Метод надбавок до ціни

Метод мінімальних витрат

Цей метод застосовують тоді, коли підприємство прагне вийти на ринок або збільшити на ньому власну питому вагу. Він полягає в тому, що підприємство розраховує ціну, виходячи з мінімальних витрат і без планування прибутку.

Цей метод мас недоліки. Оскільки ціна встановлюється на рівні
мінімальних витрат, будь-які зміни в них, суттєво впливають на відпускну
ціну. У ціні не передбачається прибуток (в окремих випадках мінімальний
розмір).

Прикладом методу є демпінгова ціна. Він є одним з найпоширеніших методів ціноутворення, який полягає в тому, що ціну розраховують додаванням до витрат на виробництво товару і збут певної надбавки (коефіцієнта), тобто розрахунок здійснюють за формулою:

де Ц_в - відпускна ціна; Ц_з - ціна закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів; К— коефіцієнт (надбавка).

Найчастіше підприємства використовують стандартний розмір надбавки, характерний для даної галузі. Загалом надбавки вищі для товарів із великими витратами на складування і уповільненим обігом.

Найбільшого ефекту від використання цього методу можна очікувати, якщо середні надбавки по галузі брати лише за орієнтир, а ціну коригувати з урахуванням кон'юнктури конкретного ринку.

І все ж даний метод найчастіше використовують з таких причин:

метод простий у використанні, адже підприємство більше знає про
власні витрати, ніж про ринковий попит;

якщо виробники галузі застосовують цей метод, то ціни на їх товари
будуть близькими і цінова конкуренція не набуде жорстких форм;

метод середніх надбавок найбільш коректний і не дає можливості кожній із сторін збагачуватись за рахунок іншої.

Найширше цей метод застосовують у торговельних підприємствах, коли до відпускної ціни товару додається певна величина торговельної надбавки. Як правило, надбавка (коефіцієнт) визначається як рівень прибутковості з урахуванням розміру податків і обов'язкових платежів.

Метод цільового ціноутворення (або метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал)

Метод полягає у визначенні ціни як цільової для конкретного ринку з урахуванням діючих чинників або цільового прибутку. Підприємство прагне встановити таку ціну, яка дасть йому можливість покрити всі витрати й отримати заплановану норму прибутку на інвестований капітал.

Н— собівартість одиниці продукції; Н_п - запланована норма прибутку на інвестований капітал у відсотках; К - величина інвестованого капіталу; N - запланований обсяг виробництва і збуту продукції.

Цим методом розраховують собівартість продукції, яка дає змогу відшкодувати всі витрати підприємства (виробництва та реалізації), а також отримати такий прибуток, щоб зекономлені кошти спрямувати на розвиток підприємства та стимулювання праці працівників.

Недолік методу полягає в тому, що він не враховує попиту споживачів та їхнього інтересу до товару, ціни, за якою споживач може придбати цей товар, тому потрібно здійснювати коригування з урахуванням вимог споживачів.

Питання для самоперевірки:

Визначте економічну сутність поточних витрат підприємства, їх
склад.

Розкрийте економічну сутність собівартості продукції як економічної
категорії та показника, яких характеризує ефективність роботи
підприємства.

Визначте, які витрати входять до собівартості продукції.

Зробіть порівняння визначення поняття «собівартість» як економічної
категорії та з точки зору бухгалтерського обліку.

За якими ознаками класифікують витрати, які входять до собівартості
продукції?

У чому полягає різниця між економічними та бухгалтерськими
витратами?

Розкрийте особливості та відмінні риси постійних та змінних витрат.

Наведіть алгоритм визначення критичного обсягу виробництва
продукції.

Охарактеризуйте метод визначення собівартості продукції.

Як здійснюється калькуляція собівартості продукції?

Тести:

1. За економічним змістом розрізняють такі операційні витрати, як:

а) амортизаційні відрахування;

б) матеріальні;

в) соціальні;

г) усі відповіді вірні.

2. Найбільш питому вагу в загальних витратах підприємства мають

а) витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю;

б) операційні витрати;

в) витрати, пов'язані з фінансовою діяльністю;

г) витрати на продукцію.

3. За способом віднесення на окремі види продукції витрати бувають:

а) закінчені;

б) незакінчені;
в)витрати на продукцію;
г) прямі.

4. До релевантних належать витрати, які:

а) відносяться до певного виду продукції;

б) обчислюють ставку розподілу накладних витрат;
в)можуть зменшитися внаслідок прийняття певних рішень;
г) не залежать від прийняття того чи іншого рішення.

5. До одноелементних витрат відносять:

а) витрати сировини;

б) витрати на ремонт;

в) витрати на амортизацію;

г) не має вірної відповіді.

6. З метою планування, аналізу операційні витрати поділяються на

а) маргінальні;

б) релевантні;

в) одноелементні;

г) накладні.

7. Собівартість-це:

а) затрати, пов'язані з вирішенням стратегічних задач та затрат на будівництво;

б) затрати, пов'язані з обслуговуванням;

в) затрати підготовку продукції, робіт, послуг;

г) усі відповіді вірні.

8. Накладні витрати характеризують:

а) ресурси, використані в основних виробничих процесах;

б) ресурси, використані в процесах безпосереднього обслуговування і управлінні основними процесами;

в) склад використаних ресурсів в залежності від напрямів і місця їх використання;

г) ресурси, використані в процесах виробництва продукції.

9. До складу адміністративних витрат відносять:

а) податки і збори;

б) перевезення і страхування готової продукції;

в) ремонт;

г) експлуатація.

10. Обліково- вимірювальнафункція ціни призначена для:

а) вдосконалення організації виробництва і праці;

б) визначення затрат суспільної праці і затрат виробничих процесів;

в) балансу між попитом і пропозицію;

г) здійснення операцій по розподілу доходу підприємства на затрати і прибуток.

11. До функції ціни входить:

а) вимірювальна;

б) стимулююча;

в) розподільча;

г) усі відповіді вірні.

12. До виробничої ціни підприємства відносять:

а) прибуток;

б) витрати;

в) акцизний збір;
г)ПДВ.

13. Суть витратних методів ціноутворення полягає у:

а) виконані державних замовлень;

б) розрахунку ціни, виходячи із суми власних витрат підприємства;

в) мінімізації витрат на власну питому вагу;
г) немає вірної відповіді.

14. Групування по економічних елементах застосовується до:

а) об'єму готової продукції;

б) затрат за певний часовий період;

в) об'єкту затрат;

г) не має вірної відповіді.

15. Виробничими накладними називаються витрати, які:

а) не належать до прямих матеріальних витрат;

б) включають заробітну плату робітників;

в) не можуть бути віднесені прямо до певного виду виробу;

г) стали частиною готової продукції і можуть бути прямо віднесені до певного виду виробу

Дата добавления: 2015-05-22