Фактори економічного зростання

Економічне зростання — це багатофакторний суперечливий процес, боно залежить від багатьох факторів. До основних чинників зростання переважно відносять такі:

— працю (кількість і якість трудових ресурсів); — землю (кількість і якість природних ресурсів); — капітал (капіталовкладення або інвестиції) з урахуванням технічного рівня засобів виробництва, який забезпечується науково-технічним прогресом;— підприємницькі здібності. їх розуміють не тільки як господарську діяльність підприємців, а й як господарський механізм, який може сприяти або гальмувати економічний розвиток.

Основні фактори економічного зростання. Фактори економічного зростання тісно взаємопов'язані і переплетені. Так, наприклад, праця є високопродуктивною, якщо робітники використовують сучасне обладнання і матеріали під керівництвом здібних підприємців в умовах добре налагодженого господарського механізму.

Залежно від характеру зростання фактори зростання поділяють на дві групи — екстенсивні та інтенсивні.

До екстенсивних факторів належать:

— збільшення обсягу інвестицій при наявному рівні техніки;

— збільшення кількості працівників;

— збільшення обсягу використовуваної сировини, матеріалів, палива.

До інтенсивних факторів належать:

— прискорення науково-технічного прогресу (упровадження нової техніки і технологій шляхом оновлення основного капіталу);

— підвищення кваліфікації працівників;

— поліпшення використання основних і оборотних фондів;

— поліпшення організації виробництва.

Використання екстенсивних факторів мало місце в минулому, коли був високий приріст робочої сили і значна кількість населення, особливо жінок, не була задіяна в суспільному виробництві. Поступово вичерпувалися найбільш доступні джерела корисних копалин, особливо енергетичних ресурсів. Зменшення кількості людських і матеріальних ресурсів зумовило перехід до інтенсифікації розвитку економіки, який повинен забезпечити економне раціональне використання ресурсів, підвищення ефективності виробництва і збільшення реального обсягу валового національного продукту.

У сучасних умовах найважливішим чинником, який забезпечує зростання виробництва реального ВНП є підвищення продуктивності праці. Воно залежить від таких факторіє:

— технічного прогресу;— затрат капіталу;— освіти і професійної підготовки працівників;— економії, зумовленої масштабами виробництв;— покращення розподілу ресурсів, організації виробництва та інших чинників.

Дослідження багатьох економістів показали, що підвищення продуктивності праці чинить значно більший вплив на зростання реального ВНП, ніж збільшення кількості працівників. Але підвищити продуктивність праці досить складно. Це досягається завдяки впровадженню технічного прогресу, зростанню фондоозброєності, підвищенню кваліфікації працівників та деяких інших факторів.

32. Інфраструктура ринку грошей.

Грошовий ринок - це всі грошові ресурси країни, які постійно переміщуються під впливом попиту та пропозиції різних суб’єктів економіки. Грошовий ринок виступає особливим сектором економіки на якому здійснюється попит та пропозиція та ціна на товар (гроші). Суб'єктами грошового ринку виступають фізичні та юридичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей.

Грошовий ринок структуризують за такими критеріями:

· за видами інструментів, які застосовують для переміщення грошей від продавців до покупців;

· за інвестиційними ознаками грошових потоків;

· за економічним призначенням грошових коштів, які купуються економічними суб’єктами.

Всі інструменти грошового ринку можна звести у три групи (сегменти):

· ринок позичкових зобов’язань (охоплює відносини між тими хто акумулює вільні грошові кошти (банки, кредитні установи) і між тим, хто їх потребую (фізичні та юридичні особи), на умовах зворотності, строковості та платності);

· ринок цінних паперів (охоплює кредитні відносини, відносини з співволодіння, які володіють специфічними документами (цінними паперами), що можуть вільно продаватися та куватися);

· валютний ринок (це сукупність фінансово-кредитних інститутів, які забезпечують купівлю-продаж іноземної валюти, для обслуговування іноземних платежів).

За інвестиційними ознаками грошовий ринок поділяється:

· фондовий ринок (це ринок, де здійснюється переміщення позичкового капіталу, рух якого здійснюється за допомогою цінних паперів (акцій, облігацій);

· ринок банківських кредитів;

· ринок послуг небанківських кредитних установ.

За економічним призначенням грошових коштів, які купуються грошовий ринок поділяється на:

· ринок грошей (це мережа спеціальних інститутів, які забезпечують взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар. Він складається з двох секторів:

- міжбанківський ринок - це ринок, який забезпечує здійснення банківських операцій та надання кредитів для вирівнювання міжбанківського обороту;

- відкритий ринок – це ринок, де відбувається купівля-продаж цінних паперів центральним банком країни).

· ринок капіталів (на даному ринку купуються грошові кошти на досить тривалий час (більше одного року).

33. Інфраструктура ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів — це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов'язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів — матеріальних або грошових.

Елементи ринку цінних паперів:

· акції,

· акціонерні сертифікати,

· опціонні свідоцтва,

· фінансові фьючерси,

· ордери,

· варанти,

· коносаменти

· облігації,

· векселі,

· чеки,

· різні державні боргові зобов’язання тощо.

Учасники ринку цінних паперів: 4 категорії учасників операцій:

· комерційні банки;

· інвестиційні (торговельні) банки;

· власне біржові фірми;

· кредитно-фінансові організації, які об’єднанні під назвою "інституціональні інвестори" (страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди).

Кошти, що мобілізуються пенсійними фондами, страховими компаніями та іншими організаціями, надходять на ринок цінних паперів, де вони використовуються у тому числі й інвестиційними банками чи біржовими фірмами (біржовою фірмою називають брокерську фірму, яка купила місце на біржі) переважно для придбання акцій, облігацій чи інших фондових цінностей. Залежно від значення, яке має ринок цінних паперів в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний.

Первинний ринок – це ринок, на якому розміщуються вперше випущені папери. Тут відбуваються мобілізація грошових коштів акціонерними товариствами та запозичення їх державою. Продаж цінних паперів може бути прямим і опосередкованим. (Прямий продаж – це публічна реалізація цінних паперів населенню або незначній кількості інвесторів. Опосередкований продаж – це реалізація цінних паперів через посередника, яким є банк або брокерська контора.)

Вторинний ринок – це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбуваються зміна власника цих паперів. З погляду організації вторинний ринок поділяється на централізований і децентралізований. (Формою централізованого ринку цінних паперів є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не всі, а лише ті, що допущені до обігу біржовими комітетами. Децентралізований ринок – це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається із значної кількості брокерсько-дилерських фірм, розкиданих по всій території.)

Дата добавления: 2015-05-22