Правовий модернізм та постмодернізм

Назвою правовий постмодернізм поєднуються всі дослідження, що виходять за межі постулаті західної філософії, яка вважає себе спадкоємницею епохи Просвітництва.

Оскільки постмодернізм своїми вихідними постулатами ставить заперечення принципів модернізму, то важливо їх порівняти у таблиці:

Об’єкт судження	Принципи модерністської філософії	Постулати постмодерністської філософії
Відношення реальності і мови	Мова відображає зовнішню реальність і ставлення до неї носія мови	Мова конструює реальність
Висловлювання	Істинність висловлювань встановлюється посиланням на певні засадні обставини емпіричної чи трансцендентної природи	Не існує жодних всезагальних емпіричних чи трансцендентних засад, з яких можна виводити нове істинне знання
Смисл мовних висловлювань та явищ	Висловлювання, тексти та явища мають однозначно детермінований смисл	Не існує певного й абсолютно детермінованого смислу. Смисл висловлювань, текстів і явищ соціально та культурно зумовлений і сконструйований. Однозначного й абсолютного смислу не існує
Поведінка людини	Поведінка, загалом, є раціональною і свідомою	Поведінка, у цілому, є ірраціональною і несвідомою
Історія	Поступ історії має певну мету, і люди можуть цілеспрямовано змінювати історію	Людство неспроможне змінити хід історії, яка робить невмотивовані зигзаги в непередбачуваних напрямках
Мораль	Моральні зобов’язання випливають з пізнаваного розумом природного морального закону, автономії раціональної волі, природних моральних почуттів, суспільної користі й особистого інтересу	Моральні зобов’язання людей – це наслідок владних відносин у суспільстві та його традицій
Суспільство та політика	Суспільство є системою мінливих стосунків між самостійними, вільними й рівноправними індивідами, яка може змінюватися завдяки їхнім зусиллям. Раціоналізація політики веде до раціоналізації суспільства та його структур. Демократія сприяє розширенню свободи людини	Суспільство є конкретною органічною єдністю. Раціоналізація політики плодить ірраціональну бюрократію. Демократія породжує властиві їй сили, які обмежують свободу людини.

Наслідком застосування модерністських принципів і постмодерністських постулатів (котрі також є нічим іншим, як принципами) до осмислення права є, відповідно, дві сукупності тверджень. До прибічників першої, незважаючи на наявні між ними великі відмінності, на думку постмодерністів, належать Дж. Остін, Г. Кельзен, Х. Харт, Дж. Рез, Р. Дворкін.