Навчальне видання. Діагностика банкрутства дозволяє виявити симптоми несприятливих процесів в діяльності підприємства, оцінити міру його неплатоспроможності

Діагностика банкрутства дозволяє виявити симптоми несприятливих процесів в діяльності підприємства, оцінити міру його неплатоспроможності, спрогнозувати імовірність банкрутства, виявити засоби забезпечення беззбиткової діяльності.

Контроль за ознаками загрози банкрутства

В умовах ринку кожне підприємство може опинитися банкрутом з причини дії зовнішніх факторів, впливати на котрі не має можливості, а також стати жертвою «стороннього» банкрутства. Тому, дуже важливо для підприємств оволодіти методами своєчасного виявлення ознак погіршення фінансово-господарського стану та розпізнавання ненадійних партнерів.

Для фармацевтичної промисловості ці проблеми набувають особливої актуальності. Для галузі, що виробляє товари високого соціального значення, мова не може йти про автоматичну «відбраковку» неплатоспроможних підприємств. Діагностика фінансового стану фармацевтичних підприємств повинна проводитись систематично з метою, перш за все, не допущення «загрози їх банкрутства» і завчасного опрацювання системи антикризового управління на підприємствах, які опинилися у скрутному становищі. Сутність цієї системи полягає в тому, що загроза банкрутства повинна діагностуватися ще на ранішніх стадіях її виникнення, що дозволяє заздалегідь привести в дію спеціальні механізми захисту або обґрунтувати необхідність певних реорганізаційних процедур.

Цей аналіз, в першу чергу, базується на даних, що відображаються в бухгалтерській звітності: «Баланс підприємства» (форма № 1), «Звіт про фінансові результати» (форма № 2), «Звіт про рух грошових коштів” (форма № 3), «Звіт про власний капітал” (форма № 4).

Ці документи містять досить інформації для проведення поточного фінансового аналізу, який надає уявлення про надійність фінансового стану підприємства і дозволяє своєчасно виявити симптоми економічних ускладнень в його діяльності.

Для об’єктивної оцінки фінансового стану підприємств з метою своєчасного виявлення факту їх фінансової неспроможності використовується система науково обґрунтованих фінансових критеріїв.

Всі критерії, що дозволяють діагнозувати фінансову неспроможність підприємств, можна поділити на формалізовані та неформалізовані.

До неформалізованих критеріїв можна віднести такі:

- затримка з наданням обов’язкової фінансової, податкової та статистичної звітності, що може бути свідченням недосконалої роботи фінансово-економічних служб;

- наявність в балансі підприємства збитків;

- несплачені в строк кредити та позики;

- уповільнення оборотності коштів підприємства;

- зростання періоду сплати дебіторської та кредиторської заборгованості;

- наявність простроченої кредиторської заборгованості та збільшення її питомої ваги у складі зобов’язань підприємства;

- значні суми дебіторської заборгованості, що відносяться на збитки;

- тенденція до витискування у складі зобов’язань підприємства дешевих позикових коштів «дорогими» та їх неефективне розміщення в активах;

- тенденція випереджаючого зростання найбільш термінових зобов’язань у порівнянні із динамікою високо ліквідних активів;

- тенденція випереджаючого зростання позикових джерел фінансування в порівнянні з динамікою власного капіталу;

- нераціональна структура залучення та розміщення коштів, формування довгострокових активів за рахунок короткострокових джерел фінансування;

- виникнення на підприємстві конфліктних ситуацій, пов’язаних із звільненням окремих керівників;

- участь підприємства у судових поцесах.

Формалізовані критерії виявлення неплатоспроможних підприємств запропоновані в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства чи доведення до банкрутства, що затверджені Наказом Мінекономіки України від 17 січня 2001 р. № 10. Виходячи з цих методичних рекомендацій, економічним показником ознаки поточної платоспроможності (П_п) за наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов’язань, що визначається за формулою:

П_п = А₀₄₀ + А₀₄₅ + А₂₂₀ + А₂₃₀ + А₂₄₀ – П₆₂₀,

де А₀₄₀, А₀₄₅, А₂₂₀, А₂₃₀, А₂₄₀ – відповідні рядки активу балансу;

П₆₂₀ – підсумок ІУ розділу пасиву балансу.

Від’ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності.

Фінансовий стан підприємства, у якого на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, що передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, спостерігаються ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (К_п) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (К_з) у кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень – 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов’язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт покриття визначається за формулою:

К_п = А₂₆₀: П₆₂₀,

де А₂₆₀ – підсумок ІІ розділу активу балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів – виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається за формулою:

К_з = (П₃₈₀ – А₀₈₀): А₂₆₀,

де П₃₈₀ – підсумок розділу І пасиву балансу;

А₀₈₀ – підсумки І і ІІ розділів активу балансу відповідно.

Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів (К_п або К_з) перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо протягом терміну, встановленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (К_п > 1,5) за наявності тенденції зростання рентабельності, платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Якщо на початку звітного періоду, що передував поданню заяви до господарського суду про порушення справи про банкрутство, були відсутні ознаки надкритичної неплатоспроможності, тобто фактичний коефіцієнт покриття перевищував його нормативне значення, при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.

Розрізнюють певні стадії банкрутства.

Прихована стадія, за якої відбувається приховане (особливо якщо не запроваджений спеціальний управлінський облік) зниження “ціни підприємства” (V), яка визначається капіталізацією прибутку:

де Р – очікуваний прибуток до сплати податків, а також відсотків по позиках і дивідендах;

К – середньозважена вартість пасивів (зобов’язань) фірми (середній відсоток, який показує відсотки та дивіденди, які необхідно буде сплачувати у відповідності з умовами, що склалися на ринку за використання позикового та акціонерного капіталів).

Зниження “ціни підприємства” означає зниження його прибутковості (це наочно виявляється у звітності) або збільшення середньої собівартості зобов’язань, які підприємство буде змушене прийняти на себе у найближчий час (це може відбуватися непомітно, якщо фінансові служби не відслідковують ситуацію на ринку акцій та облігацій аналогічних фірм, банківських кредитів).

Друга стадія – фінансова нестійкість, тобто виникнення деяких ранішніх ознак банкрутства.

На цій стадії керівництво часто використовує “косметичні” заходи, наприклад, продовжує сплачувати акціонерам високі дивіденди, збільшуючи позиковий капітал шляхом продажу частини активів, щоб зняти підозри вкладників і банків.

Третя стадія – юридично наочне банкрутство, тобто підприємство не може своєчасно сплачувати власні борги.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні фактори, що обумовлюють кризовий стан підприємства.

2. Які специфічні фактори впливають на фінансово – господарський стан фармацевтичних підприємств?

3. Дайте визначення банкрутства.

4. Назвіть головних учасників системи банкрутства.

5. Які головні складові системи банкрутства в західних країнах?

6. Охарактеризуйте цілі та принципи системи банкрутства.

7. Які існують альтернативні варіанти розвитку справи про банкрутство?

8. Які основні етапи процедури проходження справи про банкрутство?

9. Опишіть порядок самоліквідації підприємства.

10. У чому полягає сутність діагностики банкрутства?

11. Які Ви можете назвати неформалізовані критерії банкрутства підприємства?

12. Які економічні показники, запропоновані для виявлення неплатоспроможних підприємств в інструктивних матеріалах Мінекономіки України?

Література

1. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б Економіка підприємства. -X.: ВД "ІНЖЕК", 2003. - 410 с.

2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів І – ІV рівнів акредитації. Друге видання, виправлене і доповнене - К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ – Львів, 2000”, 2001. – 298 с.

3. Болт Гордон Дж. Практическое руководство по управлению сбытом: Перев. с англ. – М.: Экономика, 1991. - 270 с.

4. Гаджинский А. Логистика. –М.:ИНФРА-М, 2001. - 451с.

5. Гичкин В.Н. Управление региональным использованием материальных ресурсов. – Л.: ЛДКТП, 1987. - 365с.

6. ГНД 01.001.98 GMP. Належна виробнича практика GMP. – К.: Держкоммедбіопром, 1998. – 126 с.

7. Гринев В.Ф. Инвестиционный менеджмент: Учеб пособие. – 2-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.

8. Грузинов В.П. Экономика предприятия (предпринимательская): Учеб. для вузов. – 2-е изд., перер. И доп. – М.: ЮНИТИ-Дана, 2002. – 795 с.

9. Качество и сертификация промышленной продукции / А.Г. Гребяников, А.К. Мялица, В.М. Рябченко, К.Б. Трофимов, В.Я. Фролов: Учеб. пособ. для студентов машиностроительных специальностей высших учебных заведений и слушателей фак. повышения квалификации. – Х.: Харьковский авиационный институт, 1998. - 396 с.

10. Надлежащая производственная практика лекарственных средств / Н.А. Ляпунова, В.А. Загория, В.П. Георгиевского, Е.П. Безуглой – К.: МОРИОН, 1999. – 896 с.

11. Належна практика дистриб’юції. GDP. – К., 2002. - 54 с.

12. Основы инновационного менедмента: Теория и практика: Учеб.пособ. / Под ред. П.Н. Заврина и др. – М.: ОАО «НПО «Издательство «Экономика», 2000. – 475 с.

13. Плоткин Б.К. Управление материальными ресурсами –Л.:,1991.-193с.

14. Посилкіна О.В., Толочко В.М. Фінансова діяльність хіміко-фармацевтичних підприємств: Підручник для студентів вищ. фармац. закладів / За ред. В.М. Толочка. – Х.: Вид-во НФаУ; Вид-во ТОВ „Золоті сторінки”. – 2001. – 536 с.

15. Посилкіна О.В. Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробництва: проблеми фінансового забезпечення: Монографія / М-во охорони здоров’я України; Нац. фармац. акад. України – Х.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2002. – 528 с.

16. Посилкіна О.В., Євтушенко В.А., Єгорова О.Ю. Економіка праці: Навч.посіб. для студ. – Х.: Вид-во НфаУ: Золоті сторінки, 2003. – 208 с.

17. Посилкіна О.В., Сагайдак Р.В. Економіка, планування та організація хіміко-фармацевтичного виробництва: Навч.посіб для студ. вищ.навч. закладів. – Х.: Вид-во НфаУ: Золоті сторінки, 2004. – 160 с.

18. Посилкіна О.В., Євтушенко ВА., Піскун О.І Сучасна економіка та бізнес: Навч.посіб. – Х.: Вид-во НфаУ, 2000. – 192 с.

19. Посилкіна О.В., Сагайдак Р.В. Планування діяльності підприємства: Навч.посіб.дя студентів вищ. Фармац. Закладів – Х.: Вид-во НфаУ: Золоті сторінки, 2002. – 192 с.

20. Правові, медичні та фармацевтичні аспекти створення, реалізації і застосування лікарських засобів / За ред.проф. ТГ. Калинюка, проф. Б.Л. Парновською. – Львів: Літа-Прес, 2002. – 216 с.

21. Сідун В.А. Економіка підприємства: Навч. посібник. Х.: ХДУХТ, 2002. – 310 c.

22. Управління фармацією: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / В.М. Толочко, І.В. Міщенко, Д.Л. Великий та ін.; За ред В.М. Толочка. – Х.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2004. – 388 с.

23. Фармацевтична енциклопедія / Голова ред. ради та автор передмови В.П. Черних. – К.: „Моріон”, Ф24 2005. – 848 с.

24. Фармацевтична логістика: Монографія / О.В. Посилкіна, Р.В. Сагайдак, Б.П. Громовик; За ред. О.В. Посилкіної – Х.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2004. – 320 с.

25. Фасоляк Н.Д., Смирнов П.В. Организация и планирование снабжения и сбыта в народном хозяйстве. –М.: Экономика, 1983.-242 с.

26. Хазанович Э.С., Шестаков В.Н. Управление материальными ресурсами. – М.: Экономика,1987. - 354с

27. Економіка підприємства: Підручник. – В 2 т. / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 543 c.

28. Економіка підприємства: Посібник / За ред П.С. Харіва. – Т.: Екон.думка, 2000. – 223 c.

29. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – М.: Инфра-М, 2001. – 463 с.

30. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. О.И. Волкова. – М.: ИНФРА, 2000. – 612 с.

Дата добавления: 2015-05-22