Назвати видатних українських мислителів,що зробили важливий внесок у світову культуру

Пантелеймон Куліш належить до тих діячів, які, будучи багатогранно обдарованими, зробили величезний внесок у розвиток української культури, літератури, мистецтва, мови, науки. Він був прозаїком, поетом, драматургом, перекладачем, з багатьох європейських мов, ученим-літературознавцем та критиком, фольклористом, істориком, етнографом, педагогом, дуже багато зробив як видавець, громадський діяч.

Важливий внесок в історію духовної культури українського народу зробив Григорій Савич Сковорода (1722–1794 рр.) – видатний український філософ, письменник, педагог, музикант. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Майже 3 роки був співаком придворної капели в Петербурзі, потім відвідав ряд країн Європи. Впродовж 1769–1779 рр. він написав 30 байок, об’єднаних у збірку «Басни харьковскія». В них висловлювався протест проти соціального гніту, високо оцінювалися моральні якості українських селян: чесність, доброта, працьовитість, природний розум. Талант Г. Сковороди як поета широко розвивався в його віршованих творах, кращі з яких об’єднані у збірці «Сад божественных песней». Тут поет виступає співцем свободи, прославляє «отця вольності» Б. Хмельницького.

Костомаров Микола Іванович (1817—1885) — український історик, громадсько-політичний діяч і мислитель. Провідний діяч українофільства, один із організаторів Кирило-Мефодіі'вського братства, в програмних документах якого (“Книга буття українського народу” та “Статут слов'янського товариства”) найповніше виявилися його соціально-політичні орієнтації та історіософська концепція. Науково-філософські пошуки ідо-слідження були спрямовані на проблеми історіографії, рушійні сили суспільного розвитку, національні питання, життя українського народу та його культуру. Вперше в українській історіографії детально з'ясував сутність історії України. У працях “Правда москвичам про Русь”, “Дві руські народності” не лише дав розгорнуте епічне полотно історичного процесу України, а й доводив, що українці мають свою історію, мову, культуру, психологію, відмінні від російської. Обстоював самобутність, окремішність, самоцінність українського народу. Одним із перших підніс українську ідею до рівня теоретичного осмислення. Обґрунтував ідею федеративного устрою держави. Автор відомих монографій з історії України — “Богдан Хмельницький”, “Руїна”, “Мазепа”, “Мазепинці”, “Гетьманство Виговського”, “Гетьманство Юрія Хмельницького”, “Павло Полуботок”, трьох томів “Руської історії в життєписах її найголовніших діячів”, 16 томів “Монографій та досліджень”, в яких втілив оригінальну, протилежну офіційній російській історіософську концепцію.

Михайла Петровича Драгоманова — одне з найславніших серед великої кількості полтавців, що в усі часи прославляли українську науку, письменство, мистецтво. Він увійшов в історію української культури і літератури як видатний літературний критик і публіцист, історик і фольклорист, патріот і непохитний борець за свободу своєї вітчизни.

39. Проаналізувати діяльність видітних культуро-освітніх діячів рідного краю. обгрунтувати їх внесок у світову культуру.

письменник: Андрухович Юрій
(нар. 13 березня 1960, м.Івано-Франківськ) - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Починав як поет, видав поетичні збірки "Небо і площі" (1985), "Середмістя" (1989), "Екзотичні птахи і рослини" (1991). Разом із В.Небораком та О.Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (див. "Бу-Ба-Бу: Т.в.о.(...)ри" (1995). У 1996р. захистив кандидатську дисертацію "Б.-І.Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму". З прозових творів першим був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце" в журналі "Прапор" за 1989 р. Згодом вийшли друком романи "Рекреації", "Московіада", "Перверзія". Останній роман "Дванадцять обручів" викликав неоднозначну реакцію читачів та критики. Твори письменника перекладено і видано у Польщі, Німеччині, США, Швеції, Росії, Австрії.

iсторик: Андрухів Ігор
(4.01.1957, с. Перевозець Калуського р-ну) — укр. історик. Член КПРС (з 1986 р). 1976-1978 служба в армії. Працював електрозварником у буд. управлінні № 75 тресту "Прикарпаттяводбуд" в Івано-Франкінську (1978), старшим піонервожатим Загвіздянської CШ(1984), звільненим секретарем комсомольської організації Тисменицької школи (1984-1986), учителем історії і заст. директора з навч.-виховної роботи в цій школі (1986-1988), де створив музей М. Ульянової (сестра В. Леніна), видав дві брошури про її перебування у Тисмениці. Один з організаторів культ.-наук, т-ва «Рух», автор статей про Дем'янів Лаз. З 13.10.1990 по 26.08.1991 — перший секретар Тисменицького райкому КПРС-КПУ. Надрукував низку праць з історії України, видав працю В. Будзиновського «Гадяцька угода між Польщею і Україною 1658 року» (Тисмениця, 1990). Лауреат республ. премії ім. М. Островського (1988).

педагог: Антонюк Роман
(6 грудня 1946 р., с.Турка-Борщівська Снятин. р-ну) - педагог, учитель-методист, краєзнавець. Відмінник освіти України. Один з організаторів і засновників Коломийського місьрайонного товариства української мови ім.Т.Шевченка, певний час його голова. Був серед ініціаторів і організаторів будівництва першого в Україні пам\'ятника М.Грушевського, який відкрито на території Коломийської гімназії. Автор понад 200 друкованих статей на педагогічні, суспільно-політичні та культурно-просвітницькі теми. Лауреат премії ім. академіка І.Крип\'якевича(1996). Нагороджений орденом \"За заслуги\" (2000).

музикант: Гнатюк Юрій
Український диригент, організатор хорів. Закінчив гімназію у Станіславові, Львівський медичний університет і Мюнхенський університет (дантист). Зі шкільних років виявив зацікавлення музикою і співом. Працював в Гуцульському ансамблі пісні і танцю Станіславській філармонії під орудою Я. Барнича. Разом з ансамблем неодноразово бував у мистецькому турне по Україні, Грузії та Вірменії. В 1942 році був музичним референтом чортківської округи, також співав у дивізійному хорі \"Бандурист\". в 1948 прибув до Канади і тут диригував хором \"Сурмою\", українським студентським хором Манітобського університету, збірними хорами Вінніпеґу з нагоди всенародних святкувань (зокрема, століття І. Франка). З 1955 завідував друкарнею Манітобського університету. Нагороджений \"Community Service\" міста Вінніпеґу. Шевченківською медаллю КУК, грамотою УВАН та ін.

де тре обгрунтувати внесок у нац культуру просто можна перелічити їх здобутки і наплести щось типу "завдяки їх творчій невтомній все більше і більше звеличується імя України....."і тд і тп

40.Дати визначення поняттю "культура",визначити особливості її тлумачення в різні історико -культурні періоди.

Термін «культура» сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.
Історія культури-це скарбниця мудрості й досвіду, надбаних людством. Сучасники повинні їх зберігати,узагальнити,осмислити,освоїти. Без цього неможливі ні соціальний прогрес,ні самовдосконалення особистості.
Предмет історії культури має свій зміст і специфіку в ряді історичних дисциплін. Історія передбачає, насамперед, комплексне вивчення різних її сфер – історії науки і техніки,побуту, освіти і суспільної думки, фольклористики і літературознавство, історії мистецтва.
У різних народів у різні історичні періоди їх існування складалися різні культурні форми, в яких люди знаходили засоби для задоволення своїх потреб. До них належать релігійні уявлення і обряди, філософія, мистецтво, спортивні ігри тощо. Окремі з них не виходять за межі вузької племінної та етнічної спільності (форми побуту, місцеві обряди і звичаї, святкові ритуали), інші стають формами загальнолюдської культури (філософія, наука, мистецтва).

41.Навести приклади культурних цінностей регіонального, національного та світового значення.
Культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме:
1. оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва;
2. предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;
3. предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;
4. складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам'яток і пам'яток монументального мистецтва;
5. старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції;
6. манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фонодокументи, окремо чи в колекції;
7. унікальні та рідкісні музичні інструменти;
8. різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність;
9. рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції;
10. рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування;
11. рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології.

Наприклад: ікона «Воскресіння Христове», ікона «Спас Вседержитель», ікона «Божої Матері Володимирської»,графічні аркуші кольорових гравюр журнальної графіки, ікона «Боголюбській Божій Матері», самовари,фотоапарат «Фотокор».

42.На основі прикладів проаналізувати взамозв’язок духовноъ ы матерыальноъ культури.
Культуру прийнято розподіляти на матеріальну та духовну. До матеріальної культури належить сукупність матеріальних благ, а також засобів їх виробництва. Духовна культурара складається з ціннісного переосмислення всієї сукупності отриманих людиною знань, загальноприйнятих уподобань і пріоритетів і використовує для цього всі форми суспільної свідомості, філософію, науку, мораль, мистецтво. Матеріальний і духовний елемент культури нерозривно пов’язані між собою. Матеріальна діяльність людини часто визначально впливає на інші сфери її життя. З іншого боку результати її розумової діяльності матеріалізуються, перетворюються в речі, твори мистецтва. У матеріальній культурі неминуче присутні духовні начала, оскільки вона є втіленням ідей і знань людини. Духовну культуру поділяють на дві сфери. 1.Духовні якості людини і діяльність щодо їх реалізації. 2. Духовні цінності, які існуюють у вигляді наукових теорій, творів мистецтва. До структурних елементів духовної культури належать інтелектуальні (наука, освіта), естетичні (мист-во, літ-ра), етичні (мораль), соціальні (мова, побут, звичаї), релігійні.

Дата добавления: 2015-05-22