Сутність механізму санації

В умовах глибокої загальної економічної кризи найбільш дійовим засобом запобігання банкрутства підприємств в антикризовому управлінні є санація. Економічна сутність санації полягає в тому, що це є система фінансово – економічних, виробничо – технічних, організаційно – правових і соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства - боржника у довгостроковому періоді. Санація– це сукупність всіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. Вона розглядається як система заходів, яка реалізується під час проведення судової справи про банкрутство з метою не допустити визнання боржника банкрутом із наступною його ліквідацією і яка спрямована на оздоровлення фінансово – господарського становища боржника. Ця система заходів спрямовується також на задоволення вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства або зміни організаційно – правової структури боржника.

Менеджмент санації — це сукупність принципів, методів та заходів управління процесом оздоровлення фінансово-господарського становища підприємства. Головна мета — досягнення високої ефективності цього процесу.

Важливою складовою організації дієвого менеджменту санації є створення ефективної системи контролінгу, головні завдання якого полягають у визначенні стратегічних та тактичних цілей санації і орієнтації процесу управління на досягнення цих цілей. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб.

Слід зауважити, що не існує єдиних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожний випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» рішення про проведення санації підприємства приймається за таких умов:

1) з власної ініціативи підприємства:

– коли підприємству загрожує банкрутство;

– за звернення до арбітражного суду про порушення справи про своє банкрутство;

2) після закінчення місячного терміну від дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про банкрутство підприємства (занаявності претензій кредиторів);

3) з ініціативи фінансово-кредитних установ;

4) з ініціативи заставоотримувача цілісного майнового комплексу підприємства. За невідновлення підприємством платоспроможності заставоотримувач має право звернутись до Арбітражного суду із заявою про стягнення майна, що перебуває в іпотеці;

5) з ініціативи державного органу з питань банкрутства неплатоспроможних державних підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків.

Санація підприємства переслідує конкретну мету:

– формування необхідних фінансових ресурсів;

– покращення структури оборотного капіталу;

– підвищення конкурентоспроможності виробництва;

– відновлення платоспроможності підприємства;

– досягнення прибутковості;

– поновлення, збереження ліквідності;

– зниження заборгованості;

– погашення поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення.

Для досягнення поставленої мети використовуються фінансово – економічні, виробничо – технічні, організаційно – правові та соціальні типи санаційних заходів. Особливе місце у процесі санації займають заходи фінансово – економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають в процесі мобілізації і використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства.

Процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. Це створює умови щодо прийняття обґрунтованих рішень щодо доцільності проведення санації, або ліквідації підприємства.

Санація підприємства відбувається за класичною схемою, наведеною на рис. 21.1. Вона вимагає, перш за все, проведення причинно – наслідкового аналізу виникнення кризової ситуації, формування стратегічної мети і тактики проведення санації, розробки програми санації, тобто системи взаємопов’язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи.

Рис. 21. 1. Схема алгоритму санації підприємства

Програма санації формується на підставі комплексного аналізу причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, стратегічних завдань санації та висновків про можливості залучення капіталу. На базі санаційної програми розробляється проект санації, який містить техніко – економічне обгрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки і методи мобілізації фінансового капіталу, терміни освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінки санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту. У процесі санації постійно відбувається координація і контроль якості реалізації запланованих заходів. Завдання санаційного контролю полягає в ідентифікації оперативних результатів і підготовці проектів рішень щодо використання потенційних резервів і подалання виявлених перешкод. Для більшості підприємств проект санації має таку структуру:

– загальна характеристика підприємства (фактичний обсяг реалізованої продукції, прибуток, заборгованість, коефіцієнт платоспроможності та ліквідності);

– аналіз причин, через які підприємство опинилося у кризовому стані, перспективи виходу з кризи;

– план фінансового оздоровлення (виробнича програма на найближчі роки, баланс грошових доходів і витрат, розрахунок ефективності заходів, спрямованих на оздоровлення підприємства;

– прогнозування кінцевих результатів реалізації проекту санації.

Санаційні проекти підлягають державній експертизі на предмет

оцінки їх якості і визначення підприємств, яким потрібна державна фінансова підтримка. У процесі обгрунтування переліку підприємств, яким потрібна державна санаційна фінансова підтримка, здійснюється діагностика їх фінансово – майнового стану.

Такий аналіз охоплює всі основні аспекти функціонування підприємства: характеристику форми власності і розподілу статутного капіталу; показники собівартості товарної продукції, дебіторської і кредиторської заборгованості; запасів товарно – матеріальних цінностей; обсягу оборотних фондів, кредитів, субсидій, дотацій; оцінку виробничого потенціалу; техніко – економічне обгрунтування санації підприємства тощо.

Техніко – економічне обгрунтування проекту санації є обов’язковою умовою для одержання його державної підтримки. При розробці техніко – економічного обгрунтування використовується достатньо широкий спектр різномаїтних показників, які розглядаються у базовому і перспективному (після проведення санації) періодах. Це показники рентабельності продукції і виробництва; періоду окупності; загального обсягу інвестицій, необхідних для проведення санації; загального обсягу реалізованої продукції; рівень використання виробничих потужностей; періоди і умови погашення кредитів; чисельність персоналу.

Особлива увага приділяється показникам фінансової стабільності санаційного проекту, характер використання і періоди повернення інвестицій, динаміку прибутковості у перспективному періоді, обсягу і структури розподілу прибутку, джерел витрат на виробництво і реалізацію продукції. Успішне здійснення санаційного процесу дає змогу вивести підприємство з кризового стану, не допустити повного його банкрутства. Вибір форм і засобів виходу підприємства з кризового стану за допомогою санації, реалізація обраних заходів повинні забезпечити задовільне становище підприємства на певний момент і на перспективу.

Дата добавления: 2015-05-22