Правова реальність

Соціологічний напрямок.

Леоністичний підхід.

Природне вчення.

Теологічні погляди на сутність права.

Сутність права виявляється у його характеристиці як божественного справедливого у взаємовідносинах вільних людей, встановленого божого правосуддя.

2) Філософсько-етичні вчення відобразили тенденцію до світського, раціоналістичного розуміння сутності права.

Сутність права у його зв’язку з природою людини, її розумом та справедливою поведінкою. Основу права складає … розумом справедливість. Справедливість – це рівність, втілена в законах.

Сутність права як вимога людського розуму, що … в природі людьми. Саме тому, право існує як природне та позитивне явище.

Сутність права відображається у наявності єдиного позитивного права як втілення ідеї свободи, волі.

Сутність права виявляється у єдності трьох його сторін: правопорядок, сукупність приписів, правовий процес.

В сучасній науковій літературі сутність права визначається по-різному, що пояснюється його багатоаспектною природою.

Існуючі теорії сутності права можна розподілити на три групи:

І. Сутність права у школах його розуміння визначається виходячи із трьох груп правових шкіл:

а) нормативізм, що визначає сутність права як сукупність абстрактних норм, встановлених державою;

б) соціологічний напрямок, який сутність права розуміє у його можливості бути соціальним механізмом, що гармонізує суспільні та індивідуальні інтереси;

в) філософський напрямок, який вбачає сутність права в його розумінні як суспільної категорії, що має власну природу та призначення в суспільстві.

Концепція правової реальності вважається образом права, що складається у правосвідомості як сукупність та взаємодія моментів:

а) теорії різного рівня, у тому числі філософської та правової ідеології;

б) нормативні документи, що забезпечують правове регулювання;

в) повсякденний досвід, що є виявом правового життя.

В сучасній літературі існує два підходи до визначення правової реальності:

1. Широкий підхід під правовою реальністю розуміє всю сукупність правових феноменів, що забезпечують правовий вплив. Це: правові норми, інститути, правовідносини, правові концепції, явища правового менталітету.

2. У вузькому значенні маються на увазі базові правові реалії, відносно яких всі інші правові феномени виявляються похідними. Кожна із існуючих шкіл право розуміння передбачає власну систему категорій, які є провідними. Під правовою реальністю в різних напрямках і наукових школах прийнято розуміти або правові норми (нормативізм), або правовідносини (соціологічний напрям), або ж правові емоції (психологічна школа).

Відповідно до способів пізнання права правову реальність складають:

- Прийняття державою норм (позитивізм);

- Об’єктивні суспільні відносини (об’єктивізм);

- Ідея чи зміст права (суб’єктивізм);

- Мовна взаємодія суб’єктів (інтерсуб’єктивізм).

Широке і вузьке розуміння правової реальності є самостійними… Тому перспективною є інтегративна концепція правової реальності, під якою розуміють світ права, що складається з правових феноменів, упорядкованих залежно від визначення базового феномена.

Правова реальність не є частиною реальності, оскільки є способом організації та інтерпретації певних аспектів буття людини. Ця категорія характеризує право не просто як явище надбудови, а і як автономну сферу суспільного буття, що має власну логіку, структуру, функції та закономірності.

Реальна дія правової реальності передбачає необхідність дотримання двох умов:

· Визначення свободи волі, тобто можливість кожної особи так чи інакше виконувати свій юридичний обов’язок чи ні;

· Визнання можливості права бути критерієм добра чи зла, справедливості, що наказує робити так, а не інакше, і згідно з цим оцінює людські вчинки.

Динамічний характер права обумовлює можливість включення динамічного аспекту аналізу структури правової реальності. Він забезпечує аналіз саморозвитку права. Елементами цього аспекту структури є:

а) абстрактно-загальні визначення, що закріплені правовими ідеями і принципами;

б) конкретно-загальні визначення (формально-позитивні правові норми);

в) матеріально-конкретні визначення (судові рішення);

г) соціально-предметне втілення (позитивно-правова поведінка суб’єкта).

Саме ці елементи складають уявлення про теоретичне відтворення процесу здійснення права.

Дата добавления: 2015-05-22