КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Стадії розвитку групи та управління груповою динамікою
Групова динаміка безпосередньо пов'язана зі стадіями групового розвитку. Сукупність індивідів, що зібралися разом для того, щоб виконати спільне завдання, не є групою. Не ставши групою, сукупність людей не може продуктивно працювати над завданням через ряд соціально-психологічних причин. Серед цих причин можна відзначити такі: • відмінності в рівні досвіду та кваліфікації індивідів; • розбіжності в сподіваннях щодо завдань, результатів і самої Фахівці виділяють чотири стадії розвитку групи, кожна з яких має свої особливості, визначаючи спроможність групи вирішувати завдання, що стоять перед нею. Такими є: 1) стадія формування; 2) стадія вибуху невдоволення; 3) стадія вироблення групових норм; 4) стадія виконання завдання. Кожна стадія характеризується низкою факторів, що справляють домінуючий вплив на поведінку індивідів і розвиток групи. До цих факторів відносять індивідуальні потреби, сподівання групи й потреби конкретного завдання (табл. 9.2). ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ
Таблиця 9.2 Порівняння стадій розвитку групи домінуючих потреб Таблиця 9.3 Типи ставлення членів групи до групової діяльності
На першій стадії групового розвитку поки ще розрізнені індивіди обмінюються ідеями та іншою інформацією щодо майбутньої діяльності. Вони обговорюють сутність спільного завдання: сподівання навколишніх від майбутньої спільної діяльності індивідів (з урахуванням власних цілей, оточення); наявні в розпорядженні групи ресурси; кращі процедури й т. ін, Стадія формування групи характеризується домінуванням індивідуальних мотивів поведінки. Обмірковуючи сутність завдання, кожен визначає свою роль та місце в його виконанні. Члени групи, орієнтовані на особисті потреби, зацікавлені у повній визначеності щодо системи позитивного й негативного підкріплення їхньої майбутньої діяльності. Задоволення індивідуальних потреб поряд з необхідністю взаємодіяти з іншими членами групи й працювати спільно знаходить різний відгук серед членів групи. Відповідно до рівня прийняття групових цілей — на рівні їх розуміння, емоційного ставлення й готовності реалізації в конкретних діях — можна виділити типи ставлення членів групи до групової діяльності (табл. 9.3). На цій стадії група являє собою конгломерат індивідів, які по-різному ставляться до факту необхідності участі в груповій діяльності. Одні розуміють її доцільність, але відчувають негативні
емоції. Інші не повною мірою розуміють мету й зміст групової діяльності, але виявляють позитивні емоції та готовність брати участь у діяльності групи. Треті ніяк не виявляють свого ставлення й не відчувають яких-небудь емоцій із цього приводу. Проте, незважаючи на всі відмінності в ставленні до групи і свого членства в ній, усі індивіди відчувають потребу в конкретизації завдання, своєї ролі в його виконанні, узгодженні діяльності з іншими членами групи й оформленні відносин лідерства. Потреба в лідерстві й керівництві стає спільною для всіх членів групи на першій стадії її створення. Тому управлінський лідер на цій стадії повинен: • забезпечити лідерство; • чітко окреслити групову мету та завдання, ролі членів групи, • забезпечити позитивне й негативне підкріплення; ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ
Стадія вибуху невдоволення, на жаль, є обов'язковим елементом групового розвитку. Ступінь невдоволення й тривалість цієї стадії можуть варіювати. Процес обміну інформацією між членами групи щодо їхніх сподівань та уявлень з приводу групової діяльності об'єктивно характеризується проявами певної незгоди один з одним. Ця незгода обумовлена відмінностями в рівні професіоналізму, в особистісних амбіціях, індивідуальній силі впливу, а також відмінностями в уявленнях про мету завдання й способи його виконання. У рамках орієнтації на групові процеси домінують індивідуальні мотиви, пов'язані з визначенням свого статусу в групі й обумовлених ним соціальних ролей і функцій. Члени групи оцінюють і порівнюють один одного. Закономірно виникають полюси напруженості, пов'язані з боротьбою за пріоритетні позиції і домінування певного підходу до групового завдання. На цій стадії можливий поділ групи на підгрупи за схожістю інтересів та очікувань. Ідеальні уявлення членів групи щодо їхньої ролі й впливу, а також про характер групової діяльності не збуваються. Мало того, зусилля групи сконцентровані на боротьбі за владу та вплив у групі, а не на виконанні завдань. Розбіжності між індивідуальними очікуваннями й реальністю виражаються в зростанні розчарованості й невдоволеності членів групи результативністю й ефективністю її діяльності. Це невдоволення вихлюпується в претензіях до офіційного керівника, організатора групи, її членів і супроводжується взаємними обвинуваченнями. Так спрацьовує механізм когнітивного дисонансу. Неусвідомлене бажання кожного позбавити себе персональної відповідальності за відсутність задоволеності груповою взаємодією і результативність діяльності приводить до пошуку винного, так званого «цапа-відбувайла». Ним і стає в очах більшості членів групи керівник і груповий лідер. Його поведінка і діяльність у процесі встановлення мети й завдань, а також у керуванні групою зазнають критики. Якщо управлінський лідер виявляє непевність і, визнаючи законність критики, бере обвинувачення на себе, змінюючи мету або тактику групи в ході виконання завдання, то він неминуче втрачає авторитет і вплив у групі. Одночасно відбувається повернення групи до першої стадії свого розвитку (тобто знову починається формування групи й визначення її цілей). Якщо управлінський лідер продовжує контролювати ситуацію, послідовно здійснюючи вплив на членів групи (щоб окреслити їхні індивідуальні ролі й завдання, а також погодити групову діяльність), то поступово атмосфера в колективі починає змінюватися в міру зближення думок і прояву готовності членів групи до компромісів. Завдання лідера-управлінця на цій стадії розвитку групи такі: • забезпечення стійкого та чіткого зв'язку між індивідуальними • виявлення інтересу до потреб та особливостей членів групи. • мотивація членів групи до успіху; • запобігання конфліктам і протиріччям; • виявлення інтересу до процесів розподілу неформальної вла • означення індивідуальних і групових завдань. Конфлікти і прояв індивідуальних мотивів (однаковою мірою — й незадовільна оцінка групової результативності) підводять членів групи до розуміння важливості згоди й групової згуртованості як факторів ефективності групової діяльності. У групі зростає персональна відповідальність членів за кінцевий результат групової діяльності. У цій ситуації група переходить до третьої стадії розвитку — вироблення групових правил взаємодії і норм діяльності. Фіксується сформований баланс сили та впливу членів групи, їхні соціальні ролі й статус у групі. Увага групи поступово переключається з проблем групової динаміки на проблеми виконання завдань. У зв'язку із цим перед лідером-управлінцем постають такі завдання: • забезпечення зв'язку декларованих цінностей і норм із прак ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ
• мотивація розвитку взаємин і взаємодії; • уточнення мети й завдань; • підтримка статусу групи і її членів; • розвиток мотивації до успіху; • підтримка інновацій і самостійності; • стимулювання розвитку групової згуртованості та злагодже Лідерство в умовах групової динаміки і його ефективність значною мірою залежать від уміння лідера сприймати й задовольняти специфічні потреби групи на кожній стадії і вибирати стиль впливу (моделі поведінки) відповідно до готовності членів групи підпорядковуватися й виконувати завдання. Ефективна групова діяльність можлива лише за умови гармонійного поєднання індивідуальних і групових потреб, з одного боку, і забезпечення необхідних умов, з іншого, для виконання завдань групи. У якому випадку ефективність управлінського лідерства прямо пов'язана з проблемами групової динаміки, обумовленими стадіями її розвитку? На перший погляд, лише в ситуації формування зовсім нової групи. Однак практика показує, що група і її лідер проходять усі стадії розвитку в таких випадках: • група одержує зовсім нове завдання й змушена проходити всі група виконує стандартне завдання в умовах мінливої організаційної політики, не означених чітко мети, завдань і наслідків своєї діяльності; • до складу групи влилися нові члени (член), що руйнують Міжособистісні стосунки деяких членів групи (наприклад, конфлікт чи службовий роман) змінюють атмосферу й напрям зусиль групової діяльності.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 2123; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |