Психологія релігії

Тема 1

ПРЕДМЕТ ТА ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ РЕЛІГІЇ

МОДУЛЬ

ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА

Ø Релігія як ціннісно-орієнтаційна діяльність. Проблема визначення поняття релігії в контексті сучасних реалій. Підходи до вивчення релігії. Проблема співвідношення психологічного і духовного. Поняття духовності. Релігійна свідомість.

Ø Психологічна характеристика елементів релігійної системи. Релігійні образи. Ритуали. Міфологія. Символи. Заповіді.

Ø Проблематика і предмет психології релігії. Психологія релігії. Релігійна психологія. Мотиваційний аспект виникнення, формування, розвитку, функціонування релігії. Вплив релігії на психіку особистості.

Ø Структура психології релігії. Загальнотеоретичний рівень психології релігії. Соціально-психологічні теорії типології віруючих. Релігійна психопатологія. Фізіологічні основи релігійних вірувань. Емпірична психологія релігії. Прикладна психологія релігії. Пастирська психологія.

Ø Методи психології релігії. Загально філософські методи. Загальнонаукові методи. Соціально-психологічні методи. Самоспостереження. Спостереження. Рефлексія. Інтерв’ю. Експеримент.

Ø Релігійна психологія і практика. Релігійна психотерапія. Релігійне підприємництво. Доброчинність. Наука і релігія.

Початково термін „релігія” був введений давньоримським політиком, філософом, оратором Марком Тулієм Цицероном (106-43 до н.е.). Вважається, що дане поняття походить від латинських „religio” – совісність, благочестя, набожність, предмет культу; „religare” – пов’язувати, прив’язувати; „relegere” – повератится, обдумувати, боятися.

В наш час існує декілька сотень визначень поняття релігії, одне з найповніших можна знайти в Оксфордському словнику. Всі визначення можна поділити на ті, які відстоюють абсолютність якоїсь одної релігії, і відповідно містять тільки її дефініцію, наприклад, визначення релігії християнськими авторами: „Релігія – це зв’язок з богом через благочестя”. Інші визначення – які дають надзвичайно широку дефініцію релігії, під яку можна підвести будь-яке соціальне явище, н-д, визначення Е.Фромма: „Під релігією я розумію будь яку групову систему мислення ф дій, які дають можливість індивіду осмислено існувати і яка визначає об’єкт для відданого служіння. Фактично не було такої культури, і, мабуть, ніколи не буде, - в якій не існувало б релігії в такому широкому смислі слова”.

Досить довго головною ознакою релігії вважали (і сьогодні вважають) віру в існування надприродних істот або надприродної реальності. Релігію в такому випадку можна визначити як „синтез віри в надприродне з обрядами, адресованими надприродному”. Такого роду визначення залишають відкритим запитання: а що ж таке надприродне? Якщо воно походить від слова природне, то надприродне – це вище, яке не підчиняється законам природи, зв’язок з яким і реалізується через релігію. Проте таке визначення може вступати в протиріччя з сучасним релігійним досвідом. Н-д, чи можна вважати контакт з НЛО актом поклоніння, а саме НЛО – надприродним явищем? Наскільки правильною буде спроба віднести віру в екстрасенсорику до релігійних вірувань? Такі невідповідності можна продовжити.

Е. Дюркгейм по-новому підійшов до даної проблеми, виділяючи основну ознаку релігії – поділ явищ на дві сфери – священні і мирські. Релігія, за Е. Дюркгеймом – це „система вірувань і обрядів, які відносяться до священних, тобто відокремлених, заборонених речей; вірувань і обрядів, які об’єднують в одну духовну общину всіх, хто є їх прибічниками і ця община навивається церквою”.

Однак, в наш час і таке визначення не відповідає вимогам реальності. Релігія все більше входить у мирський світ. Прикладом такого процесу є своєрідний релігійний маркетинг, а саме: використання спеціальних маніпулятивних методів для протягування нових членів до різних сект. Причому така свідома боротьба за „клієнтуру” (так їх називає Сафронов) характерна не тільки для нерелігійних, а й для цілком традиційних систем. УПЦ має свої сайти в Інтернеті. Можна говорити про існування своєрідного ринку духовних послуг, що в менталітеті сучасної людини не протирічить духу релігійності. Проявом такого ж явища є можливість відвідування людиною декількох релігійних общин одночасно, що особливо характерно для нехристиянських і необхідних систем.

Крім того, визначення Е. Дюркгейма не містить в собі індивідуальних аспектів релігійності (містичний особистий досвід), неусвідомлювану релігійність.

І на кінець, існує практика визначення релігії, прийнята законодавством – це зареєстровані релігійні общини. На жаль, іноді певна організація навіть і не підозрює, що вона функціонує як релігійна, або відомі випадки прикриття комерційної діяльності статусом благодійної діяльності в межах релігійної організації.

Психологія розглядає релігію як різновид ціннісно-орієнтаційної діяльності людини, що виявляється у формуванні та функціонуванні ціннісно-орієнтаційної сфери людської психіки, яка відіграє визначальну роль у мотивації поведінки, вчинків.

Дата добавления: 2015-05-22