Наукові засади раціонального природокористування

Моніторинг - це комплексна система спостережень, збору, обробки, систематизації та аналізу інформації про стан навколишнього середовища, яка дає оцінку і прогнозує його зміни, розробляє обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень.

Шляхи вирішення екологічних проблем, стратегія екологічної безпеки і стійкого розвитку все ще залишаються в центрі уваги. Моніторинг навколишнього середовища - це комплексна система спостережень, оцінки і прогнозування змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Цей термін з'явився як доповнення до терміну «контроль стану навколишнього середовища».

Для розробки заходів, спрямованих на усунення негативного антропогенного впливу і поліпшення екологічної ситуації, велике значення має інформаційний механізм управління природокористуванням. В останні десятиліття суспільство все ширше використовує у своїй діяльності дані спостережень про стан природного середовища.

Екологічний моніторинг і система економічної інформації.

Пріоритети екологічної політики.

Визначено сутність поняття "політика", "екологічна політика", "державна екологічна політика". На основі аналізу наукових праць запропоновано і теоретично обґрунтовано екологічні постулати, які мають бути узгоджені з екологічною політикою держави, що сприятиме раціональному відтворенню та оптимальному використанню ресурсів будь-якої господарської діяльності для реалізації сталого екологічно збалансованого розвитку.

Будь-яка діяльність людства, а отже природокористування, не може здійснюватися за межами певної політики. Існує багато визначень політики, що не збігаються між собою.

Існують різні види політики: антиінфляційна, валютна, грошово-кредитна, інвестиційна, економічна, торгова тощо. Останнім часом виявився новий термін – екологічна політика, який, на думку більшості вчених, ще не має єдиного тлумачення. Можна навести такі найпоширеніші означення екологічної політики:

1. Здійснювана економічним суб'єктом вищого рівня (державою, міждержавним утворенням) генеральна лінія дій або система заходів, що визначають напрями природокористування і стан довкілля.

2. Певний вид суспільної діяльності, що здійснюється органами державної влади й управління, в компетенції яких знаходиться вирішення екологічних проблем.

Складові частини екологічної політики: 1) система екологічних цілей і завдань, сформованих суспільством відповідно до своїх інтересів; 2) комплекс заходів, спрямованих на досягнення екологічних цілей і завдань; 3) сукупність інструментів (політичних, адміністративних, економічних, фінансових, організаційних та ін.), що використовуються для здійснення заходів; 4) діяльність відповідних органів державної влади та управління щодо вирішення екологічних проблем.

Зміст екологічної політики – сукупність функціональних взаємозв'язків, що формуються у соціальній, економічній і екологічній системах внаслідок виникнення матеріальних, соціальних, духовних та екологічних потреб та необхідністю їх задоволення.

Існує ще багато екологічних постулатів, з якими не узгоджуються політичні рішення взагалі та екологічна політика зокрема. Усі життєві процеси в країнах повинні розглядатися насамперед з погляду екології. Потрібне не просто екологічне мислення, треба всіма доступними засобами формувати екологічний світогляд.

Система державного моніторингу навколишнього середовища ґрунтується на таких принципах:

-об'єктивності і достовірності;-систематичності спостережень за станом навколишнього середовища та об'єктами впливу на нього;-багаторівневості;-узгодженості нормативного та методичного забезпечення;-узгодженості технічного і програмного забезпечення;-комплексної оцінки екологічної інформації;-відкритості екологічної інформації для населення.

Державна система екомоніторингу довкілля повинна стати інтегрованою інформаційною системою, що здійснюватиме збір, збереження та обробку екологічної інформації для відомчої та комплексної оцінки і прогнозування стану природних середовищ, біоти та умов життєдіяльності, розробки обґрунтованих рекомендацій з метою прийняття ефективних соціальних, економічних та екологічних рішень на всіх рівнях державної виконавчої влади, удосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконання зобов'язань України з міжнародних екологічних угод, програм, проектів і заходів.

Інформація, отримана завдяки системі моніторингу, використовується для прийняття рішень органами державної влади та місцевого самоврядування у галузі охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів.

Теоретичною основою природоохоронних заходів є екологія, яка за-вдяки широким зв'язкам з багатьма природничими і гуманітарними науками може вивчити і проаналізувати різноманітні явища природи, пізнати при-роду як одне ціле.

Наукові дослідження біологіі і екології рослинного й тваринного сві-ту, детальне вивчення основ структури і функціонування природних і шту-чних екосистем, вивчення закономірностей розвитку біоценозів, їх зв'язків і взаємовідносин з навколишнім природним середовищем, а також впливу господарської діяльності людини на природні екосистеми і окремі ландша-фти є необхідною умовою для розробки системи заходів з питань раціонального природокористування.

Дослідження природних механізмів регуляції чисельності популяцій служать основою планування і розробки систем заходів з управління чисе-льністю економічно важливих видів. Знання основних факторів динаміки популяції необхідно для боротьби з шкідниками сільського і лісового гос-подарства, з переносниками і носіями захворювань.

Природокористування, основане на результатах глибоких екологічних досліджень і досягненнях природничих, економічних і технічних наук, до-зволяє визначити раціональні принципи господарської діяльності і уникну-ти виснаження та знищення природних ресурсів.

Основні положення наукового підходу до вирішення завдань госпо-дарської діяльності з урахуванням екологічних факторів розроблені ще В. В. Докучаєвим, О. I. Воєнковим, зокрема вирішення практичних питань, пов'язаних з використанням природних ресурсів, може бути успішним тільки при врахуванні конкретних природних умов, в яких ця діяльність відбувається. Обов'язковою умовою глибокого пізнання природного сере-довища є вивчення його первинних особливостей на заповідних територі-ях, не змінених господарською діяльністю.

Наведені положення не втратили актуальності і в наш час в умовах проведення господарських заходів, ефективність яких значною мірою зале-жить від глибокого вивчення особливостей природного середовища і вияв-лення основних його закономірностей. Опрацьована В. В. Докучаєвим сис-тема принципів, закономірностей мала велике значення для розвитку наук про природу і раціональне використання її ресурсів. Важливу роль вона ві-діграє і сьогодні під час вивчення природних комплексів, наприклад, в разі виявлення співвідношень між кліматом і ґрунтами, між ґрунтом та рослин-ним і тваринним світом.

Дата добавления: 2015-05-22