КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Сутність, завдання, методи та принципи організації виробництва
Організація виробництва – єдність структури та змісту системи, її форми як юридичної особи, з одного боку, і процесу функціонування системи відповідно до її місії по переробці входу системи в її вихід з метою випуску конкурентноздатного товару – з іншої. Об'єктами організації виробництва є підприємства, фірми, компанії, об'єднання й інші організації машинобудування, приладобудування, електротехніки, металургійної, паливної, харчової, меблевої й інших галузей промисловості, а також транспорту, будівництва, сільського господарства та інших галузей національної економіки,що випускають різні види продукції і надають послуги. Предметом організації виробництва є вивчення: основ теорії організації, системного підходу до керування, методів економічного обґрунтування рішень у сфері організації виробництва, основ стратегічного маркетингу як інструмента досягнення конкурентноздатності виробництва, основ планування й інноваційної діяльності, проектування структур, організації праці, основного й обслуговуючого виробництва, організації контролю якості та сертифікації продукції, тактичного маркетингу і логістики. Основні методи, застосовувані в організації виробництва: системний підхід, інші наукові підходи (функціональний, відтворювальний, маркетинговий, динамічний і ін.), аналіз і синтез, класифікація і кодування, сегментація ринку, стратегічне і тактичне планування, дедукція й індукція, узагальнення тощо. Виробництво являє собою природну умову людського життя і матеріальну основу інших видів діяльності. Організація виробництва передбачає рішення таких специфічних задач: – поглиблення спеціалізації; – удосконалювання форм організації виробництва; – швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції; – забезпечення безперервності, пропорційності і ритмічності виробничого процесу; – удосконалення організації праці та виробництва в часі та просторі; – створення логістичної системи управління ресурсами; – виключення внутризмінних простоїв обладнання (простої виникають через недосконалість оперативно-виробничого та матеріально-технічного забезпечення в результаті відсутності належного обґрунтування, розрахунків, оптимальних обсягів виробництва, партії деталей, складських запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції); – скорочення тривалості виробничого циклу; – безперебійне постачання сировини, матеріалів при зменшенні запасів сировини та матеріалів; – удосконалення асортименту продукції; – визначення оптимальної спеціалізації підрозділів і робочих місць; – визначення оптимальної потужності, необхідності реконструкції і технічного переозброєння виробництва. Уперше загальні закони організації були сформульовані основоположником організаційної науки А.А. Богдановим. Закони організації можна розподілити на закони, що переважно виявляються в статиці (у структурах організації як форми) і в динаміці (у процесах як функції керування). Закони організації, що виявляються переважно в статиці (структурах): 1) закон композиції відбиває необхідність узгодження цілей організації: вони повинні бути спрямовані на підтримку головної мети більш загального характеру; 2) закон пропорційності закон висвітлює необхідність співвідношення між частинами цілого, а також їх домірність, відповідність або залежність; 3) закон найменших. С труктурна стійкість системи визначається її найменшою частковою стійкістю. Наприклад, міцність ланцюга визначається, за інших рівних умов, найменш міцною ланкою; 4) закон онтогенезу визначає, що кожна організація проходить у своєму розвитку наступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, угасання. Онтогенез характеризує сукупність перетворень від зародження до кінця життя. Закони організації, що виявляються переважно в динаміці (процесах): 1) закон синергії –сума властивостей організованого цілого не дорівнює арифметичній сумі властивостей кожного з його елементів окремо; 2) закон інформованості – упорядкованості стверджує, що в організаційному цілому не може бути більше порядку, ніж у упорядкованій інформації; 3) закон єдності аналізу і синтезу. Процеси аналізу (тобто поділу, диференціації і т.п.) доповнюються синтезом (тобто протилежними процесами з'єднання, інтеграції і т.п.). Спочатку здійснюється аналіз, потім – синтез; 4) закон самозбереження – будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберегти себе як цілісне утворення і, отже, ощадливіше витрачати власний ресурс. До головних принципів організації виробничих систем слід віднести: – цілеспрямованість, що полягає у відповідності функцій менеджменту запланованим цілям виробництва; – економічність – раціональність, простота й ефективність організації і структури управління; – адекватність – відповідність економічних методів управління суті відбиваних ними процесів, а також відповідність прийнятих рішень, змін функцій персоналу кожного рівня ієрархії; – комплексність – облік взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі та горизонталі, спрямованої на забезпечення функціонування виробництва, а також облік можливих наслідків успіху чи невдачі; – сконцентрованість – передбачається в двох аспектах: по-перше, спрямування зусиль усіх працівників на вирішення основних завдань і, по друге, концентрація однорідних функцій в одному підрозділі, що усуває дублювання; – науковість – ґрунтується на досягненнях науки в галузі управління виробництвом, враховує зміни законів суспільного розвитку, а також полягає у виборі оптимального критерію при прийнятті та реалізації рішень; – можливість створення мотиваційних, організаційних і матеріальних умов для реалізації господарських рішень; – доступність і планомірність контролю над ходом виробництва; – адаптивність – гнучкість і динамічність, пристосованість системи управління до змін зовнішнього і внутрішнього середовища.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 425; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |