Причини й передумови голодомору

ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ

ДОКУМЕНТ

Колгоспна система - форма закріпачення селянства

Створивши колгоспи, держава установила над ними всеосяжний контроль. Першою ж заповіддю були поставки державі. Розподіляти на трудодні після поставок, як правило, було нічого, бо розміри цих поставок заздалегідь не визначалися. За вироблену продукцію колгоспи одержували від держави суто символічну плату. Колгоспники покладалися в основному на свою присадибну ділянку. Вони перетворювалися на людей «нижчого гатунку», головне суспільне призначення яких - забезпечення індустріалізації дешевим хлібом. Примусити їх погодитися з такою роллю можна було лише позаекономічними методами. І, справді, сталінське керівництво, ввівши у 1932 р. паспортну систему в місті, фактично прикріпило селян до землі, зробило їх державними кріпаками, об'єктом середньовічної експлуатації.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ _

1. Охарактеризуй форми опору селянства колективізації.

2. Яку мету мала публікація статті Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів»?

3. Що значить «розкуркулення» селянства?

4. Коли радянська влада перейшла до політики «ліквідації куркульства як класу»? Що вона означала?

5. Якою була доля розкуркулених селян?

6. Як ти розумієш термін «розселянювання України»?

7. Чи згоден ти з визначенням: «Колгоспна система - форма закріпачення селянства»?

1. Телеграма жителів с. Гельм'язів Шевченківської округи до Наркомзему УСРР 29березня1930р.

От імені 300 господарств, що вибули із знов організованих колгоспів, а також поодиноких господарств, запитання. Наша місцева влада як села, так і районна відмовилась одводить яровий клин, що визиває велику схвильованість людності, і не повертає с/г реманенту, живого і мертвого, і різного майна, що внесли до колгоспу. Прохають бідняки, в чім і розписуються три особи за всіх. М. Баран, М. Кодош, X. Галян.

Колективізація і голод на Україні. 1929-1933. 36. документів і матеріалів. - К.: Наукова думка, 1992. - С. 157

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТА _

1. Документ №1.

Що означало право виходу з колгоспів? Чому влада не повертала майно селянам? Про що це свідчило?

Згадай:

1. Що викликало у 1921-1923 pp. голод у південних губерніях України? 2. Чому держава вчасно не надала допомоги жертвам голоду в Україні?

Одним із найстрашніших злочинів сталінізму проти українського народу був організований ним голод 1932-1933 pp. До цього голоду держава штовхала село, яке відмовлялося прийняти колгоспну систему, від початку колективізації. Протягом січня-листопада 1930 р. в Україні було заготовлено 400 млн пудів хліба. За такий же період 1931 р. державні заготівлі становили 380 млн пудів. Але цього було досягнуто в результаті знекровлення села. У багатьох селян у 1931 р. вилучили все зерно, у тому числі посівний фонд. Узимку 1931/32 р. голод вже стукав до селянських хат України. Фізично ослабле-Тяжкий хліб 1932-го. не селянство не могло ефективно провести весняну посівну кампанію 1932 р. Ускладнювали ситуацію і безгосподарність у колгоспах, повна незацікавленість селян у ефективній, продуктивній роботі в них. На 20 травня 1932 р. у республіці було засіяно трохи більше половини запланованих площ. Внаслідок неякісного обробітку просапних культур частина посівів загинула. І все ж не природні чинники були причиною трагедії українського селянства. Врожай 1932 р. лише на 12 % був менший середнього врожаю за 1926-1930 pp. і міг би забезпечити населення України мінімумом продовольства.

Але цього не сталося. Наближення катастрофи відчувалося в середині 1932 р. Угорський письменник-комуніст, активний учасник громадянської війни Мате Залка. перебуваючи влітку 1932 р. в Україні, залишив такий запис у щоденнику, датований 11-13 червня: «Україна, незважаючи на нормальний урожай, приречена на голод... Це - трагедія». Саме в цей період на полях ночами почали з'являтися селяни - переважно жінки, яким нічим було годувати дітей. Цих нещасних у чиновних кабінетах називали «перукарями»: вони ножицями зрізали колоски на тих полях, де ще рік-два тому працювали як повноправні господарі. Незабаром явище набуло масового характеру. У серпні селяни почули про реакцію на це Й. Сталіна, названого офіційною пропагандою «батьком колгоспників». 7 серпня він власноруч написав закон про охорону соціалістичної власності, який за крадіжку колгоспної чи кооперативної власності передбачав розстріл з конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна. Сучасники називали цей закон «законом про п'ять колосків».

Незважаючи на небачену раніше жорстокість, забезпечити хлібозаготівлі в 1932 р. не вдалося. На 1 листопада було заготовлено лише 195 млн пудів. У деяких районах місцеве керівництво, усвідомлюючи масштаби голоду, що насувався, дозволило колгоспам залишати зерно для сівби та в страховий фонд. Саме так зробили керівники Оріхівського району Дніпропетровської області. Довідавшись про це, Сталін наказав вчинити над ними жорстоку розправу. Старший агроном райземуправління був засуджений до розстрілу, п'ятеро керівників і спеціалістів - до 10 років концтаборів, інші п'ятеро - до 8, двое - до 5 років.

Дата добавления: 2015-05-22