Філософії і методології науки

РОЗДІЛ ІI. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ

Тема 11. Онтологія (філософія буття)

Поняття онтології. Структура онтології. Типи онтології: реалізм, (матеріалізм), спіритуалізм (ідеалізм), монізм, дуалізм, плюралізм. Філософський смисл категорії буття. Буття людське та позалюдське. Буття і небуття. Буття і суще. Буття і субстанція. Буття і реальність. Реальність об’єктивна і суб’єктивна. Реальність процесів, станів, речей, властивостей та відношень.

Основні сучасні концепції буття. Сутність діалектико-матеріалістичної концепції буття, її світоглядне значення. Специфіка екзистенціалістичного тлумачення буття, його гуманістична спрямованість. Неотоміська концепція буття, її дуалістичний характер. Еволюційно-християнська концепція буття світу і людини П. Тейяра де Шардена

Матерія в структурі буття. Історична еволюція уявлень про матерію. Матерія і рух, їх єдність. Рівні організації матерії та типи рухів. Простір і час як форми буття матерії. Субстанційна, реляційна та суб’єктивістська концепція простору і часу. Соціальний простір і час.

Онтологія і діалектика. Основні форми діалектики: антична, гегелівська, марксистська, екзистенційна, ”негативна”. Альтернативи діалектики. Основні принципи діалектики як загальної кон-цепції розвитку. Поняття розвитку і закону. Діалектика суперечностей, кількісних та якісних змін, заперечення заперечення. Типологія суперечностей. Соціальні суперечності, їх сутність, струк-тура, особливості. Поняття антагонізму та соціального конфлікту. Антагонізми у суспільстві. Типологія соціальних антагонізмів (конфліктів). Способи розв’язання соціальних конфліктів.

Філософська категоризація світу. Категорії як роди буття і ступені пізнання. Основні онтологічні категорії: єдине і множинне, ціле і частина, зміст і форма, одиничне і загальне, можливість і дійсність.

Космос, природа, людина. Природа як сукупність об’єктив­них умов існування людини. Філософський сенс категорії світ. Світ як сукупна реальність та універсум людської життєдіяльності. Профанне і сакральне в світі. Природне і надприродне. Псевдосакральне. Поцейбічне і потойбічне. Онтологія і теологія. Ідея Бога.

Людське буття як практично-духовний “горизонт” світу.

Тема 12. Антропологія (філософія людини)

Буття людини як філософська проблема. Специфіка людського буття. Унікальність та універсальність феномену людини в світі. Буття людини як реальний процес її існування. Проблема людського начала. Фактори та рушійні сили антропосоціогенезу. Проблема сутності та існування людини. Ессенціалістський та екзестинціалістський підходи до розуміння людини. Природні, соціальні та духовні виміри людського буття. Свобода, творчість, відповідальність як характерні ознаки людського буття.

Філософська проблема душі і тіла. Плотська і духовна людина. Феномен тілесності. Тіло як носій буттєвих змістів. Подолання бінарної опозиції духу і тіла. “Мова тіла”. Орієнтація на тілесність сучасної цивілізації – посилення міфологічного елементу в культурі. Інтелект, воля, віра, почуття як прояви людського єства.

Особистість як соціокультурна форма індивідного буття. Історичні типи особистості. Поняття індивід, особистість, інди­відуальність їх роль в розумінні людської природи. Кінцевість ін­дивідуального існування людини. Сенс людського жуття. Життя і смерть в духовному досвіді людства. Дискусійність проблеми евтаназії та суїциду.

Проблемність буття людини в суспільстві. Суспільна по­зи­ція особи, її соціальна роль і взаємодія із соціальною нормою. Історичні форми взаємовідносин особи і суспільства. Відчуження людини в сучасному суспільстві. Різноманітність форм самореалізації людини. Людське буття як співбуття. Проблема людської самості. “Я“ та “інші”. Проблема інтерсуб’єктивності. Індивідуально-особистісне і соціально-спільнотнісне. Проблеми гуманізму. Гу-

манізм античний, ренесансний, сучасний.

Тема 13. Феноменологія (філософія духу)

Феноменологія в системі філософії. Духовний вимір людсь­кого буття. Онтологічні виміри духу. Знаково – символічна форма буття духу. Духовна діяльність, її особливості. Категорія “дух”, її роль в осмисленні внутрішнього світу людини. Ідеальне, його природа. Дух і душа. Феноменологія духу. Духовно – практичне перетворення світу. Проблема походження та сутності духовного.

Дух і свідомість. Проблема походження та сутності свідо­мості. Головні концепції походження свідомості. Свідомість як субстанція. Свідомість як функція мозку і відображення дійсності. Свідомість як гносеологічний, онтологічний, та соціальний феномен. Марксистська концепція свідомості. Феноменологічна концепція свідомості. Свідомість та буття у світі. Свідомість і психіка. Свідомість і самосвідомість. Рефлексивність, свобода та творчість як ознаки свідомої життєдіяльності. Пізнавальна, оцінююча, цілепокладаюча та мотиваційна функції свідомості. Структура свідомості: рефлексія, розум, розсудок, емоції, воля, мислення. Образне та понятійне мислення. Інтуїція, уява, творчість. Мислення і мова, мовний символізм буття.

Феномен несвідомого, його природа та функції. Структура не­свідомого: перед свідоме, підсвідоме, позасвідоме. Місце несвідо­мого в духовному світі людини. Свідомість і несвідоме. Шляхи свідомого впливу на несвідоме: аутотренінг, медитація, молитва тощо.

Суспільна та індивідуальна свідомість і несвідоме. Архетипи колективного несвідомого. Рівні суспільної свідомості: буденний та теоретичний, суспільна психологія та ідеологія. Духовність суспільства. Форми суспільної свідомості. Політична свідомість і політична діяльність. Правосвідомість. Мораль і моральна свідомість як регулятори життєдіяльності. Естетична свідомість і естетичне освоєння світу. Специфіка релігійної свідомості. Феномен революційної свідомості.

Тема 14. Гносеологія (філософія пізнання)

Теорія пізнання в системі філософського знання. Пізнання в

контексті людського існування. Пізнання як напрям самореалізації людини. Головна проблема гносеології та основні підходи до її розв’язання. Основні принципи теорії пізнання. Історичні концепції пізнання – пізнання як відображення і пізнання як творчість, проблема їх синтезу. Механізми соціокультурної детермінації піз-навальної діяльності. Форми пізнавальної діяльності. Буденне, релігійне, художнє, наукове, філософське пізнання. Суб’єкт і об’єкт пізнання, їх взаємозв’язок. Об’єкт-суб’єктна і суб’єкт–суб’єктна пізнавальна ситуація.

Чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне, абстрактне і конкретне в пізнанні. Опосередковане (раціональне, інтелектуальне, ін-телігібельне) та безпосереднє (ірраціональне, містичне, вчуваюче) пізнання. Інтуїція та вчування в об’єкт. Пізнання і творчість. Логіка наукового дослідження та її етапи: факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія. Ідея, як форма систематизації знання.

Пізнання і знання. Проблема істини. Основні сучасні концепції істини. Істина як процес. Істина і заблудження (помилка, хибність). Істина і вірогідність, ймовірність. Істина і правда. Істинність і правдоподібність, істинність і вірність знань. Істина монологічна (наукова, “епістемна”) і поліфонічна (філософська “алетейя”). Критерії істини. Знання і мудрість. Знання і віра (гносеологічна і релігійна). Гадка (доксичне знання), дискурсивне (епістемне) знання і “софійне” знання (мудрість).

Глобальний поворот людства до самоусвідомлення і самовизначення. Рух до постметафізики та альтернативні способи ідеалізації і пізнання: інтуїція, інстинкт, потяги, бажання. Епістемологічні альтернативи логоцентризму: деконструкція Ж. Дерріда, евентуалізація самоочевидностей М. Фуко. Трансформація об’єкта та ідеали об’єктивності. Колективне розуміння суб’єкта наукового пізнання. Співбуттєвість різних дискурсів: метафізики, релігії, науки, риторики. Плюралізація фундаментальних гносеологічних припущень.

Еволюційна епістемологія. Проблема існування загально­людських еволюційних структур пізнавального процесу. Концепція вроджених очікувань К. Поппера. Еволюціонуючи робочі гіпотези індивідуальної свідомості К. Лоренца.

Дата добавления: 2015-05-22