Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

П’ять хвилин філософії права




Ґ. Радбрух

G. Radbruch

STATUTORY NON-LAW AND SUPRASTATUTORY LAW

G. Radbruch

ЗАКОННЕ НЕПРАВО ТА НАДЗАКОННЕ ПРАВО

Ґ. Радбрух

В оригіналі статті 1946 р. видатного німецького філософа права Ґустава Радбруха (1878-1949) на основі судової практики ФРН після падіння нацистського режиму та правовій теорії вченого про ідею права як справедливості викладається так звана “формула Радбруха” як підхід до вирішення су­перечності між «несправедливим законом» та “надзаконним правом”. Існують виключні випадки, “коли суперечність діючого закону щодо справедливості сягає настільки нестерпного масштабу, що закон як “несправедливе право” має поступитися справедливості.” Важко виокремити такі випадки, але чітким критерієм може служити відсутність прагнення до справедливості. Відтак в ідеї права Ра­дбруха останнього його наукового періоду справедливості визначається провідна роль у порівняні з правопевністю та доцільністю.

Based on the judicial practice of the after-Nazi West Germany and scholar’s legal theory of the idea of law as justice, the famous 1946 article by the prominent German philosopher of law Gustav Radbruch (1878-1949), sets forth the so-cold “Radbruch’s formula” as an approach to the solution of the conflict be­tween “statutory non-law” and “suprastatutory law”. There might be exceptional cases when the conflict with justice reaches sointolerable a level that the statute becomes in effect “false law” and must therefore yield to justice. It is impossible to draw a sharper line between cases of statutory non-law and statutes that are valid despite their flaws. One line of distinction, however, can be drawn with utmost clarity: it is where there is not even an attempt at justice. Thus in the Radbruch’s idea of law in his post-War period, justice is provided with a predominant position in comparison to legal certainty and purposiveness.

 

 


FÜNF MINUTEN RECHTSPHILOSOPHIE

 

 

(Передрук тексту оригіналу та друк перекладу здійснено з дозволу видавництва C. F. Müller Juristischer Verlag GmbH (Heidelberg). Переклад В. С. Бігуна за: Fünf Minuten Rechtsphilosophie // Radbruch Gustav. Gesamtausgabe. Hrsg. von Arthur Kaufmann. – Heidelberg: Müller, Juristischer Verlag. – Band 3. Rechtsphilosophie. – 3 Bearb. von Winfried Hassemer. – 1990. – S. 78-79. Вперше опубліковано в: Rhein-Neckar-Zeitung (Heidelberg). – 1945. – 12. September)

 

 

Erste Minute   Befehl ist Befehl, heißt es für den Soldaten. Ge-setz ist Gesetz, sagt der Jurist. Während aber für den Soldaten Pflicht und Recht zum Gehorsam aufhören, wenn er weiß, daß der Befehl ein Verbrechen oder ein Vergehen bezweckt, kennt der Jurist, seit vor etwa hundert Jahren die letzten Naturrechtler unter den Juristen ausgestorben sind, keine solche Ausnah-men von der Geltung des Gesetzes und vom Gehor-sam der Untertanen des Gesetzes. Das Gesetz gilt, weil es Gesetz ist, und es ist Gesetz, wenn es in der Regel der Fälle die Macht hat, sich durchzusetzen. Diese Auffassung vom Gesetz und seiner Geltung (wir nennen sie die positivistische Lehre) hat die Juris-ten wie das Volk wehrlos gemacht gegen noch so wil-lkürliche, noch so grausame, noch so verbrecherische Gesetze. Sie setzt letzten Endes das Recht der Macht gleich, nur wo die Macht ist, ist das Recht.   Zweite Minute   Man hat diesen Satz durch einen anderen Satz er-gänzen oder ersetzen wollen: Recht ist, was dem Volke nützt. Das heißt: Willkür, Vertragsbruch, Gesetzwid-rigkeit sind, sofern sie nur dem Volke nützen, Recht. Das heißt praktisch: was den Inhaber der Staatsge-walt gemeinnützig dünkt, jeder Einfall und jede Lau-ne des Despoten, Strafe ohne Gesetz und Urteil, gesetzloser Mord an Kranken sind Recht. Das kann heißen: der Eigennutz der Herrschenden wird als Gemeinnutz angesehen. Und so hat die Gleichsetzung von Recht und ver-meintlichem oder angeblichem Volksnutzen einen Rechtsstaat in einen Unrechtsstaat verwandelt. Nein, es hat nicht zu heißen: alles was dem Volke nützt, ist Recht, vielmehr umgekehrt: nur was Recht ist, nützt dem Volke.   Dritte Minute   Recht ist Wille zur Gerechtigkeit. Gerechtigkeit aber heißt: ohne Ansehen der Person richten, an glei-chem Maße alle messen. Wenn die Ermordung politischer Gegner geehrt, der Mord am Andersrassigen geboten, die gleiche Tat gegen die eigenen Gesinnungsgenossen aber mit den grausamsten, entehrendsten Strafen geahndet wird, so ist das weder Gerechtigkeit noch Recht. Wenn Gesetze den Willen zur Gerechtigkeit be-wußt verleugnen, z. B. Menschenrechte Menschen nach Willkür gewähren und versagen, dann fehlt die-sen Gesetzen die Geltung, dann schuldet das Volk ihnen keinen Gehorsam, dann müssen auch die Juristen den Mut finden, ihnen den Rechtscharakter abzusprechen.   Vierte Minute   Gewiß, neben der Gerechtigkeit ist auch der Ge-meinnutz ein Ziel des Rechts. Gewiß, auch das Ge-setz als solches, sogar das schlechte Gesetz, hat noch immer einen Wert – den Wert, das Recht Zweifeln gegenüber sicherzustellen. Gewiß, menschliche Un-vollkommenheit läßt im Gesetze nicht immer alle drei Werte des Rechts: Gemeinnutz, Rechtssicher-heit und Gerechtigkeit, sich harmonisch vereinigen, und es bleibt dann nur übrig abzuwägen, ob dem schlechten, dem schädlichen oder ungerechten Ge-setze um der Rechtssicherheit willen dennoch Gel-tung zuzusprechen, oder um seiner Ungerechtigkeit oder Gemeinschädlichkeit willen die Geltung zu ver-sagen sei. Das aber muß sich dem Bewußtsein des Volkes und der Juristen tief einprägen: es kann Ge-setze mit einem solchen Maße von Ungerechtigkeit und Gemeinschädlichkeit geben, daß ihnen die Geltung, ja der Rechtscharakter abgesprochen werden muß.   Fünfte Minute   Es gibt also Rechtsgrundsätze, die stärker sind als jede rechtliche Satzung, so daß ein Gesetz, das ihnen widerspricht, der Geltung bar ist. Man nennt diese Grundsätze das Naturrecht oder das Vernunftrecht. Gewiß sind sie im Einzelnen von manchem Zweifel umgeben, aber die Arbeit der Jahrhunderte hat doch einen festen Bestand herausgearbeitet, und in den soge-nannten Erklärungen der Menschen- und Bürgerrechte mit so weitreichender Übereinstimmung gesammelt, daß in Hinsicht auf manche von ihnen nur noch gewollte Skepsis den Zweifel aufrechterhalten kann. In der Sprache des Glaubens aber sind die glei-chen Gedanken in zwei Bibelworten niedergelegt. Es steht einerseits geschrieben: Ihr sollt gehorsam sein der Obrigkeit, die Gewalt über euch hat. Geschrie-ben steht aber andererseits auch: ihr sollt Gott mehr gehorchen als den Menschen – und das ist nicht etwa nur ein frommer Wunsch, sondern ein geltender Re-chtssatz. Die Spannung aber zwischen diesen beiden Worten kann man nicht durch ein drittes lösen, etwa durch den Spruch: Gebet dem Kaiser was des Kaisers und Gott was Gottes ist – denn auch dieses Wort läßt die Grenzen im Zweifel. Vielmehr: es überläßt die Lösung der Stimme Gottes, welche nur angesichts des besonderen Falles im Gewissen des Einzelnen zu ihm spricht.   Перша хвилина   “Наказ є наказ”, – говорять солдатам. “Закон є закон”, – говорять правники. Водночас якщо для солдата обов’язок та право на підпорядку­вання перестає діяти, коли він дізнається, що на­каз має на меті вчинення злочину чи правопору­шення, то правникам уже століття після того, як серед них не залишилося жодного зачинателя природного права не знайомі подібні винятки щодо дії закону та підпорядкування йому законо­слухняних гро­мадян. Закон має силу, оскільки це – закон, а це – закон, якщо в більшості випадків він може бути реалізованим через застосування сили. Таке розуміння закону та його дії (яке ми на­зиваємо позитивістським вченням) зробило прав­ників, як і весь народ, беззахисними супроти сва­вільних, страшних та злочинних законів. Врешті решт воно ототожнює право і силу: право є лише там, де є сила.   Друга хвилина   Цей принцип забажали доповнити або замі­нити таким чином: правом є те, що корисне на­роду. Це означає, що свавілля, порушення договору, протизаконність є правом, якщо цим приноситься благо народу. Практично це означає, що правом є те, що той, у чиїх руках державна влада, вважає загальнокорисним, будь-яка несподівана ідея чи примха деспота, покарання без суду і слідства, незаконне умертвіння хворих. Це також може означати, що самокорисність влади розглядається як загальне благо. Й відтак урівнювання права з оманливим чи так званим народним благом пе­ре­творює правову державу на неправову. Ні, стверджувати, що “все, що корисне народу – це право” не можна, радше має бути навпаки: “лише те, що є правом – корисне народу”.   Третя хвилина   Право – це воля до справедливості. Справед­ли­вість, втім, означає: судити не зважаючи на особу людини й за однаковим масштабом щодо всіх. Коли схвалюють вбивство політичних проти­вників, дозволяють вбивати представників іншої раси, а за такі ж злочини проти своїх однодумців карають найбільш страшними та принижуючими гідність покараннями, то це не є ані справедливі­стю, ані правом. Якщо закони свідомо заперечують волю до справедливості, наприклад, свавільно надаючи чи відмовляючи в правах людини, то такі закони є недійсними, то народ не зобов’язаний підпо­ряд­ковуватися їм, а правники повинні віднайти муж­ність не визнавати їхнього правового харак­теру.   Четверта хвилина   Звісно, що поруч із справедливістю, метою права є й загальне благо. Звісно, що закон сам по собі, і навіть поганий закон, має цінність, яка по­лягає у його здатності протиставити непевності право. Звісно, що недосконалість людини не зав­жди дозволяє гармонійно поєднати в законі усі три цінності – загальне благо, правову певність (стабільність) і справедливість, й залишається лише вибирати між тим чи погоджуватися заради правопевності на дію поганого, шкідливого чи несправедливого закону чи відмовляти йому в дії, враховуючи його несправедливість і загаль­ношкідливість. Але народ та правники повинні чітко усвідомити, що хоча й можуть існувати закони, які є в значній мірі несправедливі й шкі­дливі суспільству, їм слід відмовити в дії, у ви­знанні їхнього правового характеру.   П’ята хвилина   Отож, існують правові принципи більш авто­ритетні за будь-який правовий припис, і закон, що їм суперечить не має сили. Такі загальні принципи називають природним правом або ро­зумним правом. Кожен з них окремо породжував сумніви, але впродовж століть було закладено їх тверду основу й за загальною згодою їх було за­кріплено в так званих деклараціях основних і громадянських прав людини; відтак більшість з них вже не викликає сумнівів. Мовою віри ті самі ідеї знайшли закріплення у таких висловлюваннях з Біблії: з одного боку, вам слід підпорядковуватися владі, що стоїть над вами, а з другого – вам слід слухатися Бога бі­льше, ніж людини. І це не лише благий намір, але й діючий правовий принцип. Втім суперечність між цими положеннями неможливо вирішити з допомогою третього висловлювання, як-от сен­тенції “Цісарю – цісареве, а Богу – Богове”, оскі­льки навіть воно залишає сумніви щодо критеріїв розмежування. Більш того, рішення віддається гласу Божому, котрий лише в особливих випад­ках пробуджує совість індивіда.  



Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 451; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.