Рух» та «розвиток» особливість взаємодії

Парадигма-поняття, що виражає ціннісну нормативну оцінку різних аспектівнаукової діяльності, враховуючи наявні наукові традиції і фіксацію моментів безперервності і наслідування у розвитку науки.

Як співвіднос. між собою поняття «діалектика» та «синергетика»?

В даний час питання самоорганізації та саморозвитку систем досліджуються синергетикою. Це - міждисциплінарна область знання, що орієнтується на пізнання загальних принципів самоорганізації та управління в складних системах. З позицій синергетики стало можливим по-новому вирішувати та обговорювати і ті проблеми розвитку, які традиційно розглядалися діалектикою. Синергетикою розкрилися деякі нові риси розвитку: відсутність його спрямованості, множинність шляхів розвитку, закономірність хаотичних процесів і т.д.
Все це породило проблему співвідношення синергетики і діалектики. У науковій літературі мають місце і різні точки знання з цієї проблеми. одні автори вважають, що діалектика повинна стати частиною синергетики як її окремий метод, або взагалі синергетика замінить діалектику (А.Б. Венгеров). Інші - ставлять питання про створення нової нелінійної діалектики (В.В. Афанасьєва). Треті дослідники вважають, що синергетика є математичною основою діалектичного матеріалізму (Д.С. Чернавський).
Синергетика являє собою сучасну теорію еволюції відкритих складних систем.Серед таких в синергетики розглядається біосфера з усією сукупністю своїх елементів, що спостерігається Всесвіт, суспільство і створюване їм матеріальна і духовна культура. Вона досліджує і окремі підсистеми названих систем. Вона орієнтує пізнавальний процес на виявлення нелінійного характеру їх розвитку, загальних закономірностей і принципів самоорганізації самої різної складності і природи: фізичних, хімічних, біологічних, технічних, соціальних і т.д. В цьому плані синергетика набуває і парадигмальний статус. Вона стає парадигмою сучасної наукового знання. У ній можливе існування і самих різних підходів у пізнанні системних об'єктів. Її твердження призводить до відмови від образу світу, побудованого з елементарних частинок матерії, на користь картини світу, що складається з системних об'єктів і сукупності нелінійних процесів. Все це визначає і її особливу роль у формуванні сучасної картини світу.

75. Розкрийте суть понять «парадигма» та «наукова революція»

Термін "парадигма" у філософію науки уперше впровадив позитивіст Густав Бергман, однак справжній пріоритет у його використанні і поширенні належить Томасу Куну. Серед найвпливовіших парадигм сучасної філософії виділяють такі:

Антропологічна парадигма-це спрямування філософського пізнання на людину як на основний предмет дослідження;
Онтлгічна парадигма- намагання креслювати явища людського буття з позиції їх найперших засад та як елементів цілісного універсаму;

Культурологічна та соціологічна парадигма- осмислення дійсності крізь позицію, згідно якої всі феномени людського буття пов’язані із соціальними та культурними процесами;

Сцієнтистська парадигма,згідно якої найпершим завданням філософії постає обслуговування науки і при тому перш за все методологічне обслуговування.

Інтелектуалістська парадигма- філософському дослідженню підлягають перш за все процеси інтелектуальної діяльності.

Парадигма релігійної філософії більш-менш послідовно слідує методологічним вирішенням середньовічної філософії.

Наукова революція — назва для позначення докорінних змін в ідеях про природу, в динаміці наукового пізнання, що відбулися в європейському інтелектуальному житті з серед. XVI — до кінця XVII ст. Це був час формування вільної від церковних догматів, Грунтованої на накопичених упродовж півтори тисячі років фактах та узагальненнях нової наукової картини світу. Різко зросла кількість наукових відкриттів і визначних технічних винаходів.

У періодНаукової революції великий крок уперед зробили фізика, математика, хімія, біологія, зоологія, медицина, географія, мінералогія. Ґрунтовні дослідження природи зумовили новий якісний стрибок в уявленнях про світ, формування переконаності в існуванні суворої природної закономірності, яку можна вирахувати математично. Успіхи промисловості сприяли розвиткові механіки.

Головний результат Наукової революції — народження сучасної науки, початок процесу диференціації наук, формування нових галузей знань, фундаментальних та прикладних наук, професійного поділу праці, спеціалізації досліджень.

Наукова революція заклала підвалини для індустріального перетворення світу в наступних століттях.

80. Розкрийте сутність понять «верифікація» та «фальсифікація» ФАЛЬСИФІКАЦІЯ(лат. falsus - неправдивий і facio - роблю) – наукова процедура, що має своїм результатом встановлення хибності відповідної гіпотези за допомогою емпіричної перевірки на відповідність експериментальним даним або теоретичної перевірки на відповідність прийнятим в науковому співтоваристві фундаментальним теоріям. Принцип фальсифікації(Поппер) виступав критерійною основою диференціації науки і філософії("метафізики").

Принцип фальсифікації — це не спосіб емпіричної перевірки теорії, а певна настанова науки на критичний аналіз змісту наукового знання, на постійну необхідність критичного перегляду всіх його досягнень.

ВЕРИФІКАЦІЯ(. verificatia - підтвердження; лат.verus - істинний, facio - роблю)

логіко-методологічна процедура перевірки наукових знань на істинність на основі їхвідповідності емпіричним даним(пряма абобезпосередня ВЕРИФІКАЦІЯ) або теоретичнимположенням, відповідним емпіричним даним(непрямаВЕРИФІКАЦІЯ).Верифікація була запропонована представниками логічного позитивізму.

82. Як співвідносяться між собою поняття «свідомість», «самосвідомість» та «суспільна свідомість»

Свідомість – це властивість високоорганізованої матерії відображувати специфіку існування буття на рівні формування його уявних, наочних образів.Свідомість людини — складне і багатограннеявище.Свідомість є своєрідним поєднанням усіх простіших форм відображення дійсності (сприйняття, відчуттів, уявлень, понять, почуттів, дій), узагальнюючою формою відображення дійсності, у якій з найбільшою повнотою відображено те, що є специфічним для людини порівняно з тваринами Вищим рівнем свідомості є самосвідомість. Самосвідомість –це здатність людини робити об’єктом розгляду свою власну свідомість. На рівні самосвідомості людина здійснює самооцінку та самоконтроль, проводить аналіз своїх знань, думок, ідеалів, мотивів, вчинків та ін. Самосвідомість є обов’язком свідомості, без неї людина не змогла б зрозуміти себе, визначити своє місце у світі та вдосконалюватись. Іншими словами, самосвідомість- це діяльність душі людини, її спрямованість на свою внутрішню сутність, діалог я з самим собою. Суспільна свідомість - це не емпірично ісоняття нуюче самостійне духовне утворення, а
сусшльна свідомість лософська категорія, що позначає фундаментальну особливість соціальних суб'єктів відображати соціальну та природну дійсність при визначальному впливі суспільного буття, а суспільне буття — це реальний процес життя людей. Суспільна свідомість є відображенням буття людей. суспiльному самопiзнаннi вiдображення реалiзується у всiй повнотi своїх проявiв, а кожний прояв - як наймасштабнiше.
Суспiльна свiдомiсть вiдображає суспiльне буття як цiле, тобто, i економiчнi, i полiтичнi, i духовнi стосунки разом. Таке вiдображення є одночасним пiзнанням, розумiнням i творенням.

Рух –це поняття для позначення будь-яких взаємодій, а також зміни станів об’єктів, що викликані цими взаємодіями, безвідносно до їхнього носія, способу та напрямку здійснення. У філософському значенні рух поділяється на вічний, абсолютний та не створюваний.

Рух має певні властивості:

– об'єктивність, вона випливає з об'єктивного існування світу;

– рух незнищуваний, бо незнищувана матерія, світ;

– загальність (універсальність) руху, бо немає таких матеріальних тіл, які б не перебували в русі, тобто без взаємодії, зміни;

– абсолютність і відносність руху, тобто він відносний в міру конкретних форм його прояву;

– суперечливість руху, яка проявляється в тому, що він абсолютний і відносний, перервний і безперервний (наприклад годинник).

З погляду спрямованості змін виділяються три типи руху:

– прогресивний (наприклад, загальний процес пізнання);

– регресивний (наприклад, старіння живого організму);

– кругообіг.

Перший тип руху називається розвитком.Розвиток — це незворотна, спрямована, необхідна зміна матеріальних та ідеальних об'єктів. У результаті розвитку виникає нова якість. Це — загальна властивість матерії, її найважливіша ознака.. Сутність руху полягає процесі розвитку- процесі тривалих, накопичуваних необоротних якісних змін в бутті

Розвиток — це насамперед зміна, руху, але не будь-яка зміна, руху є розвитком. В процесі руху як розвитку створюється нове, необхідне, здатне до саморуху, самовідтворення.

Розвиток має такі ознаки як структурність, поступальність,спрямованість та циклічність. Розуміння розвитку як постійного виникнення чогось принципово нового, незворотного має свою історію. Адже подібне поняття розвитку складалося протягом багатьох віків. Був час, коли уявлення про розвиток як такий взагалі не існувало. Це пояснювалось низьким рівнем наукових знань і, зокрема, специфікою культури, світогляду того чи іншого народу. Так, в античності вищою цінністю вважалась насолода прекрасним, яскраве повноцінне життя. Тому не хотілося уявляти розвиток, зокрема життя, як невідворотний рух до смерті. Звідси – концепція великого колообігу. В світі, на думку греків, все підкорено циклічним, повторним змінам. Зокрема Геракліт стверджував, що світ "є і буде вічно спалахуючим і згасаючим".

Своєрідним подоланням циклічності античної моделі було розуміння розвитку в середньовічній християнській філософії історії. Тут життя розумілося як устремління вперед від минулого до майбутнього, від зародження до Страшного суду. Тобто виникає уява про часову спрямованість, неповторність подій індивідуального і суспільного життя.

Важливий внесок у поняття розвитку зробив Р.Декарт.

76. Як співвідносяться поняття «розвиток», «прогрес», «регрес»

Розвиток — це незворотна, спрямована, необхідна зміна матеріальних та ідеальних об'єктів. У результаті розвитку виникає нова якість. Це — загальна властивість матерії, її найважливіша ознака.

Поняття розвитку виділяє із загальної маси змін такі, які пов'язані з оновленням системи, з її внутрішнім структурним і функціональним зміною, перетворенням в щось нове, інше. Розвиток - процес тривалих, що накопичуються, необоротних, поступальних змін складних системних об'єктів у досить великі інтервали часу (наприклад, еволюція літосфери, екосистем, історичний розвиток людських спільнот, знарядь і навичок праці,

Розвиток — це насамперед зміна, руху, але не будь-яка зміна, руху є розвитком. Найперше з чим пов'язаний розвиток –це те, що здійснювані зміни вибудовуються в певну послідовність і цей ланцюг змін виступає як деяка загальна зміна стану системи. Отже, розвиток складають необоротні, здатні нагромаджуватись й набувати більшого масштабу зміни, які внаслідок цього викликають появу нових властивостей та якостей. Таким чином розвиток являє собою здійснення послідовних необоротних якісних змін руху.

Найбільш складним типом розвитку є історія суспільства, що включає в себе, крім об'єктивних, також суб'єктивні чинники: погляди, цілі, інтереси людей. Це надзвичайно ускладнює характер детермінації суспільно-історичних процесів. У реалізації історичних перспектив, можливостей беруть участь людський вибір, ідеали, воля до дії. Теоретичне осмислення історичних процесів вимагає застосування всього комплексу знань, методів діалектики

Двома найбільш загальними протилежними за своїми характеристиками, різноспрямованими один від одного, діалектично пов'язаними тенденціями розвитку є прогрес і регрес.

Прогрес- це не лише зростання якості в результаті кількісних змін, а й здатність об’єктів зберігати здатність до системного функціонування.

Регрес- це тип розвитку, який демонструє переважання навпаки рушійних тенденцій, який здійснює спрощення і збіднення форм, дезінтеграцію цілісності тощо.

Розвиток завжди є взаємодією прогресивних і регресивних змін, певним типом їх поєднання.

77.Який зміст ми вкладаємо в поняття «розвиток»? З якими поняттями він співвідноситься?

Розвиток — це незворотна, спрямована, необхідна зміна матеріальних та ідеальних об'єктів. У результаті розвитку виникає нова якість. Це — загальна властивість матерії, її найважливіша ознака.

Поняття розвитку виділяє із загальної маси змін такі, які пов'язані з оновленням системи, з її внутрішнім структурним і функціональним зміною, перетворенням в щось нове, інше. Розвиток - процес тривалих, що накопичуються, необоротних, поступальних змін складних системних об'єктів у досить великі інтервали часу (наприклад, еволюція літосфери, екосистем, історичний розвиток людських спільнот, знарядь і навичок праці,

Розвиток — це насамперед зміна, руху, але не будь-яка зміна, руху є розвитком.Рух –це поняття для позначення будь-яких взаємодій, а також зміни станів об’єктів, що викликані цими взаємодіями, безвідносно до їхнього носія, способу та напрямку здійснення. У філософському значенні рух поділяється на вічний, абсолютний та не створюваний. Найперше з чим пов'язаний розвиток –це те, що здійснювані зміни вибудовуються в певну послідовність і цей ланцюг змін виступає як деяка загальна зміна стану системи. Отже, розвиток складають необоротні, здатні нагромаджуватись й набувати більшого масштабу зміни, які внаслідок цього викликають появу нових властивостей та якостей. Таким чином розвиток являє собою здійснення послідовних необоротних якісних змін руху.

Найбільш складним типом розвитку є історія суспільства, що включає в себе, крім об'єктивних, також суб'єктивні чинники: погляди, цілі, інтереси людей. Це надзвичайно ускладнює характер детермінації суспільно-історичних процесів. У реалізації історичних перспектив, можливостей беруть участь людський вибір, ідеали, воля до дії. Теоретичне осмислення історичних процесів вимагає застосування всього комплексу знань, методів діалектики

Двома найбільш загальними протилежними за своїми характеристиками, різноспрямованими один від одного, діалектично пов'язаними тенденціями розвитку є прогрес і регрес.

Прогрес- це не лише зростання якості в результаті кількісних змін, а й здатність об’єктів зберігати здатність до системного функціонування.

Регрес- це тип розвитку, який демонструє переважання навпаки рушійних тенденцій, який здійснює спрощення і збіднення форм, дезінтеграцію цілісності тощо.

Розвиток завжди є взаємодією прогресивних і регресивних змін, певним типом їх поєднання.

Дата добавления: 2015-05-22