Завдання для самостійного логічного опрацювання. Завдання 1. Законспектувати працю митрополита Іларіона “Дохристиянські вірування українського народу”

Завдання 1. Законспектувати працю митрополита Іларіона “Дохристиянські вірування українського народу”, давши відповіді на наступні запитання:

• в чому полягає натуралістичність язичницьких вірувань;

• чому дохристиянська віра отримує назву “поганська”;

• яким найголовнішим богам (силам природи) поклонялись наші предки? Чому?

• що собою являє пантеон слов’янських богів. В чому полягають їх функції;

• в чому ви бачите прогресивність прийняття християнства;

• в чому полягає характер Українського православ’я?

Наші початкові вірування

Початкові вірування були найтісніше пов’язані з життям, з природою довкілля, бо це вимагалося господарським побутом, - це були вірування натуралістичні, на природі побудовані. Людина хотіла бути зі своєю природою в найкращих стосунках, бо ясно бачила, що в усьому залежить від неї, і тому початкова релігія заснована була на боротьбі з своїм довкіллям за своє існування, на певному ставленні до цього довкілля, - до сонця, води, землі, дерев і т. ін., а особливо до звірини. Первісна віра була практична, домова, господарська, необхідна людині на кожному кроці, бо була міцно пов’язана з її працею. Це була релігія реального життя, пізніше хліборобська, як частина життя людини, коли її віра і життя були нерозривно пов’язані сотнями ниток.

Давня віра була вірою анімістичною (лат. Animus-душа, живе), цебто, людина вірила, що все кругом неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування, як усяка жива істота, а тому до природи первісна людина ставилась, як до істоти живої. Культ природи стояв в основі первісного релігійного світогляду, релігія була одухотворенням усього довкілля.

Звичайно, стародавня поганська віра не мала послідовної глибокої системи, не мала якихось своїх непохитних догматів, а тому з бігом часу легко змінювалася, як змінювалась і географічно, в різних місцевостях. Але основне в ній трималося незмінно: природа жива, нею керують різні боги, що шкодять або допомагають людині, але шкідливих богів можна вмилостивити.

Ця давня дохристиянська віра звичайно зветься поганством. Слово “поганий” латинське (paganus) спочатку визначало тільки мешканець пага – pagus села, “селянин”. Бо християнство ширилось найперше по великих містах, а села, паги, позоставалися при своїй старій вірі, тому скоро слово “селянин – paganus” стало одночасно визначати й нехрещеного, цебто, нехристиянина, а ще пізніше – кепський, недобрий. Слово “поганий” часто вживається вже в наших найперших писаних пам’ятках ХІ ст., і завжди визначає нехристиянина, нехриста, якої б віри він не був. Кожен, чи грек, чи римлянин, що говорив іншою мовою, звався варваром, наше старе “язичник”, а що варвари звичайно були нехрещені, тому скоро “язичник” стало визначати нехристиянина.

Дата добавления: 2015-05-22