Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку 2 страница

РОЗДІЛИ. ЕКОНОШІКА УКРАЇНИ ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОШЧНА СМСТЕІІЯА
ЬУ "................. -■................................................................................................................. ""«аг Таблиця 8.2. Розподіл земельного фонду України за власниками землі та землекористувачами за станом на 01,01.2001 р.
Основні власники землі таземлекористувачі	Загальна площа земель
тис.га	%
Недержавні сільськогосподарські підприємства	27 227,2	45,1
у тому числі: колективні сільськогосподарські підприємства	1310,0	2,2
сільськогосподарські кооперативи	6257,8	10,4
сільськогосподарські товариства	14 466,9	24,0
Державні сільськогосподарські підприємства	2179,7	3,6
Міжгосподарські підприємства	19,5	0,0
Громадяни, яким надано землі у власність і користування	11337,4	18,8
у тому числі: селянські (фермерські) господарства	2379,9	3,9
Заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізкультури і спорту, торгівлі, побуту, громадські організації та ін.	701,6	1,2
Промислові та інші підприємства	640,6	1,1
Підприємства та організації транспорту і зв'язку	663,6	ІД
Частини, підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони	457,1	0,7
Організації, установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення	384,3	0,6
Лісогосподарські підприємства	905,4	13,1
Водогосподарські підприємства	550,3	0,9
Підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам	1,5	0,0
Спільні підприємства, міжнародні об'єднання та організації з участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб	2,4,6	0,1
Землі запасу та землі, не надані у власність і постійне користування в межах даселених пунктів (які не надані у тимчасове користування)	8252,0	13,7
| Усього:	60 354,8

Державна політика збереження, охорони і раціонального використання земель визначається системою правових, економічних та організаційних законодавчих актів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер. З мегою упорядку-

Глава 8. Природний та ресурсно-трудовмй потенцішл шюноші'ти УкраШт

вання і ефективного використання землі в країні проводиться інвентаризація, кадастрова оцінка земель, створюється державна система управління якістю земельних ресурсів і визначається її місце в органах державного управління, а також розробляються принципи розмежування обов'язків держави, землевласників і землекористувачів щодо охорони земельних ресурсів.

Усі землевласники, землекористувачі та орендарі, незалежно від форм і термінів використання землі, проводять роботи щодо захисту та підвищення якості землі за рахунок власних коштів і несуть відповідальність за погіршення екологічного стану на своїй земельній ділянці та сусідніх територіях, що пов'язані з їх діяльністю.

Й Водні ресурси. Україна є державою з невисоким рівнем водо-забезпечення та високим використанням води. Водні ресурси України формуються за рахунок припливу транзитних річкових вод із зарубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод.

В Україні територіальний розподіл водних ресурсів не відповідає розміщенню водоємних галузей господарського комплексу. З метою усунення територіальної і часової нерівномірності розподілу стоку водозабезпечення сформовано водогосподарський комплекс, до якого увійшли: 63119 річок, у тому числі 9 великих (площа водозабору понад 50 тис. км²), 81 середніх (від 2 до 50 тис. км²) і 65029 малих (менше 2 тис. км²), загальна довжина річок становить 206,6 тис. км, з них 90 % припадає на малі річки; 1160 водосховищ (загальним об'ємом біля 53 км³); понад 28 тис. ставків; 7 великих каналів (загальною довжиною 1192 км) пропускною здатністю 1000 м³/с; 10 великих водогонів, якими вода подається у маловодні райони обсягом понад 22 млрд м³у рік; пробурено понад ПО тис. свердловин, які щорічно постачають майже 5 млрд м³ підземних вод, в основному для потреб населення. В системі водогосподарського комплексу діють понад 105 великих водозаборів з водоводами для водопостачання обласних міст і промислових центрів, 25 великих міжобласних зрошувальних систем, які зебезпечують полив 2,5 млн. га посушливих земель, водопостачання населення, промисловості та сільського господарства. На

РОЗДІЛ II. ЕКОНОШІКА УКРАЇНИ ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОШЧНА СМСТЕША

Ш -^

Україні діє понад 37 великих міжобласних осушувальних систем, які забезпечують необхідний водоповітряний режим на площі понад 3 млн га, побудовано понад 2000 км³ захисних дамб із гідротехнічними спорудами, дренажними системами, насосними станціями, що захищають територію близько 1 млн. га [44.57]. Водосховища Дніпровського каскаду з корисним об'ємом 18,7 км³ забезпечують більше половини обсягу водоспоживання.

Багаторічні дослідження і спостереження дають можливість стверджувати, що потенційні ресурси річкових вод становлять близько 210 км³, з яких лише 25 % формуються в межах України, решта надходить з Російської Федерації, Білорусії, Румунії. Прогнані ресурси підземних вод становлять 21 км³.

Мінливість є стримуючим фактором використання наявних водних ресурсів. На частку весняного стоку припадає 60-70 % на півночі і північному сході і до 80-90 % на півдні. Україна є однією з найменш забезпечених водою країн у Європі, з запасами місцевих водних ресурсів у 1 тис. м³ на 1 людину, тоді як Швеція - 2,5 тис. м³, Велика Британія - 5 тис. м³, Франція - 3,5 тис. м³, Німеччина - 2,5 тис. м³, Європейська частина колишнього СРСР - 5,4 тис. м³.

Промислово-виробничий потенціал України потребує значних об'ємів води. Найбільше води спожито в галузях економіки і населенням країни у 1990 р. - 103 км³. У зв'язку з інфляцією і спадом виробництва обсяг споживання води знизився до 59,8 км³, або на 42 %.

Галузева структура водокористування така:

+ промисловість - в межах до 55 %;

+ сільське господарство споживає до 18 %;

+ комунальне господарство — 24 %.

Сьогодні наявні ресурси водних басейнів України використовуються нераціонально. На технологічні потреби йде близько половини питної води. Значно більші втрати при її транспортуванні, які становлять до 20 %. Однак зазначимо, що за останні роки визначається позитивна тенденція до збільшення частки оборотного та повторно-послідовного водопостачання у виробничих процесах. Проте ще знач-

Глава 8. Природний та ресурсмо-трудовий потенціал еконоішіии України

на частина поверхневих вод забруднюється. Основним джерелом забруднення цих вод є стічні води житлово-комунального господарства, нафтохімічної та інших галузей промисловості.

До особливо водомістких галузей промисловості належать металургійний і паливно-енергетичний комплекси, хімічні, нафтохімічні і целюлозно-паперова промисловості, наприклад для виготовлення 1 т паперу витрачається до 1000 м³ води, сталі - 300 м³, синтетичного каучуку - 2800 м³, нікелю - 4000 м³,1 т чавуну - до 200 м³.

Сучасна теплова електростанція потужністю 1 млн. кВт/год потребує 1,5 км³ води протягом року, а атомна - 3 км³ води.

Враховуючи, що кількість джерел водопостачання змінюватиметься незначними обсягами, перспективне водопостачання повинне базуватись на збільшенні повторного водопостачання та значному зниженні втрат в технологічних процесах. Потрібно також врахувати, що найближчим часом передбачається:

■Ф* більш інтенсивне використання морської води;

-ф- зростання оборотного водопостачання;

-ф- зростання обсягів використання підземних вод, зокрема для забезпечення господарсько-питтєвих потреб зайнятих в промисловості, а також у виробництвах, у яких вода входить до складу харчової та іншої продукції.

Однією із найбільш складних проблем є водопостачання сільського населення України, рівень забезпечення якого гарантованим водопостачанням залишається в цілому низьким. Нині тільки 25 % сільського населення користується послугами централізованих систем водопостачання. Тільки 6,4 тис. сільських населених пунктів із загальної кількості 28,6 тис, мають побудовані за проектами системи питного водопостачання, майже половина з них працює з перебоями і не може забезпечити постачання якісною водою.

Територіальна структура водопостачання в Україні склалася під впливом низки факторів, до яких, в першу чергу, належать:

Ш природно-кліматичні умови, які визначили зони сільськогосподарського виробництва;

РОЗДІЛИ ЕКОИОВЯІКА УКРАЇИМ ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОШЧНА СМСТЕШІА

0 мінерально-сировинна база, за наявності якої сформувалися промислові регіони;

0 вигідність положення стосовно споживачів;

0 наявність трудових ресурсів.

Розміщення значної кількості виробництв без урахування єдності природного, економічного і соціального середовищ призвело до зосередження на території України екологічно небезпечних виробництв із застарілими технологіями. Це стосуєгься чорної і кольорзвої металургії, паливно-енергетичного комплексу, хімічної промисловості тощо. В цих галузях сконцентровано понад 40 % усіх виробничих фондів промисловості. Завдяки цьому нині накопичено понад 15 млрд. т відходів від виробництва промислової продукції. Тим більше треба, врахувати, що вище перелічені галузі є надзвичайно водомісткими.

Виходячи з наведеного прогнозування розвитку продуктивних сил України і її регіонів повинне ґрунтуватись виключно на основі її природної водозабезпеченості, з урахуванням територіальної мінливості річкового стоку, кількісних і якісних показників природних вод та можливості обґрунтованого, з еколого-економічних позицій, їх перерозподілу.

Й Лісові ресурси відіграють надзвичайно важливу роль в економічному розвитку держави. У структурі природно-ресурсного потенціалу площа лісів становила 10,8 млн. га, з них вкриті лісом землі -9,4 млн. га із загальним запасом деревини 1,74 млрд. м³, у тому числі 250 млн. м³ стиглих і перестиглих. Разом з економічною цінністю ліси відіграють надзвичайно важливу роль в репродукції кисню для споживання його населенням, а також для збереження довкілля і оздоровлення населення. Ліси України виконують водоохоронні захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Разом з тим ліс є джерелом деревини, будівельних матеріалів, сировини для деревообробки, меблевої, целюлозно-паперової та інших галузей промисловості. Ліси в Україні розміщені нерівномірно. Найбільші їх площі зосереджені в зоні Карпат та Полісся, відповідно 40 % і 29 %, в лісостепу - 14 %, Криму -10%, в степовій частині України - близько 5 %, а вся терито-

Глава 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал екомошіки України

ш, -—- ---------------- ■—v

рія, яку займають ліси, становить 15,6%. Це значно нижче оптимального розрахункового показника (22 %), необхідного для збалансування його між запасами лісосировини та обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.

У структурі лісового фонду переважають хвойні (42,2 %) та твердолистяні насадження (43,2 %), м'яколисті займають 13,6 %. Загальна площа і структура лісів показана у табл. 8.3. Як видно із таблиці, найвища лісистість спостерігається у Закарпатській (57,3 %), Івано-Франківській (46,4 %), Рівненській областях (40,6 %), а найменша -у Миколаївській (5,2 %), Запорізькій (4,6 %) та Херсонській (6,3 %).

Вікова структура лісів також нерівномірна. Зокрема, на молодняк припадає 32 %, середньовікові - 44 %, достигаючі - 14 %, стиглі і перестиглі - тільки 10 %.

Причина цьому - безпланові, хаотичні надмірні вирубки лісу в післявоєнний період та 50-ті роки (вік зрілості хвойних лісів - 80 років, твердолистих - 100-110 років).

За своїми властивостями і цілеспрямованим використанням лісо-фонду ліси поділені на дві групи:

# ліси першої категорії (санітарно-гігієнічного, оздоровчого тр природоохоронного призначення) займають близько 60 %;

% ліси другої категорії (в основному експлуатаційного призначення) -до 40%лісового фонду.

Сьогодні ліси перебувають у різних формах власності, зокрема, в Дер-жлісгоспі Мінагропромполітики, Міноборони тощо. Це негативно впливає на збереження і збільшення лісонасаджень, доведення їх до умовно нормативних вимог.

В Україні всі ліси перебувають у зоні промислового забруднення. Значної шкоди лісовим насадженням завдають пожежі, які за останні роки почастішали внаслідок різних причин: кліматичних коливань, неправильного поводження населення, пов'язаного з використанням лісу як зон проведення дозвілля і відпочинку.

Загальний стан лісів не відповідає екологічно-економічним вимогам. Низька їх продуктивність спостерігається у господарствах неспеціа-

Гмава 8. Природнича ma ресурсно-трудовий потенціал економіки Утраїми
Ш¹ "^

лїзованих відомств. Це стосується, зокрема, агропромислового комплексу та Міноборони, де на значних площах незадовільно ведеться використання лісів. Негативний вплив на стан лісових насаджень чинить надмірна інтенсивність деяких видів рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства незалежно від відомчого підпорядкування.

Збільшення площі лісів і доведення їх до обґрунтованих нормативів можливі за рахунок використання низькопродуктивних та еродованих сільськогосподарських угідь, розширення мережі та площі природоохоронних територій. За науковими дослідженнями і експертними оцінками лісонасадження доцільно провести на площі 4-4,5 млн. га неугідь та низькопродуктивних земель сільськогосподарського призначення. Спеціалісти і науковці пропонують використати земельні ресурси Криму - понад 390 тис. га, Луганської області - 360 тис. га, Донецької - 340 тис. га, Одеської- 280 тис. га, Запорізької -280 тис. га, разом з тим, працювати над реконструкцією і оновленням лісового фонду в усіх інших регіонах країни. Нарощування лісового фонду створить умови для оздоровлення регіонів в екологічному плані, а також сприятиме очищенню і відродженню малих річок.

Разом з тим потрібно і надалі створювати захисні насадження на неугіддях (за межами існуючого лісового фонду), в ярах, балках, на піщаниках та ін. Це сприятиме оптимізації розміщення лісових ресурсів у регіональному розрізі, що позитивно позначиться на екологічній стабілізації території. Значну частину захисних лісових насаджень доцільно було б створювати у прибережних смугах уздовж річок і навкруг ставків, водоймищ.

Створення захисних насаджень на неугіддях тісно пов'язане з охороною земельних ресурсів. Це важливо для регіонів, де значні площі сільськогосподарських угідь зазнають згубного впливу водної і повітряної ерозії. За довгорічними спостереженнями, в Україні кожен третій ріктрааіяються посухи, тому проблема захисту земель не втрачає своєї актуальності. Життєвий досвід переконливо засвідчує необхідність оптимального заліснення територій.

РОЗДІЛИ. ЕКОНОМІКА УКРАЇНУ} ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОШІІЧНА СМСТЕВЯА
Ш *Р

Сучасний стан лісоресурсного потенціалу України та її регіонів не можна вважати задовільним ні в потребі сировинних ресурсів, ні в плані забезпечення стабільності екологічної ситуації. Нині для оптимального забезпечення потреб в сировині існуючих потужностей деревообробної і целюлозно-паперової промисловості є потреба в імпорті лісосировини з-поза меж України, зокрема з Росії. У недалекій перспективі, за рахунок збільшення площ лісів, є реальні можливості забезпечення споживачів України власними ресурсами лісу.

З цією метою потрібно йти шляхом вирощення високопродуктивних насаджень необхідного породного складу, підвищення їх якості та відповідного приросту. Ліс вимагає постійного догляду за ним, санітарної очистки від захаращеності. Вирубку лісу треба вести за розрахунковою лісосікою, тобто приріст лісу повинен випереджувати його виробничу вирубку.

Й Мінеральні ресурси. Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки мільйонів років. За способом їх використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні, рудні і нерудні (рис. 8.1.). Основною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їхнє нерівномірне поширення в надрах землі. Походження і розміщення їх родовищ тісно пов'язане з геологічною будовою території. *

Основними районами нагромадження паливних, хімічних, будівельних та інших видів копалин осадового походження є платформа з товщами осадових порід і їх крайові прогини, а місцями утворення більшості скидів рудних копалин - рухомі геосинкліналі й щити. Райони земної поверхні, в надрах яких стикувалися геологічні структури, мають назву геохімічних вузлів, які характеризуються поєднанням різноманітних за походженням видів ресурсів.

Й Паливні ресурси України представленні в основному кам'яним і бурим вугіллям. Запаси кам'яного вугілля, насамперед, зосередженні в Донецькому (98 %) і Львівсько-Волинському (2 %) басейнах. Більше третини цих запасів - коксівне вугілля. Враховуючи ве-

ликі виробітки видобутку вугілля, умови його видобування постійно ускладнюються: глибина залягання близько 1200 м, товщина пластів - 0,5 - 2,0 м, спостерігається висока крутизна пластів. Все це надзвичайно ускладнює видобуток вугілля і призводить до постійного зростання його собівартості.

Видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні менш складне, товщина пластів тут досягає 2,0 м.

Запаси бурого вугілля зосереджені в Придніпровському басейні. Найбільшими родовищами є Коростишівське (Житомирська обл.), Звенигородське (Черкаська обл.) та Олександрійське (ТСіровоградсь-ка обл.), запаси оцінюються до 6 млрд. т, в тому числі 0,5 млрд. т придатні для відкритого способу добування. Буровугільні запаси є у Донбасі, Поділлі, Закарпатті та в Івано-Франківській обл. В с. Кова-лівка Косівського району Івано-Франківської обл. буре вугілля видобувалось і використовувалось населенням у виробництві будівельних матеріалів, та через високу собівартість три останні шахти були закриті у 1962 р.

Родовища нафти і газу зосереджені в трьох регіонах: Прикарпатському, Придніпровському, Причорноморському. Основні запаси містяться на північному сході України та в шельфах Чорноморського узбережжя. Найбільші нафтові родовища - Прилуцькі; і Леляківське (Чернігівське обл.), Рибальське і Качанівське (Сумська обл.), Зачепи-лівське, Радченківське, Сагайдацьке (Полтавська обл.), а також Бо-риславське, Битківське і Долинське (на Прикарпатті) тощо.

Найбільшими родовищами природного газу є Шебе.іинське, Єфре-мівське, Кегичівське (Харківська обл.), Перещипинське (Дніпропетровська обл.), Малишівське і Диканське (Полтавська обл.), Качанівське (Сумська обл.) [8, с. 71]. У Прикарпатському регіоні - Дашавсь-ке, Вільче-Волицьке, Угерське, Опарське, Битківське та ін.

На межі Кіровоградської і Черкаської областей є відкриті запаси горючих сланців (3,7 млн. т), значні запаси менілітових сланців є у Карпатах.

Глава 8. Природний та рвсурсно-трудовий потенціал економіки України

В Україні є великі родовища торфу, запаси яких оцінюються у 2,2 млрд. т, поклади торфу розміщені в основному на Поліссі та Прикарпатті.

Й Рудні ресурси. Найбільші запаси залізних руд в Україні розташовані в Криворізкому басейні (19,5 млрд. т у 32 родовищах), в Кременчуцькому (4,5 млрд. т) Полтавської обл., Білозерському районі (3,4 млрд. т) Запорізької обл.

Значна кількість руд залягає близько до поверхні і видобуток ведеться відкритим способом.

Україна володіє великими запасами марганцю і займає одне із перших місць у світі. Найбільшими родовищами є Великотокмацьке (Запорізька обл.) і Нікопольське (Дніпропетровська обл.). Запаси марганцю становлять понад 2,4 млрд. т. Видобуток марганцю ведуть відкритим і шахтним способом.

На території України є певні запаси кольорових металів. До найважливіших родовищ належать поклади титану, основні запаси якого розмішені в Іршанському родовищі (Житомирська обл.), Самоткансь-кому (Дніпропетровська обл.), на узбережжі Чорного і Азовського морів. Самотканське родовище титанових руд залягає досить вигідно, що дозволяє видобувати їх відкритим способом. Середня потужність пластів - 3,5 м, вміст титану в руді високий.

У південній частині Українського щита в Побужжі і Дніпропетровські обл. є родовища нікелевих руд. Найбільш відомі серед них -Побузьке (Кіровоградська обл.) і Придніпровське (Дніпропетровська обл.) родовища.

Алюмінієва сировина на території України представлена покладами бокситів нефелінів, глин, алунітів. Боксити знаходяться у Ви-сокопілвовому родовищі (Дніпропетровська обл.) Вони залягають на невеликій глибині і видобуваються кар 'єрним способом. Родовища бокситів є і на Черкащині, в Приазов "і, Донецькому кряжі. Алуніти є в Беганському і Берегівському родовищах Закарпатської обл.

В Україні є значні запаси поліметалічних руд. Родовище свинцево-цинкових руд є в Нагольному кряжі (Донбас), але вони поки що не вико-

ристовуються. Промислові запаси поліметалімних руд розміщені в родовищах Закарпатської обл. (Брегівське та Беганське). Основні рудні мінерали тут-галеніт (основнаруда свинцю), сфалерит (цинкова руда), халькопірит (мідна руда).

Мідні руди, які мають промислове значення, розміщені на Волині в північно-західній частині Українського щита (поблизу м. Дубно).

Україна має поклади руд благородних і рідкісних металів. Золоторудні райони виявлені у Закарпатській області. В межах Берегівського рудного вузла - Мужіївське родовище, перспективні об'єкти Квас-івського та Беганського рудних полів. Є також Рахівський рудний вузол і Саулякське родовище.

До золоторудних районів належать: Центрально-Український, Придніпровський та Донецький. Вони, в основному, розташовані в Українському кристалічному щиті. Найбільш перспективні - Сурське, Верховецьке і Чортомлинське. В Центрально-Українському золоторудному районі - перспективні зони є в Кіровоградському блоці і Побужжі, Донецький рудний район представлений Нагольчанським рудним вузлом. Для стабільного видобутку золота необхідна державна програма, яка може забезпечити його виробництво до 20-25 т золота на рік.

Й Нерудні ресурси. Україна має великі запаси різноманітної нерудної сировини». До неї належать: сіль, фосфорити, каоліни, вогнетривкі глини, глини для будівельної кераміки, озокерит, графіт, тре-пел, сірка, вапняк, мінеральна сировина та ін.

Україна багата на гірничохімічну сировину. Великі запаси калійних солей зосереджені в Івано-Франківській (Калуське, Тростянець-ке, Голинське родовище) і Львівській обл. (Стебниківське, Бориславсь-ке родовища). Калуське і Стебниківське родовища багаті на магнієві солі. У Калуському концерні «Оріані» організоване промислове виробництво металічного магнію електролізним методом.

У західноукраїнському регіоні є значні поклади самородної сірки, зокрема у Львівській обл. на Роздольському і Яворівському родовищах, у Івано-Франківській - Загайпільський сірчаний рудник Коло-

Глава В. Природний та ресурсно-трудовий потемщіал тоновяіяи Уіхратм

Ш— ■ -."У

мийського району. В Україні надзвичайно багато кухонної солі. її основні родовища зосереджені в пермських відкладах Донецького кряжу (Артемівське, Слов'янське) і в неогенових породах Закарпаття (Солотвино). Великі поклади солі досліджені і виявлені в соляних куполах Дніпровсько-Донецької западини (Полтавська, Харківська, Сумська обл.).

> Самородна сіль знаходиться в озерах і в лиманах Причорно
морської низовини, зокрема в Сиваші. Вона містить цілий комплекс
компонентів: кухонну сіль, солі сірчаного магнію і натрію, промис-
тий магній тощо.

Великі соляні поклади зосереджені в Передкарпатті. Вони досягають близько 300 км завдовжки і до 8 км завширшки у Львівській та Івано-Франківській областях.

> Поклади фосфоритів зосереджені насамперед у кембрійських і крейдових відкладах північно-східної периферії Дніпровсько-Донецької западини (Кролевецьке родовище Чернігівської обл., Ізюмське на межі Сумської і Харківської обл.), у Придністров'ї (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська обл.). Найбільш перспективними є Стремигородське (Житомирська обл.), Ізюмське і Кролевецьке родовища.

> Озокеритні родовища є в районі Борислава (Львівська обл.), в Богородчанському районі (Івано-Франківська обл.).

Каоліни є в багатьох областях. Найважливіші родовища: Глухо-вецьке і Турбівське (Вінницька обл.), Просянське і Славгородське (Дніпропетровська обл.), Білобалківське (Донецька обл.), Новоселиць-ке (Черкаська обл.), Майдан-Вилське (Хмельницька обл.), Пологівське (Запорізька обл.). Найбільшу перспективу має Великогадомцівське родовище високоякісних каолінів у Житомирській області.

Родовища вогнетривких глин розташовані у Донецькому кряжі і на Придніпровській височині, зокрема в Часів'ярському, Дружківсь-кому, Новорайському, П'ятихатському, Пологівському, Затишнянсь-кому, Новопетрівському родовищах. Вогнетривкі глини використовуються, в основному, в металургії для виготовлення вогнетривів і в галузях, де використовуються високотемпературні печі.'

РОЗДІЛИ. ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОМІЧНА СМСТЕША

> Цементна сировина. Для виробництва цементу використову
ють вапняки, крейду, мергелі, глини, суглинки та інші породи. Вапня
ки, крейда і мергелі поширені в Донецькій, Луганській, Харківській,
Львівській, Рівненській, Хмельницькій, Івано-Франківській областях.

Найбільші родовища мергелю є Амвросіївсько-Кутейникові (Донецька обл.), Миколаєві (Львівська обл.), Здолбуневі (Рівненська обл.), вапняки - в Кам'янець-Подільську (Хмельницька обл.), Дубовецько-му (Івано-Франківська обл.).

Україна має значні розвідані запаси графітних руд. їх поклади зосереджені в трьох районах Українського щита: Побузькому, Криворізькому і Приазовському. Найбільше родовище граніту - Завалівсь-ке (Кіровоградська обл.).

> Будівельний камінь. Темно-сірий і чорний гранодіорит залягає в Гніванському (Вінницька обл.), сірий граніт - у Коростишівсь-ку (Житомирська обл.) і Вирівську (Рівненська обл.). Багато будівельного каменю є в Карпатах, в Передкарпатті, Закарпатті і в Криму. Україна має значні поклади лабрадоритів. Найбільші родовища їх в Житомирській, Київській, Черкаській, Запорізькій, Вінницькій та Кіровоградській областях. їх використовують для виготовлення облицювальних плит та спорудження пам'ятників. Родовища базальту також використовують як будівельний матеріал для виробництва кам'яного литва, мінеральної вати, електричних ізоляторів. Найбільші родовища базальту на Поліссі та у Донбасі: Берестовецьке, Іванодо-линське (Рівненська обл.), Мокроволноваське (Донецька обл.).

> Пісковики є майже на всій території країни. Найкращі за якістю видобувають у Придністров'ї, а також у Київській, Черкаській, Кіровоградській та Сумській обл., у Донбасі і Криму.

Поклади мармуру є в Закарпатській, Кримській, Дніпропетровській, Житомирській, Одеській та Івано-Франківській областях.

Найбільші родовища крейди розміщені в Сумській і Чернігівській обл. по р. Десна, у Луганській, Харківській, Київській, Черкаській, Ровенській, Львівській, Волинській і Тернопільській областях. Родовища гіпсу є в Донбасі (Артемівсько-Слов'янська улоговина), в до-

Глвва 8. Природний ота реєурсяо-трудовий потенціал екомоішіки України

лині Дністра і Збруча, поблизу Львова, в Чернігівській, Закарпатській і Івано-Франківській областях.

На території України є поклади дорогоцінного і кольорово-виробного каміння: топаз, кварц, гірський кришталь, родоніт, агат, опал, халцедон, гранат, яшма та інші. Основними районами його поширення є північно-західна частина Українського щита, Карпати, Криворіжжя, Приазовська височина.

Дата добавления: 2015-05-22