Володимир

Я з'явився на світ в грудні 1988 року у місті Черкаси. Зараз можу сказати із впевненістю, що мої дитячі роки пройшли доволі цікаво і насичено, але водночас принесли багато труднощів і вражень, які, як я вважаю, суттєво вплинули на мій характер.

В шкільні роки я всіляко намагався знайти себе. У мене завжди була жага до знань, тому не дивно, що я завжди хотів самовиразитись через наполегливе навчання. Проте згодом, дещо розчарувався у ньому, оскільки в шкільних предметах бачив багато зайвого, нецікавого, недоцільного. Мене завжди цікавила людина і її місце у світі, цікавили смисложиттєві питання, тобто цікавило те, що допоможе нам жити у світі, розуміти його, розуміти себе та людей навколо, натомість більшість шкільних предметів видавалися мені «сухими» і зовсім не відповідали моїм цілям. Тому провчившись на відмінно до 8 класу, я повністю віддався шкільній художній самодіяльності. Мені дуже добре давалось читання поезії, я добре і легко її запам'ятовував, а головне вмів точно відтворити почуття автора і те, що він хотів донести, переважно застосовуючи інтонацію, міміку та жести. Виступав на різноманітних конкурсах, грав у виставах, де мені діставались здебільшого головні ролі. Але водночас не забував про ті предмети, які були мені дійсно цікаві, наприклад історію, літературу, географію, іноземну мову та ін. Всі свої гроші в дитинстві витрачав виключно на книжки, але нажаль, вивчення філософії, психології, релігії не входило до шкільної програми.

В 14 років на мене справила дуже глибоке враження творчість Джека Лондона, а особливо його автобіографічний роман «Мартін Іден». Його твори про сильних і гідних людей допомогли мені змужніти. Виніс любов до творчості Хемінгуея.

Згодом зайнявся спортом. Приваблювали мене бокс і важка атлетика, Завжди намагався бути першим, віддаватися повністю тому, чим я займався, бути переможцем. З негативних моментів намагався робити висновки, хоча не завжди вони були вірними. Спорт допоміг мені зміцнити здоров'я, а головне - стати більш дисциплінованим. Хоча, через об'єктивні обставини я відійшов від регулярних занять спортом, все ж таки продовжую підтримувати свою фізичну форму.

Школу я закінчив добре (без «трійок»), але при цьому зберіг високі бали з цікавих мені предметів. Вибір майбутньої професії для мене був, чесно кажучи, складним, напевно тому, що до кола моїх інтересів входило дуже багато різного. Обираючи майбутню професію, я керувався моїми вподобаннями, можливостями моїх батьків, а також перспективами, які вона мені могла дати. Тому мій вибір зупинився на Черкаському навчально-консультаційному центрі Одеської національної юридичної академії. Не знаю, добре це, чи погано, але я просто не можу не бути першим, тому навчаюсь лише на відмінно.

Спрямованість особистості. Кант говорив: «Чим більше ти зробив - тим більше ти жив. Єдиний спосіб бути задоволеним долею – заповнити своє життя діяльністю». В дитинстві мені багато-що давалось легше, ніж іншим. Тому надмірно працелюбним я себе назвати не міг. Але згодом я зрозумів, що з тої людини, якій більше дано – більше і вимагається. Наполегливість, цілеспрямованість – завжди були присутніми у моїй особистості. Звичайно, я добре розумію, що не все залежить лише від мене, адже я живу у світі людей, які теж мають свої амбіції, свої інтереси. Проте завжди роблю все, що від мене залежить, докладаю максимум зусиль задля досягнення поставлених мною цілей, а якщо навіть щось і не вийде, буду принаймні впевнений, що зробив все можливе. До навчання завжди підходив творчо, кожен мій виступ на семінарі намагаюсь зробити особливим і не задовольняюсь лише інформацією з одного джерела. Намагаюсь донести матеріал цікаво і не «сухо». Перш за все кожен із нас народжується людиною, а вже потім стає громадянином, чоловіком чи жінкою, батьком, людиною певної професії та ін. І тому для мене в житті завжди будуть на першому місці споконвічні людські цінності, а вже потім робота, кар'єра. Життя я хочу прожити гідно, тобто не лише для себе, але й для інших. Я не хочу, щоб воно пройшло даремно, і тому намагаюсь жити сьогоднішнім днем, цінувати кожну хвилину свого життя, адже воно таке коротке. Прагну встигнути все і відчути колись, що я дійсно прожив, а не проіснував, що моє життя допомогло комусь. Моє відношення до інших витікає з мого відношення до себе. Тому я не люблю неповаги, і співчуваю тим людям, які згаяли, змарнували своє життя, і цим самим себе самих. Людина повинна завжди йти вперед, прогресувати у всіх аспектах свого життя. І це не просто слова ідеаліста, я дійсно відчуваю це, я відчуваю що я рухаюсь, що йду у потрібному напрямку! Мало що може зрівнятися з цим. Ось тому я бачу поряд з собою лише ту людину, яка відчуває те саме.

Від інших людей доводиться чути, що я нерідко «літаю у хмарах», в абстракції, а деколи так поринаю в себе, що не помічаю оточуючий світ, певні ситуації навколо мене. Інколи це дійсно так. Більш того, вважаю, що намагання розібратися в собі і своїх думках, ніколи не бувають зайвими. Що я найбільше ціную в інших? Напевно, все-таки цілісність. Мені симпатизують ті люди, які знають себе, які мають сміливість бути собою, які не грають, а живуть своїм життям. Найбільше ціную розум, волю і зовнішність, а в жінках, окрім того, ще й гордість. Проте розум у даному випадку не є ученістю. «Примноження знань не навчає мудрості», - говорив Геракліт. Звідси, я ціную коли людина сприймає знання не як самоціль, а як засіб для перетворення себе і життя навколо. Тим самим вона демонструє свою волю, а не зумовлюється зовнішніми обставинами. Щодо зовнішності, то тіло - це храм душі, і тому людина повинна стежити за собою, за своїм зовнішнім виглядом, за своїм здоров'ям. Також ціную, коли людина здатна посміятися над собою. Маю дуже багато знайомих і приятелів, яким я готовий прийти на допомогу, і які допоможуть мені. Але людини, справжнього друга, якому я зможу відкрити свою душу сповна – на цей час немає, хоча вірю, що я вже знайшов її. Відчуваю, що незабаром зможу їй повністю довіряти, а вона зможе повністю довіряти мені, що ми спроможемось побудувати стосунки на взаємодопомозі і взаємній підтримці.

Особливості пізнання. Знання розглядаю як найбільшу в світі зброю, але якою ще потрібно вміти користуватись. Людина до всього повинна прийти сама. Знання, до яких людина ще не готова, забуваються або не сприймаються нею. Маю добру концентрацію уваги. Відволікаюсь від усього, коли чимось займаюсь. Не можу сказати, що вирізняюсь надзвичайною оперативною (короткостроковою) пам'яттю, але натомість довгострокова розвинута дуже добре. Можу інколи відтворити навіть найдрібніші, інколи навіть не потрібні мені деталі з минулого, наприклад хто в чому був одягнений 5 років тому. Слухова пам'ять розвинена слабше ніж зорова. На лекціях, як правило, запам'ятовую мало. Вони дають мені лише загальне уявлення. Натомість, працюючи самостійно, швидко розумію внутрішню логіку матеріалу, і крім того, запам'ятовую структуру самої сторінки. Маю надзвичайно багату уяву, легко будую образи. Не можу сказати, що володію надзвичайним вербальним мисленням, але образне розвинуте дуже добре. Синтетичне мислення домінує перед аналітичним. Я лівша, і не вважаю це дефектом моєї особистості.

Індивідуальні психологічні властивості. Основою, базисом будь-якої людини є її темперамент. Як відомо він дається людині від народження і залишається на все життя. Тому змінити його неможливо. З ним потрібно змиритися і бути його господарем. Аналізуючи те, як я роблю, а не те, що я роблю, можу із впевненістю сказати, що в мені переважає холерик. В житті віддаюсь вибраній справі сповна, з великим ентузіазмом, намагаюсь долати будь-які перешкоди, дуже наполегливий і впертий. Натомість, з іншого боку, мені часто бракує терпіння. В минулому, пригадую, я нераз не доводив розпочату справу до кінця, оскільки бракувало постійності. Зараз я навчився контролювати себе, давати волю своїм емоціям тільки тоді, коли це доцільно робити. У важливих починаннях намагаюсь не показувати свого внутрішнього стану і зберігати холоднокровність, хоча людина яка звертає увагу на невербальні знаки, можливо, зможе «викрити» мене. Інші типи темпераменту я помічаю в собі менше.

Щодо способу мого психологічного пристосування до світу, я не можу дати тут однозначної відповіді. Якщо я холерик, то логічно було б зробити висновок, що має переважати екстравертна свідомість мисленнєвого типу. В дитинстві було дійсно багато друзів, був дуже товариським. Зараз відчуваю в собі все більше інтроверсії. Звичайно, мені подобається спілкуватися, проте подобається не будь-яке спілкування, вірніше не будь з ким. Від пустої балаканини я інколи втомлююсь. Просто чим складнішим я стаю, тим важче знайти людину, з якою буде цікаво, з якою спілкування буде приносити задоволення. Тому на сьогодні в житті є лише одна людина, якій я зможу відкритися повністю.

Якщо вірити грекам, то характер людини - це її доля. Він впливає на будь-який, навіть найдрібніший вибір людини. На даний момент бачу в собі багато рис, які тією чи іншою мірою проявляються в моєму характері. По відношенню до інших, зазвичай, проявляю приязність, теплоту, толерантність, чуйність, хоча інколи, перебуваючи в поганому настрої, можу приділити недостатньо уваги іншим. Звичайно, я люблю себе, але це не потрібно сприймати як егоїзм, адже ці поняття суттєво відрізняються одне від одного. Я горда людина, але це не переростає в пиху. З іншого боку, для мене інколи важко сприймати критику, особливо від близьких мені людей, тому інших я критикую дуже рідко. Вчуся розуміти людей, а не судити. Моя критика, спрямована на людину, не має на меті образити когось, а показати іншим себе зі сторони. В свою чергу, справедливі зауваження щодо мене, є великим стимулом, вони допомагають побачити свої помилки, дізнатися про думку оточуючих. Вимагаю від себе завжди багато. Це постійно рухає мене вперед. Люблю сміятися над собою. Працюю багато і водночас творчо. Ставлюсь до праці відповідально, проявляю ініціативу лише у випадках, коли це дійсно необхідно, коли впевнений у правоті. Матеріальні блага розглядаю як засіб досягнення незалежності, самостійності, за допомогою яких зможу розвивати себе духовно. Вони ніколи не стануть для мене цінністю, а отже ні в якому разі не будуть керувати моїм життям. Тому я щедрий, навіть дещо непрактичний.

Емоційно-вольова сфера. Волю розглядаю як одну із найважливіших функцій людської психіки. Маю властивість ставити перед собою мету і досягати її, але не будь-якими методами. Не можу сказати, що я швидко приймаю рішення, більш того, вважаю, що зайва квапливість може призвести до небажаних наслідків. Ретельно все зважую, оцінюю, але якщо рішення прийняте, то воно вирізняється непохитністю, твердістю, можливо навіть категоричністю. Особливо це стосується важливих питань. Не боюсь труднощів, не шукаю обхідних, легких шляхів.

Можу сказати, що я емоційна людина, але не дозволяю емоціям володіти собою. Дію, виходячи з принципів, оскільки лише в такому разі мої вчинки будуть послідовними. Проте вважаю, що інколи необхідно давати волю емоціям. Зі стресами та депресивним настроєм, справляюсь за допомогою розуміння причин їх виникнення. Йду назустріч джерелам, а не намагаюсь за будь-яку ціну подолати ці важкі емоційні стани. Адже подібний стан є для мене вірним знаком того, що коїться щось не так. Це робить мене тільки сильнішим. Я виходжу з таких станів і мудріши, і досвідченішим.

Досвід. Хтось сказав, що сивина - це знак старості, а не мудрості. Інколи з подивом дивлюся на людей, які вже в зрілому віці ведуть себе як діти. Я просто не розумію, як можна прожити стільки років і не винести з життя нічого. Мені 20 років. Я вступив у зрілу фазу свого життя і наступні 5-7 років будуть, можливо, найважливішими та найвідповідальнішими. Я знаю, чого хочу від життя і роблю все можливе, щоб цього досягти. Але реально оцінюючи свій досвід, розумію, що він недостатній.

У своїй студентській групі займаю яскраву позицію. Користуюся повагою. Мої думки і виступи майже завжди оригінальні. Намагаюсь з усіма підтримувати теплі та приятельські відносини. Уважно слухаю висновки інших людей. Навчання зараз є для мене пріоритетом. Щодо професійного досвіду, то він теж присутній деякою мірою. На 2–му курсі проходив ознайомлюючу практику у Міській прокуратурі м. Черкас, потім майже два місяці проходив офіційну практику у Придніпровському районному суді м. Черкас. За цей період ознайомився з роботою суду. Брав участь у попередніх судових засіданнях, ознайомився з веденням звітності, порядком реєстрації цивільних, адміністративних, кримінальних справ. На даний момент маю роботу і стабільний, хоча й невеликий дохід. Професія юриста - це професія постійного учня. Юрист зобов’язаний постійно вчитися, якщо хоче реалізувати себе у професійній сфері.

Дата добавления: 2015-05-22