Нові підходи до розуміння соціології права

Список літератури

Кузнєцов В. І. Філософія права. Історія та су­часність: Навчальний посібник. – К.: Сти­лос: ПЦ “Фоліант”, 2003. – 382 с.

© 2004 р. І. В. Музика

Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України

Проблема осмислення нових концептуа­льних під­ходів до визначення предмета і мі­сця соціоло­гії права в системі суспільних наук набуває важ­ливого зна­чення у зв’язку з розвитком і рефор­муванням у сучас­них умо­вах вітчизняної право­вої системи, в рамках якої соціо­логія права, як самостійна суспіль­на юриди­чна наука займа­ється теоретичним і емпі­ричним ви­вченням права в його соціа­льному вимірі та у його спів­відношенні з іншими соціальними явищами та процесами. Тому надзвичайно своєчасна і важ­лива поява ґрунтовного монографічного дослі­дження мо­лодого українського вченого-право­знавця Савчука С. В. “Юридична соціо­логія: пред­мет та місце в системі юридичних наук” [1]. Наукова цін­ність цієї праці зу­мовлена вда­лим поєднан­ням зага­льнофілософських ме­тодів до­слідження з зага­льно­соціологічними та конкрет­нонауковими методами, які дають автору мож­ливість досягти високого рівня наукової достові­рності в обґрунтуванні вла­сного по­гляду щодо визна­чення предмета юридичної соціо­логії та її місця в сис­темі юридичних наук. Об’єктивності наукових висно­вків автора сприяло також ґрун­товне вивчення бібліо­графії, присвяченій про­бле­мам соціо­лого-юридичного вивчення права.

Великий науковий інтерес викликає спроба роз­межувати різні, на думку автора, галузі знань, соціо­логію права, як галузь со­ціології, та юриди­чну соці­ологію, як галузь юридичної науки. Зок­рема, моно­графія міс­тить розгорнутий порівня­льний аналіз кон­цептуальних характеристик со­ціології права та юри­дичної соціології.

Структура монографії віддзеркалює осно­вні ас­пе­кти досліджуваної проблематики. Зокрема, дета­льну увагу вчений приділяє комплексному дослі­дженню динаміки стано­влення та розвитку соціо­лого-пра-вових до­сліджень, становленню соціології права та юридичної соціології як галу­зей знань та їх місця в системі суспільствознавс­тва та юриспруден­ції.

Актуальною є спроба дослідити взає­мозв’язки фі­лософії права і юридичної соці­ології, на що автор сформулював власний погляд. Зокрема, виходячи з тези, що голо­вна відмінність між фі­лософією права як фі­лософською наукою і філо­софією права, як юриди­чною наукою у сутності їх осмис­лення і тлу­мачення з позицій відповід­ного предмета: Савчук С. В. робить висновок про те, що згадані науки знахо­дяться не в опо­зиції одна до одної, а у взаємодії та вза­ємозумов­лено­сті. Причому, на його думку, немож­ливо провести чітку межу між філософією права та юридичною со­ціологією, оскільки і тій, і іншій при­таманне як гносе­ологічне, так і он­тологічне. Водно­час філософія права і юри­дична соціологія, на думку вченого, розме­жову­ються за такими критеріями, як предмет і метод на­уки, призначення та роль у пізнанні права.

Новизною є також спроба Савчука С. В. дати вла­сне визначення об’єкта вивчення юридичної соціо­логії, як сталої і цілісної сфери сущого світу, на яку спрямований процес пізнання.

У дослідженні досить докладно висвіт­лено коло питань, які, на думку автора, конкретизують пред­мет юриди­чної соціології зокрема, закономірно­сті генезису та соціального фун­кціонування пра­вових норм з ме­тою науко­вої оцінки їх ефектив­ності та розробки на цій основі оптимальних прогнозів правового розви­тку.

Цікава у цьому плані спроба дослідника пояс­нити специфіку предмета юридичної соціології взаємозу­мовленістю предмета і методу цієї на­уки. Зокрема, автор обґрунто­вує тезу про те, що конкретизація предмета і метода правознавства під кутом зору ви­зна­чення пізнавальних завдань юридичної соці­ології дає можливість розкрити предмет і метод останньої.

Досить аргументованою виглядає спроба Сав­чука С. В. пов’язати специфіку методу юридич­ної соціо­логії з концепцією соціо­лого-юридич­ного праворо­зуміння. Зокрема, обґрунтований висновок автора про те, що саме концепція соці­олого-юридичного пра­во­розумін-ня і є основною теоретичною заса­дою форму­вання особливого методу юриди­чної соціоло­гії.

Матеріал викладено у монографії логічно, по­слі­довно, стилем зрозумілим, як для нау­ковців, так і для широкого загалу читачів.

У цілому, зазначаючи актуальність і ви­соко­про­фе­сійність наукового дослідження, заува­жимо, що пози­ція автора стосовно роз­межування соціології права та юридичної соціології дещо дискусійна. Зок­рема, ва­рто було б більш докла­дно проаналізувати по­няття “правовий” та “юри­дичний” з погляду їх змісту та співвідношення, а також варто було б пов’язати зміст об’єкта юри­дичної соціології та со­ціології права з по­нят­тями “правове життя суспільс­тва”, “правова реа­ль­ність” тощо. Втім, висловлені зауваження дис­ку­сійні і не знижують високої науко­вої вартості монографіч­ного дослідження.

Дата добавления: 2015-05-22