Статус керівника-психологічні аспекти

Соціальний статус - це положення, яке займає індивід або соціальна група в суспільстві або окремій підсистемі суспільства. Соціальний статус визначається за специфічними для конкретного суспільства ознаками, в якості яких можуть виступати економічні, національні, вікові і інші ознаки.

Керівник - це посадовий статус (положення) людини, яка зобов'язана впливати на інших (підлеглих) таким чином, щоб вони виконували роботу, доручену певним підприємством.[21;с.26] Статус визначає поведінку і дії керівника в рамках посадових структур і повноважень. Він характеризує функціональну і соціальну роль (модель) поведінки керівника, тобто очікувані дії керівника в різних управлінських ситуаціях. Керівник в системі управління займає ключове положення. Чим складніше і досконало система управління, тим вище і жорсткіше вимоги до керівника. Це вірно хоча би тому, що тут при можливій помилці керівника витрати системи виявляються істотнішими.

Статус керівника — це його становище у суспільстві, певній системі соціальних зв'язків, взаємовідносин з державними структурами, трудовим колективом, які грунтуються на законодавчих нормах і підзаконних актах.

Вік. Вік – це не лише природна, але і в значній мірі соціально і психологічно детермінована характеристика людини, її досвід. Аналізуючи дані про дослідження взаємозв'язки віку і ефективності керівництва такий дослідник, як Л.Р. Кричевський приходить до висновку, що такого взаємозв'язку не виявлено, і наводить приклади ефективних керівників як молодого віку (21-25 років), так і надзвичайно зрілого віку.

Стать. З точки зору психології стать – це соціальна роль, яку нав'язує людині суспільство. Дослідження показують, що ефективність діяльності керівника не залежить від статі. Д. Новак стверджує, що завдяки своїй фізіології жінки мають більш високу соціальну компетентність ніж чоловіки. Згідно його дослідженням 2\3 працюючих жінок зайняті в сфері організаційно-управлінської діяльності.

Що ж до статусу і освіти керівника, то ці характеристики мають високі показники позитивної кореляції з ефективністю керівництва. Освіта – це високий рівень професійної підготовки, а також вміння використовувати свої знання у роботі. Т. Коно звернув увагу, що японські студенти-відмінники, що йдуть працювати на підприємства як правило не займають високих посад. Таке явище він пояснює існуванням двох типів інтелекту – теоретичного і практичного. Найбільш важливими є практичні здібності, так як ефективність виконання управлінської діяльності, на його думку, залежить від готовності особистості.

Дата добавления: 2015-05-22