Методичні поради. Запитання для контролю і самоконтролю

Інтернетсайти

Запитання для контролю і самоконтролю

1. Як демоністичний тип вірування у надприродне виявляється на слов’янському ґрунті?

2.У чому полягає універсальність Київського християнства?

3. Хто були перші митрополити-русичі, які очолювали митрополичу кафедру?

4. Що таке “Софія”?

5. Митрополит Іларіон в “Слові про закон і благодать” створює власну патріотичну концепцію. В чому полягає зміст цієї концепції?

6.У чому проявляється відмінність західноєвропейського варіанту релігійності від східної, візантійської?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За ред. проф.А.Колодного. – К., 2000. – С.441-455.

2. Аляєв Г.Є. Лекції з релігієзнавства. – К.,1996. – С.108-110.

3. Історія релігії в Україні: Навч. посібн. / проф. А.Колодний, П.Л.Яроцький, Б.О.Лобовик. – К., 1999. – C54-102.

4. Калінін Ю.А.,Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. – К.,1995. – С.116-144.

5. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч. посібн. - К., 2004. – С. 376-398.

6. Гудима Р.А. Релігієзнавство. Навч.-метод. посібн. – Тернопіль, 2000. – С.155-160.

7. Кость П. Історія української церкви. – Львів, 1992. – С.15-19.

8. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. – К., 2000. – С.255-264.

9. Нарис історії церкви в Україні. – Рим, 1990. – С.1-30.

10. Огієнко І.І. Українська церква. – К., 1993. – С.24-67.

Додаткова література

1. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. К.,1992.

2. Лобовик Б. Праслов’янські вірування // Людина і світ. – 1993. – № 8-9.

3. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. – К.,1994. – 424с.

4. Моць О. Чому Русь прийняла християнство // Людина і світ. – 1999. - № 1.

5. Пізнаймо правду – вона з’єднає нас. - Дрогобич, 1994. - С.16-19.

6. Шморгун Є. Забуті боги предків // Людина і світ. – 1996. - № 6.

Язичництво:

http://www.chat.ru/~d_astra/

http://www.Cascade.net/arachne.html

http://www.landfield.com/faqs/paganism.faq/

http://www.pagan.net/~jaz/pagan

http://www.arcana.com/shannon/voodoo/voodoo.html (релігія та магія Вуду)

alt.pagan

alt.pagan.druid

alt.religion.goddess

alt.religion.triplegoddess

soc.religion.paganism

Обговорюючи запропоновану тему, зазначте, що у духовному житті давньої України безумовною найважливішою подією було прийняття християнства. Але при цьому не слід забувати, що давні слов’яни пройшли складний і тривалий розвиток релігійних вірувань. Їхні уявлення про надприродне вписується в загальну схему еволюції релігії. Протягом дохристиянської релігійності у них мали місце основні типи уявлень про надприродне.

До джерел, які містять свідчення про давні вірування східних слов’ян, відносимо: “Велесову книгу” (VI-VIIст.) та “Промову філософа”, яку вмістив Нестор у “Повісті давніх літ” від 986р. Саме в цій праці розрізняють два великих періоди в еволюції язичництва: період культу природи і період творіння кумирів (ідолів), які ідентифікуються нами з політеїстичною релігійністю.

В історії релігійних вірувань можна виділити три типи уявлення про надприродне, це:

– чуттєво-надчуттєвий;

– демоністичний (“демон”– це дух в індоєвропейських мовах);

– теїстичний.

Охарактеризовуючи кожен з цих типів, з’ясовуємо, що перший тип – чуттєво-надчуттєвий був характерний для раннього родового суспільства. Формами вірувань є: фетишизм, тотемізм, анімізм;

другий тип – демоністичний. Пов’язаний з віруваннями, що складаються в розвиненому первісному суспільстві. Для даного типу вірування характерно вірування у духів (від грецького daimon– дух);

третій тип – теїстичний. Для нього було характерно:

– складніше уявлення про богів;

– вірування у надприродне набуває абстрактнішого змісту. Присутня антропоморфність божества, але не стільки зовнішніми рисами, як психологічними якостями;

– боги мають двоїстий характер; поєднюють у собі як надприродні, так і суспільні якості;

– існує ієрархія божеств;

– деміургічна функція, суть якої проявляється в тому, що боги не тільки існують, але й творять світ.

Ці типи вірувань проявили себе і на старослов’янському грунті.

Теїстичний тип представлений пантеоном слов’янських богів.

Пригадайте, що до головного пантеону слав’янських богів належать Перун – згадується у текстах договорів з Візантією, де йде мова про клятву воїнів Русі іменами Перуна і Волоса. В перекладі означає блискавка, був богом князівської дружини, всі міфи про Перуна, що збереглися на Україні, змальовують його стрільцем. Пізніше з прийняттям християнства, культ Перуна забувався дуже поволі і був перенесений на святих громовиків – Іллю.

Дажбог – назва бога Сонця на Русі.

Волос (Велес) – один з найстародавніших богів, покровитель скотарства, що був грізним владикою інших богів і на Русі поступався лише Перунові.

Мокоша – богиня річок і родючості.

Лада – одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру.

Сьогодні вчені по-різному інтерпритують “сфери впливу” цих богів.

Давні слов’янські вірування, як і інші язичницькі релігії, базувались на містичному ставленні до природи. Слов`яни обожнювали природні явища і сили природи.

Причину такого ставлення треба пов’язувати перш за все з тим, що у своєму історичному розвитку наших пращурів була відсутність рабовласницьких відносин. Життєрадісне одухотворення природи, шанобливе ставлення до роду, вічевий устрій суспільного життя постійно гуманізували світ і людину у світі. Тому не випадково міфологія східних слов’ян не знала жорстоких богів та різних надприродних сил. Сучасні вчені мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом примітивної міфології, насправді були уявленнями наших предків про Всесвіт. Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість язичницьких богів слов`ян відомі нам з фольклорних джерел: пісень, колядок.

Виявляючи особливість вірувань наших пращурів, зазначте, по-перше, те, що віра наших предків розвивалась і ускладнювалася у міру суспільного розвитку. По-друге, ці вірування були дуже близькі до природних форм, зв’язані з життям, з природою всього довкілля. Таким чином, язичництву як вияву міфологічного світогляду був характерний політеїзм.

Звісно, політеїстичному язичництву було ще далеко до образу абстрактної боголюдини. Але вже політеїстичні вірування слов’ян готували грунт для релігійності вищого складу, яким стає християнство.

Поширення християнства у світі має свою складну історію, на яку накладалися різні людські елементи.

Серед факторів, що сприяли поширенню християнства в Україні, слід виділити:

християнську географію України. Географічне положення українських земель знаходиться на перехресті шляхів між Сходом і Заходом, між Північчю і Півднем. Саме це сприяло поширенню християнства на українських землях: з Єрусалиму, Антіохії, Константинополя. Водні шляхи і уклад земель України були сприятливими обставинами поширення Христової благовісті вже у перших сторіччях християнства на землях України;

християнську етнографію України. У цьому випадку, територія, яку займали давні слов’яни, тип клімату, особливість природних умов, сприяли формуванню і відтворенню рис характеру. Сучасною мовою можемо говорити про ментальні риси українського народу. До них відносимо:

- кордоцентризм;

- антеїзм;

-релігійність;

- діалогічність.

Український народ за психологічним типом можемо віднести до інтроверсійного. Схильність до діалогу, відкритість, релігійність,– все це сприяло поширенню християнства на землях України;

християнська політика України.

Чотири основні обставини політичного характеру впливали на розвиток України під кінець десятого століття:

– колонізаторський напір Візантійської імперії на північ через Чорне море і Балкани, щоб здобути собі господарський простір;

– етнічний та політичний рух германських народів і монгольських племен поміж Каспієм і Уралом, що несло переміщення і злиття різних племен;

– воєнно-торговельні поїздки скандинавських норманів-варягів шляхом Дніпра з Балтійського до Середземного моря;

– рух європейських народів, з Заходу на Схід.

Особливо зауважимо, що Україна стала тією ідеальною країною, де дві культури – грецька і латинська, дві форми християнства – латинська і візантійська схрестилися і дали синтез;

християнська економіка України. Без сумніву, економічно-торговельний елемент вплинув на поширення християнства на Україні. Купці грецьких колоній з берегів Чорного моря мандрували з Півдня на Північ до варягів, германські на Схід і навпаки – були не тільки посередниками обміну продуктами, але і носіями нових ідей, а саме релігійних, християнських.

Крім історичних факторів та шляхів християнства на Україні існують легендарні шляхи появи християнства на Україні:

СВ’ЯТОАНДРІЇВСЬКА ЛЕГЕНДА.

Згідно цієї легенди, на початку нашої ери на території Східної Європи розповсюджувачем християнства був апостол Андрій Первозванний. Про це говориться у “Повісті давніх літ”. У літописі зазначається, що першу благовість християнської віри на Землю українську приніс апостол Андрій. Поставив хрест на місці нинішнього Андріївського собору. Цю легенду підтвердив Собор 1621р.

св’ятопавлівська легенда (Болгаро-моравська).

Вона подає новий шлях, так званий болгаро-моравський, яким було прийнято християнство на Україні. Нестор-літописець розповідає про християнську місію братів Кирила і Мефодія між слов’янами в Моравії. Вчителем слов’ян виступає апостол Андронік (учень св.Павла).

візантійська легенда (Богородична).

Вона постала у візантійських церковних колах; у ній ідеться про “хрещення Русі” за царгородського патріарха Фотія в роках 860-их. Початки християнства на Русі мають візантійські начала, за безпосередньою дією Божої Матері.

Cлід зазначити, що Україна-Русь “хрестилась” неодноразово. Підтвердженням цього є те, що князі, які очолювали державу, мали причетність до християнського світу. Детальний аналіз відношень князів до християнства дають нам таку картину.

Кий, за легендою, був охрещеним. Однак, це хрещення не позначалось на процесі християнізації його співвітчизників. Це було приватною справою (у політичному відношенні до Візантії).

За Аскольда іде розповсюдження християнства серед купців у VIII-X ст.

З князем Аскольдом вперше пов’язується офіційний акт введення християнства в Київський державі 860 р.

Олег 882р. захоплює Київ, відновлює поганство, але протягом свого життя еволюціонізує до християнства.

Ігор сприяє дуалістичному, двовірному релігійному життю. Толерантно ставиться до християнства.

Ольга приймає християнство 954р. Намагається утворити церковну ієрархію.

Св’ятослав відмовляється від християнства. Відновлює поганство. Спочатку він лояльно ставиться до християнства, але після невдалого походу на Балкани вдається до терору над християнами.

З Володимиром пов’язується завершальний етап християнізації України-Русі.

Розглядаючи питання щодо введення християнства на Русі, наголосіть, що існують різні точки зору з цього приводу.

Перша – офіційна, згідно якої прийняття християнства східними слов’янами вважається закономірним явищем, розцінюється як подія величезної ваги.

Прихильники другої точки зору вважають, що перехід Володимира до християнства був трагічною помилкою, зрадою традиційної батьківської віри. Стверджується, що Україна-Русь через прийняття християнства засудила себе на духовний застій, на втрату права мати свій спосіб духовного життя.

Як відомо з джерел нова, релігія не одразу утвердилась у Київській Русі і часто зустрічала опір.

Хрещення киян відбувалося 14 серпня 988р. Християнство як державна релігія Київської Русі остаточно було затверджено силою державної влади у 988-991р.

Датою хрещення Володимира був 987р.

Дата добавления: 2015-05-22