Проблема сенсу та кінця історії

Варто усвідомити, що сенс історії − це спосіб сприйняття соціального часу який надає останньому спрямованість до певної мети.

Існує декілька підходів в розумінні сенсу історії. Згідно одного, історія повинна мати сенс − мету, спрямованість, завдання. Для християнства таким сенсом є рух до майбутнього есхатологічного царства. Для марксизму загальний рух історі до нового, справедливого соціального ладу. Навіть віра позитивізму в поступовий прогрес людства містить елементи провіденціальної ідеї.

В той же час, з XІX ст. серед філософів та наукоців все наполегливіше заперечується будь який сенс історії. Особливо сучасна постмодерністська думка доводить відсутність як єдиного сенсу історії, так і взагалі будь якого сенсу людського існування, тому, що він не є очевидним. Найбільше такі настрої втілилися в ідеї очикування кінця історії яку, так чи інакше, розвивали Ніцше, Шпенглер, Бердяєв, Фукуяма та ін.

Проблему кінця історії сформулював сучасний американський вчений Френсіс Фукуяма. Кінець історії Фукуяма побачив у тім, що завершується ідеологічна еволюція людства і відбувається універсалізація західної ліберальної демократії, як остаточної форми правління. Якісні зміни у світі будуть відбуватися, однак є серйозні підстави вважати, що світ ідеальний, − світ ідеї лібералізму, − у кінцевому рахунку визначить вигляд матеріального світу.

Фукуяма зазначає кілька версій кінця історії в колишній філософії. Так, Маркс вважав, що в комуністичній утопії розв'яжуться всі протиріччя. Однак ця концепція була запозичена у Гегеля. Саме він першим з філософів став говорити, що людина – продукт конкретного історичного і соціального середовища. Ідея Гегеля, як вона бачиться Фукуямі, – опанувати природним середовищем і перетворити його за допомогою науки і техніки. Тут Фукуяма посилається на Гегеля, який вважав, що принципи ліберально-демократичної держави з часів перемог Наполеона вже не міг вдосконалюватися, хоча попереду була, звичайно, величезна робота з перетворення суспільних відносин.

Фукуяма запевняє, що держава, яка з'являється в кінці історії, ліберальна, оскільки визнає і захищає, через систему законів, невід'ємне право людини на свободу; і вона демократична, оскільки існує за згодою підданих. Така «загальнолюдська держава», як назвав її Олександр Кожев, з'явилася в повоєнній Європі. У цій державі, зауважує Фукуяма, немає ядерних конфліктів, і головним чином, залишається економічна діяльність у рамках Спільного ринку.

Він вважає, що важливо з'ясувати матеріальна чи ідеальна сфера є двигуном історії. Адже від свідомого вибору залежить, куди підуть народи. На відміну від матеріалістичного детермінізму Фукуяма вважає, що й економіка, і політика припускають автономний попередній їм стан свідомості, завдяки якому вони тільки і можливі. Стан свідомості стабілізується в ліберальному напрямі, якщо є достаток.

«Чи дійсно ми підійшли до кінця історії?», – задається питанням Фукуяма. Чи здатен вирішити всі протиріччя лібералізм? Два головних виклики були йому кинуті у XX столітті – фашизм і комунізм. Фашизм був розтрощений фізично. Певною мірою зазнала поразки і сама його ідея.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть особливості філософії історії Гегеля.

2. Проаналізуйте формаційну концепцію історії К. Маркса.

3. Цивілізаційна концепція історії А. Тойнбі, О. Шпенглера.

4. Концепція занепаду культури Й. Хейзенга.

Теми рефератів:

1. Стародавні та середньовічні уявлення про історію та історичний розвиток.

2. Філософія історії Монтеск'є.

3. Марксистські уявлення про історичний розвиток.

4. Цивілізаційна концепція історичного розвитку О. Шпенглера.

5. Інформаційні теорії історичного розвитку.

6. Свобода як фундаментальна проблема філософії історії.

Основна література:

1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. – К., 1996.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

3. Бойченко І.В. Філософія історії. Підручник. – К., 2000.

4. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. – К., 2005.

5. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

6. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М., 2010.

7. Пигров К.С. Социальная философия. Учебное пособие. – СПб., 2002

8. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К., 2007.

9. Философия истории: Учеб. Пособие / Под ред. проф. А.С. Панарина. – М., 1999.

10. Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002.

Дата добавления: 2015-05-22