Р. В. С. Бігун

Список літератури

1. Антологія української юридичної думки. Том 1. Загальна теорія держави і права, філосо­фія та енциклопедія права / Редкол.: Шемчуше­нко Ю. С. (голова) та ін. Упорядники: Бабкін В. Д., Усенко І. Б., Пархоменко Н. М. – К.: Видав­ничий Дім “Юридична книга”, 2002. – 568с.

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ ПОСІБНИК З ФІЛОСОФІЇ ПРАВА ПРОФЕСОРА В. І. КУЗНЄЦОВА

Реалізація потенціалу філософії права як нау­ково-практичної дисципліни розв’язувати актуа­льні проблеми сучасного праводержавот­ворення в Україні у значній мірі залежить від повного та всебічно представлення її засад і доробку. Ін­шими словами, філософія права спочатку сама має пройти шлях наукознавчого становлення. В Україні цим завданням нині зайняті десятки до­слідників цього міждисцип­лінарного напряму, що знаходиться на пере­хресті юридичної науки та філософії. Вийшли у світ десятки посібників, захищено більше п’яти докторських і кілька де­сятків кандидат­ських дисертацій за спеціальні­стю, проведено низку наукових заходів, засно­вано націона­льну асоціацію з філософії права, кафедри з філософії права, започатковано пер­ший фахо­вих журнал “Проблеми філософії права” – фі­лософія права впевнено йде шляхом акаде­міч­ної інституціалізації. Усе це є свідчен­ням від­родження й становлення новітньої украї­нської філософії права.

У певному розумінні сьогодення є лише про­довженням минулого. Але повноцінний розвиток національної традиції філософії права навряд чи нині можливий без звернення до її історії та до­робку, напрацьованого як її вітчизняною, так і західною традицією. Ви­вчення останньої для нас не менш актуальне. І це не тільки тому, що філо­софію права науко­знавчо було започатко­вано на Заході, не тільки тому, що згодом вона стала предметом нищів­ної, часом, упередженої кри­тики й нині потре­бує нового для нас від­криття та констру­ктив­ної критики. Але ще й тому, що хоча фі­лосо­фію права й можна класи­фікувати за “на­ціона­льним” критерієм, виокрем­люючи певні її на­ціональні традиції, вона зали­шається воіс­тину “безграничною” дисципліною. Таким є її харак­тер, як і характер філософії зага­лом. До­статньо лише пригадати думку про те, що ідеї не знають кордонів, а також факт впливу на хід нашої істо­рії ідей низки відомих німець­ких філософів. Отож, у певному розумінні філо­софія права є транснаціональною формою філо­софського дис­курсу про право.

Тому поява в Україні посібника з історії та сучасності філософії права з акцентом на захід­ній традиції філософії права – закономі­рне явище на даному етапі розвитку вітчизня­ної фі­лософії права. Цей посібник, написаний докто­ром філо­софських наук, головним науко­вим співробітником Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди Національ­ної академії наук України, професором Київського університету права В. І. Кузнєцовим, підготовлено на основі курсу лекцій з філософії права за матеріа­лами закордонних досліджень й прочитаного ним у вказаному уні­верситеті [1].

Тема в посібнику розкривається переважно через огляд праць сучасної англомовної філосо­фії права. Матеріал викладено у шести розділах (розуміння та моделювання права; давньогрецька філософія права; римська й се­редньовічна філо­софія права; Ренесанс і Но­вий час; філософія права ХІХ та першої пол. ХХ ст.; деякі напрями філософії права другої пол. ХХ ст.); додатку (кла­сифікація напрямів філософії права). Посіб­ник до­повнено солід­ним переліком переважно маловідо­мої вітчиз­няному досліднику літератури (376 праць) та іменним покажчиком (468 пози­цій); ви­корис­тано зручну “гарвардську” систему посилань.

Посібник характеризується низкою особли­вих рис. Так, сучасний процес трансформації право­вої системи України у роботі розгляда­ється кри­тично. У порівнянні з загальноприй­нятим колом дослідників філософії права, чий доробок “тра­диційно” стає предметом огляду у вітчизняних навчальних посібниках, значно розширено коло представлених авторів.

Автором також розвивається термінологіч­ний апарат сучасної вітчизняної філософії права. Вводиться низка термінів, котрі поста­ють унас­лідок перекладу англомовної філо­софської літе­ратури (як наприклад, правовий критицизм (critical legal studies), правовий фе­мінізм (feminist legal studies, feminist jurispru-dence, feminist philosophy of law), пра­вовий економізм (economic analysis of law)). Деякі із них вже було представ­лено автором у “Юри­дичній енциклопедії” та “Філософському ен­циклопедичному словнику”, виданих відпо­відними Інститутами НАН Укра­їни. Введення подібних термінів відіграє інстру­ментальну роль у систематизації доробку філо­софії права.

Матеріал викладено на засадах авторського плюралізму у підходах до праворозуміння, пред­ставлено авторське розуміння філософії права, її мети та завдань. Автор, розглядаючи філософію права як “своєрідний прикордон­ний простір між філософією і правом”, вбачає її основне завдання у “розумінні, обґрунту­ванні, оцінці й критиці права” [1, с. 9-10]. Ме­тою філософії права, за­значає він, є “розробка обґрунтованого розу­міння права, що претендує на статус знання про право” [1, с. 54], а філо­софія права трактується як “багатоплановий процес виникнення, обґрун­тування, критики, удосконалення й занепаду різ­них моделей права”. Водночас автор підтримує ідею про можливість формування у майбутньому “єди­ного загального розуміння права”, складо­вим якої можуть стати „моделі різних аспектів і підсистем права” [1, с. 9-10].

Філософія права оперує як філософськими, так і правовими поняттями, проте робить це спе­цифічно. Відносно новим і таким, що ще очікує на своє вирішення, є розглянуте авто­ром питання про правові поняття з позицій фі­лософії права. Адже “з’ясування й розмежу­вання змісту право­вих понять” є “одним із найважливіших засобів поглиблення розу­міння права”, що “вирішується в межах так званого концептуального аналізу права” [1, с. 24]. Автор наводить низку “понять, що пере­бувають у центрі уваги сучасної філосо­фії права”, подає їх класифікацію. Цей контекст актуальний: беручи до уваги розвиток філосо­фії права в Україні, варто очікувати подаль­шого розвитку категорійно-понятійного апа­рату юри­дичної науки.

Авторський тематичний виклад поєднується із доречними фрагментами окремих праць. Вони зустрічаються читачеві в тексті або в кі­нці пев­ного розділу. Така форма викладу ма­теріалу є своєрідною для вітчизняної традиції підготовки навчальних посібників. Запропоно­ваний формат надає читачеві можливість сфо­рмувати само­стійну думку й стане до вподоби студіюючим філософію права своєю зручні­стю. Поєднуючи оглядовість і хрестоматій­ність, посібник стає ще більш ціннішим у ви­вченні філософії права.

У першому розділі “Розуміння та моделю­вання права” викладається низка питань. Спо­ча­тку розглядається структура та властивості, різні аспекти розуміння (в основі якого трико­мпонен­тний акт розуміння: базис, процес і ре­зультат [1, с. 41], відзначається перебування ро­зуміння у координатах думки, знання та віри та показу­ється складність права як об’єкта ро­зу­міння. Далі автор представляє три групи скла­дності права: об’єктивну, проблемну та епі­стемологі­чну, пояснення яких виявляє нові ас­пекти цього складного явища [1, с. 56-62].

Однією із центральних тем посібника є ідея моделювання та моделі права. Моделювання у філософії права, на думку вченого, ґрунту­ється на загальних принципах наукового моде­лю­вання. Модель об’єкта – “це доступніший для вивчення інший об’єкт, що часткового ре­презен­тує вихідний об’єкт” [1, с. 63], “це така теорети­чна чи реальна конструкція, [яка] по­будована з урахуванням певних аспектів (вла­стивостей та відношень) об’єкта, дослідження якої дає змогу одержати знання про інші хара­ктеристики об’єкта, що моделюються” [1, с. 66]. Специфіка моделювання права полягає у тому, що “усі мо­делі права, які аналізувала філософія права, були описовими”, “учені до­ходили до висновку про важливість певних рис, особливостей права, й опи­сували зміст цих особливостей” [1, с. 66-67].

У контексті ідеї про моделі права автор і ви­кладає історію філософії права, яка відо­бражає моделювання різних моделей права (давньогре­цьку філософію права, відповідно до класифіка­цію якої йдеться про чотири ви­значні моделі права: космологічні, антропні, соціальні й моделі систематизації, у межах яких виокремлюються й інші [1, с. 69-115]; римську й середньовічну фі­лософії права [1, с. 116-144] та філософію права епох Ренесансу і Нового часу [1, с. 145-194].

Й так змістовно насичений посібник міг би бути ще ціннішими від включення або розши­рення викладу низки матеріалів, їх критичного огляду. Це стосується, наприклад, доробку як українських, так і сучасних російських, німець­ких та інших дослідників філософсько-правових проблем. Наприклад, доробок Г. Ха­рта, Р. Дво­ркіна, Л. Фуллера, Б. Малиновсь­кого, чиї дослі­дження, серед інших, як відзна­чає автор, “спри­чиняли палкі суперечки право­знавців, стимулю­ючи тим самим розвиток права”, могло б бути викладено більш дета­льно (хоча, можливо, автор виходив з того, що деякі їхні праці вже перекла­дені на українську мову). Можна посперечатися з автором про віднесення Ґ. Радбруха до пред­ставників “ана­літичного правового позитивізму”, адже остан­ній вважався, принаймні на заключ­ному етапі свого наукового шляху, прихильни­ком так званої “відродженої теорії природного права”. Втім ав­тор, очевидно, й не ставив пе­ред собою ши­роке завдання всебічного ви­кладу до­робку західної філософії права: у пе­редмові до посібника коло розкритих у роботі питань ним окреслено “філо­софсько-право­вими ідеями, те­мами і проблемами англомов­ної філософії права” [1, с. 9].

Нами вже відзначено внесок автора у розви­ток термінології сучасної української філосо­фії права. Не полишені актуальності й усталені тер­міни юридичної науки, котрі передають узго­джене значення й тим самим сприяють констру­ктивному науковому спілкуванню. Так, знайомс­тво з другим підрозділом вступу пока­зує, що під терміном “тлумачення права” ав­тор, вірогідно, має на увазі поняття, зміст якого відповідає змі­сту поняття “праворозу­міння”. Зміст другого підрозділу п’ятого роз­ділу показує, що під тер­міном “аналітичний правовий позитивізм” автор міг мати на увазі значення, котре складає обсяг по­нять, позна­чених такими усталеними термі­нами, як “юри­дичний (правовий) позитивізм” і “аналітична юриспруденція” чи “аналітична школа права”. Це ж стосується, наприклад, тер­міну “право­вий нату­ралізм” – “теорія природ­ного права”.

У додатку до основного тексту посібника представлено підходи до класифікації напрям­ків філософії права. Синонімами цього терміна є такі терміни як “теорія”, “юриспру­денція”, “рух”, “дослідження”, “школа” і те­рміни із су­фі­ксом “ізм”. Автор подає схему класифікації, ви­діляє такі критерії класифі­кації напрямів, як “по­зиційність” (як “спільну ознаку вищого по­рядку”, що “відображає існу­вання різних вихід­них дослід­ницьких позицій щодо дослі­дження права”), “ди­ференційність”, “бінар­ність” та “специфічність”. На їх основі автор класифікує і представляє значну кіль­кість на­прямків філосо­фії права.

Представляючи деякі напрями філософії права другої пол. ХХ ст., автор висвітлює такі мало­відомі вітчизняному досліднику її західні на­прями, як правовий критицизм, правовий фе­мі­нізм, расово орієнтований правовий крити­цизм, правовий постмодернізм та право­вий еко­номізм. Відтак істотно розширено уяв­лення про філосо­фію права, чия система, за загальним ви­знанням – серед українських до­слідників, нині переважно охоплюється та­кими напрями, як он­тологія, ан­тропологія, ак­сіологія та гносеологія права.

Оскільки питання є рушієм пізнання та його поступу, поставлені автором у підрозділі “Про­блемне поле філософії права” [1, с. 20-24], про­блемні питання можуть служити доро­говказом для студіюючих філософію права та тих її дослі­дників, котрі прагнуть з’ясувати та з її допомо­гою запропонувати шляхи розв’язання актуаль­них теоретико-практичних проблем.

Посібник у певному розумінні можна роз­гля­дати як результат певного етапу осмис­лення права та правового дискурсу професій­ним філо­софом. Видається, що автор переко­наний не тільки в наукознавчій актуальності філософії права, важливості ознайомлення із західною фі­ло­софсько-правовою думкою, але й у істотній пози­тивній ролі, яку може віді­грати філософія права – через тих, хто її ви­вчає та застосову­ватиме – у процесі транс­формації українського суспільства.

Підсумовуючи, констатуємо, що в науко­вому світі з’явився екстраординарний посіб­ник з фі­лософії права професора В. І. Кузнє­цова, який вносить істотний внесок в утвер­дження вітчиз­няної філософії права.

Дата добавления: 2015-05-22