КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Пізнання як філософська проблема
Самосвідомість Вищим рівнем свідомості є самосвідомість. Самосвідомість — це здатність людини робити об'єктом розгляду свою власну свідомість, усвідомлення суб’єктом самого себе своїх інтересів і перспектив. На рівні самосвідомості людина (на основі ідеальних еталонів) здійснює самооцінку та самоконтроль, проводить аналіз своїх знань, думок, ідеалів, мотивів, вчинків та ін.. Самосвідомості, як частині цілого (свідомості) є характерними ознаки всього цілого, іншими словами, вона умовно пронизує по вертикалі як компонентну, функціональну, рівневу структуру свідомості, так і структуру за типом суб’єкта, виконуючи переважно більшу частину функцій свідомості, виходячи зі своєї специфіки. Першою із форм самосвідомості виступає самопочуття, тобто елементарне усвідомлення свого тіла і його «вписаності» у навколишній світ людей, предметів і речей. Наступна, вища форма самосвідомості пов’язана з усвідомленістю себе як такого, що належить до певного людського співтовариства, тієї чи іншої культури й соціальної групи. Найвищим рівнем самосвідомості є усвідомлення свого «Я» як цілком особливого утворення, схожого на «Я» інших людей й водночас чимось унікального і неповторимого, що може робити вільні вчинки й нести за них відповідальність. Самосвідомість передбачає співставлення себе з певним ідеалом свого «Я», винесення собі певної самооцінки, й у зв’язку з цим – задоволення чи незадоволення собою. Самосвідомість має такі функції: самоконтроль, самооцінка, само відображення. Вона виступає частиною свідомості. Самосвідомість зароджується не в результаті внутрішніх потреб ізольованої свідомості, а в процесі практичної діяльності й міжлюдських взаємовідносин, потому вона включає в себе самовизначення, саморегулювання, самоконтроль, які необхідні як в предметній діяльності, так і в спілкуванні з іншими людьми, самооцінку, зокрема моральну, яка проявляється в суто людському феномені совісті. Важливо також пам’ятати, що самосвідомість не лише виникає в процесі спільної діяльності й спілкування, а й перевіряється, коригується, виправляється й розвивається в ході включення людини в систему міжлюдських відносин. Проблеми пізнання досліджує розділ філософії (або філософська наука) під назвою "гносеологія" (давньогрец. "гносис" - пізнання; "логос" - учення, наука). ♦ Гносеологія була характерною для часів класичної філософії, оскільки розглядала пізнання з позиції відстороненого спостереження, а епістемологія це більше явище некласичної філософії.? У найзагальнішому розумінні пізнання постає як процес взаємодії свідомості та дійсності, унаслідок якої у свідомості вибудовуються образи, інтелектуальні моделі та конструкції, які дають змогу людині поліпшувати свої стосунки з дійсністю, робити свої дії оптимальнішими або ефективнішими, збільшувати свої можливості та міру свободи. З позиції Античності пізнання розглядається в трьох напрямках: -матеріалістичний- людина правильно пізнає і може пізнавати; -ідеалістичний- світ непізнаваний; -Дуалістичний-людина може пізнавати лише частково. Існують два рівні пізнання: Емпіричний рівень –це знання отримане безпосередньо з досвіду з деякою раціональною обробкою властивостей і відношень об’єкта що пізнається. Теоретичний рівень- це знання отримане шляхом абстрактного мислення. Розрізняють такі форми пізнання: Чуттєва- є єдністю відчуття сприйняття і уявлення. Відчуття – відображення за допомогою органів чуття окремих властивостей. Сприйняття- синтез ний комплекс різного роду відчуттів, що дає можливість створення єдиного образу предмета. Уявлення- це образ речі чи явища що виникає на основі минулого чуттєвого досвіду. Раціональна форма пізнання здійснюється у формах понять, суджень і умовиводів.Поняття-терміни, слова закріпленні за певними предметами. Судження – оперування поняттями з використанням логіки. Умовивід – форма відповідності знань до реальності. Практика також виконує ряд функцій у процесі пізнання: є критерієм істинності знань, є кінцевою ціллю пізнання, є основою для подальшого пізнання, є областю опредмечення і розпредмечення людських знань.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 472; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |