Розкрийте суть понять «космоцентризм», «теоцентризм», «антопоцентризм». Дайте порівняльну характеристику

Філософія як світогляд пройшла три основні стадії своєї еволюції:

• космоцентризм;
• теоцентризм;
• антропоцентризм.

Космоцентризм - філософський світогляд, в основі котрого лежить пояснення навколишнього світу, явищ природи через могутність, всесильність, нескінченність зовнішніх сил - Космосу і відповідно до якого все суще залежить від Космосу і космічних циклів (дана філософія була властива Стародавньої Індії,Стародавньому Китаю,іншим країнам Сходу, а також Давньої Греції).

Теоцентризм - тип філософського світогляду, в основі якого лежить пояснення

всього сущого через панування не зрозумілої, надприродної сили - Бога (був поширений в

середньовічній Європі).

Антропоцентризм - тип філософського світогляду, в центрі якого

стоїть проблема людини (Європа епохи Відродження, нового і новітнього часу,

сучасні філософські школи).

Якщо для космоцентризму людина є части­ною Всесвіту, мікрокосмом, в якому відображається макрокосм, то християн­ство, зокрема геоцентризм відводить людині центральну роль у божественному плані творіння. Людина є центром і володарем природного світу, метою творіння. На відміну від всього створеного, людина - богоподібна істота, свідченням чого є наяв­ність у ній розуму і волі., що є частково характерним і для антропоцентризму.

65. Розкрийте сутність понять «теїзм», «пантеїзм», «»деїзм»

Теїзм є релігійним або філософським переконанням існування найвищої, надсвітової істоти – Бога, яка створила світ, його підтримує та ним керує.

Існують різні напрями теїзму:

§ монотеїзм: єдинобожжя, віра в одного Бога,

§ політеїзм: багатобожжя, віра в багатьох богів, які, в основному, усвідомлюються в якості внутрішньо-світових сил,

§ генотеїзм й монолатрія: багатобожжя, віра в багатьох богів, але я поклоняюся тільки одному.

Теїстичними релігіями є, зокрема, християнство, іслам, індуїзм та юдаїзм.

Від теїзму відмежовуються такі поняття:

атеїзм: агностицизм: деїзм: пантеїзм: пандеїзм: панентеїзм: теократизм: космотеїзм:

Пантеїзм — філософська доктрина, яка стверджує, що всесвіт є ідентичним з Богом; редукція Бога до всесвіту або всесвіту до Бога. Іншими словами, пантеїзм це — вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включаючи людину частиною божества.

Деї́зм (від лат. deus, «бог») — віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність у цьому світі (тобто, в подальшому він не втручається — на противагу теїзму).Деїзм пов'язаний з визнанням Бога-творця, поняття про якого акумулює в собі ідею креаціонізму. Ця ідея заснована на відчуженні, абсолютизації і обожненні могутньої творчої активності людини.

66.Дайте порівн.. хар-ку понять «містичний пантеїзм», «натуралістичний пантеїзм»

Пантеїзм — філософська доктрина, яка стверджує, що всесвіт є ідентичним з Богом; редукція Бога до всесвіту або всесвіту до Бога. Іншими словами, пантеїзм це — вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включаючи людину, частиною божества.

Містичний пантеїзм визнає як матеріальне, так і ідеальне начала. Сьогодні широко й різноманітно представлений в язичництві, може включати вірування у реінкарнацію, космічне свідомість і паранормальні зв'язки з природою.

Натуралістичний пантеїзм визнає матерію первинним початком. Бог ідентичний Природі або Всесвіту. В історії ця форма пантеїзму представлена ​​в стоїцизмі, у філософії Джона Толанда, Ернста Геккеля, Девіда Лоуренса.

У пантеїстичних концепціях нерідко ховалися натуралістичні тенденції, що розчиняють Бога в природі і підводили до матеріалізму, представляючи собою вчення, опозиційні за відношенням до панівного теїстичного релігійного світогляду. Іноді ж у форму пантеїзму вдягалися релігійно-містичні прагнення, що розчиняють природу в бозі. У 1828 німецький філософ К. Краузе для позначення своєї ідеалістичної системи, щоб відрізнити її від системи натуралістичного і матеріалістичного пантеїзму, ввів термін «панентеїзм» (від грец. Pán en theó — все в бозі). Відомі приклади химерного переплетення елементів обох типів пантеїзму у світогляді одного і того ж мислителя.

67. Як співвідносяться між собою поняття «номіналізм» та «реалізм»

Реалізм - це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність /буття/ існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. Згідно з їх вченням, універсалії існують раніше від речей і незалежно від речей, являючи собою думки та ідеї божественного розуму. І тільки завдяки цьому людський розум має змогу пізнати сутність речей, бо ця сутність є не що інше, як загальне поняття. Номіналізмпоходить від латинського слова "nomen", що означає "ім'я". В протилежність реалізмові, номіналісти вважали, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття /т.зв. універсалії/ - лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленнях. Основними представниками цього напряму були: Д.Скот, І.Расцелін, У.Оккам.
Крайні номіналісти, до яких належав Расцелін /XІ -XІІ ст./, обґрунтовували думку про те, що загальні поняття - це тільки звуки людського голосу; реально існує лише одиничне, а загальне - тільки ілюзія, яка може існувати лише в людському розумі.
Слід зазначити, що полеміка між реалізмом і номіналізмом почалася із суто теологічної проблеми про характер реальності "святої трійці".
Реалізм наполягав на істотності, реальності, саме єдності триєдиного Бога. Номіналізм же справді реальними вважав "лики" /іпостасі/ трійці. Проте "проблема трійці" була лише зовнішньою формою, так би мовити "офіційним приводом", який в умовах середньовіччя мусив бути теологічного плану. Справжня проблема, що стала предметом гострої полеміки, була цілком філософською проблемою статусу реальності категорій загального і одиночного.

68.Як співвідносяться між собою поняття «раціоналізм» та «ірраціоналізм»

У процесі пізнання досить чітко проглядаються дві сторони --чуттєве відображення і раціональне пізнання.
З питання про роль, місце та співвідношення чуттєвого і раціонального впізнавальному процесі в історії філософії існували два прямопротилежні точки зору –раціоналізм та ірраціоналізм. Ірраціоналісти вважали, що вирішальна роль у процесі пізнання належить органам чуттів,а відчуття і інші форми живого споглядання визнавалися єдинимджерелом і засобом досягнення істини. Ірраціоналістами були представникияк матеріалізму (Гоббс, Локк, Фейєрбах та ін), так і ідеалізму (Берклі, Юмта ін.)
Раціоналісти спираючись перш за все на успіхи математики, прагнулидовести, що загальні і необхідні істини не виводяться безпосередньо зданих чуттєвого досвіду та його узагальнення, а можуть бути підкреслені тількиз самого мислення. Такі погляди розвивали Декарт, Лейбніц, Гегель та ін
ірраціоналізмабсолютизував чуттєве пізнання, приймаючи (або зовсім відкидаючи) рольмислення. Раціоналізм же заперечував дослідне походження загальності інеобхідності як найважливіших ознак достовірного знання і надмірноперебільшував значення мислення - аж до відриву його від реальності.
Розвиток філософії, науки та інших форм духовної діяльності людейпоказує, що насправді будь-яке знання є єдність двохпротилежних моментів, сторін - чуттєвого і раціонального. Вононеможливо ні без одного з них. Органи почуттів доставляють розумувідповідні дані, факти. Розум їх узагальнює і робить певнівисновки. Без органів почуттів немає роботи розуму, а чуттєві дані в тійчи іншій мірі завжди осмислені, теоретично навантажені, регулюютьсярозумом.. Якщо ірраціоналізм у своїй однобічності зупиняє пізнання на півдорозі, начисто досвідчених даних, то раціоналізм відриває розум від емпіричних фактів. Такимчином, лише в єдності почуттєвого відображення і раціонального пізнання,емпіричного і теоретичного пізнання реальний шлях до розуміння істини.

69Розкрийте сутність понять «емпіризм» та «раціоналізм»

Емпіризм (грец. έμπειρία — досвід) — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, наукове пізнання отримує основний зміст від чуттєвого досвіду, у знаннях немає нічого, чого раніше не було б у чуттєвому досвіді суб’єкта пізнання. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані емпіризм — це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді.

Раціоналізм (відлат. ratio — розум) — філософськаточказору, яканаголошуєпершістьікомпетентністьрозуму (логічногоходуміркування) впошукахправди.Він наголошує, що основний зміст наукового знання досягається через діяльність розуму, розсудку та інтелектуальної інтуїції.

70.Особливість співвідношення понять «сцієнтизм» та «антисцієнтизм»

Зростання ролі науки і наукового пізнання в сучасному світі, складності і протиріччя цього процесу породили дві протилежні позиції в його оцінці — сцієнтизм і антисцієнтизм, які склалися к середині ХХ ст. Прибічники сцієнтизмустверджують вищу цінність науки в суспільстві. Її результати потрібно всебічно втілювати в усі форми і види людської діяльності. Усе соціальне життя повинно бути організоване на науковій основі. При цьому наука ототожнюється з математичним, природничим і технічним знанням. Принижуються або зовсім заперечуються гуманітарні науки як нібито не маючі пізнавального значення. Стверджується, що саме така наука може вирішити усі суспільні проблеми..основними течіями сцієнтизму є позитивізм, неопозитивізм та герменевтика

На противагу сцієнтизму виник антисцієнтизм — філософсько-світоглядна позиція, прихильники якої піддають різкій критиці науку і техніку, які, за їхньою думкою, не тільки не можуть забезпечити соціального прогресу, покращення життя людей, але й підсилюють військову небезпеку, загострюють екологічну ситуацію. Основними течіями анти сцієнтизму є фрейдизм, персоналізм, екзистенціоналізм

Слід визнати, що обидва альтернативних підходи містять ряд вірних моментів в оцінці науки. Синтез цих моментів дозволить більш точно визначити її місце і роль в сучасному світі. Однаково помилково як абсолютизувати науку, так і недооцінювати її.

Дата добавления: 2015-05-22