ДОКУМЕНТИ. 1. Що спричинило голодомор 1932-1933 pp

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Що спричинило голодомор 1932-1933 pp. в Україні?

2. Порівняй голод 1921-1923 pp. і 1932-1933 pp. Що в них спільне, а що - відмінне?

3. У чому суть «закону про п'ять колосків»? Які наслідки він мав?

4. Охарактеризуй державну політику в селі за голодомору.

5. Яку роль відіграли В. Молотов, Л. Каганович, і П. Постишев в організації голодомору?

6. З якою метою в 1933 р. проводилася чистка партії в Україні?

7. Якими були масштаби демографічних втрат за голодомору?

8. Охарактеризуй наслідки голодомору.

1. Зі спогадів свідків голодомору 1932-1933 pp.

Неліпа Онисія Андріївна - Городищенський район на Черкащині:

- У тридцять третьому було стільки горя, що й на воловій шкурі не спишеш... У Серафима Горідька було троє хлопців. Малий збігав до Литвинки, по сусідству. Вона йому вряди-годи молочка давала. Та ось раз пішов, а додому нема! Кинулись до неї. Питають -вона зам'ялась, язик заплітається. Почали шукати - в казані тільки нігтики Плавають...

Старостенко Григорій Іларіонович - Красноармійський район Донецької області:

- Що ми їли? Лободу-кропиву, ловили ящірок, ховрашків, їжаків. Весною 33 року було чогось багато ящірок, їх важко було впіймати, але ми старалися, пекли на вогнищі, ділили між собою і їли. Ми, діти, були страшні: на висохлих ніжках, величезні животи. Один з братів спух, а тоді помер. А як же ми решта вижили? За 5 кілометрів від нас була шахта № 19, там тоді вугілля до стволу возили кіньми. Коли котрусь коняку вбивало обвалом чи калічило, її вивозили на кар'єр і обливали карболкою. Як же воно тяжко пахло. На шахті люди знали, що гине коняка, і один знайомий давав знати нашому батькові. От ми йшли до кар'єру всі - батько, мама і ми - і чекали, поки привезуть коняку. Коли фельдшер з міліціонером зроблять своє діло і від'їдуть, ми й інші люди виходили із засідки. Що ж там робилося, страшно згадати. Хто що урве, відрубає, то його щастя. Батько біля тієї здохлятини нам подає шматки, ми в мішок і додому. Вдома їх довго вимочували, а потім солили в діжечці, і так вижили. Хоч усе й пахло карболкою. 33-й: Голод. Народна книга-меморіал. - К., 1991. - С. 216, 260.

2. Реакція секретаря Вінницького обкому КП(б)У І. Лівензона на заяву місцевих парткерівників про голод у Теофіпільському районі. 24 березня 1933 р.

Прежде всего, чрезвычайно страшно для меня то, что такой вопрос вообще всплыл. Я готов выслушать о Теофипильском районе что угодно, но только не заявление о голодании колхозников и просьбу о продовольственной помощи.

...Заявление о голодании колхозников нужно отвергнуть потому что: 1. Что это за квалификация такая? «Голодают колхозники, у которых большие семьи». Голодают лодыри, тунеядцы, приложившие немало энергии для разложения колхозов - вырабатывавших по 30-40 трудодней за год. Причем, среди них есть даже такие, у которых маленькие семьи.

2. Со всей решительностью заявляю, что голодающих таких «колхозников» очень мало и мало таких потому лишь только, что сотни центнеров (пожалуй, больше чем сотни) разбазарено колхозами для выдачи таким лодырям, рвачам, ворам.

3. Писать обкому, просить помощи и брать как базу для этого пусть даже голодные отдельные семьи, лодырей, разложителей колхозов, не понимая, не видя губительности этого пути. Это по меньшей мере очень странно и непонятно.

4. Только желанием замазать перед обкомом истинное положение вещей можно объяснить заявление... о том, что голодание колхозников насчитывается в 20 колхозах.

33-й: Голод. Народна книга-меморіал. - С. 40-41.

3. Постанова ЦК ВКП(б) від 8 листопада 1932 р.

Секретно

Сегодня приостанавливается отгрузка товаров для села всех областей Украины до времени, когда колхозы и индивидуальные крестьяне не начнут честно и добросовестно выполнять свой долг перед рабочим классом и Красной Армией в деле хлебозаготовок.

Пред. Совнаркома СССР Молотов Секретарь ЦК ВКП(б) Сталин

Запорізький облдєржархів. - Ф. 213. - Oп. 13. - Спр. 14. -Арк. 1.

4. Австрійський дослідник А. Вонарбург про географію голодомору 1932-1933 p.

Сотні українських очевидців не мовчали про свої трагічні переживання у тридцяті роки. Декому з цих людей вдалося в часи голодомору в Україні виїхати до Москви, чи то в інші райони Росії, оскільки вони були техніками за професією, або ж мали якісь привілеї. Вони розповідали, що як тільки вони покидали області заселені українцями (Українська PCP, Кубанська область і Північний Кавказ), вони не виявляли якихось зовнішніх ознак голоду, за винятком Білорусії. Вонарбург А. Голодомор в Україні 1932-1933 pp. // Австрійсько-український огляд. - 1999,- № 8. - С. 52.

Дата добавления: 2015-05-22