. Основні підходи до проблеми людини.

2. Суттєві властивості людини. Людська сутність та екзистенція.

3. Взаємовідношення біологічного, соціального і духовного в людині.

4. Співвідношення понять людина, індивід, індивідуальність, особистість.

Семінар: Проблема людини в філософії:

1. Проблема людини в філософії: субстанціалістська та екзистенціалістська концепції.

2. Проблема походження людини та суспільства.

3. Біологічне, психічне та соціальне в людині: складна сутність особистості.

4. Взаємодія свободи та необхідності в житті людини.

Методичні рекомендації до семінарського заняття:

1. Для відповіді на перше запитання поясніть різницю між субстанціалістським і екзистенціалістським підходами в антропології. Обидва приймають твердження про те, що людина поділяється на сутність (природу) та екзистенцію (існування). До людської природи включаються усі загальні властивості людини: розумність, свобода, здатність обирати, здатність оцінювати. До екзистенції включають усі індивідуальні, неповторні риси кожної людини. Студент повинен усвідомити різницю між філософськими підходами, які на перше місце покладають природні властивості людини (платонізм, гегельянство, марксизм) та тими вченнями, в яких для пояснення людини на перше місце ставиться екзистенція (екзистенціалізм). Для субстанціалістів сутність визначає існування людини. Для екзистенціалістів людська екзистенція визначає людську природу.

2. Студент має знати, що немає загальноприйнятої теорії походження людини. Він повинен пояснити, чому? Для цього варто розуміти, що існують щонайменше три типи теорій ґенезу людства: релігійна, наукова, космічна. При поясненні звернути увагу, що усі релігійно-міфологічні теорії розрізняють духовне і тілесне. Космічні теорії приводять чимало загадкових фактів історії, які тлумачать як докази спілкування людства з позаземними цивілізаціями. Науково-філософські теорії походження людства виділяють три етапи еволюції: космічний, біологічний та культурний. Студент повинен дати характеристику кожному враховуючи, так званий, «антропний принцип», за яким космічна еволюція проходила з врахуванням майбутнього виникнення людини. Пояснюючи біологічну еволюцію важливо наголосити про перегляд в сучасній науці класичного дарвінізму. Мутаційна теорія та сальтаціоністські концепції походження людини доводять нелінійний розвиток еволюції. Варто пояснити наслідки цих концепцій.

3. Для відповіді на третє питання розкрийте усі компоненти біологічного, психічного та соціального в людині. Назвіть, аспекти, які складають біологічну індивідуальність: організм, генетика, темперамент, певні риси характеру, інстинкти, здібності, тощо. Так само, назвіть соціальні фактори, що формують людину – мову, спілкування, свідомість, мислення, виховання, тощо. До соціального в людині варто віднести соціальні ролі, якими оволодіває особистість в практичному житті. Психічне – це воля, внутрішнє «Я», характер. Всі означені аспекти є в рівній мірі важливими. Якщо зробити одне з них домінуючим, то виникають або біологізаторство, або соціологізаторство, або панпсихізм.

4. Для пояснення смислу поняття «свобода» необхідно усвідомити, що її суть полягає у здатності людини діяти з власної волі, не де термінуючись обставинами. Свободі протистоїть необхідність, власне свобода полягає у здатності діяти попри необхідність. Свобода, також, є свободою обирати серед можливих варіантів. Варто пояснити, що свобода є підставою моральності, адже бути моральним неможливо при відсутності свободи. Так само потребує пояснень зв’язок свободи та відповідальності. Окремо треба пояснити як в історії філософії поділяли проблему свободи на: «свободу від» та «свободу для». Перша – негативна, вона означала прагнення звільнитися від зовнішньої необхідності. Друга – позитивна, вона передбачає опору на внутрішню необхідність совісті чи переконань.

Питання для самостійної роботи:

1. Натуралістичний та спіритуалістичний підходи до проблеми походження людини.

2. Роль культури та суспільства в становленні людини.

3. Тілесність та раціональність: аспекти взаємодії.

4. Поняття практики та досвіду людини.

5. Релігійні та філософські підходи до пояснення щастя й долі людини.

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Поясніть значення культури – штучних форм і предметів, створених людиною. Роль культури фундаментальна, адже вона не лише продовжує буття людини, але й формує її. Назвіть, які саме компоненти культури відіграли найбільшу роль в становленні людства.

2. Зверніть увагу, що у поясненні проблеми походження людини протистоять два вчення: натуралізм та спіритуалізм. Перший виводить людину з природи і відстоює позицію про її походження від мавпи. Другий підхід розкриває ґенезу людини як духовної істоти і виводить її від Бога. Студент повинен пояснити різницю цих підходів. Подумайте, чи можливий діалог між цими позиціями.

3. Для відповіді на третє запитання студент повинен продумати зв’язок між здатністю раціонально мислити та тілесністю людини. Варто згадати ті філософські течії, які доводили незалежність мислення від тіла (платонізм, раціоналізм). Сучасні філософи відстоюють думку про значну роль тілесності у розвитку мислення. Вони нагадують, що формування дитини було б неможливим без участі її тіла. Органи тіла відіграють найпершу роль в чуттєвому пізнанні. Тіло і практика відіграють важливу роль у набутті досвіду, практичній діяльності без яких були б неможливими практичний рівень пізнання. Тіло є запорукою нашого самоусвідомлення, адже поза тілом ми не були б індивідуальностями. Важливим фактором мислення є уява, яка є виявом тілесності. Нарешті, ми не змогли б абстрактно мислити, якби перебували поза простором і часом, цими обов’язковими формами матеріального світу.

4. Відповідь на четверте запитання передбачає усвідомлення того, що практика – цілеспрямована предметна діяльність людини щодо перетворення світу. Трохи іншого значення набуває поняття досвіду – сукупності переживань людини. Виділяють зовнішній та внутрішній досвід.

5. Варто пам’ятати, що філософія не лише створює теоретичну модель світу, за допомогою неї людина намагається зрозуміти себе, складності свого життя. Поряд з релігією, філософія намагається розкрити таємницю долі людини, осмислює феномен її щастя. Проте між підходами релігії та філософії існує відчутна різниця. Релігія в поясненні долі та щастя людини виходить з постулату існування Бога, який в своємі одкровенні розкриває таємницю вічного блаженства, і сповіщає причину тягаря долі кожного. Лише в єднанні з Богом та служінні Йому можливо досягнути щастя і змінити долю на краще. Останньою метою філософії є так само досягнення щастя й мудрості, але через активну пізнавальну діяльність людини, через самозаглиблення й рефлексію. На цьому шляху філософ не засвоює готових істин, а шукає їх, не дотримується незмінних положень, а постійно перевіряє їх певність, не покладається на віру, а шукає останньої очевидності розумом, не зберігає, а змінює ситуацію.

Питання до індивідуальної роботи:

1. Як повязані між собою в людині біологічне та соціальне?

2. Які види людської свободи Ви знаєте?

3. Як співвідносяться в людині її сутність та екзистенція?

4. Духовність і свобода як сутнісні властивості людини.

5. Чи існує сенс в проблемі сенсу життя людини?

6. Які Ви знаєте варіанти вирішення питання про сенс життя?

Теми творчих робіт:

1. Особливості “екзистенційної” свободи людини.

2. Специфіка духовного буття людини.

3. Чи продовжується еволюція людини і людства в наш час?

4. Сутність і форми сучасного гуманізму.

5. Феномен натовпу та його вплив на поведінку особистості.

Першоджерела:

1. Абаньяно Н. Экзистенция как свобода // Вопросы философии. – 1992. – № 8.

2. Бахтин М.М. Філософія поступка // http://www.sfi.ru/lib.asp?rubr_id=814

3. Бубер М. Проблема человека // Два образа веры. – М., 1995.

4. Вебер М. Избранное. М., 1994.

5. Зиммель Г. Человек как враг // Социологический журнал. – 1994. – № 2.

6. Камю А. Бунтующий человек. – М., 1990.

7. Кассирер Э. Опыт о человеке // Человек. – 1990. – № 3.

8. Леви-Строс К. Структурная антропология. – М., 1985.

9. Лотман Ю.М. Культура и взрыв. – М., 1992.

10. Маркузе Г. Одномерный человек. – М., 1994.

11. Марсель Г. Люди против гуманности // Философские науки. – 1994. – № 1-3.

12. Культурология. XX век. Антология. – М., 1995.

13. Ортега-и-Гасет Х. Человек и люди // Дегуманизация искуства. – М., 1991.

14. Ортега-и-Гасет Х. Восстание масс // Дегуманизация искуства. – М., 1991.

15. Проблема человека в западной философии. – М., 1988.

16. Сартр Ж.П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М., 1989.

17. Смысл жизни: Антология. — М., 1994.

18. Страх: Антология / П.С. Гуревич. — М., 1998.

19. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М., 1987.

20. Хайдеггер М. Письмо о гуманизме // Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.

21. Шеллер М. Положение человека в космосе // Избранные произведения. – М., 1994.

22. Эрос: Антология / Отв. ред. П.С. Гуревич. – М., 1998.

23. Это человек: Антология / Отв. ред. П.С. Гуревич — М., 1995.

Основна література:

1. Апресян Р.Г., Барулин В.С., Борзенков В.Г., Гаранина О.Д., Гиренок Ф. И. Философская антропология: Учеб. пособие. — М., 2005.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

3. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. — 5 вид., випр. і доп. — К., 2005.

4. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 1996.

5. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції: Підручник. — К., 2005.

6. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

7. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995.

8. Петрушенко В.Л. Філософія. Навчальний посібник. – К., 2002.

9. Плотников В.И. Онтология: Хрестоматия. — М.; Екатеринбург, 2004.

10. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. — 2.вид., випр., доп. – К., 2007.

Додаткова література:

1. Брюнинг В. Философская антропология // Западная философия (итоги тысячелетия). – Екатеринбург, 1997.

2. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. – К., 1991.

3. Вальверде. Философская антропология. – М., 2000.

4. Головко Б.А. Філософська антропологія. – К., 1997.

5. Дмитриев В.Е. О "природе" человека // Живое знание. М., 1989.

6. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Космопланетарный феномен человека. – Новосибирск, 1991.

7. Карпинская Р.С., Никольский С.А. Социобиология. – М., 1988.

8. Максимов С.І. Особистість і суспільство. – Харьков, 1993.

9. Морен Э Утраченная парадигма: Природа человека. – К., 1995.

10. Проблема поиска жизни во Вселенной. – М., 1986.

11. Рубцов В.В., Урсул А.Д. Проблема внеземных цивилизаций. – Кишинев, 1987.

12. Стивенсон Л. Десять теорий о природе человека. – М., 2004.

13. Степин В.С. Философская антропология и философия науки. – М., 1992.

14. Табачковський В.Г. Людина–Екзистенція–Історія. – К., 1996.

15. Трубников Н.Н. Время человеческого бытия. – М., 1987.

16. Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми / В.І. Шинкарук, В.Г. Табачковський, Г.І. Шалашенко, Є.І. Андрос, Г.П. Ковадло. – К., 2000.

17. Человек в системе наук. – М., 1989.

18. Шульц П. Философская антропология. Введение для изучающих психологию. – Носибирск, 1996.

Т. 6.: Філософія цінностей (аксіологія)

Мета: сформувати у студентів основи теорії цінностей. Показати, що аксіологія є філософським осмисленням феномену цінностей. З’ясувати природу, класифікацію та функціональний аспект цінностей. Порівняти між собою різні системи цінностей. Пояснити істину та оцінку. Осмислити теоретичні підстави пошуку сенсу життя.

Основні поняття: аксіологія, цінність, концепції цінностей, ідеал, цінності-цілі, цінності-засоби, сенс життя.

План лекції:

1. Аксіологія як наука про цінності.

2. Типи і філософські концепції цінностей.

2. Класифікація та функції цінностей.

Семінар: Філософія цінностей:

1. Природа та класифікація цінностей.

2. Функціональний аспект цінностей.

3. Істина та оцінка.

Методичні рекомендації до семінару:

1. Відповідаючи на запитання студент повинен розпочати з пояснення, що аксіологія – є філософською дисципліною, що вивчає сутність, типи і функції цінностей. Цінність – це феномен, що за своєю природою є благом для людини. Виділіть види цінностей: природні, психічні, соціальні, духовні. А також поясніть різницю між об’єктивістським, суб’єктивістським та інтегральним підходами до цінностей. Розповідаючи про класифікацію цінностей поясніть, чому цінності більшість поділяє на матеріальні та духовні. Подумайте, чи можна в межах цієї схеми пояснити усі види цінностей. Окремо охарактеризуйте цінності-цілі та цінності-засоби. Окремим завданням, розгляньте традиційні цінності та їх кризу в епоху постмодерна.

2. Характеризуючи функції цінностей, студент має зосередитися на трьох моментах – цінності формують сенс життя, ідеали та норми поведінки. Сенс життя – це та діяльність, якій людина присвячує себе, якій вона служить. Зрозуміло, що не всяка діяльність може бути сенсом життя, а лише та діяльність, яка робить людину вільною, яка допомагає людині самоствердитися і реалізуватися. Студент повинен довести важливість свободи, вільного вибору, внутрішньої гармонії для життя сповненого сенсом. Життя лише тоді має сенс, коли воно є вільною реалізацією цінностей, які стверджують і звеличують людину. Окремо варто пояснити зв’язок цінностей та ідеалів. Коли цінності виступають орієнтирами діяльності, визначають діяльність, дають зразки поведінки, вони стають ідеалами. Коли цінності стають практичними взірцями поведінки, вони перетворюються на норми. Саме норми регулюють суспільне життя, консолідують його.

3. Поясніть, як пов’язані оцінка та істина, оцінювання та знання. Існує оцінка-пізнання, оцінка-нормування, оцінка-вибір. Треба пам’ятати, що цінність існує для людина лише в акті оцінки. А вірна оцінка можлива лише в результаті правильного пізнання. В той же час, істина – теж своєрідна оцінка знань наскільки це знання адекватно описує відповідний йому фрагмент реальності.

Питання для самостійної роботи:

1. Аксіологія в структурі філософських дисциплін.

2. Наведіть приклади та проаналізуйте суб’єктивістські та об’єктивістські концепції цінностей.

3. Поясніть взаємовідношення понять ідеал та ідол, цінність та ціна.

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Для відповіді на перше запитання необхідно дати визначення аксіології – науки, що вивчає природу, види, функції цінностей. Студент має розуміти, що цінності, поряд з знанням та практичними настановами, є основними видами відношення людини до дійсності. Є філософські дисципліни, що досліджують існуюче (онтологія), знання (гносеологія), моральні настанови (етика), людину (антропологія), і поряд з ними аксіологія, що вивчає цінності.

2. Треба вміти пояснити різницю між суб’єктивістськими та об’єктивістськими концепціями цінностей. Перші виводять цінності з окремого суб’єкта, другі надають цінностям незалежного від людини статусу. До суб’єктивізму належить психологізм, а до об’єктивізму неотомізм, марксизм, історизм. Окрему позицію займають неокантіанство, феноменологія Гуссерля та М. Гартман – інтегралістські концепції цінностей. Вони відносять цінності до особливої ідеальної сфери, що існує об’єктивно, але вимагає зусиль людини для свого пізнання та реалізації.

3. Якщо ідеал – найвищий зразок поведінки, повинен підносити людину до більш досконалого існування, піднімати над буденною дійсністю, допомагати формувати людину, то неадекватне ставлення до ідеалу породжує ідол. В ідолі людина втрачає себе, її метою стає інший, вона прагне прожити не своє життя, а жити життям іншого. Поясніть різницю між цінністю та ціною. Якщо цінність є благом для людини, яке вона вільно обирає заради своєї реалізації, то ціна є виміром вартості речі.

Питання для індивідуальної роботи:

1. Особливості предмета аксіології як філософської дисципліни.

2. Завдяки чому цінності виконують інтегративну функцію в суспільстві?

3. Покажіть, як цінність проявляється в акті оцінки.

4. Чи присутня оцінка в істині?

5. Проблема хибних цінностей.

Теми творчих робіт:

1. Система цінностей сучасної молоді.

2. Основні цінності сучасного українського суспільства.

3. На Вашу думку конфлікт поколінь – конфлікт цінностей?

4. Проблема єдності цінностей в українському суспільстві.

5. Єдність і протистояння духовних і матеріальних цінностей.

6. Підходи до осмислення проблеми мети і сенсу життя.

Першоджерела:

1. Вебер М. Протестантска етика і дух капитализму. – К., 1994.

2. Франкл Б. Человек в поисках смыла. – М., 1990.

3. Шеллер М. Формализм в этике материальная этика цінностей // Избранные произведения. – М., 1994.

Основна література:

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

2. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. – К., 2005.

3. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 1996.

4. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

5. Мир философии. Книга для чтения. В 2 т. – Т. 2. – М., 1991.

6. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М., 2000.

7. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К., 2007.

Додаткова література:

1. Аболіна Т.Г., Єрмоленко А.М., Киселева О.О., Малахів В.А. Етичні норми і цінності: проблеми обґрунтування. – К., 1995.

2. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К., 2003.

3. Несторенко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995.

4. Шрейдер Ю.А. Ценности которые мы выбираем: мифы и предпосылки ценностного выбора. – М., 1990.

Дата добавления: 2015-05-22