Рекомендації до проектування звукових пристроїв

Умови	Рекомендації
Відстань до оператора значна (300 м і більше)	Застосовувати високу інтен­сивність звуку низьких частот (< 1000 Гц), оскільки повітряне середовище поглинає високі звуки
Звук повинен обминати перешкоди, проходити через перегородки	Використовувати низькі частоти (< 500 Гц)
Сильний довколишній шум	Обирати частоту сигналу, що якомога більше відрізняється від частоти шуму, при цьому звуко­вий тиск сигналу має перевищува­ти рівень шуму на 10... 16 дБ.
Привертання уваги оператора	Використовувати перервні сигна­ли або модулювати частоту сигна­лу з метою отримання «биття» сигналу
Реакція на сигнал попе­редження	Застосовувати прилади ручного вимикання сигналу

Останнім часом, у зв'язку зі значними досягненнями у побудові синтезаторів мови, мовні сигнали набувають ши­рокого використання у СЛМ. Так, наприклад, у системі управління енергостанцій застосування мовного обміну інформацією розвантажило зоровий канал оператора на 30% [18; 23].

Основні вимоги до мовних сигналів, які формуються синтезатором, зумовлені психофізіологічними характеристи­ками процесу приймання інформації слухової модальності (підрозділ 3.1).

Зростання складності сучасних СЛМ, збільшуючи кіль­кість контрольованих і керованих параметрів технічної сис­теми, призводить до збільшення інформаційних ЗВІ, що, відповідно, негативно впливає на ефективність діяльності оператора.

Для підвищення швидкості і точності сприйняття сиг­налів оператор використовує інтегральні та полісенсорні (полімодальні) ЗВІ.

Інтегральні засоби подання інформації — так звані контактні аналоги (рис. 25) — доцільно застосовувати у випад­ках, коли прийняття рішень, вимагає від оператора:

одночасно оцінити параметри різного характеру або параметри, які змінюються у часі;

підсумувати великий обсяг однорідної інформації;

порівняти суперечливі або взаємопов'язані дані різного ступеня важливості;

орієнтовно оцінити наявні відомості кількісного характе­ру та ситуацію, що склалася, і т. д.

В побудові полімодальних ЗВІ враховують не тільки особливості функціонування кожного аналізатора, а й їхні взаємовпливи у процесі приймання інформації. В обґрунтуванні вимог щодо інформаційної моделі також передбачають можливості діяльності оператора за згорнутим алго­ритмом з використанням детальної інформації за мінімаль­ної кількості переключень уваги на її виклик.

Рис 25

Конаналоги:

а - інтегральна приладова панель із вертикальними шкалами; б,г — екрани системи «Сквайр» для керування підводним човном; в — зображення параметрів режиму польоту на екрані «Коналога»:

1 - картина польоту за заданими курсом і висотою;

2 — картина польоту за заданим курсом, але на висоті,

що перевищує задану

Для забезпе­чення послідовності організації уваги оператора елементи інформаційної моделі мають розмішуватися відповідно най­імовірнішій послідовності їх обслуговування. Домінуючий маршрут має зосереджуватися у зоні оптимального поля зору (рис. 26).

Рис. 26

Оптимальні та максимальні кути огляду:

а - переводячи око; б — повертаючи голову;

в — повертаючи голову та око

Інформаційна модель має давати змогу операторові про­гнозувати характер розвитку ситуації і спостерігати як за поточними, так і за очікуваними результатами своїх дій. Модель має уможливлювати обробку інформації, а також способи її подання,

Організація потоків інформації передбачав як переван­таження, так і недовантаження операторів.

Для зменшення перевантаження оператора потрібно:

ü давати інформацію з необхідним випередженням до початку виконання;

ü скоротити потік інформації до необхідного мінімуму, від­ділити інформацію, що надходить епізодично, і подати її за запитом;

ü виділяти для прийняття рішення максимальний час у ме­жах відведеного для розв'язання завдання.

Для цього інформаційні моделі повинні містити відо­мості про час, який має у своєму розпорядженні оператор для виконання алгоритму.

Щоб збільшити навантаження оператора, доцільно:

ü скоротити до мінімуму час від запиту до відтворення інформації;

ü забезпечити достатню інтенсивність потоку інформації;

ü підвищити рівень «помітності» інформації (мерехтінням сигналів, яскравістю, гучністю);

ü забезпечити достатню тривалість індикації до реалізації оператором своїх дій;

ü надати операторові можливість зворотного контролю за своїми діями.

Для забезпечення найбільшої швидкості обробки інфор­мації оператор повинен сам регулювати потік інформації, тобто не бути жорстко пов'язаним з технічними характери­стиками засобів подання інформації.

Характеристики сигналів, що подаються операторові, мають забезпечувати необхідний рівень їх диференційова­ного сприймання, Для цього при кодуванні сигналів ура­ховують оперативні пороги сприймання, а кожний сигнал наділяють двома—чотирма ознаками, аби запобігати по­милкам.

Для більш рівномірного завантаження аналізаторів опе ратора основна інформація має оптимально розподілятися між зоровим, слуховим та іншими аналізаторами.

Багатофункціональні, полімодальні, об'ємні засоби відображення інформації суттєво підвищують ефективність діяльності оператора, але все ж таки залишаються індивідуальними ЗВІ, що не вирішує проблему оптимального пред­ставлення інформації.

Останнім часом дуже поширеними є дослідження зі створення нових ЗВІ, які базуються на групових формах відображення інформації, що можуть змінюватися залежно від умов діяльності і психофізіологічних можливостей опе­ратора. Це так звані адаптивні ЗВІ.

Процес адаптації здійснюється не тільки через зміну форм її представлення, а й за рахунок зміни її обсягу, темпу і ритму. Різновидами адаптивних ЗВІ є індикатори з перед­баченням та розвиткові мнемосхеми [18; 23].

Спостерігається певна тенденція в розробці ЗВІ: від ін­дивідуальних до групових, а потім до адаптивних і діалого­вих на базі сучасних ЕОМ.

Таким чином, постає питання не тільки розробки інфор­маційних моделей об'єкта, а передусім інформаційного за­безпечення процесу прийняття рішень оператором.

Побудова ЗВІ на основі загальних і часткових вимог до елементів індикації потребує вирішення конкретних зав­дань, серед яких:

ü психологічний аналіз діяльності оператора, визначення

ü його функцій і необхідної інформації;

ü вибір або проектування певних ЗВІ;

ü досягнення відповідності інтенсивності потоку інформації

ü реальній працездатності оператора;

ü розробка інженерно-психологічних вимог до ЗВІ;

ü композиційне і кольорове вирішення системи відображен­ня інформації;

ü оцінка і порівняльний аналіз отриманих варіантів майбут­ньої системи відображення інформації.

Для вирішення цих завдань розроблено такі підходи, як структурно-психологічний [18], системно-лінгвістичний [151], графоаналітичний [108].

Дата добавления: 2015-05-22