В чому сутність вчення В. Вернадського про ноосферу?

Чи пов’язані між собою проблеми сенсу життя та смерті?

Що ви розумієте під поняттям «свобода»? Чому свобода є проблемою для людини?

Варто зазначити, свобо́да —це не лише можливість чинити вибір відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей на основі знання об'єктивної дійсності, а й усвідомлення людиною необхідної поведінки.Як філософська, юридичната моральна категорія вона володієбезмежноюглибиною і безмежнобагатозначнимивизначеннями. Не буде перебільшеннямсказати, щоця проблема стала об'єктомрозгляду в європейськійфілософії, мабуть, з часів Арістотеля. Кант бачив у свободієдинийспосібгідноголюдськогосамовизначення.Соловйоввважав, що філософія і свобода нероздільні, вони тягнуться один до одного і живлять, збагачують одна одну, працюючи в єдиномусиловомуполі - загальності і нескінченностібуття.

Проблемами свободи, які постають перед людьми є:

ü Суперечність між індивідуальною та суспільною свободою;

ü Наявність суперечностей між індивідуальними свободами людини;

ü Проблема переведення прав і свобод з позиції їх декларативності у площину реальності;

ü Проблема повноти реалізації.

Сенс життя пов'язується з об'єктивно важливими цінностями, які виступають як найвища мета людської діяльності та прагнень.

Проблема сенсу життя хвилює і мучить у душі кожну людину. Людина може надовго забути про нього, заглибитися в буденні інтереси повсякденного життя чи в які-небудь надособисті проблеми, але відмахнутися від питання про сенс життя не може навіть найбайдужіша і духовно не пробуджена людина. Адже, невідворотність смерті і наближення її провісників – старіння, хвороб - є для кожної людини грізне і непереборне нагадування невирішеного, відкладеного убік питання про сенс життя. Цей факт дає можливість сказати, що проблеми сенсу життя та смерті дуже пов’язані між собою. Оскільки, людина як істота вільна, яка усвідомлює свою смертність, - з неминучістю приходить до роздумів над сенсом життя, і це не просто розумові вправи, а питання самого життя.

Сучасне вчення про біосферу створив і розвинув В. І. Вернадський (1863 — 1945).Саме він і передбачав перехід біосфери в новий стан, так звану сферу розуму -”ноосферу” (noos - в перекладі з грецької: розум, дух), в якій людина стане основною геологічною силою. Ноосфера - це етап розвитку біосфери, на якому людина, свідомо використовуючи свої знання, буде підтримувати існування біосфери та сприяти її розвитку.В. І. Вернадський зазначав, що можливості людини з її розумом і технікою такі значні, що вона може втручатись в хід геолого-хімічних процесів Землі і навіть змінювати їх природний напрямок. Людствомаєусвідомити свою силу і роль убіосфері і тодінастаненовийетап її розвитку.Ноосфера відрізняєтьсявідбіосферивеличезноюшвидкістю в розвитку. За концепцієюноосфери, людствоперетворилося на найпотужнішугеологічну силу на планеті. Вернадськийпідкреслював, щопротягомостанніх 500 років воноосвоїлоновіформиенергії - парову, електричну, атомну, й навчилосявикористовуватимайжевсіхімічніелементи. Людствоосвоїло всю біосферу й одержало набагатобільшу, порівняно з іншимиорганізмами, незалежністьвіднавколишньогосередовища. Наукова думка й діяльністьлюдинизмінили структуру біосфери, незаймана природа швидкозникає,з’являютьсяновіекосистеми та ландшафти - міста, культурніземлі, для якиххарактерніпростішіугрупуванняорганізмів.

ВченняВернадського про ноосферу включає 4 основніположення:

1. Ноосфера - історично останній стан геологічної оболонки біосфери, що перетворюється діяльністю людини.

2. Ноосфера - сфера розуму і праці.

3. Змінибіосфериобумовлені як свідомою, так підсвідомоюдіяльністюлюдини.

4. Розвитокноосферипов’язаний з розвиткомсоціально-економічнихфакторів.

Конец формы

Дата добавления: 2015-05-22