Визначити передумови розквіту мистецтва в Київській Русі. Назвати нові види мистецтва ,які зявилися в цей період

Розквіт образотворчого мистецтва Київської Русі відбувся після прийняття християнства і визначився орієнтацією на візантійське мистецтво.Візантійці створили художню систему, у якій панували суворі норми й канони, а краса навколишнього світу сприймалась лише як відблиск
божественної краси. Головними ознаками візантійського стилю в архітектурі були хрестоподібне планування (так званий «грецький» хрест) і п’ятикупольна система будівель, а також надзвичайна ошатність інтер’єрів, оздоблених дорогими сортами мармуру, фресковим живописом,
мозаїчними зображеннями та позолотою. Живопис та іконопис також створювався за чіткими правилами композиційного, образного та кольорового рішень.
Разом з будівництвом храмів розвивався і такий вид мистецтва, як культовий станковий живопис. Якщо мозаїки і фрески втілювали тріумф християнства, то ікони насамперед були по-клонними. До них молилися, у них сподівалися знайти зцілення і допомогу в житті. Ікона підносила святого, зображеного на ній, над повсякденністю, підкреслювала його харизматичність. За уявленням віруючих, освячена ікона не замінює святого, а свідчить про його присутність, має властивості благодаті, захищає і зцілює. Образи, втілені в іконах, вважалися взірцем моральної чистоти й одухотвореності.

17.Перелічити музичні інструменти, які побутували в часи Київської Русі.Назвати ті з них, які збереглися а народному побуті до наших днів
Було знайдено давньоруські смичкові інструменти — гудки. Ці знахідки мають важливе значення для вивчення музичної культури Русі. Корпус гудка зроблений з дерева у вигляді овального видовженого коритця з трикутною голівкою, де містилися три кілочки для натягання струн. Зверху корпус інструмента закривався декою з вирізами. Грали на гудку смичком з кінського волосу.
До давньоруського музичного інструментарію входили різноманітні інструменти: духові — зурни, свірелі (сопелі), різні флейти, сопілки, орган; щипкові — гуслі, арфа, лютня, псалтир; смичкові — гудок, смик; ударні — бубни, накри, тарілки, аргани. Найбільш складними з названих інструментів — пневматичним органом, арфою, лютнею — користувалися, мабуть, переважно придворні музиканти, як про це свідчить софійська фреска, а гуслі, гудки, сопілки тощо були поширені серед скоморохів. Важливу роль відігравали церковні дзвони, які сповіщали про наступ ворога, пожежу, скликали людей на віче.

18. Проаналізувати характерні особливості іконопису в Княжу добу.
Невід’ємною частиною оздоблення храмів в Княжу добу були ікони. Були привезені з Візантії, а також намальовані місцевими іконописцями. Одна з Візантійських ікон XII ст. знаходиться у львівському національному музеї. Збережена до нашого часу ікона, намальована місцевими іконописцями – Богородиця з Ісусом, яка знаходиться в одному з музеїв Москви. Ще дві ікони намальовані місцевими іконописцями знаходяться у Львові та у Києві. Ікони давні намальовані на дошці у візантійському стилі (площинність, символічність кольору)

19 Назвати різні версії вчених щодо походження назви «Галич», обґрунтувати власну думку щодо цих суджень.
Питання походження назви Галич здавна привертає увагу дослідників. Вчені по-різному пояснюють топонім, але так і не прийшли до спільної думки Один із перших дослідників давнього Галича археолог І. Шараневич намагався вивести назву Галич від першого володаря і засновника міста, який був похоронений у Галичиній могилі або могила була насипана в його честь.
Львівський історик Ф.Свистун вважав, що в давнину наші предки переймали верховну владу на могилі. Такий звичай був у каринтійських слов’ян та в поляків княжої доби. Князь, який розпочинав нову династію, виходив на якесь підвищення, як от могила, ведучи в руках бика й кобилу, сідав там “на столі” і урочисто обіцяв зібраним бути справедливим суддею та оборонцем слабких і безпомічних.
Відомий дослідник Галича Я. Пастернак у своїй монографії “Старий Галич” виклав дев’ять існуючих на той час гіпотез щодо походження назви міста.
Одна із гіпотез, яку він повторив за І.Шараневичем, – назва Галич походить від імені князя Галиці, який був похований у кургані Галичина могила. Цієї думки дотримувалися історики М.Грушевський та І. Крип’якевич. Сенсаційні археологічні матеріали, розкопані археологами В.Бараном і Б. Томенчуком у Галичиній могилі (1991–1993), підтверджують, що тут міг бути похований легендарний засновник Галича. Поховання датують X ст., коли місто на Крилоській горі вже існувало і мало свою назву. Друга гіпотеза, яку подає Я. Пастернак, – назва міста походить від гори Галич, що нею мала б бути Замкова гора в нинішньому Галичі. Цю гіпотезу висунув польський історик XV ст. Ян Длугош.
Наступну гіпотезу походження назви міста Я.Пастернак виводить від кельтського племені галатів. Дослідник вказує на те, що вживання термінів Галатія і галати в значенні Галичина й галичани можна знайти в істориків XIV–XVI ст. В.Абрагама, Тайнера, Длугоша та Люція.
Ще за однією гіпотезою назва Галич походить від племені галлійців (скордисків). У кельтській (давньоірландській) мові гал – “могутність”, “сила”, у гальській галія – “сила”. Назви народів гали, галати і похідна від них – галич та інші означають “могутні”, “войовничі”.
Деякі дослідники вважали, що топонім Галич походить від згадуваних Геродотом галізонів чи алазонів, що жили у верхів’ях Бугу та Дністра.
Ян Длугош, А.Петрушевич та ін. пов’язували назву Галич з чорною галкою, зображення якої було на гербі Галицької землі, а пізніше – Австрійського королівства Галичина. Існує цікава легенда, що місто було засноване одним із перших київських князів, який під час походу зупинився в околицях сучасного Галича. Обравши зручну для оборони місцевість, його загін підійшов до місця, де тепер починається околиця Галича. Із землі хмарою піднялася зграя вороння (“галича”), тому місто, яке пізніше збудували, назвали Галичем.
Близькою до попередньої гіпотези є думка І. Шараневича, який виводив назву міста від слова гал – “чорний”. Дослідник В. Кентжинський виводить топонім Галич від польського слова hala – “гора”.
Австрійський історик кінця XVIII ст. Гакет вважав, що назва Галич походить від грецького слова гальс – “сіль”. До цих думок приєднався український дослідник середньовіччя Т. Коструба, котрий посилався на подібні назви таких центрів солеваріння, як Гальштат (Австрія) та Галле (Німеччина). До речі, центр солеваріння Північно-Східної Русі також мав назву Галич.
Мовознавець Фасмер пояснював назву Галич від слова галиця – “змія”. Цієї думки дотримується Івано-Франківський письменник С.Пушик. У дохристиянські часи міфологічну істоту галицю-змію вшановували наші предки. Вона була зображена на стіні Успенської церкви в Крилосі.
Отже, існує безліч гіпотез походження назви нашого міста. І кожна з них має право на життя.

Дата добавления: 2015-05-22