Галузі рослинництва

Рослинництво є основною стратегічною галуззю сільського господарства, рівень розвитку якої визначає ступінь використання земель сільськогосподарського призначення, забезпечення регіону та експортного потенціалу продовольством, кормами тваринництво, сировиною промисловість.

Основними причинами, які зумовили спад виробництва продукції рослинництва та зниження його ефективності, є недостатня обґрунтованість проведення глибоких структурних реформ галузі та підтримка сільськогосподарських товаровиробників, неприйнятність умов кредитування, поглиблення диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію, звуження внутрішнього ринку внаслідок зниження платоспроможності населення.

Поглиблення в останні роки кризових явищ у рослинництві супроводжується переводом орних земель у перелогові, значним зниженням родючості ґрунтів, особливо меліорованих земель, природних сінокосів і пасовищ, недотриманням вимог сівозміни, погіршенням структури посівних площ, недооцінкою важливості боротьби з шкідниками, хворобами та бур’янами, втратою генетичного потенціалу у рослинництві, що призвело до зменшення обсягів виробництва рослинницької продукції.

Порівняно з 1990 р. обсяги виробництва зерна в усіх категоріях господарств зменшилися на 200 тис. тонн, або в 1,6 рази проти середнього показника за останні три роки, цукрових буряків – на 465 тис. тонн (у 3,3 раза), льону-довгунця на 11,5 тис. тонн (майже в 28 разів), кормів на 120 тис. тонн кормових одиниць (у 2 раза).

На ринку продукції рослинництва спостерігається незбалансованість попиту і пропозиція, дається взнаки недостатня розвиненість інфраструктури. Товарообмін здійснюється переважно з допомогою посередників, а товаровиробники не стали його реальними учасниками.

Цінова ситуація та попит на продовольчі товари прогнозуються недостатньо, ціни формуються під впливом посередників не враховуючи регіональної собівартості продукції, попиту, пропонування та інших факторів.

Разом з тим у рослинництві відбулися деякі зрушення. Зокрема, за останні три роки середньорічні обсяги валового виробництва зерна (порівняно з 1998-2000 роками) збільшилися на 63 тис. тонн, плодів і ягід – на 12тис.тонн, картоплі – на 140 тис. тонн, овочів – на 40 тис. тонн. Однак виробництво цукрових буряків, ріпаку, льону зменшилося.

Залишаються невирішеними питання стабілізації виробництва зерна, особливо продовольчого, а також кормів, в т.ч. на сінокосах і пасовищах та іншої продукції рослинництва, збільшення напрямів і обсягу надання галузі державної підтримки.

Нестійкість динаміки виробництва продукції рослинництва поряд з іншими факторами призводить до коливання рівня затрат на один гектар посіву і собівартості одиниці продукції, а недосконалість цінової політики – до зниження прибутковості та рентабельності галузі.

Низькою питомою вагою залишається виробництво у сільгосппідприємствах.

Основними причинами виникнення проблеми є:

- несприятлива цінова політика на ринку продукції рослинництва та неефективності економічного механізму підтримки галузі, зокрема оновлення матеріальної бази;

- різке погіршення балансу гумусу, азоту, фосфору і калію та підвищення кислотності, що зумовлює втрату понад 10 % енергетичного потенціалу ґрунту;

- відсутність системи раціонального використання земель, їх охорони, оптимізації структури угідь, відновлення і використання осушувальних систем, відтворення, підвищення та охорони родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;

- недостатні обсяги вирощування зернових колосових, кукурудзи, ріпаку, льону, цукрових буряків та інших культур за інтенсивними технологіями, зокрема на основі збільшення доз внесення добрив і виконання комплексу робіт із захисту посівів від бур’янів, хвороб та шкідників;

- недостатнє впровадження новітніх малозатратних технологій виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції із збереженням навколишнього середовища;

- відсутність кооперування виробництва та низький рівень інтеграційних процесів у виробництві продукції рослинництва.

Концепція у галузі рослинництва визначає основні напрями регіональної політики, щодо створення сприятливих умов для його стабілізації та розвитку на 2005-2010 рр. та на період до 2015 року, зокрема:

- вдосконалення та стабілізація землекористування, структури посівних площ, забезпечення розміщення виробництва продукції рослинництва за природноекономічними зонами з максимальним використанням їх біокліматичного потенціалу та досвіду крупно товарного способу;

- доведення обсягів виробництва зерна у 2010 році до 450 тис. тонн, у тому числі пшениці - 200 тис. тонн, кукурудзи – 100 тис. тонн, цукрових буряків – 400 тис. тонн, ріпаку – 10 тис. тонн, кормів – 900 тис. тонн кормових одиниць, льону-довгунця – 2,0 тис. тонн, плодів і ягід – 40 тис. тонн, а на період до 2015 року довести виробництво в обсягах, що задовольняють потребу області, в продовольстві, кормах та сировині, зокрема:

зерна – 500-520 тис. тонн;

цукрового буряку – 400-450 тис. тонн;

ріпаку – 15-20 тис. тонн;

льону-довгунця – 2,5-3 тис. тонн;

кормів – 45-50 центнерів кормових одиниць з 1 га кормових угідь;

- створення умов для реалізації продукції рослинництва за цінами, що сприяють розширенню її виробництва;

- забезпечення оновлення парку сільськогосподарських машин та підвищення їх рівня продуктивності;

- зростання добробуту сільського населення.

Дата добавления: 2015-05-22