Додаток 3

Тихий стих

Олександр Н.

Драма абсурда

Судьба

К неволе и судьбе моей,

К душе померклых янтарей,

Что не дают покоя мне,

Отношусь, как к собственной тюрьме.

По телу холод пробегает,

Он сердцем и душой страдает,

И нету слёз до этих пор,

Тюрьме моей наперекор,

Как отголосок прежних дней

Слова звучат в душе моей!

Но в мыслях я лишь сирота,

Повсюду тень и жизнь моя пуста.

Лишённый сладостного дня,

Тюрьма разрушила меня…

Я плакал, но слёзы я не уронил,

Взамен – молитву тихую творил.

Без памяти был, без бытия

Меж камней хладным камнем я,

И мне казалось, что мир пуст,

Что не увижу я тех уст,

Души свободу, красоты,

Соцветья солнечной мечты,

Что вновь мне подарят свободу,

Подадут в ладонях мне воду.

Шли дни, а вскоре – годы,

Я потерял мечты-свободы…

Во мраке, без света небес

Я тлел, в ожидании чудес,

Гадал, развяжут ли мне руки,

Избавят от тьмы и от скуки.

Мне не был слышен звон колоколов,

С тюрьмы я вырваться готов.

В мире счастья и печали

Незаметно мои дни умчали.

Я поднялся в небо, в облака,

Посмотрев на звёзды с высока,

Я услышал струны вновь,

Я нашёл свою любовь,

Нити вздоха, сердцабьенье,

Вопреки своим волненьем,

Подошёл я к озеру, где Бог

Рассыпал предо мною вздох,

Подняв глаза, на полпути,

Он прошептал: "не уходи"!

Я услышал вновь колокола,

Не знаю, вера ли вела -

На волю я перешагнул

И о тюрьме своей вздохнул!!!

Я верю во вздох небес,

В лёгкий бриз чудес…

Я верю в сладострастье,

Я верю в муки счастья…

Быть может, это имя «Бог»

Подарит вымысел и вздох.

Быть может я не прав, –

У каждого свой взгляд и нрав!

Но всё это неверие

Мы сводим в суеверие…

И вот как только я мечтаю –

Я растворяюсь, исчезаю,

Ведь веры в это «волшебство»

В нас нет, а большинство

Не знает, что такое боль,

Страданья, постановка, роль…

Они живут без лишних бед –

В них боли не было, и нет!

В театр верю безмятежный:

Он был и есть тот, прежний,

Что навивает боль и грусть…

Играю, плачу, ну и пусть!!!

Хоть мало я прожил на свете,

Но много я уже узнал.

Уже любил и ненавидел,

И много всякого видал.

Познал любовь, познал несчастье,

Хоть мне всего семнадцать лет.

Но чувства под названьем «счастья»

Пока в моей-то жизни нет.

Я знаю больше, чем я должен,

Я понимаю всех людей.

Но тех понять, кого люблю я

Бывает мне всего трудней.

Меня понять никто не может,

Ведь я держу свое в себе.

Открыться я могу отчасти,

Мой Тихий стих, я лишь тебе.

Ділова гра “Корабельна аварія”

Завдання:

· закріплення теоретичних знань з теми «Психологія групи» та «Розробка і ухвалення управлінських рішень”;

· зосередження уваги учасників на необхідності чіткого формулювання мети виявлення проблемної ситуації та аналіз всіх можливих варіантів усунення проблеми;

· навчання студентів обґрунтовувати можливі альтернативи, відстоювати та аргументувати власну думку;

· вироблення навиків прийняття індивідуальних рішень в екстремальній ситуації за обмежений період часу;

· вироблення навиків групової розробки та прийняття управлінських рішень в кризовій ситуації;

· демонстрування залежності всіх оперативних дій від обраного варіанту стратегії;

• виявлення лідерів в групах та розвиток творчої активності студентів.

Ділова гра “Корабельна аварія” дає можливість моделювати діяльність

управлінців та демонструє особливості прийняття індивідуальних та групових

рішень. В процесі імітації ігрового експерименту досліджуються мотиви

рийняття рішень, виявляються лідери, оцінюються можливості та

наполегливість учасників гри у відстоюванні власної думки.

Термін ділової гри - 30 хв.

Кількість учасників не обмежується (мінімум 2 чол.). Для ділової гри

“Корабельна аварія” відбувається на умовному кораблі, що потерпів аварію в

Тихому океані в районі екватора. До найближчого берега – 360 км. Кожен

учасник гри повинен уявити себе володарем надувного човна з веслами.

потопаючого корабля необхідно в порядку визначеної пріоритетності

забирати предмети, що вказані в таблиці. Час прийняття рішень обмежений –

(7 хв.), оскільки корабель тоне.

Таблиця до ділової гри

Дата добавления: 2015-05-22