Формування ринкового середовища 3 страница

У світі нині нараховується 150 країн-продуцентів цукру. З них більше 1 млн. т виробляють тридцять країн, або 84,5% світового обсягу і тридцять країн споживають 74,1% світового виробництва (43, с. 30).

Тривалий час Україна за обсягами виробництва цукрових буряків і цукру входила в першу десятку країн світу - найбільших його виробників і експортерів. У 1990 - 1991 pp. частка вітчизняного цукру у світовому обсязі виробництва становила близько 6%, експорті - 11,8%, споживанні - 2,3%. В останні роки виробництво цукру в Україні різко зменшується, знижується її частка в загальному світовому обсязі виробництва, експорту, споживання, при цьому збільшуються обсяги імпорту (44, с. 202, 203).

Отже, Україні необхідно не тільки дбати про відтворення цукробурякового виробництва на новітній техніко-технологічній основі і відновити обсяги виробництва найвищого рівня (1990-1991рр.), а й зміцнювати всі складові ринкового середовища, включаючи зовнішні ринки. При цьому необхідно враховувати як закономірності розвитку світової економіки, так і фактори, що визначають динаміку світових процесів.

Світове співтовариство зв'язане між собою перш за все через складний механізм торгівлі - світовий ринок, який виступає, з одного боку, регулятором структури і пропорцій товарів, а з іншого - є епіцентром прояву конкуренції в світовій економіці. Входження України в світовий ринок є доцільним не тільки з погляду результативності, а й її економічної безпеки. Тому важливою умовою прискорення формування ринку цукру є активізація зовнішньо-економічної діяльності в області розширення географії і освоєння зовнішніх ринків цукру.

Ринок цукру - складна ієрархічна система з доволі великою кількістю учасників, що потребує чіткого виконання кожним своїх функцій в умовах динамічності взаємовідносин, що характерні для перехідної економіки.

У системі ринків, що обслуговують АГПС, ринок цукру взаємодіє з ринком матеріально-технічних ресурсів в плані закупівлі для цукробурякового підкомп-лексу технологічного обладнання, пально-мастильних матеріалів, органічних і мінеральних добрив, засобів захисту рослин і грунтів, та з ресурсними ринками: праці, фінансів, засобів інвестиційного виробництва, ринку землі (з одного боку використовує їх у процесі відтворення, з іншого - створює (формує) також

свої специфічні для підкомплексу ринки засобів виробництва, які використовуються в сільському господарстві та промисловості: насіннєвого матеріалу, цукрових буряків, цукру, меляси, жому та ринки предметів споживання, тобто ринки аграрно-продовольчої продукції.

Всі названі ринки взаємозалежні. їх ефективний розвиток можливий лише на основі системності та структурної збалансованості в напрямі досягнення означеної мети, а саме: забезпечення попиту аграрно-продовольчої продукції на ринку предметів споживання (рис. 1.2).

Дата добавления: 2015-05-22