Існує декілька версій, чому український народ, зокрема, Володимир приймає саме християнську віру. Розглянемо їх

Перша версія – богословська. Князя Володимира вело Боже проведіння. Поширення серед давніх русів істинної православної віри передусім мало своєю причиною божий промисел про спасіння грішної людини.

Друга версія – виходила з примітивності язичницьких звичаїв та обрядів й естетичної привабливості православної літургії. Про це сповіщає «Повість давніх літ» при описанні подій 987р.

Третя версія – це різноманітні впливи на свідомість майбутнього князя. До них можна віднести діяльність апостола Андрія Первозванного, хрещення княгині Ольги, вплив майбутньої дружини Анни.

Але більшість дослідників вбачають основну причину офіційного визнання введення і поширення християнства як державної релігії – невідповідність старих язичницьких поглядів інтересам панівної верстви. Церква у Візантії, яка існувала в умовах централізованої держави, проповідувала єднання церкви і влади. Такі особливості взаємовідносин відповідали й особливостям давньоруського суспільства. Тому константинопольське православ’я знаходило підтримку в певних панівних колах. Зауважте, що Володимир бере віру християнську, а обряд – східний або грецький.

Хрещення Русі поставило питання про утворення митрополії. До 1036 року резиденцією Київської митрополії був Переяслав. Першим митрополитом був грек Теопемпт. Це вказує на залежність Київської митрополії від Константинополя.

У 1051р. за часів правління Ярослава Мудрого відбувається перша спроба обрати на митрополичу кафедру русича Іларіона. Як наслідок – розрив зв’язків з Римом і Константинополем. Повторна спроба відбувається у 1148р. за великим князем Ізяславом.

Прийняття нової віри вимагало обгрунтування її догматичної основи в переломленні до нового соціального грунту.

Іде процес утворення київського християнства.

До найдавніших вітчизняних джерел слід віднести твори теоретиків київського християнства, якими були:

1. Іларіон. “Слово про закон і благодать”.

2. Клим Смолятич. “Послання до Смоленського пресвітера Фоми”.

3. Нестор. “ Повість давніх літ”.

4. Лука Жидята. “Послання до Братії”.

5. Яков Мних. «Пам’яті Володимира».

6. “Ізборнік 1076р.” Івана.

Саме вони формують і оформлюють те християнство, яке ми називаємо київським.

Найважливішою особливістю стає те, що християнство пропагується не як знання істини, а як життя в істині.

До основних рис київського християнства слід віднести:

- універсалізм;

- паулінізм;

-євангелізм

-патріотична традиція;

- двовір’я;

- софійний характер.

Розглянемо кожну з цих рис конкретніше.

Дата добавления: 2015-05-22