Регіональний ринок споживачів цукрових буряків і цукру

Формування і розвиток регіонального ринку цукру зумовлено трансформацією соціально-економічної ситуації в Україні. В цьому плані важливим явищем для розвитку регіонів є переведення їх з бюджетно-дефіцитних в регіони з самодостатньою фінансовою системою. Такий підхід посилить мотиваційний механізм і відповідальність владних та підприємницьких структур у найбільш ефективному й раціональному використанні наявного природно-економічного потенціалу. Підвищиться зацікавленість у його примноженні й пожвавленні виробництва, в обгрунтованому підході до визначення пріоритетних напрямів розвитку народного господарства і, особливо, галузей аграрно-промислового виробництва, зокрема, цукробурякового.

Ринок цукру в регіоні розглядається нами як складова частина аграрно-продовольчого ринку, з одного боку, з другого боку - як сфера кругообороту товарів і капіталу безпосередньо в цукробуряковому підкомплексі регіону, з третього боку - як система організації товарно-грошових відносин, що виникають в процесі виробництва між товаровиробниками цукрових буряків цукровими заводами, сервісними організаціями і підприємствами та маркетинговими організаціями. Основними функціями регіонального ринку цукру є забезпечення населення регіону одним з важливих продуктів харчування - цукром, та підприємств харчової й переробної промисловості, що розміщені в регіоні і використовують цукор у технологічному процесі виробництва продовольчих товарів чи на "Технічні цілі.

Як процес кругообороту товарів і капіталу, ринок цукру в регіоні є відносно самостійною структурованою системою взаємодіючих і технологічно взаємозалежних ринків насіннєвого матеріалу, фабричних цукрових буряків й цукру та цукристих продовольчих продуктів. Кожен з них характеризується особливостями виробничого процесу^ виготовлення кінцевого продукту (системою машин, механізмів і обладнання, технологією, організацією виробництва, тощо) та відрізняється один від одного своєю предметністю, типом покупців, обсягами та структурою товарообігу і капіталу.

Формування регіонального ринку цукру може бути ефективним за умови
матеріально-технічного забезпечення відтворення аграрно-промислового

виробництва в цілому і цукробурякового, зокрема.

Регіональний ринок цукру залежить від розвитку ринку насінництва цукрових буряків, матеріально-технічних умов розвитку буряківництва, що стабілізує роботу цукрових заводів, від розвитку ринку засобів виробництва для сільського господарства і буряківництва, зокрема, ринку землі, ринку робочої сили, ринку послуг, ринку науково-технічних досягнень та інших.

Дієвість ринку цукрових буряків, як сировини для переробки і одержання цукру, визначається сформованим ринковим середовищем й залежить від попиту на них зі сторони цукрових заводів та їх виробничої потужності.

В Київській області функціонує шістнадцять цукрових заводів виробничою потужністю 32,57 тис.т на добу, а в розрахунку на одне підприємство - 2,03 тис.т.

Однією з причин глибокої крцзи цукробурякового виробництва України на думку керівництва концерну "Укрцукор" (і не тільки) є послаблення регулюючої ролі держави у розвитку цукробурякового підкомплексу. На це слід зауважити, що цукробурякова галузь була однією з найбільш монополізованих і керованих державою. Цукрові заводи знаходились у державній власності, а виробництво фабричних цукрових буряків як сировини для цукрових заводів було розміщено в основному у колективних господарствах - 94,5% всіх обсягів, та радгоспах - 5,5% (1990 р). Отже, цукробуряковий підкомплекс тривалий час управлявся державою,

В результаті пореформоване цукробурякове виробництво отримало у спадок застарілі, енерго-, матеріале- та трудомісткі технології вирощування і переробки цукрових буряків, що зумовлює низькі урожайність та коефіцієнт виходу цукру. Великі втрати цукру в процесі виробництва виявлені на цукрових заводах досліджуваного регіону (додаток Ж). Наведемо лише деякі показники, що характеризують рівень технологічності цукроваріння: коефіцієнт спрацювання основних фондів на багатьох заводах сягає 55-60 %, а затрати праці, палива, сировини, допоміжних матеріагпв перевищують показники розвинених європейських країн у декілька разів (57, с. 15-17).

Групування цукрових заводів за виробничою потужністю показує, що в регіоні функціонують в основному невеликі підприємства (табл.2.20).

Таблиця 2.20 Групування заводів Київської області за виробничими потужностями

Виробничі потужності, тис,т/добу	На початок року
1-1,5	5,,	ЦуЙ^.-- £
1,5-2,0
2,0-2,5
2,5-3,0
3,0-3,5	-
3,5-5,0	-	-	-
5,0 і більше				-
Всього:	33,26	36,57	35,76	32,57
В середньому на завод:	2,08	2,28	2,23	2,03

До того ж, 13 з 16 заводів збудовані до 1900 року. Лише два цукрових заводи мають потужність 3 і 4,7 тис.т на добу, які розміщені відповідно у Рокитнянському і Васильківському районах. Якщо в минулі роки в результаті реконструкції та технічного переоснащення цукрових заводів їх виробничі потужності нарощувались (в 1995 р. по відношенню до 1981 р. вони збільшились на 9,9%), то в даний час вони зменшуються. В 1999 році виробничі потужності

зменшились по відношенню до 1996 року на 4 тис. т, або майже на 11 відсотків. Це зумовлено їх зношеністю у процесі виробництва, а відсутність фінансових коштів не дає можливості їх обновлювати або проводити технічне переоснащення і реконструкцію, які зараз практично призупинені.

Аналіз діяльності цукрових заводів Київської області показав, що вони досить різні за фондооснащеністю, чисельністю працюючих та прибутковістю, мають не однаковий рівень фондоозброєності, фондовіддачі та заробітної плати в розрахунку на працюючого (додаток 3).

Цукрові заводи розміщені у чотирнадцяти з 21 районів, у Білоцерківському і Тетіївському по два заводи. Цукрові буряки до 1995 року вирощували господарства районів, розміщених^ в лісостепу, а в останні роки їх почали вирощувати частково також окремі господарства районів Полісся.

На ринку цукрових буряків до 1994 року був один канал їх реалізації - за прямими зв'язками з цукровими заводами шляхом договірних відносин, які щороку уточнювались владними структурами. У відповідності до цього система організації товарно-грошового обігу між товаровиробниками цукрових буряків і цукроварами існувала у формі закупівлі, яка здійснювалась відповідно до постанови KM України "Про збирання, вивезення та переробку цукрових буряків урожаю 1994 року". Ця постанова була останньою, якою передбачалась форма розрахунків з господарствами за фіксованою ціною за продаж цукрових буряків відповідно до державного контракту з урахуванням фактичної цукристості коренеплодів. При цьому на 1994 рік базисна цукристість була установлена на рівні 16 відсотків. Умови реалізації цукрових буряків понад держзамовлення були викладені у погодженому зацікавленими сторонами документі: "Порядок приймання, зберігання, переробки і розрахунків за цукрові буряки на давальницьких умовах". Прийнятий порядок взаємовідносин між товаровиробниками і цукровими заводами по прийманню, зберіганню і переробці цукрових буряків за давальницькою схемою дещо знівелював протиріччя між господарствами аграрного сектору і цукровими заводами, Так, за цих умов

бурякосіючі господарства стали власниками частини товарного цукру, що зменшило монополізм на цей товар. Проте сільськогосподарські підприємства, не маючи досвіду реалізації цукру, навичок підприємливості та достовірної інформації щодо ємкості ринку цукру та його попиту, збували цукор за бартерними угодами і за цінами, нижчими його собівартості. Такі взаємовідносини спричинили непередбачені явища: реалізація цукру приносила збитки, а площі цукрових буряків зменшувались в традиційно бурякосіючих господарствах та поширились в небурякосіючі райони. Це зумовило збільшення транспортних відстаней, затрат праці і енергоресурсів на доставку коренеплодів до цукрових заводів. До того ж при розрахунках з господарствами за переробку давальницької сировини цукрові заводи виходили перш за все з фактичних затрат на переробку та установленого для цукрових заводів рівня рентабельності, передбачених розрахунками за переробку сировини з держресурсів, не беручи при цьому до уваги прибутковість буряківництва. Отже, мотивація цукрових заводів до підвищення ефективності буряківництва в господарствах зони заводу знизилась. Це також стало однією з причин скорочення бурякового поля, зниження урожайності цукрових буряків, зменшення виробництва цукру в наступні роки.

Враховуючи статус Київської області як столичної, розпорядженням обласної державної адміністрації від 16 листопада 1995 року був встановлений державний контракт на поставку до обласних ресурсів сільськогосподарської продукції, у тому числі і цукру, а також обсяги регіонального державного контракту та стабілізаційного фонду облісті в розрізі заводів. Згідно даного розпорядження обсяги регіонального фонду цукру створюються в межах 12,4%, а стабілізаційного фонду області 4,7% від загальної кількості виробленого цукру і формуються заводами та виробниками цукрової сировини пропорційно їх частці, передбаченої договорами. Обсяги регіонального державного контракту на поставку до обласних ресурсів сільськогосподарської продукції доводились товаровиробникам усіх форм власності. Проте, щодо матеріально-технічного

забезпечення цих обсягів, то відповідно розпорядження не було. У зв'язку з

відмовою держави від закупівлі цукрових буряків та складним фінансовим

станом цукрових заводів ринок фабричних цукрових буряків практично відсутній

або деформований. Для господарств, що вирощують цукрові буряки, останні в

більшості не завжди є товаром.

Аналіз збуту цукрових буряків господарствами суспільного сектору

показує, що до 1994 року основні їх обсяги були реалізовані заготівельним

організаціям і лише частково перероблялись на давальницьких засадах.

Починаючи з 1995 року весь або майже весь обсяг цукрових буряків передавався

цукровим заводам як давальницька сировина (табл.2.21).

Таблиця 2.21 Реалізація цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами в Київській області

Канали збуту	Роки
Всього реалізовано, тис. т		2828,3			1562,9	0,0	17,6	22,1	66,8
в%		92,8	87,7	82,7	68,6	0,0	0,9	1,3	4,1
- заготівельним організаціям, тис. т		2828,3			1560,4	0,0	0,0	0,0	0,0
в%		92,8	87,7	82,5	68,5
- на ринку, тис. т			ф	2*>	2,5	0,0	5,3	0,9	5,7
-населенню через систему громадсько­го харчування та в рахунок оплати праці, тис. т	-	-	-	5,1	-	-	0,5	0,0	0,1
- за бартерними угодами, тис. т	-	-	-	-	-	-	11,8	21,2	61,0
Крім того, передано цукрових буряків на переробку на давальницьких засадах, тис. т	-	220,0	295,4	494,2	714,2	2498,2	2037,1	1727,0	1550,9
в%		7,2	12,3	17,3	31,4	100,0	99,1	98,7	95,9
Реалізация всього, включаючи давальни­цьку сировину, тис.т	3135,0	3048,3	2396,4	28®4;2.	2277,1	2498,2	2055,0	1749,1	1617,7

Товарно-грошові відносини між цукровими заводами і бурякосіючими

господарствами в схемі купівля-продаж цукрових буряків порушені, або

практично відсутні. Тобто ринок цукрових буряків, як такий для їх виробників

не має практичного значення. До того ж, починаючи з 1996 року, з'явився новий

канал збуту цукрових буряків - за бартерними угодами. Його частка в загальних

обсягах збуту незначна і становила у 1998 році 3,8%.

Проте безпосередньо в структурі реалізації цукрових буряків за її каналами

реалізація за бартерними угодами становила у 1996 p.- 66,7%, у 1997 р. - 96,2%, у

1998 р. - 91,3% всіх обсягів реалізації. Незначна частина цукрових буряків у 1998

році була реалізована населенню (0,2%) та на ринку (8,5%). При цьому, ціни на

цукрові буряки за каналами реалізації були неоднакові, теж за роками (табл. 2.22).

Таблиця 2.22 Канали збуту, обсяги та ціни реалізації цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами Київської області

Показники	Роки
Реалізовано та передано на давальниць­ких умовах, разом, т
3 них:
Продано,т	17603,0	22066,0	66818,0
Сума, тис. грн,	904,8	2027,9	5151,7	5796,6
Ціна, грн/т	51,4	91,9	77,1	75,2
в тому числі по каналах реалізації:
- населенню, т	0,0	0,0	137,0
Реалізаційна ціна, грн.	0,0	0,0	34,3	54,2
Сума реалізації, тис. грн.	<цо	0,0	4,7	52,3
% до проданого	0,0	0,0	0,2	1,2
- на ринку, т	5305,0	848,0	5659,0
Реалізаційна ціна, грн.	52,6	62,8	69,2	78,2
Сума реалізації, тис. грн.	279,0	53,3	391,6	1169,6
% до проданого	30,1	3,8	0,3	19,4
- за бартерними угодами, т	11748,0	21218,0	61022,0
Реалізаційна ціна, грн,	58,8	93,1	71,9	74,8
Сума реалізації, тис. грн,	690,8	1966,2	4387,5	4574,8
% до проданого	66,7	96,2	91,32	79,3
Крім того:
- передано на давальницьких умовах, т
% до всього	99,1	98,7	95,9	94,7

Аналіз збуту цукрових буряків по місяцях 1998 року свідчить про те, що

основні їх обсяги припадають на вересень-жовтень і лише незначна частина - на

листопад і грудень, відповідно 6,1 і 1,3% (табл. 2.23). У грудні в основному

здійснюється уточнення і коригування обсягів та реалізаційної ціни продукції.

Таблиця 2.23. Сезонність збуту цукрових буряків в сільськогосподарських підприємствах Київській області у 1998 р.

Показники	Місяці
Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	Зарік
Продано - всього, тис.т	0,0	3,0	4,8	59,1	66,8
ціна, грн/т	0,0	"""53,1	58,9	79,8	77,1
сума, тис.грн,	0,0	157,2	283,1	4711,4	5151,7
в т,ч, на ринку, тис.т	0,0	0,0	3,7	2,0	5,7
ціна, грн /т	0,0	0,0	53,8	100,7	69,2
сума, тис.грн,	0,0	0,0	199,3	196,8	396,1
за бартерними угодами,тис. т	0,0	2,9	0,6	57,5	61,0
ціна, грн /т	0,0	53,1	84,3	79,1	77,9
сума, тис.грн,	0,0	157,2	48,8	4547,6	4753,6
на давальницьких засадахдис.т	699,7	795,2	93,9	-37,9	1550,9
Всього:	699,7	798,1	98,7	21,2	1617,7
%	43,2	49,3	6,1	1,3

Сільськогосподарські підприємства займають переважаюче місце у

структурі надходження коренеплодів ^ на цукрові заводи за формами

господарювання. Частка продукції селянських (фермерських) господарств та

населення незначна і становила у 1998 році відповідно 3,1 і 1,1% (табл. 2.24).

Таблиця 2.24 Надходження коренеплодів на цукрові заводи Київської області за

формами господарювання

Показники	Роки
тис.т	%	тис.т	%	тис.т	%	тис.т	%
Всього надійшло цукрових буряків:	2574,4		2126,3		1815,3		1663,1
в тому числі продали:
-сільськогосподарські підприємства	2500,2	97,1	2042,6	96,1	1675,4	92,3	1550,9	93,2
-селянські (фермерські) господарства	58,0	2,35	59,9	1,8	35,0	1,9	51,2	зд
-населення	16,1	0,68	23,7	1,1	17,2	0,9	17,8	1,1
інші господарські структури	-	-	-	-	87,7	4,8	43,2	2,6

Переробка цієї продукції здійснюється також за давальницькою схемою. Суттєвих зрушень в динаміці обсягів надходження цукрових буряків від

селянських (фермерських) господарств і «населення не спостерігається. Однак частка їх в загальній масі сировини дещо підвищується в зв'язку із зменшенням надходження цукрових буряків на заводи взагалі і, зокрема, від колективних сільськогосподарських підприємств.

Аналіз використання виробничих потужностей цукрових заводів у 1998 році показує, що рівень забезпеченості їх сировиною в цілому по області становить лише 56,3% (додаток І), від 19,2% на цукровому заводі ім.9 січня до 102,8% - на Городище-Пустоварівському.

Зменшення закупівлі цукрових буряків відповідно впливає на обсяги

'■ft *$$&#*

виробництва цукру, які щорічно знижуються, хоча частка області у загальному його обсязі в країні зростає (табл.2.25).

Таблиця 2.25 Виробництво і споживання цукру в Київській області

Роки	Вироблено всього, тис.т	% до 1990 р	В т.ч. із цукрових буряків	Частка в загальному обсязі України, %	Фонд споживання,
тис. т	%до
1990 р.	виробленого
	396,6	86,1	396,6	6Д	208,7	89,8	52,6
	460,5		317,5	6,8	232,5		50,5
	378,2	82,1	279„2	7,9	231,3	99,5	61,2
	346,6	75,3	269,8	9,Г	191,0	82,2	55,1
	356,8	77,5	289,7	8,9	167,4	72,0	46,9
	332,9	72,3	332,9	9,9	153,0	65,8	45,9
	335,4	72,8	335,4	8,6	149,0	64,1	44,4
	427,4	92,8	287,2	13,0	153,5	66,0	35,9
	233,4	50,7	233,4	П,5	139,4	60,0	59,7
	254,8	55,3	231,1	12,8	150,8	64,7	59,0
	193,9	42,1	193,9	10,6	139,7	60,0	72,0

X) Розраховано за даними Держкомстату України

Отже, темпи зменшення обсягів виробництва цукру в досліджуваному регіоні дещо відрізняються - вони нижчі, ніж в цілому по Україні. Спостерігається

■Ь *чЧ(-~

також тенденція зменшення фонду споживання цукру. При чому, питома вага споживання цукру в обсязі його виробництва за роками відрізняється: від 35,9% у

1996 році до 61,2% у 1991 році. Отже, є можливість формувати товарні фонди цукру для реалізації їх за межі області, а також експортувати.

Аналіз виробництва і споживання цукру в розрахунку на душу населення показує, що обидва ці показники мають, тенденцію до зниження. Разом з тим виробництво цукру в розрахунку на жителя перевищує традиційну науково-обгрунтовану норму споживання майже на 50 відсотків, тоді як споживання на душу населення, починаючи з 1992 року, почало знижуватись, рівень якого становить менше норми на 5-7 кг (табл.2.26).

Таблиця 2.26 Виробництво і споживання цукру в Київській області на душу

населення

Роки	В]	іробництво		Споживання
всього, кг	в % до
всього, кг	в % до фізіологічної норми споживання	фізіологічної норми споживання	виробленого
	89,2	234,7	47,2	124,2	59,2
	100,7	265,0	50,8	133,7	50,4
	82,4	216,8	50,4	132,6	61,2
	75,5	198,7	41,6	109,5	55,1
	77,9	205,0	36,5	96,1	46,8
	73,2	192,6	33,5	88,2	45,8
1 іуу5 і	/'4,2 і	І95,5	32,8 і	86,3 1	44,2 \
1996 '	94?	249,2.	Vd,9 ^1	2,9,2	35,% \
	51,9	136,6	31,0	81,6	59,7
	56,9	149,7	33,6	88,4	59,7
	43,4	111,3	31,3	80,2	72,3

Одним з каналів реалізації цукру є підприємства харчової промисловості. В 1990 році вони використали 1198,1 тис. т цукру, або 22,5% від всіх надходжень до державних ресурсів України. Але уже в 1994 році ними було використано лише 204,2 тис. т або зменшено в 5,9 рази. При чому зниження обсягів виробництва продовольчих продуктів, у виробництві яких використовується цукор, поки що не призупинилось (табл 2.27).

Таблиця 2.27 Виробництво продовольчої продукції, у технологічному процесі виготовлення якої використовується цукор

Продукція	Роки	1998 рік, в % до
Плодоовочеві консерви, млн. у.б.	131,3	58,9	52,6	60,5	48,7	37,1	80,5
Кондитерські вироби, тис. т	17,6	3,3	2,2	2,6	2,5	13,9	95,7
Безалкогольні напої, тис. дал.						3,8	85,6

Особливо зменшились порівняно з 1990 роком обсяги виробництва кондитерських виробів - на 82,1% та безалкогольних напоїв - на 94,2 відсотки. Причому скорочення їх виробництва продовжується.

Взаємовідносини між цукровими заводами і виробниками цукрових буряків були динамічними і сприяли в останні роки формуванню по суті декількох категорій власників цукру:

- товаровиробники цукрових буряків (колективні сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) господарства і населення), які одержали цукор від перероблених цукрових буряків на давальницьких засадах;

- цукрові заводи, які отримали цукор як плату за переробку цукрових буряків на давальницьких засадах відповідно до механізму приймання, зберігання й переробки цукрових буряків та розрахунків за переробку постачальниками сировини;

- працівники колективних сільськогосподарських підприємств, цукрових заводів та транспортних підприємств, які одержали цукор в рахунок оплати праці чи як натуральну оплату за виконання робіт у галузі;

- комерційні організації, що отримують цукор за бартерними угодами відповідно з виконаними роботами по^обслуговуванню аграрного сектора чи наданню інших послуг; інші власники.

Отже, цукор розпорошується за багатьма власниками, які реалізовують його на свій розсуд за різними каналами. Наприклад, цукрові заводи бувшого концерну "Рось" у 1997 році реалізували цукор пивобезалкогольному заводу (3,78% від

виробленого), консервному заводу (0,75%), молокозаводу (0,6%), господарствам за здані цукрові буряки (15,8%), " оптовій торгівлі (79,24%). Меляса була реалізована кондитерським фабрикам і спиртзаводам, решта (45,5%) передана господарствам на корм худобі.

Реалізація цукру на внутрішньому ринку здійснюється приватними особами, сільськогосподарськими підприємствами, роздрібною та кооперативною торгівлею, комерційними структурами. Умови і реалізаційні ціни на ринку цукру визначаються його власниками в залежності не тільки від попиту. Причому, спостерігаються значні відхилення реалізаційної ціни цукру за часом реалізації, так і за його власниками. Причин такого явища декілька. По-перше, формування ринкової інфраструктури на ринку цукру поки що не відповідає його потребам. В результаті відсутня організована закупівля цукру у населення. По-друге, низький рівень оплати праці на селі, затримка її виплати та обмеженість вільного часу у сільських трудівників змушує зароблений ними цукор реалізовувати за ціною, яка складається на так званому колгоспному ринку. Ця ціна на 15-20% нижча, ніж у магазинах. По-третє, реалізаційна ціна цукру суттєво залежить від сезону його реалізації: значно підвищується в період заготівлі і переробки фруктів і ягід, та знижується з настанням сезону переробки цукрових буряків.

Вивчення каналів реалізації цукру господарствами суспільного сектора, в яких в останні роки зосереджується близько 60 % обсягів виробленого цукру, показує, що таких каналів декілька: заготівельні організації, споживча кооперація, населення, так званий колгоспний ринок, бартерні угоди, зарубіжні країни (табл. 2.28).

Більша маса цукру (59,7%) реалізується за бартерними угодами, причому за цінами нижчими ніж на ринку на 2,7%, і ніж в Україні в цілому - на 3,9 відсотків. Найвища реалізаційна ціна цукру складується при його реалізації заготівельним організаціям на - 9,8% порівняно з середнім показником по області, але питома вага реалізації цукру' за цим каналом мізерна і становить 0,1% від частки реалізованого.

Таблиця 2.28 Обсяги та канали реалізації цукру сільськогосподарськими підприємствами Київської області (суспільний сектор)

Показники Продано - всього, т	Роки	Україна, 1998 р	Київська область в 1998 р по відношенню до України 13,67
1997 118172	"1998 ^ 134950	1999 108574
ціна, грн/т		843,90	979,3	887,50	95,1
вартість, тис.грн	80829,6	113884,30	106326,5	876201,20	13,0
Втому числі:
- заготорганізаціям, т	-		-		7,1
частка до проданого, %	-	ОД	-	0,2
ціна, грн/т	-	926,20	-	946,60	97,3
вартість, тис.грн	-	134,30	-	1921,60	7,0
-споживчій кооперації^	-		-
частка до проданого, %	-		-	0,03
ціна, грн/т	-		-	930,10
сума, тис.грн - населенню, т		0 26434		315,30 241666	0 10,9
частка до проданого, %	19,0	Л9,6 т	22,0	24,585	-5,0
ціна, грн/т		783,6	899,8	869,9	90,1
сума, тис.грн	14885,0	20713,7	21481,8	210225,3	9,8
- на ринку, т					9,9
частка до проданого, %	18,8	20,8	25,6	28,885	-8,0
ціна, грн/т	703,1	842,8	1020,9	883,40	95,4
сума, тис.грн	15639,1		28415,7	251008,40	9,4
- за бартерними угодами, т					17,5
частка до проданого, %	58,8	59,7	52,4	46,4	+13,0
ціна, грн/т	684,2	864,50	992,2	899,20	96,1
сума, тис.грн	47523,2	69299,2	56420,5	412142,2	16,8
- зарубіжним країнам,т			-		31,1
частка до проданого, %	3,4	0,14	-	0,06
ціна, грн/т	694,1	671,8	-	730,9	91,9
вартість, тис.грн	2790,3	131,0	-	458,3	28,6
Залишилось цукру у госпо­дарствах, т					1,4
Реалізовано на біржах,т	-		н.д		100,0
Реалізовано на аукціонах,т	-	999,2	н.д	999,2	100,0

За цінами, нижчими від середніх, реалізований цукор зарубіжним країнам. У 1998 році започаткована реалізація цукру на біржах та аукціонах, хоч частка ця незначна і становила відповідно 0,09 і 0,74% до обсягів реалізації. Отже,

результативність регіонального ринку цукру залежить від каналів його реалізації, ціни, що складається при цьому, та рівня сформованості ринкового середовища.

Спостерігається досить вагоме зростання цін на цукор за роками. У 1998 р. порівняно з 1997 р. середня реалізаційна ціна підвищилась на 23,4%, у тому числі за каналами реалізації населенню - на 18,1%, на ринку - на 23,2%, за бартерними угодами - на 26,4%. Разом з тим ціна реалізації цукру зарубіжним країнам знизилась на 3,2%. Очевидно це явище і зумовило різке зменшення обсягів реалізації цукру зарубіжним країнам.

В роздрібній торгівлі м.Києва у червні 1999 року ціни на цукор були найнижчі і становили 1,5 грн/кг. Найбільш високими вони були у Криму - 2,5 грн/кг або на 66,7% вище, ніж у м.Києві. Це, на нашу думку, було результатом спроби державного регулювання ціни на цукор зі сторони державної обласної адміністрації, яка визнана Антимонопольним комітетом незаконною.

Суттєві відхилення ціни цукру за регіонами в межах країни зумовлює необхідність формувати міжрегіональні фонди цукру з врахуванням особливостей розміщення регіонів та здійснювати товарно-грошові відносини між ними на взаємостимулюючій основі з метою їх забезпечення у всіх необхідних аграрно-продовольчих продуктах за цінами, що враховують платоспроможний рівень населення. При цьому міжрегіональні фонди цукру мають формуватись на двосторонній основі під гарантії відповідних обласних держадміністрацій на підставі укладених договорів між товаровиробниками незалежно від форми власності та заготівельними організаціями.

Такі угоди мають бути довготривалими, що в певній мірі забезпечуватиме з одного боку гарантований збут продукції товаровиробника, з другого -стабільність реалізації цукру на ринку в регіоні відповідно до потреб споживача. До того ж це буде важливим організаційним заходом, що дозволить позбутись великої кількості посередників на шляху проходження цукру від товаровиробника до споживача.

Регіональні можливості цукробурякового підкомплексу Київщини, як видно з проведених досліджень, сприятливі для формування також експортного фонду цукру та резервного фонду, що - за певних умов стимулюватиме розвиток регіонального ринку цукру.

Висновки до розділу

1. Висвітлюються природно-кліматичні умови Київської області, що є в більшості сприятливими для розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва в цілому і, зокрема, цукробурякового. Розкривається місце регіону у виробництві валової продукції сільського господарства, динаміка її основних видів, вартість та структура товарної продукції, частка буряківництва в якій зросла з 8,1% в 1991 р. до 19,0% - в 1998 році. Виявлені тенденції і матеріально-технічні умови розвитку в регіоні буряківництва - матеріальної основи формування регіонального ринку цукру, динаміка ефективності галузі та її розміщення за категоріями господарств. Показано у порівнянні показники продуктивності інтенсивної вітчизняної і зарубіжної технологій вирощування цукрових буряків.

2. На основі проведених статистичних групувань за факторними ознаками проаналізовані результативні показники рівня ефективності цукробурякового виробництва, їх взаємозв'язок. Устаїювледо, що урожайність цукрових буряків, від рівня якої залежить ефективність галузі, має тенденцію до зниження і зумовлена недостатньою кількістю матеріально-технічних ресурсів, що призвело до зменшення внесення в грунт мінеральних добрив в 5,2, органічних - в 1,7 раза.

Досліджено залежність рівня ефективності галузі від таких факторів як концентрація, спеціалізація та інтенсифікація виробництва, що в ринкових умовах також не втрачають своєї організаційно-економічної значимості на результати господарювання. Визначено структуру собівартості переробки цукрових буряків,

основні виробничі показники функціонування Саливонківського цукрового заводу та господарств його сировинної зони.

З. Досліджено стан розвитку ринку споживачів цукрових буряків і цукру в регіоні, канали реалізації та рівень цін, що тут складаються. Установлено, що основні обсяги цукрових буряків передаються на цукрові заводи за давальницькою схемою, що зумовлює зосередження товарних обсягів цукру у декількох категорій власників та багатоканальність його реалізації. Різниця в цінах на цукор, що виявлена за каналами його реалізації зумовлює необхідність удосконалення системи збуту, передбачення розвитку біржової торгівлі, аукціонів. Визначено рівень виробництва і споживання цукру та виявлено можливості щодо участі Київської області у формуванні міжрегіональних та експортних фондів цукру.

РОЗДІЛ 3 ^щ< ***»■

Дата добавления: 2015-05-22