Реструктуризації підприємств

Сутність, характеристика і можливі форми

Для кожного підприємства існує своє співвідношення зовнішніх і внутрішніх факторів, що обумовлюють кризовий стан.

В останні роки в Україні спостерігалась тенденція до збільшення кількості підприємств, на яких виникла кризова ситуація. До основних причин такого стану вітчизняних підприємств відносять: високу собівартість продукції, її низьку якість у порівнянні з продукцією закордонних виробників, не задовільну систему збуту та як наслідок значне падіння попиту і втрати ринкових позицій. Для подалання кризи, як вкрай негативного явища економіки країни в цілому, необхідно насамперед ретельно досліджувати це питання на рівні самого підприємства.

У ринкових умовах господарювання на перший план виходять інтереси покупця, а не продавця, як це було за часів командно–адміністративної системи. Це обумовило необхідність певної трансформації діяльності, але багато підприємств було не в змозі прийняти нові умови діяльності у зв’язку із застарілою ідеологією їх керівників та наявністю деяких з них корисних цілей щодо самих підприємств.

Інтеграція України у світову економіку обумовлює певну її залежність від динаміки, яку формує розвиток провідних країн світу. Тому уповільнення зростання основних показників світової економіки має значний вплив і на Україну.

Оцінка діяльності багатьох промислових підприємств свідчить, що причиною виникнення кризової ситуації ситуації на підприємстві у деяких випадках є низький рівень менеджменту і відсутність на багатьох з них системи контролінгу.

Однією з негативних тенденцій, яка є наслідком незадовільного фінансового стану, є та, що для більшості вітчизняних підприємств, притаманні значні суми кредиторської і дебіторської заборгованості, що в кінцевому підсумку обумовлює їх неплатоспроможність. Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом.

Банкрутство та ліквідація підприємства — це не тільки неплатоспроможність і збитки, а й скорочення податкових надходжень до бюджетів різних рівнів, зростання безробіття, що на регіональному рівні веде до соціально-економічної напруги, а на макрорівні сприяє економічній нестабільності. Разом з тим серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що потрапили у скрутне становище тимчасово. Вартість активів таких підприємств набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення досудової та судової санації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити ефективну фінансово-господарську діяльність.

Банкрутство підприємства свідчить про наявність глибокої фінансової кризи, під якою слід розуміти фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: причини (фактори) виникнення, вид кризи та стадія розвитку.

Розвиток кризового стану підприємства проходить декілька стадій. Перша з них складається з двох етапів: перший характеризується відсутністю на підприємстві вільних коштів та можливості пога­сити свої борги; другий — коли власний капітал підприємства не покриває заборгованості.

Другастадія відкриває можливість для визначення шляхів усунення неплатоспроможності підприємства.

Третя стадія — керівництво підприємства та його кредитори при­ходять до якоїсь угоди, яка вирішує долю підприємства.

Однією з головних причин кризи є загострення до критичного рівня внутрішніх суперечностей підприємства, порушення стану рівноваги в його функціональних підсистем.

Причини кризи можуть бути пов'язані з модернізацією і реструктуризацією підприємств, а також з несприятливим впливом зовнішнього середовища; можуть мати техногенний характер, який обумовлений діяльністю людини, або залежати від форс-мажорних обставин.

Управління підприємством як соціально – економічною системою в деякій мірі повинно бути антикризовим. При переході до ринкової економіки в Україні глибока структурна криза прийняла загальний характер, а в галузях, особливо важливих (сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, енергетика) виникли надзвичайні ситуації, які потребують здійснення необхідних заходів для покращення системи управління і організації виробництва, посилення міжгосподарських зв'язків, прогресивних структурних перетворень в економіці. Головний напрямок структурних перетворень – комплексне реформування переважної більшості підприємств у напрямку технологічної модернізації і радикальних змін у системах управління, тобто здійснення реструктуризації підприємств.

Дата добавления: 2015-05-22