Методичні вказівки. Завдання для позааудиторної самостійної роботи над темою

Теми рефератів

Завдання для позааудиторної самостійної роботи над темою

План

Питання до семінарського заняття 4. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ ТА ВЧЕНЬ В УКРАЇНІ

1. Проблеми державності і права в Україні в ХУ1-ХУІІІ ст.

2. Вчення про державу і право в Україні в ХІХ ст..: М. Драгоманов, Т. Шевченко, І. Франко, Г. Андрузький, М. Костомаров.

3. Націократична модель державності: М. Міхновський, В. Липинський, Д. Донцов.

4. Державно-правові погляди: М. Грушевський, В. Винниченко, М. Туган-Баргановський.

Література до теми:

Основна: 6.1: 1, 2, 5 7 10, 13;

Додаткова: 6.3: 13, 14, 15,16, 21, 23, 24, 31, 34, 42, 45, 50, 52, 57, 58, 59, 60, 66, 74, 77; 6.4: 1, 3, 6, 8; 6.5: 1,2, 3; 6.6: 3; 6.7: 1; 6.9: 16,17.

Основні терміни та поняття:

Берестейська унія. Уніати. Духовна влада. «Горня республіка» (Сковорода). Греко-католики. Етнічна державність. «Інтегральний націоналізм» (Д. Донців). Космополітизм. Класократія. «Трудова монархія». Москвофільство. Світська влада. Соборність України. Римо-католики. Без пасторська церква. «Чернеча республіка». Схизмати. Феліокве. Християнська демократична республіка.

1. В. Липинський сформулював оригінальну концепцію щодо формування національної еліти. Чим вона відрізняється від класичної теорії Моска і Парето?

2. Назвіть ті соціальні сили, які намагався залучати до "загальної справи" представник "інтегрального націоналізму" Д. Донцов?

3. Які ідеї російського марксизму вплинули на українську політично-правову думку комуністичної спрямованості?

4. Що означає термін "конкордія" у концепції В. Вінниченка?

1. Українські просвітники про державу та право.

2. Ідеї державності в роботі М. Грушевського «До Нової України».

3. Націократична модель державності в працях Д. Донцова.

4. Юридична наука в Україні в радянський період.

5. Основні державно-правові концепції в сучасній незалежній Україні.

Особлива складність цієї теми обумовлена рядом об’єктивних і суб'єктивних факторів, серед яких треба назвати: довгий час основним регулятором суспільних відносин було звичаєве право. З запровадженням християнства відбувся рішучий вплив його на політично-правову думку, довгий час український народ не мав унітарної держави, певні періоди була відсутня державність, значний час ті чи інші регіони були під зверхністю інших держав, пізніше чим в Європі в Україні виникають вищі навчальні заклади, юридична освіта і наука, та інше.

При опануванні цієї теми треба враховувати попередні свої знання по “Історії України”, “Історії держави та права України” та інші джерела.

При підготовці питань на семінарське заняття та реферати, треба зосередити увагу на загальні риси та особливості державно-правової думки в період Просвітництва, вчення про державу та право в Х1Х столітті.

Особливу увагу треба звернути на причини, принципи та особливості націократичної (етнічної) моделі державності в творах М.Міхновського, В.Липинського і Д.Донцова.

Складність третього питання полягає в тому, що три представники націократичної моделі державності аналізували події і пропонували свої пропозиції перебудови України в різних соціальнополітичних обставинах, в різні роки і періоди, коли динамічно розвивались соціально-політичні процеси, зовнішні і внутрішні складні події.

Так М.Міхновський, автор програми революційної української партії (РУП), розвивав свої погляди політичної самостійності України до 1924 року. Він був одним з піонерів українських “самостійників-державників”, ідеологом українського націоналізму, висунув і відстоював концепцію “Україна – для українців”, доктрину української етнічної державності. Деталі цих доктрин слухачі можуть знайти в працях “Самостійна Україна”, “Десять заповідей” та інших.

В.Липинський був автором класократичної теорії держави, “трудової монархії” і засновником теорії еліт в українській політичній думці. Популярне на той час гасло “Україна – для українців” вважав, що український державник мусить розуміти як Україну для всіх, що живуть на українській землі.

Опановуючи праці В.Липинського, треба звернути увагу на те, чому він відстоював класократичну державу, віддавав пріоритет питанням зовнішньої, а не внутрішньої політики, чому орієнтував українство знайти свої організаційні вияви не в політичних партіях, а у професійних, класових об’єднаннях, яка проти ставилася соціалізмові, в якому домінує партія і яка втілює гасло “Ціль виправдовує засоби”.

Великий внесок в державно-правову концепцію вніс український публіцист, літературний критик, громадсько-політичний діяч, доктор права Д.Донцов, ідейно-теоретична спадщина якого була прихована від українського народу до 1991 року, який плідно творив з початку ХХ століття до 1973 року.

Знайомлячись з його етапними творами “Історія розвитку української державної ідеї” (1917), “Націоналізм” (1926), “Дух нашої давнини” (1944), “Хрестом і мечем” (1967), “Клич доби” (1968) та іншими, треба відслідити і зрозуміти причини світоглядних коливань Д.Донцова – від ідеалізованого соціалізму до його заперечення, від антирелігійної позиції до войовничого християнства. Також треба уяснити його концепцію ролі еліти в розбудові державності. Чому ідея інтегрального націоналізму базується на домінуванні волі над розумом?

Найбільш складний, системний матеріал по концепціям державотворення належить “етапу високої зорі державного відродження в Україні” (М.Грушевський) які були розроблені М.Грушевським, В.Винниченко, М.Туган-Барановським.

Вивчаючи твори М.Грушевського, треба чітко усвідомити три базові його концепції державотворення: 1. Культурно-національної автономії; 2.Національно-культурної автономії України; 3. Незалежної, соборної демократичної парламентсько-президентської республіки на широкій основі місцевого самоврядування, створення громадянського суспільства, правової і соціальної держави на основі національної рівноправності.

Кафедра радить слухачам законспектувати відому працю М.Грушевського “На порозі Нової України. Гадки та мрії. Лютий-березень 1918р. “. яку він написав, “щоб не заблудитись в хаосі суперечностей і аномалій нинішнього дня”, в якій акцентував увагу на актуальних проблемах того часу, значна частина яких актуальна і на сучасному етапі розвитку України.

Це насамперед проблеми московської і західної орієнтації, роль спадщини Київської Русі, роль науково-технічної інтелігенції, української символіки, адміністративної та адміністративно-територіальної реформи, політичної реформи, і взагалі, М.Грушевський деталізував концепцію демократичної державності.

Державно-правові погляди співавтора чотирьох Універсалів В.Винниченко довгий час розглядав з соціалістичних позицій, вільну Україну вбачав “без холопа і пана” через гасло об’єднання національне з соціальним й економічно-соціальним визволенням. Сутність державності України визначав як устрій усього матеріального і духовного буття народу, його економіки, політики, культури – як комплекс самоорганізації людей.

Слухачам важливо звернути увагу на зміну державно-правових поглядів Винниченка після 1920-1921 років, після поразки українських визвольних змагань.

Зміни цих поглядів буде зрозуміло слухачам завдяки ознайомленню з працею “Відродження нації” та інших праць, в яких В.Винниченко в національному відродженні вбачає шлях до революційної демократії, самостійної України, підкреслюючи що “Нація без державності є покалічений організм”.

Непростими і непослідовними були державно-правові погляди академіка М.Туган- Барановського, який спочатку захоплювався соціалістичними ідеями, а після 1917-1919 років відбувається еволюція його поглядів. Слухачам треба уяснити погляди Барановського про роль особистості в соціальному прогресі, соціальної справедливості і християнського ідеалу, про соціальну державу майбутнього на засадах кооперації, як вищої форми, в порівнянні з капіталізмом, соціально-господарської орієнтації; про рівність людей як рівноцінності їх особистостей, а також його основний ідеал християнства як безкінечну цінність конкретно особи.

Дата добавления: 2015-05-22