Розвиток сільськогосподарської дорадчої діяльності

Зростання кількості кредитних спілок

Розвиток особистих селянських господарств населення

На основі створення сприятливих економічних умов для виробництва, заготівель і переробки сільськогосподарської продукції, придбання молодняку тварин і птиці, насіння, кормів, добрив, інших матеріалів будуть здійснюватись системні заходи щодо подальшого розвитку особистих селянських господарств, формування особистих господарств як товарного сектору виробництва.

Передбачається:

- збільшення товарного виробництва кормів сільськогосподарськими підприємствами для потреб господарств населення, зокрема в рахунок орендної плати за земельні і майнові паї і натуральної оплати праці;

- сприяння наданню кредитів сільському населенню для будівництва виробничих приміщень, придбання техніки та обладнання. Їх потреба у 2005 р. становить 4 млн. грн., у 2010 р. план потреба у розмірі – 7 млн. грн., у 2015 р. – 12 млн. грн.;

- запровадження споживчого довгострокового кредитування;

- удосконалення і розширення системи міських продовольчих ринків з сучасними облаштованими торгівельними місцями та надання селянам транспортних, складських послуг.

На машинобудівних підприємствах області буде розширено виробництво знарядь для потреб особистих селянських господарств у необхідному асортименті за більш доступними цінами.

Особлива увага приділятиметься формуванню системи кредитування на кооперативних засадах, яка обслуговуватиме сільгосптоваровиробників, населення і кооперативи.

Показники	2005 р.	2010 р.	2015 р.
Кількість кредитних спілок

Широкий розвиток кооперативного сектора економіки буде можливий при вирішенні наступних завдань:

- законодавчого визначення неприбуткового характеру діяльності обслуговуючих кооперативів і на цій основі уникнення подвійного оподаткування сільськогосподарської діяльності, а також поширення на них пільг, що надаються в оподаткуванні сільськогосподарським товаровиробникам;

- врегулювання внутрішньокооперативних економічних відносин та регламенту передреєстраційної експертизи установчих документів, відповідності утворюваних кооперативів та їх об’єднань законодавчо закріпленим принципам сільськогосподарської кооперації.

Новостворені підприємства та особисті селянські господарства зіткнулися з певними проблемами в сучасних умовах функціонування в ринковому середовищі. Найбільш характерні з них наступні:

· необхідність самостійного прийняття обґрунтованих управлінських рішень в умовах повної відповідальності за кінцеві результати своєї діяльності;

· відсутність достатнього досвіду практичної роботи в ринкових умовах;

· недостатність кваліфікованих галузевих спеціалістів сільського господарства;

· недостатність нових знань та практичних навичок у веденні господарювання в умовах обмежених ресурсів;

· відсутність стабільних та недорогих каналів отримання інформації – технологічної, економічної, правової тощо.

Нерозвиненість ринкової інфраструктури у сільській місцевості, особливо такої її важливої складової як інформаційно-консультаційне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення негативно впливає на стан сільського господарства та сільської місцевості.

Основними завданнями Програми з розвитку дорадництва є:

· формування дієздатної мережі сільськогосподарських дорадчих служб та системи розповсюдження сільськогосподарських знань, технологій та інформації;

· створення інформаційного середовища для прибуткового господарювання в сільськогосподарському виробництві;

· розвиток сучасної інфраструктури стабільного аґрарного ринку;

· підтримка інноваційного розвитку сільського господарства;

· сприяння розвитку сільської території та вирішенню соціальних проблем сільського населення.

Основні завдання виконуватимуться з урахуванням комплексного підходу до розв’язання проблем сільського господарства та сільської місцевості шляхом поєднання соціальних та економічних важелів регулювання відповідних відносин з організаційними і правовими.

Визначені завдання передбачається розв’язувати шляхом:

1) підвищення рівня ефективності господарювання на землі через:

· навчання і надання дорадчої допомоги сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню з питань врегулювання відносин власності на землю і майно та ефективного їх використання у процесі господарської діяльності;

· інформування про новітні досягнення науки і техніки, поширення і впровадження у виробництво сучасних технологій, передового досвіду господарювання, дотримання стандартів якості та безпеки сільськогосподарської продукції;

· диверсифікації сільськогосподарського виробництва;

· освоєння методів виробництва нових видів сільськогосподарської продукції;

· стимулювання виробництва екологічно чистої продукції;

· залучення до вирішення цих питань вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, які здійснюють підготовку кадрів для сільського господарства, суб`єктів наукової і науково-технічної діяльності у сфері сільського господарства;

· роз’яснення державної політики та шляхів її реалізації;

2) розвитку інфраструктури аґрарного ринку;

3) поширення ринкової інформації, зокрема:

· інформування сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення про ціни і кон’юнктуру ринків, переваги та заґрози їх розширення (при вступі України до СОТ, ЄС, інших міжнародних організацій);

· дорадництво з питань маркетингу сільськогосподарської продукції і ресурсів для її виробництва;

· надання порад щодо умов участі в державних і галузевих програмах регулювання продовольчих і ресурсних ринків;

4) розвитку сільської місцевості та вирішення соціальних проблем сільського населення, зокрема:

· допомога в самоорганізації сільських громад, ініціювання проведення зборів для вирішення соціальних, побутових та екологічних проблем, надання допомоги при розробці та супровід виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку сільських територіальних громад, районів, області;

· сприяння створенню інформаційно-навчальних центрів, клубів, груп за інтересами, в т.ч. для жінок (навчання бухгалтерського обліку, кулінарії, догляду за дітьми тощо), дітей та молоді;

· надання дорадчих послуг з питань зайнятості та самозайнятості сільського населення, створенні підприємств з надання соціально-побутових послуг сільському населенню, навчання та профорієнтації сільської молоді;

· підготовка та проведення науково-практичних конференцій з актуальних проблем розвитку аґрарного та несільськогосподарського виробництва, розвитку сільських територій.

На теперішньому етапі відсутні механізми системної державної підтримки сільськогосподарських дорадчих служб.

Загальнодержавний рівень проблеми зумовлює обов'язковість централізованого бюджетного фінансування у поєднанні з виділенням коштів місцевих бюджетів. Важливим фактором успішного здійснення заходів є залучення коштів підприємств, установ та організацій різних форм власності та фізичних осіб (за їх згодою).

Орієнтовні обсяги фінансового забезпечення виконання Програми, що стосується розвитку дорадництва на 2005 – 2015 рр. з місцевого бюджету області складають в сумі 10,6 млн. грн., в тому числі:

2005 рік – 608,0 тис. грн.,

2010 рік – 1010 тис. грн.,

2015 рік – 1430 тис. грн.

У державних цільових програмах, спрямованих на розвиток сільського господарства та сільської місцевості, починаючи з 2005 року, передбачаються кошти для фінансування сільськогосподарської дорадчої діяльності в розмірі не менше 5 % коштів, передбачених для цих програм.

Реалізація визначених заходів з розвитку сільськогосподарської дорадчої діяльності сприятиме подоланню збитковості сільськогосподарського виробництва, підвищенню ефективності його роботи, розширенню сфери зайнятості та підвищенню добробуту сільського населення, заохоченню молоді до роботи і проживання в сільській місцевості, поліпшенню інфраструктури сільських населених пунктів.

Цінове регулювання

Цінова політика проводиться на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та посиленням антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії і послуги, що надаються товаровиробникам.

Основними напрямами цінового регулювання будуть:

- удосконалення та розширення державної підтримки цін і доходів на окремі види тваринницької продукції з урахуванням кон’юнктури ринку;

- створення умов для відновлення виробництва продукції основних галузей сільського господарства на основі застосування заставних цін на квотовану продукцію через діяльність системи товарно-кредитних корпорацій;

- участь у підтримці цін через систему квотування виробництва окремих видів продукції для державних потреб (забезпечення потреб Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та інших споживачів бюджетної сфери);

- державна підтримка доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом прямого фінансування за відповідними державними програмами (селекція, насінництво, племінна справа та інше);

- активізація діяльності та посилення ролі узгоджувальних комісій для дотримання еквівалентності економічних відносин та обґрунтованого розподілу доходів між сільгосптоваровиробниками, переробними підприємствами і торгівельними організаціями, до складу яких мають входити учасники аґрарного ринку, а також представники професійних спілок, організацій із захисту прав споживачів та незалежні експерти;

- здійснення комплексних заходів, спрямованих на розширення експорту сільськогосподарської продукції та продовольства;

- здійснення захисту потенційно конкурентоспроможної продукції та продовольства вітчизняного виробництва через внесення пропозицій по регулюванню імпорту;

- активізація діяльності та посилення ролі узгоджувальних комісій для дотримання еквівалентності економічних відносин та обґрунтованого розподілу доходів між сільгосптоваровиробниками, переробними підприємствами і торгівельними організаціями, до складу яких мають входити учасники аґрарного ринку, а також представники професійних спілок, організацій із захисту прав споживачів та незалежні експерти;

- недопущення будь-якого адміністративного обмеження рівня цін на сільськогосподарську продукцію та усунення бар’єрів на шляху її вільної реалізації;

- посилення антимонопольного контролю за формуванням цін на матеріально-технічні ресурси, енергоносії та послуги, що надаються товаровиробникам, недопущення диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію та ресурси, що одержує сільське господарство.

Ефективне функціонування механізмів цінового регулювання здійснюватиметься одночасно з підвищенням купівельної спроможності населення та реструктуризацією заборгованості сільськогосподарських товаровиробників.

Дата добавления: 2015-05-22