Загальна характеристика і основні етапи античної філософії

Еліністична та римська філософія.

Класичний період античної філософії (Сократ, Платон Аристотель).

Докласичний період античної філософії.

Загальна характеристика і основні етапи античної філософії.

План

Антична філософія

Теми для написання рефератів

1. Особливості староіндійської філософії. Проблема філософії як центральна проблема староіндійської філософії

2. Основні школи та напрямки староіндійської філософії: брахманізм; філософія епічного періоду; неортодоксальні і ортодоксальні школи в стародавній Індії

3. Даосизм, як національна релігія Китаю

4. Основні школи та напрямки старокитайської філософії: конфуціанство; даосизм; моїзм; легізм; школа прихильників Інь і Ян.

5. Даосизм і буддизм.

6. Причини поширення буддизму в сучасному світі.

7. Даосизм в різні історичні періоди.

8. Природа індійської філософії.

9. Філософські основи буддизму.

Література

1. Антология мировой филисофии. Т.1 – М.,1969г.

2. Древнеиндийская философия. М.,1963г.

3. Древнекитайская философия: Собр. Текстов. В 2Т. М.,1972-1973.Т.2

4. Лукьянов А.Е. Истоки Дао. Древнекитайский миф. – М.,1992.

5. Лукьянов А.Е. Становление философии на Востоке. М,1989.

6. Таранов П.С. Золотая философия. М.,1999г.

7. Читанка з історії філософії: Кн. 1; Філософія Стародавнього Світу. К.,1992г.

8. Современная философия: словарь и хрестоматия. Ростов-на-Дону,1995г.

9. Васильев Л. История народов Востока. – М., 1983.

10. Электронная версия: И. А. Небараев, А. Р. Дубровин, П. А. Евстифеев, С. В. Казин // http://filosok.narod.ru/glava2.html

11. «Философия». Третье издание, под ред. доктора философских наук, профессора В. Н. Лавриненко, Москва, изд.Юристъ, 2008.

12. «История философии» в кратком изложении, пер. с чеш. И. И. Богута, Москва, изд. «Мысль», 1995.

Слово «античний» перекладається як стародавній, але не будь-яка стародавня філософія є античною. Частіше за все під античною філософію розуміється сукупність філософських вчень, які розвивалися в давньогрецькому та давньримському суспільствах, починаючи з кінця VII ст. до н.е. і закінчуючи VI ст. н.е.

Наскрізною рисою античної філософії цілком слушно вважається космоцентризм, оскільки у давньгрецьких мислителів природа (космос) розумілася в якості чуттєво-матеріального абсолюту, підпорядкованій розуму доцільності, що вічно перебуває у стані постійного оновлення. При цьому людина розглядався не як щось зовнішнє і протилежне природі, а як невід’ємне і однорідне з нею. Така космосмоцентрична настанова обумовила приоритет натурфілософських міркувань, особливо на ранніх етапах античної філософії.

Важливим моментом античної філософії був також пантеїзм, який випливає з природи Космоса, що об’єктивно і чуттєво сприймається. Якщо існує абсолютний Космос, то цей Космос є бог. Античні боги – це порядок цього світу, це закони природи, які всім керують і все впорядковують.

На зміст своєрідної античної філософії значно вплинув, по-перше, унікальний полісний устрій суспільного життя стародавніх греків, який (завдяки винесення рабів за межі власне соціальної структури поліса) стимулював розвиток демократичного спілкування, ораторського мистецтва, основ психологічного та політичного знання. На відміну від Стародавнього Сходу, де тиранія обумовлювала свободу одного – тирана, в елінських містах-державах створилися більш сприятливі умови для розвитку торгівлі, ремесла, культури, мистецтва, для вільної і критичної думки.

По-друге, джерелом античної філософії слід вважати міфологічний світогляд, який поступово розкладався на раціональну (наукову) та ірраціональну (релігійну) складові. Філософія протиставляла міфології космологічну концепцію, що відмовлялася від будь-яких антропоморфних елементів у своїх доказах і вимагала логічного обгрунтування висунутих положень. Наскрізь міфологічною була антична передфілософія, що репрезентована, насамперед, Гомером («Іліада», «Одисея») і Гесіодом («Теоронія», «Труди і дні»), але поступово філософія все більше і більше тяжіла до науки, відходячи від міфології.

По-третє, виникнення античної філософії відбувалося під впливом відповідних вчень Близького і Середнього Сходу, де математика, астрономія, медицина, механіка та інші науки сформувалися раніше за греків. Зокрема, важливою умовою гнучкості і «переливу» філософських понять був алфавіт, який греки запозичили у фінікійців.

Існують декілька варіантів періодизації античної філософії. Згідно одному з них, виокремлюється чотири наступних періоди.

1) Докласичний (або досократичний) етап – період зародження (передфілософія) та виокремлення філософії з міфологічного світогляду (VII – V ст. до н.е.).

2) Класичний (або сократичний) етап – період зрілості античної філософії та її переорієнтації з натурфілософських на гносєологічні і антропологічні проблеми (V – IV ст. до н.е.).

3) Елліністична філософія – розповсюдження грецької філософії на Схід, приоритет етичної проблематики (ІІІ – I ст. до н.е.).

4) Римська філософія – вплив стоїцизма, неоплатонізма та виникнення християнства (І – VI ст. н.е.).

Кінцем античної філософії вважається 529 рік н.е., коли римський імператор Юстініан закриває останню платонівську Академію. Розглянемо детальніше зміст кожного з названих етапів.

Дата добавления: 2015-05-22