Основні вимоги до навчальної діяльності

1. Навчальна діяльність повинна бути різнобічно мотивованою у стосунку до вчителя й учня, тобто в учителя повинно бути прагнення краще навчати, а в учня - краще та старанно вчитись. Під умотивованістю в даному випадку розуміється особиста зацікавленість вчителя й учня. Оцінити вмотивованість можна за ступенем включеності в навчальний процес значущих життєвих мотивів, що складають основу особистості.

2. Навчальна діяльність повинна мати гнучку та розвинену структуру. Розмаїтість і гнучкість навчальної діяльності залежать від професійної компетентності та майстерності вчителя.

Розвиненість навчальної діяльності викладача означає наявність у його арсеналі достатньої кількості засобів і дій, за допомогою яких він виконує свої функції.

Гнучкість навчальної діяльності має на увазі вміння викладача поєднати методи, якими він володіє, гнучко переходячи від одного до іншого.

3. Навчальна діяльність повинна здійснюватись у різних формах, котрі дозволяють учителю найбільш повно реалізувати свій потенціал, а учню максимально використовувати свої можливості

20. Мета як основа діяльності. Навчальні цілі

Навчальні цілі – це результат, який прогнозується і має бути досягненим у процесі всього навчання і на

його обмежених етапах.

Ієрархія основних навч. цілей:

1. Вищий рівень – цілі фаху (інституціональні цілі) – визначають профіль випускника і модель спеціаліста. Основна характеристика – навчальний план.
2. Середній рівень – цілі навчального предмету – визнач. загальний кінцевий результат вивчення предмету. Основна характеристика – тематичний план.
3. Нижчий рівень – цілі теми – носять операціоналізований характер, точне визначення того, що ми будемо знати.

Існує декілька типологій цілей навчання:

Виділяє такі типи цілей:

• Дидактичні, спрямовані на засвоєння системи знань і опанування відповідними вміннями і навичками.
• Виховні, спрямовані на виховання особистості учнів.
• Розвиваючи, спрямовані на присуорення дозрівання ще не наявних псих. Функцій.

2).Виділяє такі типи цілей†когнітивні цілі, спрямованяі на формування знань та інтелектуальні здібностей людини†психомоторні цілі, спрямовані на засвоєння навичок, вміння застосувати набуті знання.

21. мотивація. Стимулювання та активізація навчання.

Для того, щоб активізувати навчальну діяльність слід у формах організації спільноі діяльності суб'ектів пізнання розгорнути в модельно­му вигляді зміст навчання, "зобразити" професійну діяльність в мак­симально можливій повноті і тим самим адекватно засвоїти, а точніше, присвоїти професійну діяльність. Знания при цьому засвоюються не заради самого засвоення або успішного складання екзаменів

За такої організації навчання перехід від навчальної діяльності до професійної забезпечується поступовою трансформацією мотивів з навчальних у професійні Накладення системи нових знань, що їх потрібно засвоїти, на своерідну матрицю типових професійних ситуацій, оріентація на предметний і соціальний зміст прак­тичної діяльності якраз і забезпечуе виникнення пізнавальних і професійних мотивів та інтересів студентів, осмисленість засвоення знань, активну позицію по відношенню до свого загального та про-фесійного розвитку.

Модульна структура організаціі навчання, що передбачае розподіл материалу дисципліни на логічно завершені відносно автономні мо­дулі — частини теоретичного, практичного та дослідницького ха­рактеру з відповідними системами навчально-пізнавальної діяльності, інформаційно-методичного забезпечення, діагностики та контролю навчального процесу, вимагае чіткого визначення обсягу навчально­го материалу, обсягу індивідуальних завдань, вимог до знань та вмінь, які студент має отримати и продемонструвати. Усе це сприяе систематичній ритмічній роботі студентів, планомірному засвоенню на­вчального матеріалу, а також дае змогу урізноманітнювати викорис­тання форм та методів навчальної діяльності шляхом створення методичних систем, що забезпечують досягнення мети навчання.

У процесі реалізації описаної технологи навчання переосмислюються і перебудовуються всі форми навчальної діяльності студентів: лекції семінари, організація самостійної роботи, система контро­лю і оцінювання знань студентів, заліків і екзаменів, взаемовідносини викладачів і студентів. Лекції інформативного характеру втрачають своє виняткове значения, що вони його мають в умовах традиційного навчання. Перевага надаеться концептуально-аналітичним, проблемним, оглядовим та настановчим лекціям. Широко використовуються такі типи лекцій, як: лекції-бесіди (діалог з аудиторіею), лекції з елементами колективного дослідження, лекції з аналізом конкретних ситуацій і т. ін. Застосування прийомів активізації навчальної діяльності студентів дозволяе виявити наявний рівень їхніх знань і досвіду, підвищити ефективність сприйняття нав­чального матеріалу, забезпечуе розвиток аналітичного мислення, зв'язок теорії з практикою.

Мотивація, стимулювання та активізація навчальної діяльності: порівняльна характеристика.

2)Мотив - це внутрішня спонукальна причина дій і вчинкік людини, переживання чогось особисто значущого для індивіда шлях вибору варіанту досягнення мети. Інколи відбувається підміна понять “мотив” та “стимул”, що неприпусти. Мотив - це будь-яке психічне явище, то збуджує до дії, а стимул - явище, що діє на людину і викликає відповідну реакцію. Стимул може стати мотивом, але за умов, що його буде «перероблено» особистістю і відображено свідомістю. Через це один і той самий стимул у різних особистостей може викликати різні мотиви.

Для того, щоб активізувати навчальну діяльність слід у формах організації спільноі діяльності суб'ектів пізнання розгорнути в модельно­му вигляді зміст навчання, "зобразити" професійну діяльність в мак­симально можливій повноті і тим самим адекватно засвоїти, а точніше, присвоїти професійну діяльність. Знания при цьому засвоюються не заради самого засвоення або успішного складання екзаменів

22. зміст навчальної діяльності

Зміст освІти — один із головних елементів у структурі процесу навчання.

Це категорія історична: вона змінюеться під впливом розви­тку виробництва, науки, культури, а також у зв'язку з прогресом дидактики і методик, історичною є й теорія змісту освіти.

Наведемо кілька визначень поняття «зміст освіти»:

«Під змістом освіти розуміється система знань, умінь, навичок, оволодіння якими забезпечує розвиток розумових і фізичних здібностей школярів, формування у них світогляду і моралі та відповідну до них поведінку, готує їх до життя і праці».

«Зміст освіти являє собою точно окреслене коло систематизованих знань, умінь і навичок, які є основою для всебічного розви­тку учнів, формування у них гуманістичного світогляду і пізнавальних інтересів».

Визначень змісту освіти існує кільканадцять, але вони за своїм категоріальним наповненням суттево не відрізняються від наведених.

Проблема змісту освіти знайшла теоретичне обгрунтування в концепції Лернера. Вихідне положения ціеї концепції полягае в тому, що глобальна функція навчання — передавання моло­дому поколінню змісту соціальної культури для її збереження (Відтворення) і розвитку.

Індивід стає особистістю, оволодіваючи цим змістом соціального досвіду.

23. процес і методи навчання.

метод — это сочетание (единство) способов и форм обучения, направленных на достижение определенной цели обучения, т. е. метод отражает как способ, так и характер организации познавательной деятельнос­ти студентов. Главное, что отличает метод от фор­мы — это цель и то, что в методе задан способ при­обретения знаний и степень (характер) участия са­мого студента.

Следует, однако, отметить, что существует два уровня методов обучения: общедидактический и частнодидактический, или частнопредметный.

К частнопредметным методам обычно относят то, что на общедидактическом уровне называют при­емами, способами и формами обучения. Отсюда и
смешение понятий методами формы.Обще дидактическими методами являются:

— объяснительно-иллюстративный,

— репродуктивный (воспроизведение),

— проблемное изложение,

— частично-поисковый (эвристический),

— исследовательский.

Рассмотрим некоторые из них:

Объяснительно-иллюстративный, или инфор­мационно-рецептивный, метод состоит в том, что преподаватель разными средствами предъявляет ин­формацию об объекте изучения, а обучающиеся все­ми органами чувств воспринимают ее, осознают и запоминают

Репродуктивный метод предполагает составле­ние преподавателем заданий для обучающихся на воспроизведение ими знаний и способов деятельно­сти (решение задач, воспроизводство опытов, выво­дов и т.д.)

Проблемное изложение заключается в том, что педагог ставит проблему и сам раскрывает противоречивый путь и логику решения, предоставляя обучающимся контроль за этой логикой.

Дата добавления: 2015-05-22