Зовнішньоекономічної діяльності

Методи державного регулювання

Сьогодні розвиток цивілізації досягнув такого рівня, коли подальший прогрес може відбуватися лише при тісному, хоча і суперечливому, взаємозв'язку всіх суспільних інтересів.

Проявою цілісності світу є світові господарські відносини. Процес відтворення в кожній суспільно-економічній системі, в кожному регіоні, в кожній країні все більше залежить від характеру і форм зв'язків у світовому господарстві.

Сучасні продуктивні сили потребують такого розподілу праці, який робить економічно неефективним або просто неможливим забезпечення виробничих та інших потреб кожної окремої країни лише за рахунок її власних сил. Участь у міжнародному розподілі праці стає передумовою розвитку виробництва. У системі міждержавних зв'язків провідне місце займає торгівля продукцією матеріального виробництва, тобто товарна торгівля, на відміну від торгівлі послугами. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу виражається в різноманітних формах міжнародної економічної діяльності, таких, як: світова торгівля, науково-технічний обмін між країнами, міжнародна інтернаціоналізація транспорту, зв'язку, сфери виробничих, споживчих і інформаційних послуг. Ускладнення міжнародного економічного життя та розвиток його суперечностей закономірно зумовлюють об'єктивну необхідність регулювання світових господарських зв'язків. У сучасний період напрацьовується система міжнародного економічного регулювання на регіональному та глобальному рівнях. Але економічні інтереси суб'єктів ринку були і залишаються обмежувачем зовнішнього впливу на ринкові механізми. Якщо міжнародне регулювання не збігається з економічними інтересами суб'єктів ринкових відносин, то вони (суб'єкти) навряд чи будуть виконувати узгоджені правила гри і мета регулювання буде недотягнута.

Відмінність світового ринку проявляється в дії таких факторів впливу на товарообіг, як: національні кордони між державами, зов-нішньоекономічна політика окремих держав, існування особливої системи світових цін. В сучасних умовах можна виділити шість складових світового ринку: товарний, ринок послуг, ринок технологій, патентів, ліцензій і ноу-хау, ринок капіталів, в тому числі прямих і портфельних інвестицій, позичкового капіталу, ринку трудових ресурсів.

Для України вкрай необхідно у відносно короткий термін часу включитися у всі взаємовигідні зовнішньоекономічні відносини.

Держава зацікавлена в розвитку зовнішньоекономічної діяльності. При чому вона зацікавлена в перевазі експорту над імпортом. Захищаючи свої інтереси на зовнішньоекономічному ринку, Україна повинна використовувати всі методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Контроль повинен здійснюватися у двох напрямках: створення сприятливих умов для вітчизняного виробника, який займається зовнішньоекономічною діяльністю, і створення перешкод на шляху проникнення на внутрішній ринок іноземних товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні. Збільшення експорту відбувається внаслідок поліпшення конкурентних умов, зміни умов торгівлі завдяки використанню власних повноважень і державних коштів. До них належить пряме і опосередковане субвенціонування певної категорії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення державою повністю або частково функцій ринкового механізму ціноутворення з метою штучного формування цін на окремі види продукції; зорієнтована на вирівнювання платіжного балансу політика дефляції та девальвації; міжнародні механізми стимулювання експорту через укладання державних угод і договорів, що не мають генерального характеру; інші заходи, які забезпечують штучне поліпшення конкурентоспроможності.

Використання тих чи інших методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності залежить від того, яку зовнішньоторгову політику проводить держава - політику протекціонізму чи ліберизації. Політика протекціонізму, так як і політика лібералізму в чистому вигляді не проводиться. Розвиток протекціоністських тенденцій дозволяє виділити декілька форм протекціонізму:

- селективний протекціонізм - спрямований проти окремих країн або товарів;

- галузевий протекціонізм - захищає певні галузі, насамперед сільське господарство;

- колективний протекціонізм - проводиться об'єднаннями країни по відношенню до країн, які не входять в це об'єднання;

- прихований протекціонізм - здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Держава, проводячи протекціоністську політику, використовує інструменти зовнішньоторговельної політики, вибір яких залежить від її конкретних цілей. Методи, які використовуються державою із застосуванням ринкових та державних організаційних засобів і коштів, спрямовані на підтримку суб'єктів економіки при освоєнні нових ринків збуту шляхом створення додаткових стимулів для експорту продукції або зближення умов діяльності на внутрішньому і зовнішньому ринках, в головному через численні страхові програми, на кожному етапі прийняття підприємством експортних рішень під час планування і проведення експортної діяльності. При цьому функціональні інструменти стимулювання експорту роблять можливим полегшення функцій менеджменту, які необхідні при експортній діяльності.

Особливості конкуренції на різних рівнях ринку визначають ступінь тарифного захисту державою свого внутрішнього ринку.

Найменшого протекціонізму потребують ринки базових ресурсів. Ринки напівоброблених продуктів захищаються в 2,5 - 3,6 рази сильніше ніж внутрішні ринки сировини і палива. Найбільш чутливі до зовнішньої конкуренції - виробники готових виробів. Вони у 4,3 - 7,8 разів сильніше захищаються державою. Мита вважаються засобом структурування виробництва, а також захисту молодих експортних галузей. Використовуючи тарифні методи, держава регулює зовнішньоекономічну діяльність. При їх застосуванні експортери отримують переважно фінансові стимули для здійснення зарубіжної діяльності. При цьому страхування витрат при формуванні пропозиції, кредитні субвенції, експортне страхування - знижують експортні ціни і підвищують конкурентоспроможність.

Держава застосовує тарифні методи з метою збільшення експорту завдяки просуванню існуючих товарів вітчизняного виробника і власне стимулювання їх експортної діяльності на міжнародному конкурентному ринку. Політика стимулювання експорту передбачає штучне створення умов конкурентоспроможності суб'єктів економіки. Вона має переважно відбірковий характер, її заходи фінансуються із суспільних джерел. Підтримка експорту порушує застосування торговими партнерами тарифних і нетарифних бар'єрів і веде до ще більшого розвитку протекціонізму. Але величина митних ставок не може визначатися державою самовільно без урахування міжнародних угод. Вона залежить від торгового режиму, який надається певній державі. В міжнародній практиці відрізняють три можливих види торгових режимів:

- режим найбільшого благосприяння - це нормальні умови торгівлі, при яких одна держава надає іншій державі такі ж самі умови, як і для будь-якої із третіх країн і митне мито дорівнює базовому;

- режим преференційний (пільговий) надається любим країнам але, в основному, країнам, що розвиваються і означає, що базове митне мито повинно бути для них зменшено на 50%;

- безмитний режим - це режим вільної торгівлі.

Окрім тарифних інструментів зовнішньоторговельної політики держави сьогодні отримали розвиток нетарифні бар'єри, яких нараховується більше 50 видів. Більшість з них мають за мету загальне обмеження імпорту, інші спрямовані на дискредитацію певних країн шляхом заохочення імпорту із інших держав, треті обмежують або субсидують експорт.

Всі нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна розподілити на три групи: зовнішньоторговельні заходи; адміністративні формальності і заходи економічного стимулювання експорту.

Зовнішньоторгівельні заходи спрямовані на пряме обмеження імпорту з метою захисту певних галузей національного виробництва. Для цього використовуються нетарифні методи: ліцензування, квотування, антидемпінгові мита, компенсаційні (спрямовані проти експортних субсидій) мита, спеціальні мита, "добровільне" обмеження експорту.

Ліцензування полягає в тому, що для ввозу чи вивозу певних товарів необхідно одержати установлений документ. Ліцензії можуть бути разові і генеральні (видаються на термін до одного року для здійснення декількох угод).

Квотування - це встановлення кількісних обмежень на ввіз чи вивіз товару у вартісному чи натуральному вигляді.

Антидемпінгові мита - спрямовані проти зниження ціни експортного товару і передбачені 6-ю статтею Генеральної угоди по тарифам і торгівлі (ГАТТ). Демпінг- це продаж товару по ціні нижче нормальної в ринкових країнах, а його гірший варіант - продаж товару по ціні, нижчій за собівартість.

Компенсаційні мита - спрямовані проти експортних субсидій. Всі субсидії поділяються на: заборонені (експортні і спрямовані на заміщення імпортних товарів вітчизняними); такі, що надають обґрунтування для прийняття компенсаційних заходів; дозволені. Компенсаційні мита використовуються дуже широко і носять адресний характер.

Спеціальні мита, або тимчасові захисні заходи, які використовуються, якщо в результаті непередбачених обставин, включаючи тарифні поступання, будь-який товар імпортується в такій великій кількості і за таких умов, що це призводить або загрожує призвести до значних збитків вітчизняним товаровиробникам. Спеціальні мита встановлюються на термін, що не перевищує 4 роки.

" Добровільне" обмежання експорту це форма самообмеження поставок, фактичне примушення закордонного експортера під загрозою застосування більш жорстоких заборонювальних дій. Таке самообмеження практикується у вигляді скорочення поставок, зменшення їх щорічного приросту або підвищення цін.

Адміністративні формальності включають паратарифні заходи, до яких відносяться інші, крім митних мит, платежі, що відшкодовуються при ввозі закордонних товарів; різні митні збори, внутрішні податки, спеціальні цільові збори, акцизи і технічні стандарти, які включають контроль імпорту на предмет його відповідності національним стандартам, нормам безпеки і якості. Технічні бар'єри розподіляються на:

- стандарти, в тому числі стандарти, засновані на нормах охорони здоров'я і вимогах безпеки; стандарти промислові і стандарти фармацевтичні;

- вимоги щодо маркування та упаковки товару;

- вимоги щодо товаросупроводжувальних документів;

- системи вимірів.

Більшість технічних бар'єрів (60%) припадає на промислові товари, в тому числі 19% - на машини та устаткування; 10% - на хімічні товари; 5% на засоби транспорту і 13% - на товари харчування.

Державна монополія - це встановлення державою монополії на зовнішню торгівлю окремими товарами.

Заходи економічного стимулювання експорту, які проводять спеціально створювані експортно-імпортні банки та інші організації, включають:

- державне субсидування;

- пільгове кредитування;

- страхування.

Експортне кредитування здійснюють насамперед при поставках значних по вартості товарів.

Важливу роль у сучасній міжнародній торгівлі відіграє страхування. Нові правила припускають страхування до 10% вартості угоди, включаючи очікуваний прибуток, страхування політичних, військових та інших ризиків.

Відношення до нетарифних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в різних країнах неоднозначне. Найбільш авторитетна в сфері регулювання світової торгівлі і митних правил організація - Генеральна угода по тарифам і торгівлі (ГАТТ), а також її правління - Всесвітня торгова організація (ВТО) офіційно виступають за відміну ціх методів. Але на практиці всі учасники зовнішньоекономічного процесу використовують нетарифне регулювання, особливо для товарів, які виробляються в країнах, що не є членами ГАТТ - ВТО, зокрема в Україні. Багато країн за допомогою певних заходів намагаються перешкоджати проникненню товарів іноземних держав на свої внутрішні ринки, перетворюючи принцип вільної торгівлі у звичайну декларацію і, в той же час, засуджують Україну в її намаганні захистити свій ринок від проникнення імпортних товарів сумнівного походження.

В переліку нетарифних методів, які використовує Україна, багато технічних та інших спеціальних вимог (обмежень): забезпечення дійсного інспектування якості і безпеки продукції, включаючи термінологію, символи, вимоги до упакування, маркування тощо. З метою реалізації єдиної технічної політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації, захисту інтересів споживачів (безпеки продукції для життя, здоров'я, майна громадян, охорона навколишнього середовища) в Україні втановлена обов'язкова сертифікація певних груп продукції.

До нетарифних методів регулювання можна віднести і режим митногооформлення. Наприклад, для митного оформлення імпортного товару необхідні наступні документи: вантажна декларація; для ліцензованих товарів - ліцензія; для товарів, що підлягають контролю різних державних органів – їхній дозвіл; платіжні документи, що підтверджують сплату митних зборів, податків тощо, або документи, в яких гарантується сплата; для товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації - сертифікат відповідності тощо.

Закон України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" установлює, що допускаються до імпортування продукти, передбачені для продажу населенню, вільні від карантину, при наявності на тарі всієї необхідної інформації.

Ще одним методом регулювання зовнішньоекономічної діяльності є визначення мінімальних (індикативних) цін на експортні товари. Індикативні ціни нині включають біля 20 видів українських експортних товарів, серед яких - чавун, арматура, ферросіцілій, ферросілікомарганець, титанова губка, карбамід, аміак, велика рогата худоба, вівці тощо.

Тривале падіння цінової конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників вимагає підвищення ступіня захисту внутрішнього ринку, з використанням загальноприйнятих у світі нетарифних методів регулювання власного режиму зовнішньої торгівлі, які не будуть перешкоджувати вступу України до ВТО і довгостроковим завданням розвитку економіки. Використання державою тарифних і нетарифних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно ставити за мету забезпечення інтересів вітчизняних товаровиробників і вітчизняних споживачів.

Питання для самоконтролю

1. Що Ви розумієте під зовнішньоекономічною діяльністю?

2. Назвіть види зовнішньоекономічною діяльності.

3. Хто є суб’єктом зовнішньоекономічною діяльності в Україні?

4. Які Ви можете назвати шляхи формування міжнародного ринку?

5. Які основні риси притаманні сучасному міжнародному ринку?

6. У чому полягає процес інтернаціоналізації економіки?

7. У чому полягає сутність зовнішньоекономічної угоди (контракту)?

8. Охарактеризуйте національний, міжнародний, наднаціональний рівні регулювання міжнародної підприємницької діяльності.

9. Розкрийте структуру національних і міжнародних органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

10. Назвіть основні міжнародні організації фінансово-економічного напрямку, які виконують певні функції по регулюванню спільної підприємницької діяльності.

11. Назвіть джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

12. Назвіть методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

13. Які основні сегменти міжнародного ринку використовує Україна.

14. У чому полягає сутність державного протекціоналізму і який механізм використовується при його здійсненні?

Глава 20. Система економічної безпеки підприємства

Дата добавления: 2015-05-22