Сукупність найперших та найвищих духовних і матеріальних цінностей. Друга природа”, створена людиною: все те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність

Друга природа”, створена людиною: все те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність.

На відміну від природи (лат. nature), тобто матеріальної дійсності, існуючої поза людиною, культура (лат. cultura — оброблення) - про­дукт цілеспрямованої діяльності людей, тобто та частина природи, яка зазнала впливу людської діяльності. За цією ознакою культура окреслюється як світ арте­фактів - штучних речей та явищ, що протистоять недоторканій природі. Культуротворча діяльність повинна виявляти, використову­вати та яскраво демонструвати глибинні, приховані можливості та здатності природного.

2. Способи, технології, методи творення культурних явищ (культуротворча людська діяльність), які вводять людину у технологічний аспект культури.

Для характеристики куль­тури зовсім не обов'язково фіксувати всі предмети людської діяльності. Необхідно виявити та дослідити способи та методи їх створення, оскільки технологія, тобто всі не­обхідні умови продукування предметів культури, постає ключем до їх осмислення як явищ культури, важливою умовою прилучення людини до процесів культуротворення. За цією озна­кою можна визначити культури передові та відсталі, ефективні та неефективні, індустріальні та доіндустріальні, розвинені та примітивні. Ця ж ознака дозволяє враховувати і те, яким саме чином люди включаються у культуротворчий процес: чи постають вони як активні діячі, чи як прості виконавці, чи, навіть, як жертви даного процесу. При цьому виявляються не лише характеристики технології, а й характеристики соціальної систе­ми в аспекті її культурності. Але, на превеликий жаль,найкращі технології можуть використо­вуватись не лише для розвитку та позитивного утвердження людини у людському способі буття, а й для руйну­вання як людини, так і культури.

Культура, як сфера, де виявляються особливості та здібності людини як людини, постає сукупністю людських соціально-історич­них та культурних цінностей. Вона виражає те, що для людини набуває особливої значущості, поза чим людина не може розгля­дати себе і свою життєдіяльність сповненими сенсу та змісту. Саме за певні цінності в суспільстві розгортається боротьба між старим та новим, між справжньою культурою та псевдокультурою, між гуманістичною культурою та культурою людиноненавис­ницькою. Проблема полягає в тому, що за конкретних умов суспільного життя досить складно виявити справжні культурні цінності, які орієнту­ють розвиток культури на духовне збагачення людини та її моральне вдосконалення. Досить часто певні культурні новації сприйма­ються суспільством та окремими індивідами з обуренням, з гнівом, оцінюються як руйнівні та негативні у відно­шенні до людського самоствердження, але минає час, і такі оці­нки міняються на прямо протилежні.

4. Явища культури, в яких глибинні якості та можливості людини проявились максимально повно, досконало та виразно.

Тут йдеться не просто про цінності та способи діяльності, а про виведення і людської діяль­ності, і самої людини на певну гра­ничну межу своїх можливостей як інтелектуального, так і мате­реально - діяльного планів.

За цією ознакою культура не підлягає ніяким порівнянням та оцінкам у плані прогресу чи регресу: тут досягається максимально можливе на даний момент, за даних обставин, і тому всі такого роду досягнення стають вічни­ми та незрівнянними. Тому цю ознаку культури можна вважати вирішаль­ною, оскільки в усьому створеному людьми ми шукаємо саме цього - неперевершеного, виразного, незамінного. Тому ніякі відновлення чи відбудови ніколи не зможуть компен­сувати справжніх культурних втрат. В кращому випадку, вони можуть сприяти оновленню культурно-історичної пам’яті, бути повчальними, проте залишаються лише макетами чи точними копіями дійсних культурних творів.

Дата добавления: 2015-05-22