Комплексна програма підтримки розвитку українського села на період до 2015 року 1 страница

Програма розроблена на виконання доручень Президента України та Кабінету Міністрів України з метою реалізації основних напрямів державної аграрної політики, спрямованої на створення сприятливих умов для комплексного розв`язання соціальних проблем села та розвитку сільських територій, зростання доходів сільського населення створення високоефективного конкурентоспроможного аграрного сектору на внутрішньому і зовнішньому ринках, забезпечення продовольчої безпеки країни.

1. Загальні положення

1.1. Проблеми, на розв’язання яких спрямовується Програма

Пріоритетність розвитку аграрного сектору та сільських територій в Україні зумовлюється винятковою значимістю виробництва продукції сільського господарства та продовольства в життєдіяльності людини, потребою відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури.

Разом з тим, ситуація в цьому секторі економіки залишається досить складною і неадекватною його ролі в державі. Аграрний сектор, особливо сільське господарство, до цього часу не виведені з кризової ситуації. Низька ефективність сільськогосподарського виробництва не забезпечує навіть простого відтворення. Не завершено базову складову реформування сільського господарства – земельну реформу.

У 2005 році науково – обґрунтовані норми споживання основних продуктів харчування на одну особу були забезпечені по молоку і молокопродуктах лише на 59,4 %, м`ясу і м’ясопродуктах – 48,8, яйцях – 82, овочах-76 і фруктах – на 43,1 відсотка.

Низький рівень споживання продуктів харчування стримується, як недостатніми обсягами виробництва сільськогосподарської продукції, так і низькою платоспроможністю населення.

Найгострішими проблемами на селі залишаються відсутність мотивації до праці, безробіття, бідність та трудова міграція, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної кризи та відмирання сіл.

Проте, в Україні до цього часу не існує програмного документа щодо розвитку українського села, який би визначав комплекс та систему взаємопов’язаних завдань і заходів, спрямованих на розв’язання найважливіших проблем розвитку аграрного сектору і сільських територій.

Як і раніше в суспільстві домінує думка, яка втілюється в практичні дії владних структур всіх рівнів про те, що вирішення соціальних проблем на селі, повинні взяти на себе в основному сільгоспвиробники. Підтримка розвитку соціальної сфери села і сільських територій ототожнюється з

державною підтримкою розвитку аграрного сектору. Ринковій економіці це не властиво. Вирішення соціальних проблем на селі в сучасних умовах повинна взяти на себе держава та органи місцевого самоврядування. Це вимагає зміни пріоритетів державної політики стосовно українського села, порядку формування державного і місцевих бюджетів та напрямів їх використання, чіткого розмежування функцій та відповідальності місцевих та центральних органів влади.

Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію Комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006-2010 роки. У процесі підготовки проекту Програми розвитку українського села була внесена і підтримана пропозиція, що програма повинна бути розрахована на період до 2015 року. Такий термін запровадження Програми був схвалений на Всеукраїнському з’їзді селян, який відбувся в листопаді 2006 року. Вона спрямована на вирішення складних і важливих проблем села на всій території держави, повинна мати більш строковий період виконання і здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, громадськими та господарськими структурами. Вона узгоджується з вимогами та термінами реалізації положень Закону України „Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року”, забезпеченням на основі підвищення економічного інтересу стабільного розвитку аграрного сектору, гарантуванням продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку сільських територій та враховує вимоги Закону України "Про державні цільові програми".

Програма за своїми завданнями, метою та обсягами ресурсів носить довготерміновий та стратегічний характер і визначається як загальнодержавна.

1.2. Причини виникнення проблем

Складна економічна і соціальна ситуація на селі викликана:

- недостатньою увагою держави до вирішення проблем розвитку українського села і аграрного сектору через незадовільне законодавче утвердження та захисту приватної власності на селі, особливо власності на землю, створенню паритетних відносин аграрного сектору із іншими галузями національної економіки, вкрай обмежену державну підтримку облаштування сільських територій;

- некомплексністю та непослідовністю розв`язання завдань аграрної реформи в Україні. Поряд з реформуванням відносин власності на землю та майно, запровадженням нових організаційно-правових форм господарювання не створено відповідних економічних механізмів, які повинні забезпечити ефективну цінову політику та фінансове обслуговування виробництва аграрної продукції. Із-за стримування земельної реформи, не вирішуються питання включення вартості земель сільськогосподарського призначення в економічний обіг, що є на сьогодні однією із основних стримуючих причин для залучення інвестицій та впровадження інновацій, розвитку партнерських відносин, сприяє поширенню тіньового ринку землі та інших негативних тенденцій;

- несвоєчасною передачею в процесі трансформації бувших сільгосппідприємств об’єктів соціальної сфери до державної та комунальної власності, обмеженого фінансування їх утримання;

- відсутністю заходів щодо створення додаткових робочих місць в сільській місцевості та збільшення рівня доходів населення;

- постійним дефіцитом фінансових ресурсів, що обмежує розвиток сільськогосподарського виробництва, існуючий диспаритет цін та інфляція суттєво знижують ефективність зростаючої державної підтримки розвитку сільського господарства;

- недостатньо розвиненою інфраструктурою аграрного ринку, неефективною державною політикою щодо створення умов для розвитку кооперативних та інших об`єднань сільськогосподарських товаровиробників в сфері заготівлі і реалізації продукції та надання послуг.

1.3. Основна мета і завдання Програми

Основною Метою Програми є досягнення соціальних стандартів і нормативів щодо умов проживання сільського населення, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності, забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору на внутрішньому і зовнішньому ринках, доведення рівня споживання продуктів харчування у 2015 році до науково - обґрунтованих норм.

Завданнями Програми є:

- створення організаційно-економічних умов для комплексного розвитку сільських територій та поліпшення соціального рівня проживання сільського населення, в першу чергу, підвищення його зайнятості та доходів;

- визначення та підтримка пріоритетних напрямків розвитку аграрного сектору в сучасних умовах.

- гарантування продовольчої безпеки країни;

- забезпечення умов для конкурентного розвитку аграрного сектору із врахуванням вимог СОТ.

1.4. Шляхи і засоби реалізації програми

В соціальній сфері:

- уточнення соціальних стандартів та нормативів щодо умов проживання населення в сільській місцевості, проведення в 2007 та I кв. 2008 рр. суцільної паспортизації сільських населених пунктів, з визначенням перспектив розвитку поселенської мережі та її інфраструктури до 2015 року;

- визначення потреби і джерел фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій;

- законодавче удосконалення, починаючи з 2008 року, міжбюджетних відносин з метою створення умов центральним та місцевим органам влади для вирішення соціальних проблем українського села;

- створення спеціального органу центральної виконавчої влади для міжвідомчої і міжрегіональної координації та контролю за виконанням заходів комплексного розвитку сільських територій (шляхове та житлове

будівництво, комунальне господарство, охорона здоров’я, освіта, культура, фізкультура і спорт, сільський туризм, розвиток підприємництва тощо);

- здійснення чіткого розмежування функцій і повноважень центральних та місцевих органів влади в сфері розвитку сільських територій;

- створення умов розвитку підприємництва на селі, з метою підвищення зайнятості населення та зростання його доходів;

У виробничій сфері села:

- визначення і реалізація пріоритетних напрямків розвитку аграрного сектору, його функціонування в умовах зональних та регіональних особливостей;

- підготовка пропозицій до проекту держбюджету 2008 та наступних років щодо удосконалення державної підтримки аграрного сектору та розвитку сільських територій з урахуванням вимог СОТ;

- створення умов для паритетних відносин аграрного сектору з іншими галузями економіки;

- розвиток земельних відносин та раціоналізація землекористування, формування ринку земель сільськогосподарського призначення;

- здійснення заходів щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку, забезпечення якості та безпеки продовольства, регулювання попиту і пропозицій, розвитку агропромислової інтеграції;

- здійснення заходів по збільшенню ємності ринку продукції сільського господарства та продовольства з урахуванням фізіологічних потреб населення, його купівельної спроможності та максимальних можливостей експорту;

- зміцнення матеріально – технічної бази аграрного сектору;

- розвиток ринку фінансових послуг, удосконалення інвестиційної бюджетної та податкової політики стосовно аграрного сектору;

- підвищення ролі аграрної науки і освіти, розвиток дорадництва;

- удосконалення системи управління в аграрному секторі;

- формування ефективної системи забезпечення потреб галузі в кадрах масових професій, в першу чергу шляхом залучення молодих фахівців для роботи на селі.

2. Розвиток соціальної сфери села та сільських територій

Чисельність наявного сільського населення за 1990-2005 рр. зменшилася на 1 млн. 917,5 тис. чол. або на 11,3%, кількість народжених – на 58,2 тис., померлих – зросла на 168,5 тис. чол. Природне скорочення за цей період становило 110,4 тис. чол. і відбулося в усіх регіонах України.

Протягом 2001-2005 рр. в 3,6 тис. поселень (12,5% загальної їх кількості) не народилося жодної дитини, а в 3,0 тис. не було дітей віком 0-5 років.

Відбувається обезлюднення сільської місцевості, зняття з обліку незаселених поселень і, як наслідок, деградація сільської поселенської мережі. Таким чином, сучасний стан демографічної ситуації на селі можна кваліфікувати як кризовий, який може перетворитися в демографічну катастрофу.

Прогноз інституту демографії засвідчує, що за умов збереження сучасного відтворення сільського населення чисельність його в 2026 р. становитиме 14 млн. 233,5 тис. чол.

Виходячи із зазначених тенденцій гостро стоїть питання опрацювання та запровадження соціальних нормативів і стандартів в сучасних умовах. без цього неможливо планувати розвиток сільських територій, зокрема соціальну інфраструктуру села.

Метою є:

- досягнення визначених соціальних стандартів та нормативів умов проживання населення в сільській місцевості відповідно до гарантій визначених законодавством України

Завданням є:

- здійснення заходів щодо підвищення зайнятості, зростання мотивації праці до розвитку підприємництва у сільській місцевості, як основної умови поліпшення рівня життя населення;

- формування соціальної інфраструктури як сукупності структурних елементів сільських поселень для забезпечення сільським жителям належних умов праці та проживання;

- запровадження ефективної молодіжної політики на селі;

- запобігання занепаду сільських населених пунктів, розширення можливостей сільських громад у розв’язанні проблем їх розвитку.

2.1. Організація забезпечення соціальних стандартів та нормативів умов проживання населення в сільській місцевості, та комплексний розвиток соціальної інфраструктури українського села

Протягом січня–червня 2007 року уточнити та систематизувати стандарти і нормативи проживання населення в сільській місцевості.

Для виконання цієї роботи залучаться НАНУ, УААН, міністерства і відомства, які відповідають за реалізацію соціальної політики в державі.

Координація по виконанню даного завдання покладається на Міністерство праці і соціальної політики України.

До 1 квітня 2008 року провести суцільну паспортизацію сільських населених пунктів з метою оцінки сучасного стану існуючої інфраструктури об’єктів соціального призначення та визначення перспектив розвитку кожного населеного пункту відповідно до встановлених соціальних стандартів та нормативів для проживання населення.

Для виконання цієї роботи залучаються державні органи центральної та місцевої влади.

Підготовку форми зазначеного паспорта та методики його заповнення здійснити до 1 квітня 2007 року.

Для підготовки форми паспорта соціального розвитку сільських територій та методики їх проведення і узагальнення залучаються НАНУ і УААН, міністерства і відомства які відповідають за реалізацію соціальної політики в державі.

Виконання роботи по здійсненню паспортизації та перспектив розвитку сільських територій покладається на державні органи влади областей, районів та безпосередньо сільських рад. Координатором виконання даного завдання визначається створений спеціальний орган центральної виконавчої влади з питань соціального розвитку сільських територій, створення якого передбачено в п.2.14 даної Програми.

На основі паспортизації розроблюються регіональні програми розвитку сільських територій на період до 2015 року.

Узагальнені матеріали паспортизації та перспектив розвитку сільських територій затверджуються Кабінетом Міністрів України і обов’язково враховуються при формуванні державного бюджету на 2009 і наступні роки, а також для управління сільськими територіями.

Протягом 2007–2008 років фінансування потреб соціального розвитку сільських територій здійснюється в порядку визначеному на сьогодні діючим законодавством.

За виконання заходів визначених на основі суцільної паспортизації сільських територій, комплексного вирішення завдань соціального розвитку українського села, згідно цієї програми, відповідальність несуть обласні та районі державні адміністрації, та органи центральної виконавчої влади згідно з їх функціями і повноваженнями.

2.2 Розвиток підприємництва, розв’язання проблем зайнятості та ліквідації бідності сільського населення

Створення сприятливих умов для розширення зайнятості та підвищення доходів сільського населення будуть здійснюватися шляхом:

- створення додаткових робочих місць через стимулювання розвитку підприємництва, особливо малого і середнього бізнесу з сільськогосподарської та несільськогосподарської видів діяльності, стимулювання створення сімейних господарств та фермерських господарств

сімейного типу на основі удосконалення розширення державної підтримки кредитування та страхування ризиків, оподаткування та умов інвестування, прямої державної підтримки та коштів місцевих бюджетів для підтримки будівництва виробничих об’єктів та придбання техніки тощо;

- стимулювання створення мережі кооперативних банків та кредитних спілок, діяльність яких переважно буде спрямована для обслуговування малого і середнього бізнесу в сільській місцевості;

- підтримка створення додаткових робочих місць шляхом запроваджен-ня механізмів державної підтримки розвитку малого і середнього бізнесу в т.ч. особистих селянських господарств з виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема вирощування овочів, ягід і фруктів, тютюну, овець, кіз та інших видів тварин, риби з врахуванням зональних особливостей;

- підтримка створення додаткових робочих місць шляхом запроваджен-ня системи державної підтримки розвитку несільськогосподарських видів діяльності, зокрема сільського туризму, народних промислів, заготівельної інфраструктури, розвитку різних видів послуг на селі тощо;

- здійснення заходів щодо стимулювання розміщення нових підприємств легкої, харчової та інших галузей промисловості, сервісних організацій в сільській місцевості з метою створення додаткових робочих місць для сільських жителів;

- стимулювання розвитку обслуговуючих кооперативів в сільській місцевості на безприбутковій основі;

- забезпечення дотримання усіма суб’єктами господарювання на селі державних гарантій щодо розмірів та термінів виплати заробітної плати;

- запровадження з 2008 року через районні Центри зайнятості навчання сільських безробітних основам підприємницької діяльності;

- звільнення сільських жителів, котрі вперше реєструються для здійснення підприємницької діяльності у сільській місцевості, від окремих видів оподаткування терміном до трьох років;

- посилення правового та соціального захисту орендодавців (власників) землі і майна шляхом гарантування доходів відповідно до вкладених у виробництво активів;

- залучення осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю та в особистих селянських господарствах до загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також добровільного пенсійного забезпечення;

- створення умов для розвитку сільського зеленого туризму, спортивно – туристичної та туристично–оздоровчої діяльності на селі, організація заходів (курси, тренінги) щодо сприяння підприємницькій діяльності, пов’язаних із зеленим туризмом;

- визначення видів соціальних, екологічних та інших зобов’язань сільськогосподарських і інших підприємств, які розміщені на сільських територіях, перед своїми працівниками та територіальними громадами;

- упорядкування законодавства щодо особливостей надання статусу безробітних у сільській місцевості.

2.3. Розвиток автомобільних доріг, транспортного сполучення та зв’язку

Заходи щодо розвитку транспортного сполучення та зв’язкубудуть здійснюватися шляхом:

- будівництва та поліпшення сільських доріг загального користування, завершення будівництва під’їздів з твердим покриттям до сільських населених пунктів, збільшення обсягів робіт з облаштування сільських вулиць;

- забезпечення належного шляхового зв’язку населених пунктів з дорогами республіканського та загальнодержавного значення за рахунок місцевих бюджетів;

- оптимізація автобусної маршрутної мережі з метою забезпечення регулярного зв’язку населених пунктів із районними та обласними центрами;

- підтримки розвитку підприємницьких структур з організації маршрутних пасажирських та вантажних перевезень у сільській місцевості;

- створення на сільських територіях надійної системи телекомунікаційних систем та зв’язку, забезпечення комп’ютеризацією

органів місцевої влади, вільний доступ до Інтернету та інших інформаційних систем.

2.4. Вдосконалення інженерної інфраструктури

Комплексний розвиток інженерної інфраструктури сільських територій включає:

- забезпечення якісною питною водою жителів сіл, особливо де використовується привізна вода, здійснення ремонтно-відновлюваних робіт на існуючих об’єктах водопостачання та водовідведення;

- будівництво та реконструкція мереж і споруд електропостачання, впровадження механізму стимулювання розвитку об’єктів малої електроенергетики в сільських населених пунктах, які розташовані на річках, стимулювання розвитку на селі нетрадиційних видів енергозабезпечення –вітроенергетика, біопаливо, геліоустановки, гідроелектростанції тощо;

- розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів;

- забезпечення постійного контролю якості навко­лишнього середовища в сільських населених пунктах та місцях накопичення відходів, удосконалення нормативно-правової бази регулюван­ня процесів їх утилізації.

2.5. Розвиток житлового будівництва і комунального облаштування

У сфері житлово-комунального будівництва передбачається:

- розвиток ринку житла в сільській місцевості;

- збереження, упорядкування та поліпшення наявного державного, комунального та приватного житлового фонду, реконструкція та будівництво нового, більш комфортабельного, створення умов для широкого вибору типових проектів житлового будівництва на селі, побудови відповідної будівельної інфраструктури для надання послуг сільськогосподарським забудовникам;

- нарощування обсягів будівництва житла в сільській місцевості, суттєве збільшення коштів, виділених з державного бюджету на умовах довгострокового його кредитування за діючими державними і регіональними програмами;

- покращення благоустрою сільських садиб з урахуванням нових стандартів забудови сільських територій, поліпшення їх забезпечення засобами зв'язку, електро-, газо-, тепло – та централізованого водопостачання і водовідведення;

- створення на районному та місцевому рівнях належної бази експлуатації переданих у комунальну власність житлових будинків з її фінансовим, кадровим та матеріально-технічним забезпеченням; підтримка розвитку підприємств з надання житлово – комунальних послуг;

- побудова необхідної інфраструктури для надання сільському населенню житлово–комунальних послуг, поліпшення їх якості, системи тарифікації та розрахунків.

2.6. Розвиток освіти

В сфері розвитку освіти державна підтримка буде спрямована на:

- забезпечення єдиного стандарту надання освітянських послуг та створення єдиного соціального стандарту для проживання працівників гуманітарної сфери з метою охоплення послугами освіти всього сільського населення;

- гарантування доступу сільських дітей до якісної безоплатної дошкільної та шкільної освіти, будівництво, реконструкція та утримання мережі дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних закладів з обов’язковим фінансовим, матеріально-технічним та кадровим забезпеченням відповідно до вимог державних стандартів та нормативів;

- повне забезпечення загальноосвітніх шкіл автотранспортом згідно програми "Шкільний автобус" для перевезення учнів та вчителів;

- розвиток сільської мережі дитячих дошкільних установ та мало комплектних шкіл шляхом створення закладів за принципом: дитячий садочок – школа; дитячий садочок – загальноосвітня та музикальна школа тощо;

- реконструкція існуючих та будівництво нових дошкільних закладів та шкіл у населених пунктах, поступове збільшення кількості альтернативних, якісно вищих за формами навчання освітніх закладів – гімназій, ліцеїв тощо та забезпечення їх кваліфікованими фахівцями;

- створення спеціалізованої мережі закладів для виховання та навчання обдарованих сільських дітей, забезпечення їх науково-методичними

розробками, високоякісним обладнанням, кваліфікованими фахівцями;

- розвиток у старших класах трудового навчання з метою посилення сполучної ланки між освітою на селі і працею в аграрній сфері, відновлення підготовки спеціалістів робочих професій через систему професійно-технічних училищ.

2.7. Розвиток медичного обслуговування

У сфері охорони здоров’япершочергова увагаспрямовуватиметься на:

- надання кожному громадянину гарантованого переліку безоплатних медичних послуг, запровадження єдиної системи показників якості роботи медичних закладів;

- формування та налагодження функціонування на селі системи надання медичної допомоги населенню на основі пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики – сімейної медицини;

- оптимізацію мережі первинної медико-санітарної допомоги шляхом

створення фельдшерсько-акушерських пунктів у селах з населенням згідно встановлених стандартів медичного обслуговування в сільській місцевості;

- реорганізацію фельдшерсько-акушерських пунктів, які охоплюють обслуговуванням відповідної кількості населення у амбулаторії загальної практики, сімейної медицини, їх оснащення та кадрове забезпечення згідно визначених пормативів;

- безоплатне забезпечення дітей-інвалідів ліками, медичними засобами, спеціальним харчуванням, створення умов для їх повноцінного життя;

- задоволення потреб сільського населення у спеціалізованій та невідкладній медичній допомозі шляхом технічного оснащення та поліпшення кадрового забезпечення відповідних лікувально-профілактичних закладів.

2.8. Розвиток культурно-дозвільної діяльності в сільській місцевості, збереження і розвиток традиційної культури регіонів

У сфері культурипередбачається:

- подальший розвиток закладів культури, пошук і впровадження нових форм їх діяльності, сприяння широкому доступу до них сільських жителів з наданням пільг малозабезпеченим верствам сільського населення.

- збереження та активне пропагування історико-культурної спадщини, зміцнення її престижу;

- поліпшення кадрового забезпечення закладів культури;

- конкретизація заходів державних та регіональних програм у галузі культури щодо обслуговування сільського населення;

- реконструкція існуючих та будівництво нових культурно-дозвільних установ, технічне переоснащення функціонуючих закладів культури згідно визначених соціальних стандартів і нормативів.

2.9. Поліпшення побутового обслуговування сільського населення

У сфері побуту заходи програми передбачають:

- формування збалансованої мережі підприємств побутового обслуговування на селі, організація обслуговуючих кооперативів, підтримки малого підприємництва, збереження існуючих та створення нових робочих місць у сфері побуту;

- наближення якісних послуг до місць проживання селян, підвищення культури і якості надання послуг та нарощування їх обсягів;

- сприяння пріоритетному розвиткові малих приватних підприємств побутового обслуговування шляхом залучення соціально незахищених верств сільського населення;

- розширення підготовки кадрів для підприємств побутового обслу-говування на селі, постійне підвищення їх професійного рівня.

2.10. Розвиток фізичної культури, спорту і туризму на селі

У сфері фізичної культури, спорту і туризму заходи програми спрямовуватимуться на:

- відновлення та поширення діяльності Українського фізкультурно – оздоровчого товариства “Колос” на всю сільську територію України, створення обласних і районних фізкультурно-спортивних товариств, щорічне проведення районних, обласних і республіканських спартакіад для сільських жителів;

- створення умов для занять фізичною культурою за місцем проживання та у місцях масового відпочинку шляхом побудови нових фізкультурно-спортивних закладів та зміцнення матеріально-технічної бази

наявних фізкультурно-спортивних та туристичних комплексів, забезпечення їх необхідними коштами, обладнанням та фахівцями згідно визначених стандартів і нормативів;

- створення на базі спортивних споруд сільськогосподарських підприємств та сільських шкіл оздоровчих груп, спортивних шкіл із врахуванням вікових груп сільського населення, доведення до 2015 р. частки тих, хто займатиметься фізичною культурою до рівня 10 – 15% від загальної чисельності сільського населення;

- створення у великих сільських населених пунктах фізкультурно-оздоровчих центрів комплексного призначення із відповідними спортивними і тренажерними залами, душем, саунами та інше.

2.11. Розвиток торгівельного обслуговування сільського населення

Активізація і підвищення якості діяльності ролі торгових організацій, зокрема. споживчої кооперації для задоволення потреб сільського населення

в товарах і послугах буде здійснюватись шляхом:

- розвитку інфраструктури роздрібної торгівлі згідно з визначених соціальних стандартів, посилення системи контролю за якістю товарів, удосконалення механізмів захисту сільських жителів від неякісного обслуговування;

- посилення контролю за дотриманням всіма суб’єктами торгівельного обслуговування єдиних правил продажу товарів сільському населенню;

- активізації торгівельного обслуговування через виїзну торгівлю, доставку товарів на дім та труднодоступним селам, зростання асортименту товарів та обсягів продаж;

- запровадження системи замовлень щодо заготівель сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах і сільськогосподарських підприємствах на основі довгострокових контрактів;

- організацію постачання особистих селянських господарств насінням, матеріалами, ядохімікатами, добривами, молодняком худоби, птиці тощо.

2.12. Створення умов для закріплення молоді на селі

Формування сприятливих умов для роботи і проживання молоді у сільській місцевості буде здійснюватися шляхом:

- запровадження матеріальної допомоги на господарське забезпечення для випускників вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, що працюватимуть у сільській місцевості, в тому числі надання довгострокових пільгових кредитів та інших умов проживання визначених стандартами та нормативами;

- збільшення державного резервного фонду земель за рахунок використання не витребуваних земель, викупу державою земельних паїв з метою надання земельних ділянок молоді для ведення сільськогосподарського виробництва;

- суттєве збільшення видатків з державного бюджету коштів для цільового довгострокового кредитування сільських забудовників, першочергово молоді, за регіональними програмами „Власний дім”;

Дата добавления: 2015-05-22